Основні засоби

 

 

3

ВСТУП

 

 

Поділ активів на основні та оборотні було запроваджено в практику бухгалтерського обліку із судової сфери наприкінці XIX ст. Вперше ці терміни з'явились у судових звітах у справі Лі проти Нойшатель Асфальт Ко.  Пізніше в кількох судових справах також порушувалися питання оцінки фіксованих (основних) і оборотних активів.

Однак ще до поділу активів на основні та оборотні в бухгалтерському обліку в економічній теорії відбувся поділ капіталу на засоби праці, предмети праці та саму працю (робочу силу). Під основними засобами розуміють засоби праці, що використовуються (експлуатуються) протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою первісну фізичну (натуральну) форму і переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами, протягом кількох виробничих циклів, у міру зносу (фізичного і морального)

Загальноекономічне поняття основних засобів покладено в основу термінів, які використовуються як для бухгалтерського обліку, так і для оподаткування. При цьому в бухгалтерському обліку прийнято вживати термін "основні засоби", а для цілей оподаткування - термін "основні фонди".

Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що для здійснення своєї діяльності підприємства мусять мати необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який детермінує їхній розвиток.

Основні засоби – матеріальна основа будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних чи орендованих) сьогодні не може здійснюватись жоден господарський процес.

Завданням курсової роботи є висвітлення методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, розкриття суті основних засобів, визначення першочергових завдань їх обліку. Розглянуто класифікацію основних засобів та особливості оцінки їх вартості, амортизацію та методи її нарахування. Курсова робота містить інформацію про документальне оформлення операцій з обліку основних засобів.

Особливу увагу зосереджено на нормативно-правовому забезпеченні обліку основних засобів, відзначено недоліки нормативної бази та можливі шляхи їх подолання.

Курсова робота складається з теоретичної та практичної частини. При написанні теоретичної частини була використана інформація навчальних посібників, підручників та періодичних видань.

 

РОЗДІЛ 1

 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСНОВНІ ЗАСОБИ

 

 

 

1.1 Суть основних засобів, їх класифікація та оцінка вартості. Амортизація основних засобів

 

 

У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву «основні засоби (фонди) підприємства».

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Вкладення в майно тривалого користування становлять значну, а в багатьох випадках переважну частину інвестицій. Хоча основні засоби (03) належать до найменш ліквідної частини активів, питання їхньої реалізації є істотними для фінансового маневрування підприємств. Управління основними засобами тісно пов'язане з управлінням інвестуванням (капітальними вкладеннями), яке відіграє у менеджменті важливу роль. Успішне розв'язання завдань управління основними засобами та обґрунтування інвестиційної політики щодо них потребує ефективного обліку та різностороннього використання інформації, що надається.

Головними завданнями обліку основних засобів є:

• правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення 03;
• контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;
• своєчасне й точне обчислення зношення (амортизації) 03 і правильне відображення його в обліку;
• визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;
• виявлення об'єктів, які не використовуються;
• контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;
• оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

Об'єктом обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є закінчений пристрій з усім приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для обслуговування спільні пристрої, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний із предметів може виконувати свої функції (а комплекс — певну роботу) лише у складі комплексу, а не самостійно.

Як і будь-який актив, основні засоби відображають у балансі за таких умов:

• існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу;
• його оцінка може бути достовірно визначена.

Щодо вірогідності отримання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого основного засобу. З визначення основних засобів за П(С)БО 7, такими цілями є:

• використання 03 у процесі виробництва;
• використання 03 у процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;
• використання 03 для надання його в оренду іншим особам;
• використання 03 для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

 

В організації правильного обліку основних засобів головною є науково обґрунтована їх класифікація (групування) за найважливішими економічними і технічними ознаками. П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає такі групи основних засобів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

Земельні ділянки

Поняття земельної ділянки законодавством не визначено. Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поділяють на:

1)  землі сільськогосподарського  призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

4)  землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5)  землі лісового фонду;

6)  землі водного фонду;

7)  землі запасу.

Капітальні витрати на поліпшення земель

До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.)

 

Будинки, споруди і передавальні пристрої

Будинки — архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов (захист від атмосферних явищ та ін.) для праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних цінностей.

Споруди — інженерно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов'язаних із зміною предмета праці.

Передавальні пристрої:

• лінії електропередач, у тому числі сигналізації та зв'язку;
• трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин.

Машини та обладнання

Машини — технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформації для отримання необхідного корисного результату.

У такому значенні цей термін сприймається однозначно й не потребує жодних уточнень.

Обладнання — пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію.

Транспортні засоби

Транспортний засіб — засіб, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму.

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

Інструменти — знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт.

Прилади — засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) — сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

Робоча і продуктивна худоба

Продуктивна худоба — худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада.

Багаторічні насадження

Багаторічні насадження — рослини, які використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі).

Інші основні засоби

До них належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101—108 рахунка 10 «Основні засоби».

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів (холодильники, вентилятори та ін.).

 

При здійсненні обліку основних засобів важливим етапом є їх оцінка.  Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за національним стандартом 7 "Основні засоби") № 92 від 27.04.2000 р.:

• первісна вартість;
• переоцінена вартість;
• залишкова вартість;
• справедлива вартість;
• вартість, яка амортизується;
• ліквідаційна вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми   непрямих   податків   у   зв'язку   з   придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);
• витрати   зі   страхування   ризиків   доставки   основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.