Організація обліку виробничих запасів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТк виробничі запаси

Вступ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи організації обліку виробничих запасів………..5

1.1 Поняття, склад, визнання  та класифікація виробничих запасів…………..5

1.2 Порядок оцінки запасів………………………………………………………9

1.3 Документальне оформлення руху виробничих запасів…………………..13

РОЗДІЛ ІІ. Облік і організація виробничих запасів…………………………..17

2.1 Організація складського  обліку виробничих запасів……………………..17

2.2 Аналітичний і синтетичний  облік виробничих запасів…………………..21

2.3 Особливості обліку оборотних МШП……………………………………..28

РОЗДІЛ ІІІ. Напрями вдосконалення  обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів на ПАТ «Дубенський  завод гумовотехнічних виробів»… …………………………………………………..31

3.1 Вдосконалення обліку  виробничих запасів на ПАТ  «Дубенський завод гумовотехнічних  виробів»……………………………………………………...31

3.2 Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства……………………………………………………………….……33

ВИСНОВОК……………………………………………………………….…….37

Список використаної літератури………………………………………………39

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають дедалі нові й нові вимоги до бухгалтерського  обліку, як до основного засобу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Тому удосконалення бухгалтерського  обліку пов’язане з вирішенням актуальних завдань в економіці України: збільшення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), зниження собівартості продукції.

Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки  використовують виробничі запаси, які  є найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у  структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Виробничі запаси - важлива  складова частина національного  багатства країни. Матеріали - предмети, які є матеріально-речовою основою  виготовленої продукції. Вони беруть участь у виробничому процесі одноразово і переносять свою вартість на кінцеву  продукцію повністю.

Основним завданням підприємств  є найбільш повне забезпечення виробничими  запасами для майбутнього виробництва  продукції. Темпи росту обсягу виробництва  продукції, покращення її якості безпосередньо  впливають на обсяг витрат і прибуток підприємства. Тому дуже важливо приділяти  велику увагу обліку виробничих запасів, їх зберіганню, реалізації та фінансових результатів на підприємстві, так  як це основний ланцюжок кожного виробничого  підприємства.

Різноманіття форм власності  в період ринкової економіки, розширення прав підприємств у керуванні  економікою, галузеві особливості виробництва  вимагають альтернативних, а часом  і різноманітних підходів при  рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку виробничих запасів.

У зв’язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою  актуальність теми дослідження.

Мета курсової роботи –  дослідження обліку виробничих запасів  на підприємстві і визначення шляхів його удосконалення.

Для досягнення мети необхідно  вирішити завдання:

• здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік реалізації готової продукції;
• переглянути літературні джерела;
• розкрити теоретичні основи організації обліку виробничих запасів;
• розглянути особливості обліку виробничих запасів на підприємстві та порядок їх оцінки;
• розглянути аналітичний та синтетичний облік виробничих запасів;
• розробити шляхи вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємстві.

Об’єктом дослідження  обрано ПАТ «Дубенський завод гумовотехнічних виробів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи організації обліку виробничих запасів

 

1.1 Поняття, склад, визнання  та класифікація виробничих запасів

 

Запаси є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі його майна, а також у виробничій сфері та у торгівлі і відносяться  до оборотних активів.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП) [2].

У бухгалтерському словнику даються такі визначення виробничих запасів:

а) це сукупність всіх матеріалів, які має підприємство;

б) це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві;

в) це частина оборотних  засобів на підприємстві, ще не залучених  до процесу виробництва і таких, що не надійшли на робочі місця;

г) це матеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять свою вартість на новостворений  продукт [5, с. 26].

Запаси з точки зору фінансів підприємства – це активи, які перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської  діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [14, с. 59].

Відповідно до п.4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і наданні послуг, а також при керуванні підприємством [2].

Запаси визнаються активами, якщо:

1. існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
2. та їх вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею бухгалтерського  обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Придбані (отримані) або вироблені  запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У процесі використання матеріальні  ресурси переходять з одного стану  в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.

До виробничих запасів  відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві  продукції (виконані робіт, наданні  послуг) та господарських потреб, придбанні  для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання  робіт, надання послуг), а також  для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для  раціональної організації складського  господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.

Сировина – добуті, вироблені  власними силами або придбані на стороні  оборотні ресурси, які на момент придбання  не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали – придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві  як необхідний компонент майбутнього  продукту цього виробництва або  для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали  за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяються  на основні та допоміжні.

Основні матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали  – матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва  й управління.

До групи допоміжних матеріалів, у зв’язку з особливостями  їх використання, відносять паливо, тара та тарні матеріали, запасні  частини.

Паливо виділяють в  окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку  споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).

Тара – оборотні матеріальні  активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали – оборотні матеріальні активи, призначені для  виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначені для  використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі  транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх  осіб і для використання з метою  гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали  – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться  господарським або підрядним  способом.

Матеріали, передані в переробку  – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній  основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для проведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником  у запланованих цілях.

Існує класифікація виробничих запасів за різними класифікаційними ознаками, яка приведена в таблиці 1.1.

 

Таблиція 1.1 Класифікація виробничих запасів

Класифікаційні групи  запасів	Вид запасів	Характеристика
За призначенням і причинами  утворення	Постійні	Частина виробничих запасів, що забезпечують безперервність виробничого  процесу між двома черговими  поставками
	Сезонні	Запаси, що утворяться при  сезонному виробництві продукції  чи при сезонному транспортуванні
За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах  підприємства
	У виробництві	Запаси, що знаходяться в процесі  обробки
	В дорозі	Виробничі запаси, що відвантажені покупцеві, і ще ним не отримана, знаходиться  в дорозі
За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для  забезпечення безперебійної роботи підприємства
	Понаднормативні	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
За наявністю на початок  і кінець звітного періоду	Початкові	Величина запасів на початок  звітного періоду
	Кінцеві	Запаси, що є власністю  підприємства і відображаються в  балансі
По відношенню до балансу	Балансові	Запаси, що є власністю  підприємства і відображаються в  балансі
	Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться на ньому через визначені обставини
За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі запаси, що легко  перетворюються на грошові кошти  у короткий термін і без значних  втрат первісної вартості таких  запасів.
	Неліквідні	Виробничі запаси, які неможливо  легко перетворити на грошові  кошти у короткий термін і без  значних втрат первісної вартості таких запасів.
За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство ззовні, від інших підприємств  і не підлягали обробці на даному підприємстві.
	Вторинні	Матеріали і вироби, що після  первинного використання можуть застосовуватися  вдруге у виробництві (відходи виробництва).
За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у  надлишку на підприємстві.
	Обмежені	Запаси, що знаходяться в  обмеженій кількості на підприємстві.

 

1.2 Порядок оцінки запасів

Оцінка запасів безпосередньо  пов’язана з визначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю [11, с. 32].

Виходячи з цього оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 «Запаси», здійснюється на трьох етапах їх руху: при надходженні  запасів; при вибутті запасів; на дату складання балансу.

Згідно з П(С)БО 9 з метою  збереження об’єктивності оцінки запасів  в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському  обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [2].

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких  фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена  засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням  витрат, передбачених пунктом 9 Положення (стандартом) про бухгалтерський облік 9 «Запаси».

Первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених вище названих витрат.

Первісною вартістю одиниці  запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.