Шпаргалка по "Бюджету"

Індивідуальний  кошторис — це фінансовий план конкретної бюджетної установи, що відображає специфіку й особливості її виробничої діяльності; його складають установи освіти, охорони здоров'я, державної влади й управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура та ін. Він також є основним документом при плануванні і фінансуванні окремих заходів, передбачених кодами видатків бюджетної класифікації.

Загальний кошторис складається на видатки однотипних установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією. Такі кошториси складаються по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерських пунктах. Для цих установ характерним є невеликий обсяг фінансування і стабільний штат працівників.

Кошторис  видатків на проведення централізованих  заходів розробляють міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади й управління на видатки, які доцільно здійснювати в централізованому порядку (наприклад, видатки на підготовку кадрів, придбання цінного навчального обладнання та інвентарю, медичного обладнання, автомобілів швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань тощо).

Зведений  галузевий кошторис містить усі видатки на утримання установ одного відомства, наприклад управління (відділу) освіти чи охорони здоров'я, тобто в ньому об'єднуються індивідуальні кошториси, загальні кошториси і кошториси видатків на проведення централізованих заходів. Розроблення зведених кошторисів можливе завдяки тому, що в основу індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і соціального розвитку, а базою для розрахунків усіх кошторисів слугують діючі норми витрат, і складаються вони за єдиними формами і статтями (підстаттями) бюджетної класифікації.

Зведені кошториси і  плани асигнувань — це зведення показників усіх видів кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією. Вони складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Індивідуальний кошторис є основним елементом кошторисного планування і має дві складові:

— загальний фонд, який відображає надходження із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

— спеціальний фонд, який відбиває надходження зі спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією  на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

 

35. Групи видатків бюджетної установи за економічною класифікацією видатків.

Розрізняють чотири групи  видатків бюджетної установи — поточні та капітальні видатки, кредитування з вирахуванням погашення і нерозподілені видатки. Групи видатків поділяються на предметні статті видатків кошторису, які, у свою чергу, містять підстатті видатків. Останні поділяються на елементи витрат. Фінансування установ і організацій, що перебувають на бюджеті, здійснюється згідно з кошторисом доходів та видатків, який має таку структуру за економічною класифікацією видатків:

Група 1. Поточні  видатки (код 1000)

Стаття 1. Видатки на товари і послуги (код 1100)

Стаття 2. Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (код 1200)

Стаття 3. Субсидії і поточні трансферти (код 1300)

Група 2. Капітальні видатки (код 2000)

Стаття 4. Придбання основного капіталу (код 2100)

Стаття 5. Створення   державних   запасів   та   резервів (код 2200)

Стаття 6. Придбання   землі   і   нематеріальних   активів (код 2300)

Стаття 7. Капітальні трансферти (код 2400)

Група 3. Нерозподілені  видатки (код 3000)

До цієї категорії  відносять видатки з резервних  фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Група 4. Кредитування з вирахуванням погашення (код 4000)

До цієї категорії  відносять платежі бюджетів усіх рівнів, в результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів.

Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або  отримання прибутків. Видатки за цією групою можуть здійснюватись тільки за наявності бюджетних призначень, відображених у додатку до кошторису — розшифрування.

Стаття 8. Надання внутрішніх кредитів з  вирахуванням погашення (код 4100)

Передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ. Окремо виділено надання кредитів та повернення кредитів.

Стаття 9. Надання зовнішніх кредитів з  вирахуванням погашення (код 4200

 

36. Поняття оперативно-сітьових показників. Їх різновиди.,

Засади кошторисних  розрахунків. Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і нормативів.

Оперативно-сітьові  показники — це показники, які відображають діяльність бюджетної установи й покладені в основу кошторисних розрахунків (кошторисного планування). Вони мають як директивний, так і розрахунковий характер. Директивними оперативно-сітьові показники є у разі створення бюджетної установи, коли державним планом економічного і соціального розвитку визначаються її потенційні можливості.

Директивний вплив на формування оперативно-сітьових показників можливий для окремих бюджетних  установ у зв'язку з тим, що організація  вищого рівня доводить план за показниками, які визначають обсяги її діяльності. Насамперед це стосується вищих навчальних закладів, яким щорічно доводиться план набору студентів. Розрахункові показники характерні для діючої системи бюджетних установ і повною мірою визначають весь обсяг її (установи) діяльності.

Оперативно-сітьові  показники можна розділити на основні й похідні. Основні показники характеризують функціональне призначення установи, а похідні — деталізують функції реалізації її діяльності. Так, для дошкільних установ основним показником є кількість дітей, а похідним — кількість груп за строком перебування в них дітей. Для загальноосвітніх середніх шкіл основний показник — кількість учнів, а похідний показник першого порядку — число класів, яке визначається відповідно до кількості учнів у класі. Похідним показником другого порядку є кількість педагогічних ставок, яка залежить насамперед від числа класів як у цілому по школі, так і по групах класів

У професійно-технічних  навчальних закладах та вищих закладах освіти першого рівня акредитації  основними оперативно-сітьовими показниками є кількість учнів, навчальних груп і педагогічних ставок.

Приріст контингентів навчальних закладів та інших установ, як правило, відбувається не одночасно з початком бюджетного року. До нового навчального  року діє зазвичай перехідний на плановий рік контингент, а потім до кінця бюджетного року — розширений контингент. Цим викликана необхідність подвійного розрахунку усіх видатків — на перехідний контингент до моменту його розширення і на новий — до кінця року. Тому кошторисні розрахунки ведуться на середньорічні контингенти, які визначаються за такою формулою:

де К_с— середньорічний контингент;

Кі — контингент на початок планового року;

Мі — число місяців  функціонування перехідного контингенту;

Кг— контингент після розширення (або скорочення);

Мг— число місяців  функціонування нового контингенту.

Середньорічний показник може бути розрахований також за такою  формулою:

де Мі — число місяців  функціонування ліжок, що виводяться з  експлуатації;

Кі — перехідна  кількість ліжок на початок планового року;

З — кількість нових  ліжок, які вводяться в дію  в плановому році;

В — кількість ліжок, які виводяться з експлуатації в  плановому році;

М — число місяців  функціонування нових ліжок.

В амбулаторно-поліклінічних  та інших установах, де здійснюються лікарські прийоми хворих (самостійні амбулаторії, поліклініки, станції швидкої медичної допомоги тощо), а також у бюро судово-медичної експертизи показником для формування видатків є число лікарських посад та лікарських відвідувань, річна завантаженість лікаря.

 

37. Поняття норм і нормативів. Їх різновиди.

Важливим елементом  механізму кошторисних розрахунків  є бюджетне нормування видатків. Норми і нормативи є економічними важелями забезпечення обґрунтованого рівня видатків за окремими видами, створення рівних фінансових умов функціонування однотипних установ, задоволення їхніх потреб. За допомогою нормування раціоналізується техніка розрахунків видатків, досягається єдність методів аналізу кошторисів установ та оцінка їхньої діяльності, полегшується контроль за якістю складання і виконання кошторисів, значно скорочуються планові розрахунки.

Зміст нормування полягає  у створенні науково обґрунтованої  системи норм і нормативів, яка  повинна забезпечити якісний  рівень планових розрахунків. Слід зазначити, що створення такої системи стримується недостатнім розробленням теорії нормування та її методологічних основ. Крім того, в економічній літературі немає чіткого визначення понять норм і нормативів.

Норми і нормативи є показниками кількісного вираження матеріальних, трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ певної розрахункової одиниці (на одного хворого, на одного студента тощо).

Норма відрізняється  від нормативу тим, що вона слугує тільки основою для визначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеріальних благ, тоді як норматив має додаткове призначення — державне регулювання тих чи інших розподільних відносин. Тому характерною ознакою нормативу є його за-

 

твердження вищим органом, тоді як норми може затвердити керівник будь-якої бюджетної організації.

Отже, норматив і норма  є інструментами розподілу на всіх стадіях суспільного відтворення, тобто вони регулюють трудові, матеріальні  і фінансові витрати як на виробничі, так і на споживчі цілі. Але нормативу притаманна вища роль — регулювання ззовні, тобто з боку держави. Нарешті, норматив відрізняється ще й тим, що він іноді виражає загальну потребу в матеріальних або грошових ресурсах, що зовсім не притаманне нормі.

Розрахунковою одиницею для розроблення норм слугує основний виробничий показник, прийнятий у плані економічного і соціального розвитку для відповідних установ і заходів (клас, ліжко та ін.). Норматив, на відміну від норми, не пов'язаний безпосередньо з одиницею нормування (наприклад, ставки заробітної плати, штатні нормативи, тарифи внесків на соціальне страхування та ін.). Основою практичного нормування можуть бути загальні соціальні нормативи, передбачені окремими законодавчими актами.

Норми і нормативи  можна класифікувати за такими ознаками: за характером установлення і формою вираження.

За характером установлення норми і нормативи поділяються  на обов'язкові і факультативні. Обов'язкові встановлюються Урядом або ж за його дорученням міністерствами та відомствами і не можуть бути змінені, наприклад ставки заробітної плати, норми видатків на харчування в лікарнях та інших установах, а факультативні визначаються фінансовими органами або відомствами і погоджуються з фінансовими органами. Вони характеризують середні витрати ресурсів на розрахункову одиницю і відображають конкретні умови роботи установи.

За формою вираження  норми можуть бути як матеріальні, так і фінансові; нормативи поділяються на абсолютні показники (матеріальні, трудові, фінансові) та відносні показники (процентні).

 

38. Принципи організації виконання бюджету.

Виконання бюджету означає  забезпечення повного і своєчасного  надходження запланованих доходів, податків і платежів до всіх ланок  бюджетної системи та безперервне  фінансування заходів, затверджених у  бюджеті. Ця частина бюджетного процесу включає заходи щодо виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

До принципів організації  виконання бюджету належать:

— забезпечення повного  і своєчасного надходження доходів  у цілому і за кожним джерелом окремо;

— фінансування заходів  у межах затверджених у бюджеті  сум і протягом бюджетного року;

— пропорційність при  фінансуванні з бюджету;

— фінансування юридичних  осіб тільки з одного бюджету;

— дотримання режиму економії у витрачанні трудових і природних ресурсів, матеріальних коштів;

— забезпечення ефективного  контролю за правильним використанням  бюджетних коштів;

— дотримання на підприємствах  і в організаціях бюджетної сфери  фінансової дисципліни.

 

39. Поняття бюджетного розпису і бюджетної класифікації.