Методологічні аспекти складання річного звіту сільськогосподарського підприємства

На мій погляд, з бухгалтерського балансу підприємства повинно випливати таке:

- структура капіталу (аспект фінансування);

- структура майна для  отримання інформації про кредитоспроможність  (аспект інвестування);

- взаємозв’язок структури  капіталу і майна, що характеризуватиме  платоспроможність підприємства.

Вважаю також, що необхідною умовою адекватного відображення стану активів і пасивів підприємства є формування в системі балансу показників, пов’язаних з інтелектуальними ресурсами, які, на жаль, на сьогодні взагалі не представлені не тільки у вітчизняних П(С)БО, але і в зарубіжних обліково-аналітичних системах.

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід”  не визнаються доходами такі надходження  від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів. Проте, як зазначалося вище, ці суми включають до складу доходу, але на нашу думку, вони не можуть бути його складовими. Адже саме визначення доходу, яке дається у П(С)БО 3 підкреслює, що доходи – це збільшення зобов’язань, що призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже, податок на додану вартість, акцизний збір не є економічними вигодами і не зумовлюють зростання власного капіталу, а значить їх не можна визнавати доходами і відповідно не слід відображати на рахунках класу 7 [20] .

У тому разі, коли плата  за продукцію буде здійснення після  відвантаження зі складу на умовах наступної оплати, записи на бухгалтерських рахунках згідно з Інструкцією про  застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій будуть наступними:

1. Відображати суму, на  яку покупцеві (замовнику) пред’явлені  розрахункові документи за реалізовану  продукцію, слід у такій кореспонденції рахунків:

ДТ 36 „Розрахунки з  покупцями і замовниками”;

КТ 70 „Доходи від реалізації”.

2. Відображено суму нарахованого податку з доходу:

ДТ 70 „Доходи від реалізації”;

КТ 64 „Розрахунки за податками  і платежами”.

Пропонуємо дещо іншу схему обліку реалізації продукції (рис. 2.8.2) на відміну від наведеної вище :

ДТ 36 „Розрахунки з  покупцями та замовниками”;

КТ 70 „Доходи від реалізації”;

КТ 64 „Розрахунки за податками  й платежами”;

 

Рис. 2.8.2. Схема відображення виручки від реалізації продукції на рахунках.

Відповідно до такої  схеми на кредиті рахунка 70 буде показаний дохід від реалізації без податку на додану вартість та акцизного збору, і відпаде потреба  у статтях „Податок на додану вартість”, „Акцизний збір” та „Інші вирахування з доходу” 1 розділу ф. № 2.

Останнім часом в  Україні намітилися стабільні тенденції  до пожвавлення інвестиційних процесів, що дає змогу суб’єктам господарювання з більшою впевненістю розраховувати  на повернення коштів, використаних як фінансові інвестиції, та розглядати цінні папери як досить перспективний варіант вкладення тимчасово вільних грошових коштів. У цій ситуації є прогнозованим розвиток різноманітних господарських операцій, що приведе до збільшення фінансових інвестицій підприємств, які в свою чергу, в окремих випадках можуть бути класифіковані, визнані та обліковані.

У зв’язку з необхідністю відображення в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності показників доходів і витрат у розрізі  видів діяльності доцільним було б послідовне відображення доходів і витрат, згрупованих за видами діяльності, з метою забезпечення наочності інформації, що надається, та зручності складання Звіту про фінансові результати. Як відомо, діюча форма передбачає визначення спочатку фінансового результату від основної діяльності, а потім відображення доходів від фінансової та інвестиційної діяльності, а потім витрат від фінансової та інвестиційної діяльності з метою подальшого формування відповідних фінансових результатів.

На підставі проведеного аналізу виявлено, що існує певна розбіжність між ознаками видів діяльності й одержаними доходами і витратами, фінансовими результатами від них. Щоб уникнути такої невідповідності, слід запропонувати чітко розмежовувати види діяльності та операції, які до них належать. У зв'язку з цим необхідно внести зміни назв рахунків у Плані рахунків та класифікація доходів та витрат [33].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РІЧНОГО ЗВІТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Фінансова стійкість підприємства та фактори, які її забезпечують.

             Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній. Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності. Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки. Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів. За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності. Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

 

 

 

Таблиця 3.1.1

Аналіз фінансового стану ПрАТ «Зернопродукт МХП» Гордіївської філії за 2010 рік

Основні фінансові показники  і коефіцієнти
№ п/п	Найменування показника	Норм. знач.	Формула розрахунку	На початок  звітного періоду	На кінець звітного періоду
	ОЦІНКИ МАЙНОВОГО  СТАНУ
1	Загальна сума господарських засобів, що знаходяться  в розпорядженні п/ва	-	БН	8989,00	8187,00
2	Частка необоротних  активів в активах	-	НА/БН	0,50	0,54
3	Частка основних засобів в активах	-	ОЗ/БН	0,43	0,44
	Частка осн. засобів в необоротн. активах	-	ОЗ/НА	0,85	0,83
4	Коефіцієнт  зносу основних засобів	-	ряд.032/ряд.031	-0,30	-0,35
5	Коефіцієнт  придатності	-	ряд.030/ряд.031	0,70	0,65
	ФІНАНСОВОЇ  СТІЙКОСТІ
1	Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії)	0,5-0,8	ВК/БН	0,91	0,80
2	Коефіцієнт  концентрації залученого капіталу	0,2-0,5	ЗК/БН	0,09	0,20
3	Коефіцієнт  незалежності (2)	<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char