Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

Зміст

Вступ

Розділ 1. Розуміння використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням                                                                                                                                                                      

1. Визначення та зміст
2. Різновиди нецільового використання коштів
3. Приклади ситуацій, в яких використання бюджетних коштів буде визначено як нецільове та неефективне

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів

2.1. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

2.2. Правова природа стягнень за порушення бюджетного законодавства

 Розділ 3. Контроль за нецільовим використанням бюджетних коштів

1. Повноваження щодо контролю
2. Заходи щодо виявлення правопорушень

Розділ 4. Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

      Майно та  кошти, якими розпоряджаються бюджетні організації, належать до державної та комунальної власності. Принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів є одним з найважливіших принципів, на яких було побудовано бюджетну систему України, регламентовану Бюджетним кодексом України.

      Грошові кошти  мають використовуватись тільки  на цілі, передбачені бюджетними призначеннями. При цьому їх використання має бути максимально економним та ефективним. Цілі використання бюджетних коштів затверджується кошторисом – головним плановим документом бюджетної організації, що дає право на отримання доходів і здійснення видатків протягом бюджетного періоду.

      Під використанням бюджетних коштів не за цільовим призначенням розуміють використання коштів державного, місцевого бюджетів або державних цільових фондів, здійснене в будь-якій формі.

      Нецільовим використання бюджетних коштів, зокрема, є:

- спрямування бюджетних коштів на банківські депозити, придбання активів;

- здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків до статутного фонду іншої юридичної особи або надання будь-якої благодійної допомоги;

- використання цільових коштів не за призначенням;

- використання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції;

- використання бюджетних коштів понад установлені нормативи;

- використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок коштів інших бюджетів.

      Відповідно до Бюджетного кодексу України Державну контрольно-ревізійну службу України наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів,цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів, отриманих під гарантією Кабінету міністрів України, порядок ведення бухгалтерського обліку і достовірністю звітності про виконання Держбюджету і місцевих бюджетів, кошторисів.

      Ретельний аналіз  двох напрямків видатків у  бюджетних установах – касових  і фактичних, а також фінансування  дозволяє виявити факти порушення  фінансової дисципліни.

      Мета бухгалтерського  обліку – це забезпечення правдивою інформацією про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів для прийняття управлінських рішень. На даних бухгалтерського обліку побудовано всю фінансову та статистичну звітність. Недостовірність облікових та звітних даних є причиною допущення фінансових порушень.

      Нецільове використання  бюджетних коштів має негативні  наслідки для їх розпорядників: притягнення відповідальних посадових  осіб до дисциплінарної, адміністративної  чи кримінальної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Розуміння використання бюджетних коштів не за цільовим призначенням.   

1.1.Визначення та зміст

      

 Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлення бюджетних призначень або з їх перевищенням  є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, установленим Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Тобто це фінансування за рахунок бюджетних коштів видатків, взагалі не передбачених видатковими статтями затвердженого бюджету, або ж фінансування одних видаткових статей за рахунок інших.

      Нецільовим використанням бюджетних коштів, має також визнаватись направлення бюджетних коштів на банківські депозити; придбання різноманітних активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутків та наступного продажу; здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків у статутний фонд іншої юридичної особи чи надання їй благодійної допомоги, використання коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою; витрачання бюджетних коштів за відсутності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій; витрачання бюджетних коштів понад установлені нормативи, у разі коли такі види витрачання не дозволені нормативно-правовими актами або не обумовлені окремо при виділенні коштів тощо.

      Нецільове використання бюджетних коштів утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 16412 КУпАП, а використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню в обсягах у великих (сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або особливо великих (сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) розмірах, - утворює склад злочину, передбаченого ст. 210 Кримінального кодексу України.

 

 

2. Різновиди нецільового використання коштів

 

Бюджетний кодекс України (далі – БК України) не дає визначення поняття „бюджетні кошти". Єдине в чинному законодавстві визначення цього поняття наведене у примітці до ст. 210 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Згідно з цим визначенням, до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Згідно зі ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів – це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.       

      До нецільового використання бюджетних коштів можна віднести:

       - використання бюджетних коштів понад кошторисні призначення;

       - фінансування заходів, не передбачених бюджетом;

       - витрати бюджетних коштів за окремими кодами економічної класифікації за рахунок інших, у тому числі здійснення капітальних видатків за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні потреби;

       - взяття до сплати зобов’язань, що перевищують ліміти й кошторисні призначення;

       - використання коштів за відсутності затверджених кошторисів.

       Наприклад, нецільовим використанням бюджетних коштів є використання коштів місцевих бюджетів на витрати, фінансування яких має бути здійснено за рахунок коштів інших бюджетів. Глава 14 БК України встановлює розмежування видатків між бюджетами. В ній, зокрема, зазначено, що витрати на судову влади здійснюються тільки з Державного бюджету. При проведенні ревізії виконання районного бюджету в одній з районних рад був виявлений факт здійснення видатків з місцевого бюджету на закупівлю меблів для потреб районного суду, який був кваліфікований як нецільове використання бюджетних коштів.

      Стаття 210 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему.

       З об’єктивної точки зору, вчинення злочину, описаного у ст. 210 КК України, можливе у чотирьох формах:

1) використання бюджетних коштів  усупереч їх цільовому призначенню, яке ми вже розглядали вище. Для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності бюджетні кошти мають бути витрачені у великому або особливо великому розмірі. Великим розміром визнається сума, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим розміром – сума, яка у три тисячі й більше разів перевищує такий мінімум (примітка до ст. 210 КК України). Вказані параметри поширюються також на ст. 211 КК України;

2) використання бюджетних коштів  у обсягах, що перевищують затверджені  межі видатків. Така ситуація можлива, наприклад, у випадку, коли до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, а Кабінет Міністрів України, здійснюючи витрати з Державного бюджету України (крім випадків, передбачених ч. 4 статей 15 та 23 БК України), перевищив 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, що прямо заборонено п. 2 ст. 46 БК України. Так само й розпорядник бюджетних коштів, здійснивши видатки з перевищенням межі бюджетних асигнувань, порушить вимоги п. 5 ст. 51 БК України;

3) недотримання вимог щодо пропорційного  скорочення видатків бюджету;

4) недотримання вимог щодо пропорційного  фінансування видатків бюджетів  усіх рівнів.

Деякі автори, коментуючи ст. 210 КК України, наводять як приклад недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету неприйняття уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього, а також прийняття рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у тому числі й захищені. Отже, недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів автори пропонують розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному не фінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з соціальних виплат та заробітної плати, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

      Необхідно зазначити, що чинне бюджетне законодавство на сьогодні не встановлює будь-яких вимог до пропорційного скорочення видатків або їх пропорційного фінансування. Принцип збалансованості, визначений п. 2 ст. 7 БК України, суть якого полягає в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період, є найближчим за суттю до таких вимог, проте таким не є, оскільки не встановлює будь-яких конкретних вимог. Єдиним нормативно-правовим актом, який до моменту набрання чинності Бюджетним кодексом визначав необхідність дотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету й вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів та визначав відповідальність за їх недотримання, був Закон України „Про бюджетну систему України" від 5 грудня 1990 р. № 512-ХІІ з наступними змінами й доповненнями (статті 33, 36, 37, 39). Після прийняття Бюджетного кодексу ці положення втратили чинність і, відповідно, наведені вище форми вчинення злочину припинили своє існування.

 

 

 

 

3. Приклади ситуацій, в яких використання бюджетних коштів буде визначено як нецільове та неефективне

 

      Неефективне використання бюджетних коштів не є бюджетним правопорушенням.

      Законодавчого визначення неефективного використання бюджетних коштів у даний час немає.

      З огляду на зазначене вище "неефективне використання бюджетних коштів" доцільно сьогодні трактувати не як операцію з їх обігу, а лише як оцінку того, що бюджетні кошти не були витрачені раціонально та економно.

     Оскільки така оцінка є суб’єктивною (бо ревізор одноосібно оцінює наслідки фінансово-господарських операцій), недопустимим є включення до актів ревізій і перевірок, що є двосторонніми документами, такої оцінки діяльності розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

      Записи про те, що бюджетні кошти використано неефективно, можна робити лише в інформаціях, підготовлених за результатами контрольних заходів (листах-вимогах до об’єктів контролю, інформаціях на адресу органів влади і правоохоронних органів).

      При цьому навіть у цих інформаціях доцільно робити певні застереження такій оцінці використання бюджетних коштів, наприклад: "на нашу думку, зазначене свідчить про неефективне використання бюджетних коштів в сумі...".

      З метою обґрунтування в інформаціях за результатами контрольних заходів правомірності записів про наявність ознак неефективного використання бюджетних коштів в актах відповідних ревізій і перевірок обов’язково має бути задокументовано не лише факт бюджетного правопорушення, але й його наслідок.