Облік заробітної плати на підприємстві

Видатковий касовий ордер передається касиру з бухгалтерії для послідуючої реєстрації його в касовій книзі.

Суми невиданої заробітної плати здаються в банк на розрахунковий рахунок підприємства в день закриття платіжних відомостей. В оголошенні на здачу робиться запис «депоновані суми», щоб в подальшому банк міг відпускати по чеку організації ці засоби, оскільки робітники і службовці можуть потребувати їх в любий день.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати організується по кожній невиданій сумі чи безпосередньо в реєстрі, де відведені спеціальні графи для відмітки оплачених, виданих чи перерахованих сум цієї заборгованості, чи в спеціальній книзі депонованої заробітної плати.

У випадку, коли працівник йде у відпустку, на пенсію чи звільняється, заробітну плату необхідно видати не пізніше дня, що передує відпустці чи звільненню, не чекаючи встановлених днів видачі заробітної плати. Пенсії працюючим пенсіонерам видаються по окремих платіжних відомостях, без запису їх в розрахункову відомість, так як вони не підлягають оподаткуванню і виплачуються за рахунок засобів органів соціального страхування.

 

Розділ 4. Документальне оформлення доплат за відхилення від нормальних умов роботи

Нормальними умовами роботи є такі умови, при яких робочі місця згідно завдань-нарядів, маршрутних листків та інших документів повністю забезпечені сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, діючим обладнанням, спеціальними інструментами і пристосуваннями. Якщо ці умови порушуються і робітники затрачають на роботу у додатковий час, то виникає необхідність провести розрахунок цього часу і його оплату.

З цією метою виписуються:

1. наряд на відрядну роботу - у випадку виявлення додаткових технологічних операцій, не передбачених раніше в документах;
2. листок на доплату - у випадку, коли фактичні умови роботи не відповідають запланованим. Він виписується начальником цеху до початку роботи з обов’язковим зазначенням номеру основного документу (наряду, маршрутного листка), додаткового часу і розцінки за проведені роботи. Листок на доплату начальник цеху передає бригадиру чи робітнику разом з нарядом.

Потім цей додатковий чек включають в нормо-години і використовують при розрахунку проценту виконання норм виробітку робітника, а доплату - у відрядний заробіток. Суми доплат так як і заробітну плату, відносять на собівартість продукції, тому кожна причина доплат повинна розглядатися та аналізуватися керівниками.

Простій - час вимушених перерв в роботі, на протязі якого робітники знаходяться на підприємствах, але не можуть бути використаними. Простої збільшують собівартість продукції, зменшують прибуток. Винуватцями простою можуть бути як робітники, так і адміністрація заводу, цеху, постачальники матеріалів, енергії.

Простої, які стались з вини робітників, не оплачуються. Якщо ж простій був не по вині робітника, то цей час оплачується в розмірі не більше 1/2 тарифної ставки робітника певного розряду (окладу). В період освоєння нових видів виробництва простої не по вині робітника оплачуються з розрахунку повної тарифної ставки працівника з погодинною оплатою певного розряду.

Первинним бухгалтерським документом, яким оформляють простої, є листок на простій, в якому вказуються причини і винні в простої, тривалість його, тарифна ставка робітника, розмір оплати і сума.

Простої можуть бути використаним, тобто на період простою робітники отримують певні завдання, призначаються на іншу роботу. Така робота оформляється випискою нарядів у відповідності з порядком оплати по відрядними розцінкам чи із збереженням середнього заробітку. Номер наряду і час роботи зазначаються в листку на простій.

Документальному оформленню підлягає також брак продукції. Браком є вироби, які не підлягають вимогам оформлених стандартів або його технічним умовам, які не можуть бути використаними за призначенням. Брак може бути частковим, тобто виправним, і повним, тобто невиправним.

Повний брак не по вині робітника оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки розряду (окладу) робітника за час, який необхідно затратити на виправлення браку.

Частковий брак з вини робітника оплачується в пониженому розмірі в залежності від проценту придатності продукції, який установлюється адміністрацією. Повний брак з вини робітника, не оплачується.

Частковий брак не по вині робітника оплачується в залежності від проценту придатності продукції, але не більше 1/2 тарифної ставки його розряду (окладу) за час, необхідний для виготовлення продукції по нормі.

Брак продукції, що викликаний дефектами матеріалів (тріщини), виявлений після того, як на обробку деталі затрачено не менше робочого дня, оплачується по встановлених відрядних розцінках. Брак, допущений робітником в період освоєння нового виробництва, оплачується нарівні з придатними виробами.

На виявлений брак продукції складається акт, в якому відображається затрати на брак і сума втрат. Якщо брак виправляється іншими робітником, то йому виписується наряд, на якому ставиться штамп «Виявлення браку». Він є основою для оплати браку.

Робітник, що допустив брак по своїй вині, може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за псування матеріалів в розмірі нанесеного збитку, але не більше 2/3 середнього місячного заробітку.

Доплата проводиться також за роботу у нічний час, яким вважається час з 22 години до 6 години ранку. Цей час фіксується в табелях обліку робочого часу. Оплата цього часу здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлений колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Працівники підприємства, яким менше 18 років і вагітні жінки до роботи в нічну зміну не залучаються.

Оплата праці здійснюється також за роботу в понад урочний час. Робота в понадурочний час оформляється відповідними документами (нарядами та ін.) і оплачується по встановлених ставках, розцінках. Крім цього за перші дві години роботи оплата робіт проводиться в розмірі 50% тарифної ставки, а за кожну наступну годину доплата проводиться в розмірі 100% тарифної ставки. Оформляються такі роботи табелем обліку використання робочого часу і довідкою-розрахунком бухгалтерії. При погодинній оплаті праці робота в понадурочний час оплачується в половинному розмірі за кожну першу і за кожну другу годину роботи і в подвійному розмірі за кожну третю і наступні години.

Зі згоди працівника підприємства грошова компенсація може бути замінена наданням іншого дня відпочинку, але з оплатою його в одинарному розмірі.

Оплачується робота у святкові дні. Вона дозволяється на підприємствах, зупинка яких неможлива по виробничо-технічним умовам (безперервно-діючі підприємства чи робота яких викликається необхідністю обслуговування населення). Оплата праці в святкові дні проводиться таким чином:

1) робітникам-відрядникам - по подвійних відрядних розцінках за фактично виготовлену продукцію;

2) робітникам погодинникам або  з денними тарифними ставками - в розмірі подвійної годинної  чи денної ставки;

3) робітникам з місячним окладом - в розмірі одинарної години  чи денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась в  межах місячної норми робочого  часу; в розмірі подвійної годинної чи денної ставки понад оклад - якщо робота виконувалась зверх місячної норми робочого часу.

Якщо робітник працював в зміну, яка частково переходить в святковий день або в нічний час, то в подвійному розмірі оплачуються лише ті години роботи, які співпали з святковим днем. Оплата за роботу в нічний час здійснюється по існуючих нормах, без подвоєння доплат. Понадурочні роботи в святковий день додатково не оплачуються, так як всі години в цей день оплачуються в подвійному розмірі.

 

Розділ 5. Порядок оформлення розрахунків з робітниками і службовцями і виплата їм заробітної плати

У відповідності з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата оплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати здійснюється по місцю роботи За особистою письмовою згодою виплата може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний робітником адрес з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.

Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Також заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабміном України.

Колективним договором, як виключення, може бути передбачена часткова виплата заробітної плати (по цінах не нижче собівартості) в тих галузях чи по тих професіях, де така виплата, еквівалентна по вартості оплати праці в грошовому вираженні, є звичайною і бажаною для робітників, за виключенням товарів, перлік яких встановлюється Кабміном України.

Заробітна плата робітникам за першу половину місяця видається у вигляді авансу, розмір якого визначається виходячи з даних табеля про відпрацьований час тарифної ставки. Сума авансу потім утримується із заробітної плати робітника, розрахованій за підсумками роботи за місяць. Мінімальний розмір авансу повинен бути не нижче тарифної ставки працівника за відпрацьований час згідно табелю.

Існує також безавансовий порядок розрахунків по заробітній платі, при якому на підприємстві замість планового авансу робітникам нараховується заробітна плата за першу половину місяця по фактично виготовленій продукції чи по фактично відпрацьованому часу.

Як правило, аванс нараховується у розмірі 40-50% окладу, але за вирахуванням податків.

Основним бухгалтерським регістром, який використовується для розрахунків з працівниками, є розрахункова відомість. Це регістр аналітичного обліку, так як складається в розрізі кожного табельного номеру, по цехах, категоріях робітників і по видах утрат і утримань.

Розрахункова відомість містить в собі такі показники:

1. нараховано по видах оплат;
2. утримано і зараховано по видах платежів і зарахувань;
3. до видачі на руки або залишилось за підприємством на кінець місяця.

Третій показник розрахункової відомості є підставою для заповнення платіжної відомості для видачі заробітної плати.

Існує кілька варіантів оформлення розрахунків з працівниками:

1. шляхом складання розрахунково-платіжних відомостей, в яких суміщаються 2 регістри: розрахункова і платіжна відомості, тобто одночасно розраховується сума до оплати і проводиться її виплата. Ці відомості використовуються, в основному, на невеликих підприємствах з постійним складом працівників;

2. шляхом складання розрахункових відомостей, а виплата проводиться окремо по платіжних відомостях;

3. шляхом складання машинним способом листків «Розрахунок заробітної плати» для кожного працівника за місяць (нараховано, утримано і до видачі), на основі яких заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати.

Підставою для складання розрахункових відомостей і листків розрахунку зарплати є первинні документи:

• табель обліку використання робочого часу - для розрахунку погодинної зарплати та інших оплат, в основу яких покладений час (простій, доплати за роботу в нічний і понадурочний час, тимчасова непрацездатність);
• накопичувальні карточки заробітної плати - для робітників-відрядників;
• розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової зарплати і допомог по тимчасовій непрацездатності;
• розрахункові відомості за минулий місяць - для розрахунку сум утримань податків;
• рішення судових органів на утримання по виконавчим листах;
• платіжні відомості на раніше виданий аванс за першу половину місяця;
• доручення-зобов’язання на товари, продані в кредит і інші.

 

Розділ 6. Облік оплати відпусток

Право робітника на відпустку регулює Закон «Про відпустки» від 01.01.1997р.

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної  плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.