Організація обліку виробничих запасів

Проблема організації  аналітичного обліку (за номенклатурними  номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кількісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально відповідальними особами  в картках складського обліку (ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа  в цих картках записує кожну  операцію з надходження та відпускання  матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання  запасів.

Бухгалтерія постійно контролює  правильність ведення складського  обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського  обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності  та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений  тільки в грошовому виразі та за однорідними групами в розрізі  синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально  відповідальних осіб.

Для погодження даних кількісного  складського обліку з вартісним  бухгалтерським застосовуються книги  залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально  відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число  місяця матеріально відповідальні  особи переносять з карток складського  обліку перевірені бухгалтерією залишки  матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів  і однорідних груп.

У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності  матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями  бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і  тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися  аналітичний облік наявності  та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так  і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.

На практиці за невеликої  кількості номенклатурних номерів  запасів можуть застосовуватися  матеріальні звіти, в яких матеріально  відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів  у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки  цих даних на підставі первинних  документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних  відомостей. [6, с.87]

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовується активний рахунок 20 “Виробничі запаси”, до якого  відкривається дев’ять субрахунків.

За дебетом рахунка 20 “Виробничі запаси” і відповідних субрахунків  відображаються дані про надходження  запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка  та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів  на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання  на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Облік придбання запасів  на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках ведеться за фактичною  собівартістю придбання, тобто за первісною  вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати  відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способом. У більшості  випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.

 

2.3 Особливості обліку  оборотних МШП

 

До оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального  операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський  інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний  одяг та ін.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з  наступних ситуацій:

1.якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;

2.якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 “Запаси”, вони обліковуються у складі запасів;

3.якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів  є:

1.визначення первісної вартості придбаних МШП;

2.контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;

3.контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського  обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних  документів, дотримання правил при  прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію.

Відповідно до ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського  обліку господарських операцій є  первинні документи, які фіксують факти  здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При веденні аналітичного обліку надходження, передачі МШП в експлуатацію, обліку в експлуатації тощо слід використовувати первинні документи, форми яких затверджено Наказом №145. Для аналітичного обліку МШП використовуються такі форми:

 МШ-1 "Відомість на  поповнення (вилучення) постійного  запасу інструментів (пристроїв)";

 МШ-2 "Картка обліку  малоцінних та швидкозношуваних  предметів";

 МШ-3 "Замовлення на  ремонт або заточування інструментів (пристроїв)";

 МШ-4 "Акт вибуття  малоцінних та швидкозношуваних  предметів";

 МШ-5 "Акт на списання  інструментів (пристроїв) та обмін  їх на придатні";

 МШ-6 "Особова картка  №____ обліку спецодягу, спецвзуття  та запобіжних пристроїв";

 МШ-7 "Відомість обліку  видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття  та запобіжних пристроїв";

 МШ-8 "Акт на списання  малоцінних та швидкозношуваних  предметів".

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі тих же документів що й на матеріали. На МШП, що надійшли відкривається картка складського  обліку (М12).  Данні з первинних  документів МШП узагальнюються в  оборотних відомостях аналітичного і синтетичного обліках. [10,с. 69]

Аналітичний облік МШП  ведеться за видами предметів та однорідними  групами, встановленими виходячи з  потреб підприємства матеріально-відповідальними  особами. З метою забезпечення збереження МШП в експлуатації на підприємстві повинен бути організований належний контроль за їх рухом, а саме оперативний облік у кількісному виражені.

В синтетичному бухгалтерському  обліку МШП відображають за первинною  вартістю, тобто за фактичними витратами  на їх придбання або виготовлення.

Типова кореспонденція рахунків:

1. Придбання МШП за плату у постачальника                    Дт22 Кт631

2. Відображено податковий кредит                                 Дт 641 Кт631

3. Здійснено оплату одержаних МШП                                 Дт631  Кт311

4. Одержано МШП як внесок до статутного фонду                   Дт22 Кт46

5. Збільшено статутний капітал на суму одержаних МШП      Дт46 Кт40

6. Відображення суми безоплатно одержаних МШП              Дт22  Кт745

7. Відображення суми МШП, виявлених у результаті інвентаризації  Дт22 Кт71

8. Вибуття МШП для виробництва продукції                         Дт23 Кт22

9. Відображення реалізації МШП                                           Дт361 Кт712

10. Відображені податкове зобов’язання з ПДВ                     Дт712 Кт641

11.Списана облікова вартість МШП                                         Дт973  Кт22

12. Списана вартість посередницьких послуг                         Дт949 Кт377

12. Відображена сума податкового кредиту з ПДВ              Дт641 Кт377

13. Списаний дохід на фінансовий результат                          Дт712  Кт791

14. Отримано кошти від продажу МШП                                  Дт311 Кт361

15. Списана вартість на фінансовий результат                        Дт791 Кт943

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів на ПАТ «Дубенський завод гумовотехнічних виробів»

 

3.1 Вдосконалення обліку  виробничих запасів на ПАТ  «Дубенський завод гумовотехнічних  виробів»

 

ПАТ «Дубенський завод  гумовотехнічних виробів» засноване 30 червня 1995 року. Засновниками Товариства являються фізичні особи.

ПАТ «Дубенський завод  гумовотехнічних виробів» – самостійний господарський суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює комерційно-виробничу діяльність.

Товариство є юридичною  особою з моменту його державної  реєстрації і відповідно до статуту  має право:

• укладати від свого імені договори (контракти);
• продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і громадянам, а також обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування споруди, устаткування, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності;
• передавати на договірних засадах матеріальні та грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям і громадянам, які забезпечують товариство запасами і виконують роботи і послуги.[21]

Основним видом діяльності підприємства є випуск гумовотехнічних  виробів. За роки своєї діяльності підприємство освоїло випуск більше 600 видів ГТВ.

Завод виробляє та реалізує наступну продукцію:

1. сирі товарні гумові  суміші;

2. формові гумовотехнічні  вироби: технічні пластини; ГТВ для  комплектації і ремонту рухомого  складу залізничного транспорту; ГТВ для комплектації і ремонту  рухомого складу ТТУ; ГТВ для  комплектації і ремонту автомобілів  ЗАЗ і КрАЗ; шинки, кільця, манжети,  втулки;

3. неформові гумовотехнічні  вироби: трубки гумові; шнури круглого  і прямокутного перетину; полоси/прокладки  технічні; ущільнення гумові різного  профілю; технічні пластини; суфле  гумове (пластини для балонів  перехідних площадок залізничного  транспорту);

4. сита гумові прокатні;

5. крихта гумова. [22]

Багато підприємств у  процесі формування запасів стикаються з такою проблемою, як вибір найбільш ефективної, доцільної системи управління запасами. Дана система не повинна  діяти відокремлено, а повинна  враховувати стратегію підприємства, цілі, мету та засоби, за допомогою яких вона буде реалізовуватися.

Не має однозначної  думки щодо того, який обсяг запасів  повинен бути сформований на підприємстві. Це залежить від того, яким видом  діяльності займається підприємство, який обсяг вільних грошових коштів є в нього в наявності, чи має  воно відповідні складські приміщення для зберігання запасів та багатьох інших факторів, які впливають  на це рішення. Під час управління запасами дотримуються переважно одного з трьох підходів щодо визначення їх обсягу, а саме: максимізації, мінімізації  чи оптимізації.

В сучасних умовах доцільно формувати оптимальний обсяг запасів, який забезпечував би необхідний їх розмір та структуру, зниження витрат на їх обслуговування, послаблення залежності між виробничими підрозділами підприємства, створення системи ефективного контролю за їх рухом. Тому доцільно буде відобразити послідовність дій, які повинні виконувати фахівці підприємств, для того, щоб організувати та впровадити ефективну систему управління запасами на підприємстві.

Отже, який би метод управління не використовувався на підприємствах, існують мінімальні вимоги, щоб система  була керованою і забезпечувала  можливість реалізації різних методів  планування запасів. Якщо на підприємстві буде використовуватись хоча б один із методів управління запасами, то це відразу відобразиться на зменшенні  вартості доставки та зберігання запасів [13, с. 63].