Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

2) встановлює єдині правила ведення  бухгалтерського обліку та складання  звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

3) здійснює контроль за відповідністю  платежів взятим зобов'язанням  та бюджетним асигнуванням.

      Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України за дотриманням бюджетного законодавства, згідно статті 113 БКУ:

        1. Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за:

1) цільовим та ефективним використанням  коштів державного бюджету та  місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним  поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського  обліку та достовірністю звітності  про виконання Державного бюджету  України та місцевих бюджетів, кошторисів.

        2. Державна контрольно-ревізійна служба України щомісячно надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

      Стаття 114 БКУ "Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад по контролю за дотриманням бюджетного законодавства", визначає:

        1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:

1) контроль за виконанням рішення  відповідної ради про бюджет;

2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.

      Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад по контролю за дотриманням бюджетного законодавства України встановлено у ст. 115 БКУ:

        1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється:

1) Радою міністрів Автономної  Республіки Крим - стосовно бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;

2) обласними державними адміністраціями - стосовно районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;

3) міськими державними адміністраціями  в містах Києві та Севастополі - стосовно районних у цих містах бюджетів;

4) районними державними адміністраціями - стосовно міських (міст районного  значення), сільських, селищних та  їх об'єднань бюджетів;

5) виконавчими органами міських  рад - стосовно бюджетів районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.

 

 

3.2. Заходи щодо виявлення  правопорушень 

      На сьогоднішній день, дуже гостро постало питання застосування санкцій за бюджетні правопорушення. Це питання ми можемо віднести до проблемних. Це пояснюється тим, що мережа нормативних актів, що регулюють питання юридичної відповідальності дуже розгалужена. Майже кожен день змінюються правовідносини та порядок їх регулювання. Саме такі зміни можна спостерігати і в бюджетному процесі.

      Прийняття у 2001 році бюджетного кодексу додало роздумів вченим юристам і практикам. Оскільки, даючи визначення бюджетному правопорушенню в кодексі не визначаються його види. Детально не врегульоване питання суб’єктів бюджетних правопорушень, а порядок накладання санкцій та їх оскарження за правопорушення в бюджетній сфері регулюється не систематизованою кількістю нормативних актів, що ускладнює їх використання.

      Спробуємо узагальнити правову інформацію стосовно бюджетних правопорушень та відповідальності за них.

      Взагалі правопорушенням, є порушення права, акт, що противний праву, його нормам, закону. Вчинити правопорушення – значить “переступити” право. Правопорушення – це свідомий, вольовий акт суспільно небезпечного протиправної поведінки.

      Бюджетний кодекс України дає визначення бюджетному правопорушенню.

      Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (ст.116 Бюджетного кодексу України).

      Бюджетне правопорушення, як і будь-який інший вид правопорушення характеризується низкою ознак та особливостей.

      Суспільна шкідливість, небезпечність – основна об’єктивна ознака, визначальна риса правопорушення і його основоположна об’єктивна основа, що відмежовує правомірне від протиправного. Суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов’язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси. Акт правопорушення завжди є виклик суспільству, знехтування тим, що суттєве, цінне для нього. Суспільна шкідливість чи небезпечність правопорушення полягає в тому, що воно посягає на важливі цінності суспільства, на умови його існування.

      Правопорушення є винним діянням. Тобто, це психічне відношення особи до власного поводження і його результатів, у якому виражене негативне чи легковажне відношення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб. Оскільки право регулює вольове поводження людей, про правопорушення можна говорити тільки тоді, коли від волі людини залежить вчинити чи правомірно, чи неправомірно, і обраний другий варіант на шкоду першому. Відповідно не є правопорушеннями, хоча б і суперечні праву, діяння малолітніх, а також осіб, визнаних несамовитими (тих, хто під час здійснення діяння не могли усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок душевної хвороби чи іншого хворобливого стану). Не є правопорушенням і так званий нещасний випадок, що заподіяв шкоду, яка стала результатом збігу об’єктивних обставин, що виключають провину.

      Необхідно згадати ще одну неодмінну ознаку кожного правопорушення – шкоду. Характер шкоди може розрізнятися по об’єкту, розміру й іншим ознакам, але правопорушенню завжди характерна соціальна шкода. Вона може мати матеріальний чи моральний характер, бути вимірною чи ні, більш-менш значною, що відчувається окремою людиною, колективом і суспільством у цілому. Та чи інша характеристика шкоди залежить від видів порушених інтересів, суб’єктивних прав, об’єкта правопорушення.

      Наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно небезпечні діяння.

      Важливою юридичною ознакою бюджетного правопорушення є його протиправність. Це означає, що відповідна діяльність або бездіяльність суб’єкта не відповідає вимогам, сформульованим у конкретній правовій нормі. Наприклад, повноваження Верховної Ради України на стадії прийняття Закону про державний бюджет виходять за рамки визначені законодавством і вона може порушити строки прийняття Закону тощо. З формально-юридичного аспекту протиправність – це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов’язків, закріплених у нормативно-правових документах. Сутністю правопорушення є свавілля суб’єкта, тобто таке зовнішнє виявлення його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу інших суб’єктів. Правопорушення характеризується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Не вважається правопорушенням невикористання суб’єктивного права, тому що можливість його реалізації залежить від власного розсуду суб’єкта.

      Отримавши визначення ми не маємо конкретного переліку бюджетних правопорушень. Знання класифікації правопорушення є важливою обставиною при кваліфікації правопорушення тобто вибору виду санкції та правової норми, якою будуть керуватися при застосуванні стягнення.

      Вивчивши положення бюджетного кодексу та деяких інших нормативних актів, ми можемо зробити спробу класифікації бюджетних правопорушень.

      На нашу думку види бюджетних правопорушень розрізняються за наступними критеріями:

    - Правопорушення, що вчиняються на стадії складання проекту бюджету:

1. Порушення Кабінетом Міністрів  України порядку розробки Закону  України про Державний бюджет;

2. Порушення Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевими  державними адміністраціями та  виконавчими органами відповідних рад порядку підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети;

3. Порушення Кабінетом Міністрів  України порядку схвалення проекту  закону про Державний бюджет  України;

   - Правопорушення, що вчиняються на стадії прийняття закону про державний бюджет:

1. Порушення: строків подання закону  про державний бюджет до Верховної  Ради, строків розгляду проекту  закону в комітетах та депутатських  фракціях, термінів перебування  закону України про Державний  бюджет України на розгляді  у Верховній раді;

2. Порушення порядку розгляду проекту закону про Державний бюджет України в читаннях Верховної Ради;

3. Порушення порядку прийняття  рішення уповноваженими органами  рішення про затвердження бюджету  відповідного рівня;

  - Правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету:

1. Порушення порядку проведення  операцій з коштами державного  бюджету;

2. Порушення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3. Невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

4. Контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

5. Порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань;

6. Нецільового використання бюджетних коштів.

· - Правопорушення, що вчиняються на стадії складання звіту про виконання бюджету:

1. Порушення порядку подання  детальних звітів про виконання  бюджету розпорядниками бюджетних коштів;

2. Подання недостовірних звітів  та інформації про виконання  бюджету;

3. Несвоєчасного і неповного  подання звітності про виконання  бюджету;

      Даний перелік правопорушень не є вичерпним, оскільки критерії поділу бюджетних правопорушень дуже різноманітні. Даний перелік бюджетних правопорушень було сформульовано на основі Бюджетного кодексу України. Хотілось би відзначити, що Кримінальним кодексом України, набравши чинності 01.09.2001 року на відміну від попереднього кримінального Закону, передбачено ряд спеціальних статей за порушення бюджетного законодавства, а саме: порушення законодавства про бюджетну систему України (стаття 210) та видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (стаття 211). Дані статті передбачають притягнення винних осіб до відповідальності на різних стадіях формування та виконання бюджету України. Крім того слід відзначити, що стаття 211 «видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку» передбачає собою профілактику бюджетного правопорушення на початковому етапі бюджетних правовідносин, що є досить прогресивним.

      Будь-які правопорушення, включаючи і бюджетні, характеризуються наявністю складу правопорушення. Використовуючи загально прийняте поняття складу правопорушення можна сформувати склад бюджетного правопорушення. Він має наступний вигляд: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

      Розглянемо склад бюджетних правопорушення детально.

1. Об’єкт бюджетного правопорушення – коло суспільних відносин (бюджетних правовідносин), регульованих і охоронюваних правом, у якому відбулося діяння, що завдало цим відносинам шкода. Будь-яке правопорушення, навіть якщо воно і не набуло шкідливих наслідків, наносить шкоду правопорядку, заподіюючи шкоду суспільній правосвідомості вносячи безладдя в урегульовані правові відношення. Особливо шкідливі правопорушення, що залишилися безкарними.

2. Об’єктивна сторона бюджетного правопорушення – характеристика діяння, способу його здійснення (групою, систематично, повторно, із застосуванням зброї, спеціальних технічних засобів), обставин (під час епідемії, у воєнний час, під час стихійних лих). Для ряду складів правопорушень досить тільки здійснення діяння, хоча б воно і не спричинило наслідків. Якщо це діяння призвело до шкідливих наслідків, то відповідальність за нього або посилюється, або здійснюється по іншому складі, що передбачає більш сувору відповідальність.

      Інші склади правопорушення включають визначення наслідку діяння і, відповідно, припускають установлення причинного зв’язку діяння і наслідків, що наступили.