Організаційн процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

АНОТАЦІЯ

Курсовий проект виконаний на тему: «Організаційн процедури аудиту дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез». Метою курсового проекту є закріплення і поглиблення знань з організації і методики аудиту, оволодіння навичками самостійної науково-дослідницької роботи, а також вивчення і детальний розгляд дебіторської заборгованості.

У першому розділ курсового проекту розглянуто теоретичні основи організації аудиторсько перевірки.

У другому розділ описана методика проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості.

У третьому розділі розглянуто особливості проведення аудиту дебіторської заборгованості в умовах використання клієнтом обчислювальної техніки.

Розділів – 3.

Таблиць – 5.

Сторінок проекту 52.

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1 Характеристика дебіторської  заборгованості

1.2 Нормативна база

1.3 Характеристика фінансово-господарської  діяльност ТзОВ «Інтер-Синтез»

1.4 Оцінка аудиторського  ризику

1.5 Планування проведення  аудиту

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

2.1 Опис альтернативних  облікових рішень щодо дебіторської  заборгованості, визначених в обліковій  політиці ТзОВ «Інтер-Синтез»

2.2 Перелік первинних документів  з обліку дебіторсько заборгованості 

2.3 Перелік реєстрів аналітичного  та синтетичного обліку дебіторської  заборгованості і фінансової  звітності, у якій відображена  дебіторська заборгованість 

2.4 Класифікатор можливих  порушень, які виявляються під  час проведення аудиту дебіторської  заборгованості 

2.5 Методи збору аудиторських  доказів

2.6 Опис контрольних процедур  для виявлення можливих порушень  під час проведення аудиту  дебіторської заборгованості

2.7 Проведення аудиту фінансового  стану ТзОВ «Інтер-Синтез»

2.8 Результати проведення  аудиту

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ КЛІЄНТОМ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток А. Фінансова звітність ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2007-2008 рр.

Додаток Б. Договір про проведення аудиту дебіторсько заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток В. План проведення аудиту дебіторсько заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток Д. Програма аудиту дебіторської заборгованост ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток Ж. План-графік на проведення аудиту аудитора Клепак О. І.

Додаток З. Завдання на проведення аудиту аудитора Клепак О. І.

Додаток К. Первинні документи з обліку дебіторсько заборгованості

Додаток Л. Реєстри синтетичногоі аналітичного обліку дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток М. Акт прийому-здачі виконаних робіт

Додаток Н. Звіт аудитора виконавчому органу ТзОВ «Інтер-Синтез»

Додаток О. Висновок аудитора щодо проведення аудиторської перевірки дебіторської заборгованості ТзОВ «Інтер-Синтез» за 2008 р.

 

ВСТУП

 

 

В даний час в Україні відбуваються істотні зміни в господарській, економічній і соціальній діяльності підприємств. Це призводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, ухвалюючи рішення, мали достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, в частковості, про стан дебіторської заборгованості, про законність і підтверження господарських операцій, в результаті яких вона виникла.

В даний час, коли Україну охоплює криза платежів, коли дебіторська заборгованість підприємств один одному досягла величезних сум, проведення аудиту дебіторської заборгованості має велику актуальність, оскільки це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, до активного проведення заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.

Дебіторська заборгованість істотно погіршує фінансовий стан підприємства, вона ммобілізацією грошових засобів, відверненням їх з господарського обороту, що приводить до зниження темпів виробництва і результативних показників діяльност підприємства, оскільки прострочена дебіторська заборгованість, по якій закінчився термін позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства.

В системі наук про господарський контроль аудиту відведено вагоме місце. Аудит – один з нових важливих розділів науки про господарський контроль – вивчає стан, структуру, динаміку та причини виникнення господарських відхилень в цілому, окремі їх види, розробляє їх виявлення, заходи з попередження. Аудит займається виявленням, глибоким і всебічним пізнанням закономірностей, відхилень в господарській діяльності, виступає засобом аналізу діяльності підприємства, профілактики та попередження відхилень від вимог чинного законодавства шляхом застосування спеціальних способів і прийомів.

Основна мета аудиту – це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання аудиторського звіту та аудиторського висновку, як надаються замовнику.

Мета аудиту може доповнюватись обумовленими договорами з клієнтом завданнями виявлення певних резервів, кращого використання фінансових ресурсів, вивченням правильност нарахування податків, розробкою заходів з покращення фінансового стану підприємства, оптимізації витрат і результатів діяльності.

Взагалі, мету аудиту можна сформувати як вирішення конкретних завдань, які визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, а також договірними завданнями аудитора та клієнта.

Від правильного розуміння суті та ролі контролю в бізнесі залежать перспективи розвитку самого аудиту та межі його застосування на практиці. Аудит як галузь господарського контролю має свій предмет дослідження, який є близьким для всіх економічних наук – це господарська діяльність підприємства.

Об’єктом дослідження обрано ТзОВ «Інтер-Синтез», яке займається торгівлею хімічної продукції. ТзОВ «Інтер-Синтез» створене в березн 1998 року на базі науково-дослідного закладу – «Бориславський науково-дослідний нститут «Синтез» з дослідним заводом». Середньооблікова чисельність працівників – 20.

Курсовий проект складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1 Характеристика  дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [17, c. 462].

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами [14].

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 «Баланс» у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірност немає, суму дебіторської заборгованості слід списати [12].

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ход нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу [14].

У П(С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізац виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною [12].

Отже, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгостроково прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну [17, c. 463].

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування [18, c. 454].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи [14].

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат [12].

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- Перелік дебіторів і  суми довгострокової дебіторської  заборгованості.

- Перелік дебіторів і  суми дебіторської заборгованості  пов'язаних сторін, з виділенням  внутрішньо групового сальдо  дебіторської заборгованості.