Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

      Наприклад, при нецільовому використанні бюджетних коштів потрібно зазначити, які цілі були не профінансовані або профінансовані не в повному обсязі і на яку суму.

      При порушенні законодавства про державні закупівлі в акті ревізії (перевірки) бажано зазначити вартість фактично придбаних товарів (робіт, послуг) та їх середню (або експертну) вартість по регіону під час здійснення господарської операції.

      З аналогічною метою в актах доцільно також документувати: вартість тієї кількості товарів, яка не може бути застосована за своїм основним призначенням в терміни, обумовлені сертифікатами якості; інфляційні втрати на суму дебіторської заборгованості понад встановлений законодавством термін; суми фінансових санкцій, сплачених на суму кредиторської заборгованості або внаслідок порушення порядку ведення бухгалтерського обліку; видатки, що проведені в сумах, менших за мінімальну потребу для реалізації визначеної цілі, через що вони не забезпечують надання необхідних послуг, тощо.

 

 

Розділ 2. Відповідальність за бюджетне правопорушення та нецільове використання коштів

 

2.1. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

    

       Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано в ст. 116 Бюджетного кодексу України: "бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету".

      Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:

- несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;

- невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

- подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

- порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

- нецільового використання бюджетних коштів.

      У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

- застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях, відповідно до закону;

- зупинення операцій з бюджетними коштами;

- накладення на особу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

      Суб'єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, яких наділено бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнають права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин. Враховуючи положення цієї статті, суб'єктом бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або бюджетною установою. В окремих випадках, і це безпосередньо передбачено в ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів). Таким чином, одержувачів бюджетних коштів слід також вважати потенційними учасниками бюджетного процесу та, відповідно, суб'єктами бюджетних правопорушень.

      Такий висновок відповідає ст. 118 Бюджетного кодексу, в якій законодавець закріпив перелік заходів, що застосовують до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення:

1) застосування адміністративних  стягнень до осіб, винних у  бюджетних правопорушеннях відповідно  до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

      Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає в зупиненні будь-яких операцій зі здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначає Кабінет Міністрів України.

      Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

       Одним із основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в використанні бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Порушення цього принципу має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, які витрачено не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України.

       Адміністративну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено в ст. 16412 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

       Кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачено ст. 210 Кримінального кодексу України. До того ж предметом такого злочину повинні бути бюджетні кошти у великих розмірах (сума, в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) або в особливо великих розмірах (сума, в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

юджетний правопорушення стягнення казначейство

 

 

2.2 Правова природа стягнень  за порушення бюджетного законодавства

 

      Відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фінансова санкція – грошова сума, що стягується за порушення вимог цього закону з суб’єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

      Під фінансово-правовими санкціями слід розуміти передбачені фінансово-правовими нормами засоби державного примусу, що покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. Узагальнюючи наведені положення, фінансовою санкцією можна вважати грошовий платіж за порушення законодавства, що стягується до відповідного бюджету. Однак, аналізуючи правову природу стягнень (заходів) за порушення бюджетного законодавства, передбачених ст. 117-120, 122 БК України, можна виділити ознаки, які відрізняють їх від фінансових санкцій і дозволяють об’єднати у відокремлену групу – бюджетні санкції.

      По-перше, зазначені стягнення застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення. Однак бюджетне правопорушення може бути підставою виникнення й інших видів охоронних правовідносин, зокрема адміністративних або кримінальних, що є цілком виправданим, оскільки призначення цих правовідносин полягає у забезпеченні нормального існування інших, в тому числі й бюджетних, правовідносин.

      По-друге, стягнення (заходи) за порушення бюджетного законодавства, передбачені санкціями бюджетно-правових норм, мають наслідком тимчасові обмеження грошового характеру або дії рішення про місцевий бюджет.

      Застосування таких заходів як призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами, зменшення асигнувань розпорядникам асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, зупинення операцій з бюджетними коштами має на меті, як і фінансові санкції позбавлення (обтяження) майнового (грошового) характеру до правопорушника, але на відміну від фінансових, грошові кошти замість перерахування з рахунку правопорушника до бюджету, не виділяються з бюджету або виділяються з обмеженнями.

      Певний науковий інтерес викликає ст. 122 БК України, якою встановлено відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування. У разі порушення вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування місцевого бюджету в частині делегованих повноважень Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення про обласний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим чи міст Києва та Севастополя призупиняти дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Таке ж право надається Голові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій стосовно районного та міського (міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), а також голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста обласного чи республіканського Автономної Республіки Крим значення) стосовно сільського, селищного чи районного у місті бюджету в частині державних делегованих повноважень.

      Підсумовуючи наведене, уявляється можливим визнати передбачені Бюджетним кодексом України санкції стягненнями, які є заходами впливу за порушення бюджетного законодавства. Такі заходи впливу є передбаченими санкціями бюджетно-правових норм тимчасовими обмеженнями бюджетного фінансування видатків або дії рішення про місцевий бюджет за порушення бюджетного законодавства.

     По-третє, вказані стягнення застосовуються до правопорушника уповноваженими суб’єктами, яким надане таке право Бюджетним кодексом України. Такими суб’єктами є Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів, а стосовно призупинення дії рішення про місцевий бюджет – Кабінет Міністрів України, Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, голова районної адміністрації, голова виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної республіки Крим та міст обласного значення) ради. Усі зазначені суб’єкти є учасниками бюджетного процесу.

      По-четверте, стягнення (заходи) реалізуються в процесуальній позасудовій формі, що передбачено ст. 124 БК України. Однак недоліком Бюджетного кодексу України є неврегульованість порядку застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, оскільки у ст. 124 БК України визначено лише суб’єктів притягнення, підставу застосування заходів впливу та набуття чинності рішення про їх застосування. Порядок застосування заходів регламентується підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком призупинення бюджетних асигнувань (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2002 № 319), Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами (затверджений наказом Державного казначейства України від 18.11.2002 № 213), Порядком зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2006 № 492).

      Особливість застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства полягає в тому, що суб’єктами притягнення є визначені Бюджетним кодексом України органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в особі їх керівників, суб’єктами, що притягаються, є як бюджетні установи, так і одержувачі бюджетних коштів, які не є бюджетними установами, але отримують бюджетні кошти.

      Оскільки заходи впливу за порушення бюджетного законодавства мають односторонній характер і застосовуються уповноваженою особою безпосередньо в позасудовому порядку, то вони мають оперативний характер. Оперативний характер заходів впливу полягає також і у можливості дострокового відновлення дії бюджетних асигнувань, відновлення бюджетних операцій у випадку усунення бюджетного правопорушення. Підставою відновлення є інформація про усунення бюджетного правопорушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Контроль за нецільовим використанням бюджетних коштів

3.1. Повноваження щодо контролю

 

      Стаття 110 БКУ "Повноваження Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства" визначає:

       1. До повноважень Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

          1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України;

2) утворенням, обслуговуванням і  погашенням державного боргу  України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів  у частині фінансування повноважень  місцевих державних адміністрацій  та делегованих місцевому самоврядуванню  повноважень органів виконавчої  влади по доходах і видатках.

      Згідно статті 111 БКУ "Повноваження Міністерства фінансів України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства":

       1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

       Стаття 112 БКУ "Повноваження Державного казначейства України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства" визначає:

        1. Державне казначейство України:

1) здійснює бухгалтерський облік  всіх надходжень та витрат  Державного бюджету України;