Економічний зміст обліку виробничих запасів

Лімітно-забірні картки, як правило, оформляються на підприємствах нерегулярно і надходять у відділи матеріально-технічного постачання і у бухгалтерію у великій кількості й в основному під кінець місяця. Відповідно до правил систематичного споживання ресурсів відпущення матеріалів систематичного споживання у виробництві оформляється лімітно-забірними картками, а у всіх інших випадках матеріальними вимогами.

Подібні надходження  облікових документів на обробку  й характерну тенденцію збільшення їхньої кількості до кінця місяця значно ускладнюють роботу заводських складів і у групах матеріально-технічного постачання. Виходячи з даних аналізу, обсяг облікових робіт на кінець місяця зростає на 18-20%, що істотно впливає на якість роботи. Аналіз існуючого порядку ведення обліку матеріальних ресурсів на підприємстві показав, що необхідно вдосконалювати систему обліку, усувати дублювання інформації в різних документах, уніфікувати форми документів, регламентувати обсяг і строки їхньої передачі на обробку.

Насамперед, повинні бути уніфіковані документи, на основі яких виробничі підрозділи одержують сировину, матеріали, покупні готові вироби із заводських складів (лімітно-забірні картки, забірні картки, вимоги і накладні т.д.).

Представляється доцільною  розробка єдиної форми документа (на відпущення матеріалу), призначеної для машинної обробки. У цей документ варто включити всі об'єкти основного і допоміжного виробництва під відповідними кодами, які б указували напрямок використання матеріальних ресурсів - основні вироби, запасні частини, товари народного споживання, разові замовлення, ремонтно-експлуатаційні потреби.

Єдина форма такого документу  може бути розроблена й у рамках окремої області, що дозволить внести єдність в систему реєстрації і обробки документів за умови  використання ЕОМ. Як вихідні документи  в системі складського обліку щодо кожного виробничого підрозділу з ЕОМ видаються такі машинограми: оборотна відомість по обліку руху матеріальних ресурсів; відомість розподілу матеріальних ресурсів за напрямками витрат.

Очевидно, що рішення  як організаційних, так і методичних питань повинне ґрунтуватися на використанні можливостей сучасних комп'ютерних технологій. При цьому найбільш ефективною є організація рішення таких завдань у комплексній системі керування підприємством.

Удосконалення обліку й  контролю наявності й руху виробничих запасів передбачає такі зміни у веденні бухгалтерського обліку на підприємстві, які на наш погляд варто робити за наступними напрямками:

1. Спрощення і полегшення  ведення бухгалтерського обліку  на підприємстві. Варто врахувати,  що облік товару ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку. Для аналізу витрат підприємства бухгалтеру буде важко розділити витрати на придбання по видам для проведення даного аналізу. При оприбуткуванні товарів по закупівельним цінам всі витрати, пов'язані з їх придбанням, можна відносити на субрахунок 931 «Витрати на придбання запасів», а списання цих витрат включити безпосередньо в собівартість запасів, на витрати виробництва або на витрати звітного періоду.

2. Збільшення оперативної  обробки первинної та звітної документації, покращення контролю за рівнем цих витрат. Акумулювання витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, на субрахунку 931 «Витрати на придбання запасів» по видам витрат полегшить роботу для їх контролю.

3. Обробка по зменшенню цих витрат. Доступність і наглядність обліку запасів і витрат, пов'язаних з їх придбанням, допоможе прогнозувати, планувати та аналізувати ці витрати для прийняття управлінських рішень по їх зменшенню.

4. Вплив на збільшення  ефективності виробничої діяльності підприємства. Запаси як економічний ресурс і як одна із складових активів підприємства, які використовуються у виробничій діяльності, можна охарактеризувати деяким виробництвом у комплексі з іншими економічними ресурсами, особливо з вкладеною працею. При аналізі управління активами, у тому числі запасами, це можна виміряти співвідношенням об'єму реалізації продукції до середньої вартості запасів (або активів), які використовуються у виробничому процесі у визначеному періоді. Ці дані можна використовувати для прийняття рішень в управлінні капіталом, виробництвом, активами і запасами. Правильне управління запасами, аналіз вкладених засобів у оборотний капітал, а також аналіз витрат, пов'язаних із забезпеченням підприємства запасами, будуть сприяти вивільненню вкладених оборотних засобів.

5. Досягнення позитивного  результату на основі зниження  витрат; реальність оцінки залишків  запасів товарно-матеріальних цінностей,  відображених в активах балансу.  При проведенні аналізу зовнішніми  користувачами балансу підприємства необхідно враховувати, що запаси, обліковані по купівельним цінам, більш наближені до чистої вартості реалізації по відношенню із запасами, облік яких ведеться по цінам придбання. Тому показники рентабельності, виробництва, ліквідності та оборотності запасів у визначеному періоді будуть більш достовірними.

6. Покращення показників  ліквідності запасів. Запаси входять  в групу цінностей підприємства, віднесених до низько ліквідних  активів. Показником ліквідності  активів, у тому числі запасів, являються коефіцієнти оцінки ліквідності активів, які характеризують можливість їх швидкого конвертування в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості. Оцінка запасів по купівельним цінам буде найбільш наближена до поточної ринкової вартості і дасть найкращий показник ліквідності.

7. Зацікавленість інвесторів. Метою різних рішень, які приймаються  на підприємстві, являється максимізація  його ринкової вартості. Інвестор  при вивченні зацікавленого ним  підприємства обов'язково вивчає  показники ліквідності його активів на основі фінансових звітів та балансу.

На практиці може виникнути  ситуація, коли один і той же вид  запасу може бути первісно облікований  по різній вартості, наприклад:

1) якщо визначений  вид запасу підприємство придбало  за гроші, то його обліковують за цінами придбання, включаючи всі витрати, пов'язані з його придбанням.

2) якщо визначений  вид запасу внесений до статутного  фонду або отриманий безповоротно, то його обліковують по справедливій  вартості.

3) якщо визначений  вид запасу отриманий в результаті обміну на подібні запаси, то його обліковують по балансовій вартості переданих запасів або по справедливій вартості.

4) якщо визначений  вид запасу отриманий внаслідок  обміну на неподібні запаси, то  їх первісна вартість дорівнює справедливій вартості.

Звідси можна зробити  висновок, що первісною вартістю товару можна вважати вартість самого товару, не враховуючи усіх витрат, пов'язаних з придбанням і в бухгалтерському  обліку запаси слід оприбутковувати  по закупівельним цінам.

У випадку використання для цих запасів поточних цін їх оцінюють відповідно вартості у момент виповнення оцінки без врахування майбутніх витрат, пов'язаних з використанням цих запасів, зберіганням або їх реалізацією. Виходячи з цін виробництва або репродукційних, враховується тільки оцінка вартості запасів, яка буде відповідною в момент, коли вони замінюються новими, при цьому не будуть враховуватися витрати, пов'язані з цією дією.

Необхідно враховувати  те, що реальність оцінки вартості запасів, відображених в балансі, тісно пов'язана з показниками їх ліквідності, де масштабом вимірювання рівня ліквідності являється час, на протязі якого запаси в процесі господарського обороту обертаються в гроші.

Рух вартості запасів  у ході їх обороту може співпадати або не співпадати з фізичним рухом придбаних і витрачених підприємством матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів і інших запасів на склад та зі складу. На більшості підприємствах зі складу вибувають ті товари, які першими туди потрапили, тобто які довше, ніж інші товари, там знаходилися. Це пояснюється фізичним та моральним їх старінням, можливістю закінчення їх строку зберігання і т.д. Рух вартості товарно-матеріальних запасів може також визначатися хронологією зміни ціни на різні види запасів.

При стабільному зовнішньому середовищі співвідношенню доходів та витрат відповідав би метод, який складався б з руху вартості запасів та з їх фізичного руху.

При незмінній вартості одиниці товару необхідності вибору одного із альтернативних методів визначення вартості виробничих запасів не виникає. Якщо ж на протязі облікового періоду вартість одиниці товару змінюється, то варто визначити вартість товарів, які залишились на кінець облікового періоду і які були продані протягом цього періоду. Тому помилка, допущена у визначенні вартості матеріальних запасів на кінець звітного періоду, веде до помилки у визначенні валового і чистого доходу у фінансовому звіті і до неправильного відображення в балансі активів і власного капіталу.

Для визначення оцінки залишків запасів товарно-матеріальних цінностей і вартості реалізованих запасів, згідно з П(С)БО 9 «Запаси», можна використовувати один із прийнятих методів:

· ідентифікованої собівартості;

· середньозваженої собівартості;

· ФІФО;

· нормативних витрат;

· ціни продажу.

Використання методу ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці товарно-матеріальних запасів, що дозволяє визначити її вартість, а також встановити дату продажу одиниці визначеного виду запасу, собівартість проданого запасу і вартість запасів, які залишилися на підприємстві.

Раціональним, систематичним  і простим у застосуванні являється  метод середньозваженої собівартості, який забезпечує відносно вартості запасів  достовірні дані для всього періоду, а не дані, правильні лише для  початку, кінця облікового періоду або якого-небудь визначеного моменту в обліковому періоді.

Вартість матеріальних запасів на кінець періоду, визначена  методом середньозваженої собівартості, враховує всі ціни, по яким були придбані товари протягом звітного періоду, і цим самим вирівнюються ріст і зниження цін. Недоліком можна вважати те, що необхідно приділяти більше уваги останнім по часу цінам, оскільки саме вони найбільш придатні для застосування в оцінці доходу і при прийнятті управлінських рішень.

В основу методу ФІФО закладений принцип, згідно якому при використанні або продажі запасів із їх загальної вартості слід вирахувати вартість тих запасів, які потрапили на підприємство першими, раніше інших. Це означає, що витрачені або продані одиниці запасів оцінюють по вартості тих товарів, які раніше придбані і довше інших знаходилися на складі.

Для нормативного методу обліку витрат характерні такі особливості: узагальнене відображення в обліку витрат по встановленим нормам і відхилення від норм; собівартість продукції може бути обчислена по діючим нормам на попередній стадії, а виявлені на наступній стадії відхилення від діючих норм дозволять визначити вплив окремих факторів на рівень собівартості.

Метод оцінки по цінам  продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки на товар. Цей метод застосовують підприємства зі значною номенклатурою товарів, яка часто змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Найбільш низьку собівартість та високий дохід отримуємо при використанні методу ФІФО в результаті низьких цін придбання у майбутньому періоді. Дохід, визначений методом середньозваженої собівартості, дає приблизно середній результат визначеного доходу методом ФІФО. Якщо розглядати оцінку запасів з точки зору чистої реалізаційної вартості запасів, відображених в балансі за станом на визначену дату, то залишки запасів, які оцінені методом середньозваженої собівартості, будуть найбільш вірогідними.

Враховуючи, що одним  із принципів бухгалтерського обліку являється принцип обачності, то запропоновані зміни в оцінці вартості запасів, виходячи із самої оцінки їх вартості, з однієї сторони, повинні попереджувати завищення оцінки активів і доходів підприємства. Тобто у фінансовій звітності та балансі повинен відображатися його дійсний фінансовий стан. З іншої сторони, враховуючи позицію забезпечення результативною управлінською діяльністю, можна виділити три основні вимоги, яким повинна відповідати бухгалтерська звітність. У свою чергу, бухгалтерська звітність повинна містити дані, необхідні для:

а) прийняття управлінських  рішень в області інвестиційної  політики;

б) оцінка динаміки та перспектив зміни прибутку (доходу) підприємства;

в) оцінка на підприємстві ресурсів, у тому числі і запасів, а також змін, які відбуваються в них, і ефективності їх використання.

У зв'язку з цим розуміння  і значення впливу оцінки вартості та обліку запасів у бухгалтерському  обліку мають велике значення в управлінні та прийнятті рішень у господарській  діяльності підприємства, оскільки така концепція дає відносно об'єктивну основу для реальної оцінки вартості запасів і активів підприємства, відображених у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Можна зробити висновок, що при впровадженні запропонованих змін в обліку оприбуткування придбаних запасів, виходячи з їх реальної оцінки вартості, без обліку побічних витрат, пов'язаних із самим процесом придбання, і виборі ефективного методу оцінки вибуття цих запасів підприємство зможе отримати додатковий дохід та вивільнити оборотні засоби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого  продажу за умов звичайної  господарської діяльності;

- перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого  продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання  при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо:

1) існує імовірність  того, що підприємство отримає  в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;