Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 21:36, реферат
Для діяльності банку досить важливо оцінити капітал. Неправильна оцінка реальної величини капіталу може призвести до негативних наслідків у діяльності банку. Вияв таких наслідків може бути двояким. З одного боку, необґрунтоване завищення величини власного капіталу призводить до викривлення інформації і вводить в оману не лише контролюючі органи, а й вкладників, акціонерів, інвесторів, що може завдати значних втрат. З іншого боку, неправильне визначення величини банківського капіталу до його штучного заниження дає зворотний ефект - звужується діапазон активних операцій і знижуються його доходи.
Вступ
І. Капітал як основа діяльності банку.
ІІ. Аналіз капіталу банку:
Функції капіталу банку
Оцінка діяльності капіталу.
ІІІ. Фактори збільшення капіталу банку.
Висновок
Вступ
І. Капітал як основа діяльності банку.
ІІ. Аналіз капіталу банку:
ІІІ. Фактори збільшення капіталу банку.
Висновок
Однією з передумов створення в Україні повноцінних ринкових відносин є становлення банківської системи.
У процесі розвитку вітчизняної банківської системи та її інтеграції у міжнародний фінансовий простір важливого значення набуває складна і теоретично найменш розроблена проблема формування та управління власним капіталом комерційних банків.
Для діяльності банку досить важливо оцінити капітал. Неправильна оцінка реальної величини капіталу може призвести до негативних наслідків у діяльності банку. Вияв таких наслідків може бути двояким. З одного боку, необґрунтоване завищення величини власного капіталу призводить до викривлення інформації і вводить в оману не лише контролюючі органи, а й вкладників, акціонерів, інвесторів, що може завдати значних втрат. З іншого боку, неправильне визначення величини банківського капіталу до його штучного заниження дає зворотний ефект - звужується діапазон активних операцій і знижуються його доходи.
Перші кроки для вирішення проблеми методології оцінки капіталу здійснив Комітет банківського нагляду за діяльністю міжнародних банків, який запропонував методику розрахунку капіталу. Це відбулося у 1988 р. в м. Базелі, де Комітетом банківського нагляду була прийнята Угода з міжнародної уніфікації розрахунку капіталу і його стандартів.
Базельських стандартів повинні обов'язково дотримуватись банки, які здійснюють свою діяльність на міжнародних фінансових ринках. Для банківських установ, що функціонують лише на європейських фінансових ринках, також прийнято правові стандарти уніфікації розрахунку власного капіталу. Так, у 1993 р. Європейським співтовариством запроваджено ЄС - і Сольвабалітет-правові лінії. Відповідно до Базельської угоди і європейських правових ліній достатність банківського капіталу оцінюється за допомогою таких показників:
• мінімальний абсолютний розмір власних коштів банківських установ (статичний аспект);
• співвідношення капіталу банку та активів, зважених із урахуванням ризику вкладених коштів (динамічний аспект).
За міжнародними стандартами статичним аспектом банківського капіталу є мінімальний абсолютний розмір власних коштів банківських установ. Стратегія встановлення єдиного для всіх банків мінімального стандарту капіталу має місце як у світовій, так і в українській практиці.
Слід зауважити, що такий підхід для підтримки адекватної величини капіталу може спричиняти певні проблеми. Одна з них - можливий відплив депозитів навіть зі стійких банків. Таке може статися, якщо величина капіталу виявиться нижчою від допустимого мінімального рівня. Навіть імовірність цього може насторожити вкладників і спровокувати масовий відплив депозитів. Конкретний показник, який характеризує капітал окремого банку, не можна оцінювати ізольовано від інших чинників. Очевидно, банки, що володіють, наприклад, обов'язковим мінімальним обсягом капіталу, не є однаково надійними.
Правомірною є градація вимог до мінімального статутного фонду банків залежно від їх спеціалізації й місця функціонування.
Що ж стосується забезпечення банку адекватним капіталом, то основними факторами, які визначають необхідну його величину, повинні бути рані ризики, які бере на себе банк, а також якість управління ними. Вироблення цілісного підходу до оцінки достатності власного капіталу є особливо важливою для української банківської системи, оскільки комерційні банки нашої країни працюють в умовах несприятливої кон'юнктури. Численні випадки банкрутств і закриття банків вимагають проведення детального аналізу і статистичних досліджень для визначення рівня достатності капіталу комерційних банків.
З нашої точки зору, перевірка того, чи вистачає банкові власних коштів для покриття банківських ризиків, повинна бути відносно комплексною. У рамках цієї перевірки пропонується розрізняти наступні етапи:
• визначення забезпечення банку власними коштами (елементи власних коштів);
• зважування активів на предмет ризику (кредитний ризик);
• розрахунок позицій ринкових ризиків;
• порівняння власних коштів (капіталу) банку із зваженими на предмет ризику активами і позабалансовими статтями та сумами позицій ринкових ризиків.
Домінуючим фактором оцінки адекватності капіталу є його складові елементи. У банківській практиці виділяють декілька видів капіталу, які мають різний склад і утворюють різні цілі аналізу. У вітчизняній практиці розрізняють такі види банківського капіталу: [7. с. 49]
• балансовий капітал (капітал за балансом, К1);
• капітал за вимогами управління (К3), який розраховується як різниця між активами переоціненими і зобов'язаннями.
• капітал за вимогами регулюючих органів (К2).
Доцільно зазначити, що саме капітал за вимогами регулюючих органів є основою при визначенні забезпечення банку власними коштами як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці. Застосовуючи критерії, які діють у вітчизняній банківській системі та в міжнародній практиці, виявлено певні розбіжності. Склад капіталу банку, рекомендований Базельським міжнародним комітетом з питань банківського нагляду, подано у таблиці 1. У таблиці 2 подано склад капіталу українських комерційних банків.
Таблиця 1
Склад капіталу банку за методикою Базельського міжнародного комітету з питань банківського нагляду
№ п/п |
Вид капіталу |
Характеристика |
|
|
Основний капітал |
|
1.1 |
Постійний акціонерний капітал |
Вартість визначається за номінальною вартістю звичайних акцій, випущених банком і повністю оплачених (дохід, який вони приносять, залежить від рішення ради директорів щодо виплати дивідендів), а також вартістю привілейованих безстрокових акцій із некумулятивними і ненагромаджувальними дивідендами |
1.2 |
Публіковані резерви |
|
|
|
- засновницький прибуток (надлишок, емісійні різниці, ажіо) |
Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, придбаних на ринку, І номінальною вартістю акцій |
|
|
- нерозподілений прибуток |
Чистий прибуток, невиплачений у формі дивідендів І залишений банком для інвестиційних цілей |
|
|
– резерви, що формуються з чистого прибутку (фонди на покриття загальних банківських ризиків) |
Створюються з коштів, які банк виділяє для покриття ризиків у цілому; ці кошти, залишені на непередбачені витрати, використовуються для виплати дивідендів, які ще не оголошені, кошти для майбутнього вилучення з обороту акцій або для погашення зобов'язань |
Продовження таблиці 1.
1.3 |
Неконтрольний пакет акцій |
За рахунок даних коштів банк має частку в підприємствах інших галузей консолідованих дочірніх компаній |
1.4 |
Приховані вклади (характерні лише для Німеччини) |
Зовнішні інвестори
вкладають кошти у банк, які
є складовим елементом |
2 |
Додатковий капітал (капітал другого рангу) |
|
2.1 |
Загальні резерви на випадок невиплат за позиками |
Це приховані резерви, які створюються для покриття збитків за кредитами, тобто не пов'язані з конкретними активами чи їх групами і не відображають скорочення вартості конкретних активів І створюються для відшкодування не ідентифікованих у даний час збитків |
2.2 |
Резерви переоцінки активів |
Включаються у капітал лише за умови зваженої оцінки вартості даних активів із врахуванням усіх можливих коливань і ймовірностей їх обов'язкового продажу |
|
|
- офіційна ревальвація (чи переоцінка вартості основних засобів) |
Проводиться періодично у деяких країнах відповідно до законодавче встановлених коефіцієнтів з метою відображення зміни ринкової вартості цих статей балансу- Так, наприклад, у Німеччині переоцінка будівлей і споруд здійснюється 1 раз у 3 роки і 45% різниці між новоствореною і старою вартістю - це саме резерви переоцінки, які належать до банківського капіталу |
|
|
- прихована переоцінка цінних паперів |
З'являється при |
2.3 |
«Гібридні» інструменти типу залученого боргу: - безтермінові привілейовані кумулятивні акції (у Канаді): - цінні папери з пайовою участю і субординовані безтермінові цінні папери (у Франції); - конвертовані облігації у США; - сертифікати участі, які дають право власнику на дивіденди (чи процентні виплати) чи участь у прибутках, але не право власності, з терміном не менше ніж 5 років (у Німеччині) |
Це фінансові інструменти, які поєднують у собі характеристики капіталу і боргу. Кожен з таких інструментів має ряд особливостей, які впливають на його спроможність виконувати функції капіталу. Однак, якщо ці інструменти є аналогією акціонерного капіталу, особливо, якщо вони поглинають збитки, коли банк продовжує функціонувати, тоді вони можуть включатися у додатковий капітал. Дані інструменти повинні відповідати таким вимогам: повинні бути незабезпечиними субординованими (тобто повністю сплаченими на випадок пред'явлення за ними зобов'язань); не повинні підлягати погашенню з ініціативи їхнього держателя чи без попередньої згоди органів банківського нагляду; допускається відтермінування процентного платежу аналогічно як із кумулятивними акціями, якщо прибуток банку в поточний період недостатній для його здійснення. |
2.4 |
Довготермінові субординовані боргові зобов'язання (терміном не менше 5 років) |
Довготерміновий залучений капітал, вкладений зовнішніми інвесторами, зобов'язання банку перед якими є за важливістю 2-ми порівняно з його зобов'язаннями стосовно вкладників, але першими порівняно із зобов'язаннями перед акціонерами |
3. |
Сукупний капітал-брутто - основний капітал + додатковий капітал |
|
Продовження таблиці 1.
4. |
Відрахування з: - основного капіталу: – вартість нематеріальних активів (goodwill) - сукупного капіталу-брутто: - інвестиції в неконсолідовані банківські і фінансові філії; - взаємне з іншими банками володіння фінансовими інструментами, які відносяться до капіталу |
Тобто умовна вартість ділових зв'язків, ділова репутація, престиж, досвід, стійка клієнтура банку. 3 метою уникнення багаторазового обліку одних і тих же капітальних ресурсів різними членами банківської групи | |
5. |
Сукупний капітал-нетто = Сукупний капітал-брутто - Відрахування і основного і сукупного капіталу брутто |
| |
6. 6.1 |
Капітал 3-го рангу Короткотермінові |
Це субординований борг, аналогічний довготерміновому, але терміном до 2-х років. Даний елемент включається до капіталу лише у тому випадку, коли банк має щомісячно достатність банківського капіталу у розмірі 8%. | |
7. |
Власні кошти банку = Сукупний капітал-нетто + Капітал 3-го рангу |
| |
Таблиця 2
Склад капіталу Українських комерційних банків
№ з/п |
Вид капіталу |
Характеристика |
1 |
Основний капітал (чи капітал 1-го рангу) |
|
1.1 |
Статутний капітал |
Він визначається за номінальною вартістю звичайних і привілейованих акцій чи паїв, випущених банком. |
1.2 |
Емісійні різниці (АЖІО) |
Різниця між фактичною ціною купівлі акцій, яка склалася на ринку, і номінальною вартістю акцій |
1.3 |
Резервні фонди |
Резерви, які утворені з прибутку банку для попередніх витрат |
1.4 |
Прибутки минулих років |
Чистий прибуток, невиплачений у формі дивідендів і залишений банком для інвестиційних цілей |
1.5 |
Прибуток минулого року, що очікує затвердження |
Відображено прибуток до його розподілу за результатами зборів акціонерів |
2 2.1 |
Додатковий капітал Загальні резерви |
Резерви під певні ризики банку (на випадок непередбачених збитків) |
2.2 |
Результати переоцінки основних засобів |
Спеціальні фонди банку в частині переоцінки основних засобів |
2.3 |
Результати поточного року |
Це є різниця між доходами і витратами банку, тобто прибуток поточного року |
3 4 |
Довготерміновий субординований борг Сукупний капітал – брутто = основний капітал + додатковий капітал |
|
Продовження таблиці 2.
5 |
Відрахування від: основного капіталу: вартість нематеріальних активів (гудвіл) - власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів. - капітальні вкладення в не матеріальні активи. - збитки минулих років - збитки минулого року, що очікують затвердження - сукупного капіталу -брутто: інвестиції в неконсолідовані банківські і фінансові філії взаємне володіння з іншими банками фінансовими інструментами, які належать до капіталу |
Це здійснюється з метою уникнення обліку одних і тих же капітальних ресурсів різними членами банківської групи | ||
6 |
Сукупний капітал–брутто - відрахування з основного і сукупного капіталу -брутто = сукупний капітал - нетто, невідкоригований на основні засоби (К1) |
(03 - К 1) - це розмір перевищення основних засобів над КІ: якщо 03>К1 - до розрахунку береться різниця (03 - КІ), інакше до розрахунку береться нуль | ||
7 |
Сукупний капітал – нетто = К1-(ОЗ-КІ) |
(03-К1) - це розмір перевищення основних засобів над К1: якщо 03>К1 -до розрахунку береться різниця (03 - К1), інакше до розрахунку береться нуль | ||
Порівняльний аналіз складу капіталу, визначеного за міжнародною і вітчизняною методиками, свідчить про наступне.
За міжнародною методикою при розрахунку банківського капіталу використовується його трирівнева структура. Так, у складі власних коштів виділяють капітал першого рівня (основний), капітал другого рівня (додатковий) і капітал третього рівня (короткотерміновий субординований борг).
В українській практиці капітал розглядається більш вузько. До його складу належать переважно постійні елементи; віднесення до власних капіталів банку короткотермінового субординованого боргу і гібридних інструментів типу залученого боргу не допускається. Довготерміновий субординований борг (капітал третього рівня) віднесено до складу власних коштів комерційних банків України лише з 1.11.1999р.
Така позиція НБУ є