Облік заробітної плати на підприємстві

Відрядна форма оплати праці зацікавлює робітників в підвищенні продуктивності праці.

  Як відрядна, так і погодинна оплата праці можуть здійснюватись як індивідуально, так і колективно (бригадна організація праці). При колективній застосовується коефіцієнт трудової участі, виходячи з якого визначається заробітна плата кожного члена бригади.

Форми і системи оплати праці вибирає керівник підприємства. Він же встановлює робітникам конкретні розміри тарифних ставок.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, яка регулюється з врахуванням рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати, величини мінімального життєвого бюджету. Вона встановлюється Кабміном України.

На підприємствах також може застосовуватись оплата праці по трудових угодах і контрактах. Трудова угода заключається між підприємством і робітником, що залучається зі сторони для виконання конкретної роботи, яку не можна виконати силами підприємства.

В теперішній час широко поширена оплата праці по контракту.  

Розділ 2. Облік робочого часу

Згідно «Кодексу законів про працю України», на підприємствах встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, загальна тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин за тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які  працюють в період канікул) - 24 години на тиждень; 

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу : по сфері застосування праці - промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, як для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщенню робітників та регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особистій карточки на основі приказу. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває лицевий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами : жетоном - з використанням табельних марок; карточним - при використанні контрольних годинників; пропуску - шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів. На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп’ютера. Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

 

 

 

Розділ 3. Техніка підрахунку заробітної плати при погодинній та відрядній формі оплати заробітної плати

3.1. Нарахування заробітної плати

При погодинній оплаті праці сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди.

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація - маршрутний лист, який виписується на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції.

У масовому виробництві застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листка. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.

Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:

1. визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;
2. визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;
3. визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою.

Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понадурочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяці роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

З метою поліпшення забезпечення робітників і службовців допомогою з тимчасової непрацездатності законодавством встановлено:

Робітникам і службовцям, що мають безперервний стаж роботи до трьох років, підвищується розмір допомоги з тимчасової непрацездатності до 60% заробітку; круглим сиротам, що не досягли 21 року і мають безперервний стаж роботи, до 80% заробітку; із стажем роботи до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80%, 8 і більше років - 100%.

У розмірі 100% заробітку незалежно від стажу роботи виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності при наявності 3 і більше дітей віком до 18 років, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, при вагітності і родах.

Робітники і службовці, що порушують режим, встановлених для них лікарем, а також ті, що виїхали у період тимчасової непрацездатності до іншої місцевості без згоди лікуючого лікаря, позбавляються допомоги з того дня, коли було допущене порушення, і на встановлений строк. Допомогу з тимчасової непрацездатності в цьому випадку не нараховують.

3.2. Утримання з заробітної плати.

У правій частині розрахунково-платіжної відомості відображаються

утримання із заробітної плати. До них відноситься прибутковий податок, суми по виконавчих листах, по виконавчим написах нотаріальних органів; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; надлишково виплачені суми за попередній період, виявлені внаслідок проведених перевірок або самоперевірок; своєчасно неповернуті підзвітні суми; грошові нарахування, штрафи та інші відраховування відповідно до чинного законодавства; відрахування до пенсійного фонду, відрахування у фонд соціального страхування.

З заробітної плати робітника робляться такі утримання:

- утримання у Пенсійний фонд – 1 %, якщо заробітна плата менш ніж 150 грн., і 2 %, якщо більша, ніж 150 грн.;

- утримання на загальнодержавне  соціальне страхування на випадок  втрати працездатності – 0,5 %, якщо заробітна плата менша за прожитковій мінімум – 505 грн., і 1 % - якщо більша;

- утримання на  загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття – 0,5 %;

- податок з доходів – 13 % з  суми заробітної плати після  усіх утримань ( якщо заробітна  плата менша ніж 680 грн., то треба  враховувати і соціальну пільгу – 175 грн.);

- виплата аліментів;

Підставою для утримання аліментів є виконавчі судові листи або письмове зобов’язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов’язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:

• на одну дитину - 25% заробітку;
• на двох дітей - 33% заробітку;
• на трьох і більше дітей - 50% заробітку.

Однак загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків.

- профспілкові внески – 1 %;

- одержаний аванс за звітний місяць;

- своєчасно неповернуті підзвітні суми;

- інші грошові суми.

3.3. Видача зарплати і оформлення своєчасно не виданої зарплати.

Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає суму до видачі для кожного робітника. Видача заробітної плати проводиться по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця. Підставою на право видачі є наявність в її реквізитах наказу в касу для оплати вказаної суми в строк, що дорівнює трьом дням, враховуючи день отримання грошей в банку. Підписують наказ керівник підприємства і головний бухгалтер.

Видавати заробітну плату, крім касира, можуть роздавальники. При цьому касир веде книгу реєстрації платіжних відомостей і сум, виданих готівкою. Після закінчення робочого дня роздавальники повинні здати в касу залишки невиданих сум і платіжні відомості. Наступна виплата заробітної плати (на 2-й і 3-й дні) здійснюється лише касиром.

Після закінчення 3-х днів касир перевіряє кожний рядок і сумує видану заробітну плату, а проти прізвищ осіб, що не отримали її, на місці його підпису проставляє штамп чи пише від руки «депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами - видано готівкою і депоновано.

На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати, після чого передає в бухгалтерію платіжну відомість і реєстр невиданої заробітної плати для перевірки і виписки видаткового касового ордеру на суму виданої заробітної плати.