Шпаргалка по "Бюджету"

Основою для виконання  Державного і місцевих бюджетів є  розпис. Розпис Державного бюджету України складає Міністерство фінансів України на підставі показників затвердженого бюджету в місячний термін після прийняття закону про Державний бюджет України. Розпис бюджету Автономної Республіки Крим (АРК) складає Міністерство фінансів АРК; обласних і міських (міста Київ і Севастополь) бюджетів — головні фінансові управління обласних і міських державних адміністрацій; районних (у сільській місцевості і в містах), міських (міст республіканського (Автономна Республіка Крим) і обласного значення) — фінансові управління відповідних виконавчих органів; міських (міст районного значення), сільських і селищних — виконавчі органи міських, сільських і селищних Рад. Розпис Державного бюджету України на відповідний рік включає: розпис доходів, розпис фінансування і розпис асигнувань державного бюджету. Ці розписи поділяються на річний і помісячний розпис доходів, розпис фінансування та розпис бюджетних асигнувань і кредитування загального фонду. Помісячний розпис спеціального фонду, як правило, не складається (окрім 2004 p.).

Чим краще складено розпис, тим чіткіше організовано виконання  бюджету. Розпис бюджету складають  відповідно до порядкових номерів надходжень та видатків бюджету. Порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету зазначені в бюджетній класифікації.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету та державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування) за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові: (1) класифікація доходів бюджету; (2) класифікація видатків бюджету; (3) класифікація кредитування бюджету; (4) класифікація фінансування бюджету; (5) класифікація боргу.

 

40. Видатки бюджету за бюджетною класифікацією.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням  яких пов'язані видатки (функціональна  класифікація видатків);

2)  економічною характеристикою  операцій, під час проведення  яких здійснюються ці видатки  (економічна класифікація видатків);

3)  ознакою головного розпорядника  бюджетних коштів (відомча класифікація  видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна  класифікація видатків).

Функціональна класифікація — це групування видатків бюджету за функціями, які виконуються державою при здійсненні цих видатків, наприклад на освіту, охорону здоров'я, оборону тощо.

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються  видатки бюджетів на здійснення  відповідно загальних функцій  держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких  конкретизуються напрями спрямування  бюджетних коштів на здійснення  відповідно функцій держави, Автономної  Республіки Крим чи місцевого  самоврядування.

Нова функціональна класифікація, яка була прийнята у 2001 p., — це класифікація, побудована на основі загальноприйнятої міжнародної методології, розробленої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з 10 розділів, у яких визначаються видатки бюджету на здійснення загальних функцій, та підрозділів і груп, у яких конкретизуються напрями видачі бюджетних коштів. Наприклад, розділ — «Охорона навколишнього природного середовища», підрозділ — «Запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища», група — «Охорона та раціональне використання природних ресурсів».

Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується з метою  міжнародної порівнянності видатків бюджету за функціями держави. Вона використовується в аналітичних  та статистичних документах (складання показників зведеного бюджету, мак-роекономічний аналіз тощо). Аналіз видатків, який проводиться на основі функцій, може служити основою для формуванням галузевої політики на рівні держави.

Економічна класифікація видатків — це їх групування за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки, наприклад зарплата, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, оплата комунальних послуг та енергоносіїв.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається міністром фінансів України. При формуванні бюджету за функціональною класифікацією, що існувала до 2002 p., саме економічна класифікація була головним предметом аналізу. З упровадженням програмно-цільового методу акцент аналізу змістився на програмну класифікацію (цілі, завдання та показники результативності).

Разом з тим економічна класифікація залишається основою для ведення бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Крім цього, економічна класифікація є потужним інструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на її основі складається розпис.

Звичайно, існує можливість вносити зміни до розпису бюджетних призначень протягом року. Так, видатки на оплату праці можна зменшувати, якщо відбувається економія коштів, наприклад, у зв'язку зі зміною штатної чисельності працівників (за кодами економічної класифікації). Інакше подібні зміни (зокрема капітальних видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів) потребують внесення змін до Закону.

Відомча класифікація видатків бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Із запровадженням програмно-цільового  методу формування бюджету виникла  необхідність у розробленні нової  класифікації видатків бюджету — програмної. Саме ця класифікація є основою для складання та затвердження бюджету. Її запроваджено в Україні з 2002 р. Відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно визначається у законі про Державний бюджет України. А функціональна класифікація, за якою раніше формувалися показники видатків бюджету, слугує для аналітичних цілей та порівнянності бюджету України з бюджетами інших країн. Тому поєднання програмної і функціональної класифікації є дуже важливим. Функціональна класифікація узагальнює всі програми відповідно до функцій держави — за напрямами діяльності.

Програмна класифікація використовується для планування видатків бюджету за програмами. При цьому  чітко визначаються мета та завдання кожного розпорядника бюджетних коштів і передбачається подальше оцінювання ефективності їх використання.

Класифікація  кредитування бюджету деталізує надання кредитів з бюджету та їх повернення.

Раніше такі операції відображалися за економічною класифікацією  видатків бюджету як «кредитування за вирахуванням погашення». Однак у 2003 р. до бюджетної класифікації було внесено відповідні зміни (та підготовлено ряд змін до Бюджетного кодексу України). Це пов'язано з тим, що за своєю економічною сутністю надання кредитів не відноситься до категорії видатків бюджету, оскільки кредитування не є безповоротним платежем для отримувачів коштів, як видатки бюджету. Надання кредиту відбувається на умовах строковості, платності та поверненості, тому економічний зміст таких операцій не відповідає суті поняття видатків з бюджету. Більше того, ці кошти при поверненні до державного бюджету через встановлені відповідною угодою терміни можуть бути і далі спрямовані на кредитування цієї самої програми або на інші бюджетні програми.

Класифікація  фінансування бюджету відбиває джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

а) фінансування за типом  кредитора — за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

б) фінансування за типом  боргового зобов'язання — за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Класифікація  боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом  боргового зобов 'язання.

 

При розгляді складових  бюджетної класифікації слід розмежувати  поняття «видатки бюджету» та «витрати бюджету», оскільки вони не тотожні. Поняття  «витрати бюджету» є більш широким, ніж «видатки бюджету». Витрати бюджету — це сума видатків бюджету, коштів на кредитування та коштів на погашення основної суми боргу. Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу, надання кредитів із бюджету та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

 

41. Поняття фінансування із бюджету, бюджетних асигнувань. Принципи фінансування із бюджету.

Фінансування  із бюджету — це перерахування коштів на рахунки розпорядників бюджетних коштів (особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційні, поточні) з казначейського рахунка (або рахунка відповідного бюджету), які відкриті в банківських установах і в органах казначейства в межах, визначених у фінансових планах та кошторисах і затверджених у бюджеті.

Установи, підприємства й організації фінансуються за рахунок того бюджету, в якому були передбачені для них необхідні асигнування. Бюджетні асигнування — це планові суми, в межах яких можуть здійснюватися видатки з бюджету.

Фінансування з  бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їх цільовим призначенням.

Організація фінансування покладена на фінансовий орган, який здійснює виконання відповідного бюджету. Органи Державного казначейства (або  банківські установи) перераховують  кошти з казначейського рахунка (або рахунка бюджету) на рахунки розпорядників коштів. У процесі фінансування фінансові органи здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

 

42. Поняття розпорядників коштів. Їх види і приклади.

Розпорядники коштів – керівники бюджетних установ, які одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування.

Розрізняють три ступені  розпорядників коштів: головні, другого і третього ступенів.

За обсягом наданих  їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються: по державному бюджету — на головних, другого і третього ступенів, а по місцевих бюджетах — на головних і третього ступеня.

Поділ розпорядників  коштів на ступені по тому чи іншому бюджету залежить від структури  управління галуззю економіки чи соціально-культурних установ.

Головними розпорядниками бюджетних коштів по державному бюджету  є міністри і керівники інших центральних відомств (установ), по місцевих бюджетах — керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних державних адміністрацій, а по міських (міст районного підпорядкування), сільських і селищних бюджетах — голови цих рад.

До розпорядників  коштів другого ступеня належать керівники підвідомчих міністерств і відомств, органів управління, яким, у свою чергу, підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками  коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

Наприклад, органи Державного казначейства України фінансуються за рахунок Державного бюджету, а  їхні керівники є розпорядниками коштів: голова Державного казначейства України — головним розпорядником коштів, начальники управлінь Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві і Севастополі — розпорядниками коштів другого ступеня, а начальники відділень Державного казначейства у районах, містах і районах в містах — розпорядниками коштів третього ступеня.

Розподіл розпорядників  коштів по місцевих бюджетах на два  ступені обумовлено тим, що місцеві  органи управління галуззю поділяються  на дві ланки. Так, районне управління освіти очолює керівник, який є головним розпорядником бюджетних коштів. Він має у своєму підпорядкуванні школи, директори яких вважаються розпорядниками коштів третього ступеня, їм надано право самостійно розпоряджатись бюджетними коштами.