Методологічні аспекти складання річного звіту сільськогосподарського підприємства

Бухгалтерський облік  є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність  складається на підставі даних бухгалтерського  обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність  є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про  фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована  насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  обґрунтованих рішень повної, правдивої  та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того щоб фінансова  звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство (назву, організаційно-правову  форму, місцезнаходження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);

дату звітності або  звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється  від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

валюту звітності й  одиницю виміру. Якщо валюта звітності  відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

- облікову політику  підприємства і її зміни (тобто  принципів оцінки статей звітності,  методів обліку щодо окремих статей звітності);

- іншу інформацію, розкриття  якої передбачено відповідними  положеннями (стандартами).

Для того щоб звітність  була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати  всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності - невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності  означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте  звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" встановлені  такі вимоги до її якості:

- дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових  звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

- достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності,  повинна бути достовірною, не  містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

- порівнянність. Фінансова  звітність повинна надавати можливість  користувачам порівнювати: фінансові  звіти підприємства за різні  періоди і фінансові звіти  різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

- доречність. Фінансова  звітність повинна містити лише  доречну інформацію, яка впливає  на прийняття рішень користувачами,  дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події,  підтвердити та скоригувати їхні  оцінки, зроблені у минулому.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 1 "Вимоги до фінансової звітності" на сьогоднішній день вважається недійсним. Від 7.02.2013 р. МінФін України прийняв Наказ «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»». Бланки звітів наводяться у додатках. 
            Основними принципами, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

- обачність - застосування  в бухгалтерському обліку методів  оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова  звітність повинна містити всю  інформацію про фактичні та  потенційні наслідки господарських  операцій та подій, здатних  вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономність - кожне підприємство  розглядається як юридична особа,  відокремлена від її власників,  у зв'язку з чим особисте  майно та зобов'язання власників  не повинні відображатися у  фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - послідовне (із  року в рік) застосування підприємством  вибраної облікової політики, тобто  сукупності принципів, методів  і процедур, які використовуються  підприємством для складання  і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;

- безперервність - оцінка активів  та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

- нарахування та відповідність  доходів і витрат - для визначення  фінансового результату звітного  періоду необхідно порівнювати  доходи звітного періоду з  витратами, що були здійснені  для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над  формою - операції обліковуються  відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів  підприємства, виходячи з витрат  на їх виробництво та придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [34].

1.3  Актуальні  питання та перспективи вдосконалення  фінансової звітності сільськогосподарського  підприємства.

На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з намаганням наблизити облік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою. 
Останнім часом все більше уваги світова спільнота приділяє запровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності до облікової практики окремих категорій господарюючих суб’єктів. В Україні процес переходу на міжнародні стандарти супроводжується гострими дискусіями та різними підходами до вирішення даного питання. Із введенням МСФЗ на українському правовому полі України виникає безліч проблем та ситуацій технічного характеру. По-перше, суб’єкти господарювання, які повинні будуть складати звітність відповідно до вимог МСФЗ, мають вкласти значні кошти на впровадження нових стандартів і покриття відповідних витрат; по-друге, постає питання контролю якості бухгалтерської звітності, складеної за МСФЗ, з боку державних органів і професійних об’єднань бухгалтерів та аудиторів; не менш важливою є швидка адаптація інших нормативних актів України.

Впровадження МСФЗ потребує розгляду та вирішення атуальних питань, які носять дискусійний характер. Тому саме цім питаннях і присвячений даний розділ.

Впровадження загальноприйнятих  принципів та міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і складання звітності значною мірою обумовили той факт, що методика аналізу фінансової звітності досить повно розроблена та викладена у науковій літературі .

За останні роки система обліку і звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийняте 34 П(С)БО, в основу яких лягли міжнародні стандарти фінансової звітності. Проте відмінності в обліку ще залишаються: порядка десять МСФЗ не знайшли віддзеркалення в українських стандартах бухгалтерського обліку. Тому компаніям, що бажають залучити додаткові інвестиції і складовим звітність по МСФЗ, доводиться вести подвійний облік.

Для підприємств (окрім бюджетних  установ і банків) основою ведення  бухгалтерського обліку є П(С)БО. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» П(С)БО – це норматівно-правової акт що визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не зуперечать міжнародним стандартам.

На сьогодні, як зазначалось вище, прийняте 34 П(С)БО, всі вони в основному відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності по назві і складу. Проте є і такі, які відображають потреби практики обліку на Україні, наприклад П(С)БО 10 «Дебиторська заборгованість», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Затверджені П(С)БО переглядаються відповідно до потреб практики їх вживання, а також у зв'язку із змінами в МСФЗ.

Не дивлячись на те, що основою для П(С)БО є міжнародні стандарти фінансової звітності, між системами існує ряд відзнак. Але відмитимо одразу, що з кожним роком ці відзнаки зменшуються, з’явились нові П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасіа корисних копалин», П(С)БО 34 «Платіж на основі акції».

Проте, П(С)БО ще не охоплюють:

- МСФЗ (IAS) 20 «Облік державних субсидій і розкриття інформації про державну допомогу» (Accounting for Government Grants and Disclosure of Government Assistance);

         - МСФЗ (IAS) 26 «Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення (пенсійним планам)» (Accounting and Reporting by Retirement Benefit Plans);

- МСФЗ (IFRS) 1 «Перше використання МСФЗ» (First-Time Application of International Financial Reporting Standards);

- МСФЗ (IFRS) 4 «Угоди страхування» (Insurance Contracts).

Це найбільш суттєві  відмінності між національними  стандартами та міжнародними.

П(С)БО ще не відображають всіх підходів до обліку і моделей  оцінки статей фінансової звітності, вимог  до розкриття інформації всіх пояснень, які містять МСФЗ, а також всіх змін міжнародних стандартів.

Ці відмінності приводять  до того, що компанії, ведучі облік по національних стандартах, вимушені трансформувати його дані для складання фінансових звітів відповідно до МСФЗ. При цьому додатковою проблемою є неповне виконання вимог П(С)БО більшістю українських підприємств, а також традиційне віддзеркалення господарських операцій відповідно до їх юридичної форми в збиток економічному вмісту і прагнення бухгалтерів застосувати у фінансовому обліку підходи податкового законодавства з метою скорочення відмінностей між фінансовим і податковим обліком.

МСФЗ в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені  в її складанні, і компанії, що бажають  отримати кредит в банках, які вимагають звітність по МСФЗ, або вийти на міжнародні фондові ринки. Проте бухгалтерів, обізнаних в міжнародних стандартах небагато, тому підприємства вимушені навчати співробітників за свій рахунок, або запрошувати консультантів. Підготовка кваліфікованих фахівців в області МСФЗ сьогодні є одним з актуальних направлень реформи системи обліку і звітності на Україні. Крім того, необхідно на національному рівні вирішити проблему використання міжнародних стандартів фінансової звітності для певної категорії підприємств.

Враховуючи курс України  на європейську інтеграцію, вступ  в СОТ приймаються відповідні нормативні документи і в нашій країні. Особливо хотілось би виокремити Розпорядження КМУ від 24.10.07. «Про схвалення Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні». Метою Стратегії є удосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу. Також у цій Стратегії вказані строки та заходи, щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні.

Необхідно відзначити, що складання звітності по МСФЗ вимагає  абсолютно нових знань і навиків  роботи. Вони не є зводом строгих, детальних правил - це швидше набір принципів і вимог. Вживання Міжнародних стандартів фінансової звітності, безумовно відображає перехід української економіки на якісно новий ступінь розвитку. А як відомо, якість зможуть забезпечити лише кваліфіковані кадри, тому Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, з перших днів своєї роботи приділяє велику увагу популяризації і вивчення МСФЗ.

Розуміння і вживання МСФЗ вимагає знань і досвіду  не лише у сфері бухгалтерського  обліку. Сучасний бухгалтер повинен  мати широкий кругозір і спектр знань в різних областях: економіці, менеджменті, маркетингу, інформаційних технологій тощо. Тому ФПБАУ розроблені сертифікаційні програми і адаптовані міжнародні програми, розроблені курси підвищення кваліфікації. Сьогодні в Україні має попит програма АССА (Інституту присяжних, ліцензованих бухгалтерів, Великобританія) російською мовою під назвою DipIFR (рос.). Володарів Діплому АССА на знання Міжнародних стандартів сьогодні чекають на ринку праці, бо вони відповідають запитам і очікуванням ринку.