Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Мая 2013 в 18:48, контрольная работа
Банки виникають на основі товарно-грошових відносин, і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605 р.) та Гамбурзі (1618 р.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво в платежах і кредитування торгівлі.
10. Характеристика банків, види кредитів.
16. Сутність управлінської діяльності. Особливості управління підприємствами громадського харчування.
26. Сутність і значення рішень в управлінні. Класифікація рішень. Вимоги до приймання рішень.
32. Етикет менеджера. Правила ділового етикету. Культура одягу. Правила прийняття відвідувачів.
48. Неформальні соціальні групи. Фактори, що впливають на ефективність роботи.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.
Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.
Кредитування в іноземній
валюті має особливість, яка полягає в
тім, що прогнозовані надходження в національній
валюті, яких достатньо для купівлі іноземної
валюти сьогодні, не можуть вважатися
надійним джерелом погашення кредиту,
бо можливі різкі зміни валютного курсу.
Тому прогноз грошових потоків підприємства
здійснюється в іноземній валюті.
Видача підприємству позики в іноземній
валюті, як і в національній, здійснюється
банком тільки за відсутності простроченої
заборгованості за раніше виданими позиками,
незалежно від того, в якій валюті їх було
надано.
Кредит в іноземній
валюті може бути використаний підприємством
на фінансування капітальних вкладень,
придбання обладнання, сировини, матеріалів.
Зокрема, підприємство може передбачати
часткове використання виданого кредиту
на такі цілі:
• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;
• оплата витрат на відрядження працівників
підприємства за кордон у межах встановлених
нормативів, коли необхідність відряджень
підтверджується контрактом;
• сплата мита, страхових та митних внесків,
які встановлені країною-експортером
і віднесені за умовами контракту на імпортера;
• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.
Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.
Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.
Кредитна лінія — це
згода банку надати кредит протягом певного
періоду часу в розмірах, які не перевищують
заздалегідь обумовленої суми.
Кредитна лінія відкривається, як правило,
на рік, але її можна відкрити й на коротший
період. Відкрита кредитна лінія дає змогу
оплатити за рахунок кредиту будь-які
розрахункові документи, передбачені
у кредитній угоді, що укладається між
підприємством та банком. Протягом строку
дії кредитної лінії підприємство може
будь-коли одержати позику без додаткових
переговорів з банком та інших формальностей.
Проте за банком зберігається право відмовити
підприємству у позиці в межах затвердженого
ліміту, якщо банк виявить погіршання
фінансового стану позичальника. Через
це кредитну лінію відкривають підприємствам
зі стійким фінансовим становищем та доброю
репутацією. На прохання підприємства
ліміт кредитування можна переглядати.
Відновлювальну кредитну
лінію може бути відкрито підприємству
тоді, коли воно відчуває постійний брак
оборотних коштів для відновлення процесу
виробництва в заданому обсязі.
Відновлювальна кредитна
лінія надається на термін, який не перевищує
одного року. Особливість відновлювальної
кредитної лінії полягає в тім, що підприємство,
погасивши частину кредиту, може одержати
нову суму, але в межах відповідного ліміту
і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку
з цим підприємство повинно заставити
банку основні фонди або надати якусь
іншу гарантію.
Нині комерційні банки
України відкривають кредитні лінії, як
правило, сільськогосподарським підприємствам
і підприємствам переробних галузей народного
господарства.
Овердрафт — короткостроковий
кредит, що надається банком надійному
підприємству понад залишок його коштів
на поточному рахунку в межах заздалегідь
обумовленої суми шляхом дебетування
його рахунку.
Для підприємства
у комерційному банку може відкриватись
спеціальний позичковий рахунок — контокорент
(італ. conto cor-rente — поточний рахунок) —
єдиний рахунок, на якому враховуються
всі операції підприємства. На контокорентному
рахунку відображуються, з одного боку,
погашення кредиту банку та інші платежі
з доручення підприємства, з іншого —
кошти, які надходять на користь підприємства
(виручка від реалізації продукції, наданий
кредит та інші надходження). Контокорент
— це поєднання позикового рахунка з поточним,
і він може мати дебетове та кредитове
сальдо.
Підприємство може підтримувати комерційні стосунки з багатьма партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов'язання та вимоги. Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.
Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном «овердрафт».
За дебетового сальдо контокорентного
рахунка банк за викори-
стані ним кошти сплачує підприємству
відсотки, як правило, у розмірі ставки
на вклади до запитання. За кредитового
сальдо — навпаки, підприємство сплачує
банку відсотки в розмірі, передбаченому
кредитною угодою.
Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству,
банк визначає ліміт кредиту, який може
бути протягом року переглянутий за згодою
сторін. Ліміт кредитування може бути
збільшений, якщо підприємство переконає
банк у доцільності такого рішення (плановане
збільшення обсягів виробництва тощо).
Ліміт кредиту за
контокорентним рахунком залежить від
розміру необхідного кредиту, можливості
підприємства погашати його, щоденного
обсягу реалізації продукції, міри довіри
банку до свого клієнта.
Коли підприємство робить
перевитрати за контокорентним рахунком,
то банк може:
• переглянути ліміт кредиту (за наявності об'єктивних причин);
• стягнути штраф;
• відмовити у контокорентному кредиті.
Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці.
Контокорентний кредит може використовуватись для:
• фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції, виробничих запасів;
• подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливості контокорентного кредиту:
• встановлення ліміту кредитування;
• можливість скасування
кредитної угоди будь-коли. З іншого
боку, контокорентний кредит має певні
переваги для підприємства-позичальника:
• відсотки за кредит нараховуються лише
за фактичні дні користування;
• кредитними коштами підприємство може
скористатись будь-коли без укладення
додаткової кредитної угоди.Кредит під
облік векселів (обліковий кредит) — це
короткостроковий кредит, який банківська
установа надає пред 'явнику векселів,
обліковуючи (скуповуючи) їх до настання
строку виконання зобов 'язань за ними
і сплачуючи пред 'явнику номінальну вартість
векселів за мінусом дисконту.
Переваги такого кредиту для підприємства:
• гарантія того, що кредити,
які надає підприємство своїм
контрагентам, можуть бути рефінансовані
в банку за вигідною відсотковою ставкою;
• у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності
за векселем, банки не вимагають додаткових
гарантій від підприємств;
• такий кредит поліпшує
умови ліквідності суб'єкта господарювання.
Надання облікового кредиту здійснюється
на підставі поданої підприємством
заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприємства-векселедавця,
а також підприємства—пред'явника векселя.
Коли їх фінансовий стан є позитивним,
банк дисконтує векселі. При цьому він
залишає за собою право повернути ті векселі,
які викликають підозру.
До кредитно-гарантійних
послуг, що надаються підприємствам банками,
належать:
• акцептний кредит;
• звальний кредит.
Акцептний кредит — це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.
Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов'язань.
Акцептний кредит має короткостроковий
характер і використовується для фінансування
оборотних засобів підприємства і переважно
у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит
дешевший для підприємств як порівняти
з дисконтним, оскільки вони сплачують
банку лише комісійні за акцепт векселя.
У зв'язку з ненадійним
фінансовим станом більшості підприємств
в Україні акцептний кредит не набув широкого
застосування.
Авальний кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство—одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.
За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.
Принципова різниця між анальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.
До послуг кредитного характеру, що надаються
банками підприємствам, належить факторинг
— система фінансування, за умовами якої
підприємство—постачальник товарів переуступає
короткострокові вимоги за торговельними
операціями комерційному банку. Факторингові
операції включають: кредитування у формі
попередньої оплати боргових вимог; ведення
бухгалтерського обліку клієнта, зокрема
обліку реалізації продукції; інкасацію
заборгованості клієнту; страхування
його від кредитного ризику.
В основу факторингової
операції покладено принцип придбання
банком рахунків-фактур підприємства-постачальника
за відвантажену продукцію, тобто передачу
банку постачальником права вимагати
платежі з покупця продукції.
Недоліком факторингу
для підприємства є вища вартість цієї
послуги порівняно зі звичайним кредитом.В
Україні факторингове обслуговування
підприємств не набуло поширення у зв'язку
з низьким рівнем платіжної дисципліни
в народному господарстві.
16. Сутність управлінської діяльності. Особливості управління підприємствами громадського харчування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють цілі та функції державного управління за допомогою управлінської діяльності.
Управлінська діяльність – сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління.
Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати у бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. Вона має бути здатною відображати соціальну дійсність і все, що відбувається в ній, розкривати наявні в ній ресурси, засоби і резерви, знаходити оптимальні способи її удосконалення і переведення на новий рівень.
За своїм предметом, з яким вона нерозривно пов'язана, управлінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер управлінської діяльності виявляється в необхідності постійного одержання, осмислення, систематизації, зберігання, видачі спеціальної і перш за все управлінської інформації.
Управлінська діяльність є складним соціально-психологічним явищем з чітко вираженою домінантою волі. Кожна людина, що зайнята нею, практично постійно здійснює розумові та вольові операції аналізу, оцінювання, прогнозування, вибору, прийняття рішення, підпорядкування і виконання, команди і контролю тощо. Це створює в колективах органів державної влади й органів місцевого самоврядування особливий соціально-психологічний мікроклімат, що активно впливає на свідомість, почуття, життєві орієнтації людини і формує певний тип поведінки і діяльності.
Информация о работе Контрольная работа по "Бухгалтерскому учету и аудиту"