Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

3. Суб’єктом правопорушення вважається особа винна у вчиненні бюджетного правопорушення. При здійсненні штрафної, каральної відповідальності якості особи, що вчинила правопорушення, враховуються як обставини, що впливають на ступінь строгості покарання – зм’якшуючі чи обтяжуючі. При вчиненні бюджетних правопорушень передбачений спеціальний суб’єкт – посадова особа, при чому, мається на увазі керівники та службовці, що наділені рядом повноважень у бюджетному процесі.

      За майнові правопорушення відповідають фізичні і юридичні особи. Суб’єктами правопорушень можуть бути органи друку й інші засоби масової інформації, що поширили про кого-небудь неправильні чи компрометуючі відомості.

4. Суб’єктивна сторона – форми провини. У відношенні складів, де діяння кваліфікується без зв’язку з його наслідками, діє загальний принцип: «Незнання офіційно опублікованого закону не звільняє від відповідальності за його недотримання».

      У складних складах, що містять опис діяння і його наслідків, поверх того важлива диференціація форм провини. Розрізняються намір і необережність. Правопорушення визнається зробленим навмисне, якщо особа, що його вчинила, передбачала його шкідливі чи небезпечні наслідки і бажала їхнього настання (прями намір) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий намір) (ст.24 КК України). Правопорушення визнається вчиненим по необережності, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих чи небезпечних наслідків свого діяння, але без достатніх на те основ самовпевнено розраховувала на їхнє запобігання (легкодумство) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати (недбалість).

 

 

Розділ 4. Наслідки нецільового використання бюджетних коштів

 

      В умовах децентралізації бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин і суттєвого впливу політичних чинників на бюджетний процес суттєве підвищується рівень вимог к процедурі розгляду бюджетних порушень і злочинів і забезпеченню державного бюджетного контролю інструментами їх попередження і покарання.

      Суттєвим кроком в розробці концепції відповідальності за бюджетні правопорушення було прийняття Бюджетного кодексу України (далі БК), який визначає поняття бюджетного правопорушення і юридичні заходи відповідальності за них. Однак сучасна практика бюджетної діяльності свідчить про декларативний характер цих норм і фактично про безвідповідальність за порушення строків або процедури бюджетного процесу. Тому дуже корисним для удосконалення механізму бюджетного контролю є поява в науці фінансового права публікацій про види юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення.

     Пробіли в бюджетному законодавстві щодо методології, процедури і організації бюджетного контролю, відповідальності за бюджетні правопорушення приводе до порушень і злочинів в бюджетному процесі.

      Нецільове використання бюджетних коштів, як можливо зробити висновок з диспозиції ст.119 БК, це правопорушення, змістом якого є витрачання коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

      Нецільове використання бюджетних коштів є тим правопорушенням за яке передбачено притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, а також їх обов’язкове повернення до відповідного бюджету, що по суті є фінансовою санкцією що відновлює збитки держави. Отже, ст.119 БК визначає декілька покарань за одне бюджетне правопорушення, що порушує принцип відповідальності. Теж саме стосується і ст. 121 БК, яке визначає, що особи винні у порушення бюджетного законодавства несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Інших норм, які регламентували би порядок застосування зазначених видів відповідальності, у БК немає. Тому для застосування цієї норми слід користуватися іншими законами. Таким чином, визначено, що в разі виявлення бюджетного порушення можна застосовувати будь-яку міру відповідальності залежно від вимог різних галузей права, зокрема цивільного, кримінального, адміністративного, фінансового. Тобто нема чіткості у визначенні покарання за конкретний вид бюджетного правопорушення.

      Водночас передбачено, що незалежно від настання цивільно-правової відповідальності в разі скоєння бюджетного правопорушення до розпорядників чи одержувачів бюджетних коштів застосовуються стягнення і заходи впливу, регламентовані нормами БК. Зокрема, йдеться про призупинення бюджетних асигнувань (ст.117 БК), про зупинення операцій із бюджетними коштами, про адміністративні стягнення (ст. 118 БК), а також про призупинення рішення про відповідний місцевий бюджет (ст. 122 БК) і про повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих як субвенції, в разі їх нецільового використання (п.2 ст.119 БК). Таким чином, який самий захід застосовується до посадової особи, яка притягнута до цивільно-правової відповідальності за бюджетне порушення залишається не зрозумілим, як і те, що фінансове покарання, чомусь, покладається на бюджетну установу.

      Неврегульованість законодавства на практиці може привести до уникнення від відповідальності, або до застосування подвійного покарання, або до покарання разом з винними і невинних осіб.

      Фахівці відмічають, що з прийняттям БК було скасовано нормативне положення, яке забезпечувало повернення бюджетних коштів у разі їх нецільового використання, а нове не було прийнято. Все це створює умови, за яких нецільове використання спостерігається майже у кожного розпорядника бюджетних коштів і набуває загрозливих масштабів для фінансової стабільності держави.

     Механізм бюджетного контролю не буде ефективним без визначення в розпорядженні контролюючих суб’єктів заходів реалізації правооновлюючих і правопокараних функцій, які в бюджетному процесі мають матеріальний зміст, що притаманне саме фінансової відповідальності, яку можливо використовувати у вигляді стягнення штрафу з винних осіб при притягненні до цивільно-правової відповідальності, що і потребує відповідних змін ст. 121 БК.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В сучасних умовах важливе значення набуває оптимальне наповнення та використання бюджетних коштів. Проте в процесі формування бюджетних коштів розподілу витрат виникає правопорушення пов’язані з неправомірним використанням коштів, використання службового становища для шахрайства з фінансовими ресурсами а також використання бюджетних коштів не за призначенням, порушення бюджетного законодавства контролюючими органами. Проте проблема порушення бюджетного законодавства має менше значення ніж регулювання порядку притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення. Отже, досі на законодавчому рівні не врегульована значна кількість питань, які стосуються встановлення відповідальності за фінансово-бюджетні порушення. Запровадження в Україні ефективної та дієвої системи відповідальності у фінансово-бюджетній сфері можливе за умов формування її з двох взаємопов’язаних складових: відповідальність розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відповідальність повноважених на фінансовий контроль органів влади. Проблеми в системі відповідальності слід вирішувати через глибинні організаційно-функціональні, структурні реформи системи державного фінансового контролю і розроблення пакету змін у нормативно-правовій базі, що стосується відповідальності не лише за порушення бюджетного законодавства, а й в інших споріднених сферах. Одним із найважливішим питань формування правової бази системи відповідальності учасників бюджетного процесу є розробка та прийняття законодавчого акта, який має стати фундаментом такої системи. Особливо слід врегулювати питання морально-етичних норм діяльності органів державного фінансового контролю та правових засад встановлення видів відповідальності. Розроблення чітко регламентованих норм створить ефективні умови для побудови дієвої системи відповідальності в Україні.

 

Список використаної літератури

1) Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38.

2) Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний  посібник. - Київ: Центр навчальної  літератури, 2004. - 248 с.

3) Опришко В. Ф., Шульженко Ф. П., Шимон  С. І. та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.

4) Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 528 с.

5) Метелиця В.М. Відповідальність за нецільове використання / Інтернет-ресурс - http://magazine.faaf.org.ua/

6) Відповідальність за порушення бюджетного законодавства / Інтернет-ресурс - http://www.uristua.com/fin/f20/

7) Саєнко Валерій. Види порушень законодавства про бюджетну систему та відповідальність за них / Інтернет-ресурс - http://justinian.com.ua/article.php?id=1401

8) Чернадчук В. Д. Правова природа стягнень за порушення бюджетного законодавства / Інтернет-ресурс - http://www.nbuv.gov.ua/

9) Іванова І. М. Система відповідальності учасників бюджетного процесу в Україні потребує змін / І. М. Іванова // Фінансовій контроль. – 2008. – № 1. – С. 17–23. ;

10) Іванський А. Й. Фінансова правова відповідальність: теоретичний аналіз: монографія / А. Й. Іванський. – Одеса : Юридична література, 2008. – 504 с.;