Аналіз прибутку та рентабельності ДП “Львівтрансгаз”

Курсова робота

Аналіз прибутку та рентабельності ДП “Львівтрансгаз”

Зміст

1               Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

2               Методика проведення аналізу прибутку та рентабельності на підприємстві

2.1                  Вибір та обґрунтування системи основних ГЕП

2.2                  Загальна характеристика прибутку та рентабельності

2.3                  Методика аналізу використання ОВФ

2.4                  Методика аналізу використання ОК

2.5                  Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції

2.6                  Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції

3               Аналіз прибутку та рентабельності на ДП “Львівтрансгаз”

3.1                  Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”

3.2                  Аналіз використання ОФ на ДП “Львівтрансгаз”

3.3                  Аналіз використання обігових коштів на ДП “Львівтрансгаз”

3.4                  Факторний аналіз прибутку від реалізації природного газу на підприємстві

3.5                  Факторний аналіз рентабельності від реалізації газу на ДП “Львівтрансгаз”

4               Напрямки і резерви підвищення прибутку та рентабельності на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

1 Загальна характеристика ДП “Львівтрансгаз”

“Львівтрансгаз” є дочірнім підприємством акціонерного товариства “Укргазпром”. Предметом його діяльності є:

–              видобуток та транспортування природного газу;

–              зберігання газу в підземних сховищах;

–              постачання та реалізація природного газу споживачам;

–              розробка, експлуатація газових і газоконденсатних родовищ;

–              виробництво і реалізація стиснутого природного газу, низько октанового бензину та скрапленого газу, як моторного палива для автомобілів;

–              здійснення зовнішньоекономічної діяльності по узгодженню з акціонерним товариством;

–              надання послуг вітчизняним та іноземним фірмам по підземному зберіганню газу;

–              підрядна діяльність;

–              виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню.

Підприємство здійснює свою виробничо-господарську діяльність на території Західної України. Більшість виробничих об’єктів підприємства розташовані на території Львівської, Волинської, тернопільської областей, а також частково Івано-Франківської, Хмельницької, Житомирської областей.

Економіко-географічне розташування регіону для здійснення діяльності ДП “Львівтрансгаз”  є досить вдалим, оскільки забезпечується достатньо високий рівень розвитку соціальної і промислової інфраструктури. Виробничі і соціально-побутові об’єкти ДП знаходяться у добре економічно розвинутих районах України з великою кількістю різнорідних підприємств промисловості, сільського господарства тощо, яким постачається 56,8% реалізованого ДП “Львівтрансгаз” газу. Густа мережа залізниць, автомобільних шляхів і трубопроводів сполучає області з багатьма важливими економічними районами України і сусідніми країнами Східної і Західної Європи.

Здійснюючи виробничо-господарську діяльність переважно у прикордонних областях України ДП “Львівтрансгаз” має сприятливе стратегічне становище для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з державами Західної Європи, куди транзитом постачається понад 47,5% від загального надходження газу в систему газопроводів. Історично найтісніші зв’язки склалися  підприємства з безпосередньо найближчими сусідами: Польщею, Білорусією, Росією та Туркменистаном, які є основними постачальниками природного газу.

Вироблені газові поклади в Дашаві, Опар, Угерсько і Білче-Валиці, які мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Західної Європи, дозволили створити на їх базі найбільші на континенті підземні газосховища.

Серед найбільших споживачів газу у ДП “Львівтрансгаз” числяться: Луцький державний підшипниковий завод, Луцький картонно-рубероїдний завод, Шовковий комбінат, Ковельський сільмаш, Ковельбудіндустрія, 4 цукрових заводи, 4 спиртзаводи, “Ватра”, “Оріон” і т.д.

Підприємством надавались послуги по зберіганню газу в підземних сховищах для Польського Гурніцтва Нафтового і Газового в циклах 1995-1996 і 1996-1997 років.

Постачання газу в систему здійснюється по газопроводах Івацевичі-Долина ІІ, ІІІ від ВО “Західтрансгаз” (49%), КЗУ-1,2 від ДП “Київтрансгаз” (42%) і по газопроводу Ду 1400 Б. Волиця-Долина підприємства “Прикарпаттрансгаз” (6%).

Транспортування газу власного видобутку складає 3%. Крім того, з травня 1996 року поступає газ по газопроводу Торток-Долина Ду 1400.

Загальна довжина газопроводів. Які експлуатуються ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р. складає 5112,123 км, в тому числі:

–              магістральні газопроводи – 3714,408 км;

–              газопроводи-відгалуження – 1397,715 км.

Станом на 1.01.1998 року в ДП “Львівтрансгаз” подачу газу споживачам забезпечували 231 газорозподільні станції, з яких 215 знаходяться на балансі підприємства, слід зазначити, що біля 50 ГРС експлуатуються вже понад 20 років. Вони вже значною мірою застаріли фізично і морально, що значно перешкоджає підвищенню ефективності виробництва.

На ДП “Львівтрансгаз” знаходяться в експлуатації 13 компресорних станцій (23 компресорні цехи), де встановлено 160 газоперекачуючі агрегати загальною потужністю 844,4 тис кВт. Проте для зменшення темпів падіння видобутку на старих родовищах, таких як Свидницькі, Оперське, Тенянське необхідне будівництво нових компресорних станцій.

ДП “Львівтрансгаз” володіє одними з найбільших в Європі підземними сховищами газу (ПСГ). Вони є стабільними екологічно чистими джерелами постачання палива.  Вироблені газові поклади, що на теренах Дашави, Опар, Угерсько і Більге-Волиці мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Східної Європи. Розміщуються на глибинах від 600 до 1100 м з пластовими тисками від 4 до 10 МПа, загальною кількістю свердловин 610 штук.

Підземні газосховища виконують такі головні функції:

–               регулюють сезонні нерівномірності газопостачання;

–               зменшують капітальні вкладення в магістральні газопроводи і КС;

–               створюють державні запаси газу;

–               підвищують надійність всього газопостачання.

В цілому з підземних сховищ газу ДП “Львівтрансгаз” за 1997 рік відібрано 12168,786 млн. м3, витрати газу на виробничі потреби склали 105,017 млн. м3 і на технологічні операції – 4,361 млн. м3.

Підготовка газу проводиться в сепараторах на ГЗП і УКПП, де, як правило, є двоступенева очистка. На окремих шлейфах свердловин Угерського, Опарського та Хідновицького родовищ є сепаратори біля гирла свердловин. Якість газу в основному відповідає ГОСТу 5682-87 “Гази горючі природні для промислового і комунального призначення”. Але в окремих випадках в газу з’являлась рідка фаза води і конденсат. Для покращення якості газу необхідне будівництво установок осушки газу.

Промислові газопроводи, шлейфи свердловин та газозбірні пункти таких родовищ як Свидницькі, Рудківське, Угерське повністю амортизувались і потрібна їх реконструкція із заміною труб, обладнання і арматури.

Зараз на ДП “Львівтрансгаз” проводиться нарощування парку ПЕОМ як в апараті управління, так і на структурних підрозділах (виробнича структура показана на рис.1). Велика робота проводиться по комплектації обчислювальної техніки засобами модемного зв’язку, встановлено систему електронної пошти. Ведуться роботи по об’єднанню локальних мереж в глобальну мережу ДП.

Рис.1 – Виробнича структура ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.1998р.

2.1 Вибір та обґрунтування системи основних техніко-економічних показників

Виробничо господарська діяльність підприємства магістральних газопроводів планується і оцінюється системою техніко-економічних показників, які поділяються на кількісні і якісні в залежності від способу вираження економічних явищ.

Кількісні показники оцінюють величину вимірюваних явищ, тобто відображають безпосередні результати роботи підприємства.

Якісні показники визначають ефективність функціонування окремих ланок і використання виробничих ресурсів.

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (1995-1997рр) обрані такі показники:

1) Кількісні:

–              реалізований природній газ (в натуральних одиницях);

–              прибуток від реалізації природного газу (в вартісних одиницях);

2) якісні:

–              собівартість реалізованого природного газу (у вартісних одиницях);

–              рентабельність;

–              технологічні витрати газу (в натуральних одиницях).

Показники обсягів газу і реалізованої продукції підприємства виступають як основний критерій інших показників. Джерелами даних служать річні звіти підприємства і пояснюючі записки до них.

Собівартість реалізованого природного газу представляє собою затрати підприємства, виражені в грошовій формі. Собівартість продукції – один з найважливіших якісних показників, оскільки її зниження є передумовою росту обсягів виробництва і забезпечує ріст матеріального добробуту відрахування від них у фонди підприємства. В процесі аналізу собівартості реалізованого газу в першу чергу використовуються річні звіти підприємства про фінансові результати та їх використання (форма №2).

Узагальнюючим показником ефективності виробництва є рентабельність. Розрізняють три види рентабельності: загальну (балансову), розрахункову, реалізаційну. Як аналітичний показник використаємо реалізаційну рентабельність. Яка визначається відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої товарної продукції. Однак в аналітичних розрахунках зручніше користуватися показником прибутку, що припадає на 1 грн. виручки, який розраховують як відношення реалізаційного прибутку до вартості реалізованої товарної продукції:

, (2.1.1)

де Преал – реалізаційний прибуток, Вреал – вартість реалізованої товарної продукції.

Джерелом для проведення розрахунків є дані форми №2  річного звіту.

2.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від виробничо-господарської діяльності (від реалізації продукції чи послуг, позареалізаційних операцій та ін.) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат та втрат на оплату праці. Тому аналіз показників прибутку дає повне уявлення про порядок формування прибутку підприємства.

На балансовий прибуток впливають наступні фактори:

–              прибуток від реалізації продукції;

–              позареалізаційний прибуток (збитки);

–              прибуток від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації товарної продукції – це основна частина балансового прибутку підприємства. Це пов’язано з тим, що виробництво і продаж товарної продукції є головною задачею підприємства і основною його діяльністю.

Прибуток від іншої реалізації включає в себе результати від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, від здачі окремого майна в оренду і т.д.

Позареалізаційний прибуток найчастіше є результатом порушень договірних відносин зі сторони пов’язаних з ним підприємств і організацій. Він включає в себе: поступлення списаних безнадійних боргів, проценти банку, отримані штрафні санкції, фінансові результати від ліквідації ОФ, індексація авансів по капітальному будівництву, дивіденди, безкоштовно отримані основні засоби, обладнання, різниця в цінах по придбанню обладнання, оприбутковані безкоштовно отримані матеріальні цінності та основні засоби, т.д.

Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.