Отчет по практике в ГУ «ИБЛ на ВТ МОЗ Украины»

ДОДАТОК № 3 містить: розрахунково-платіжну відомість (ЗВЕДЕНУ), табель обліку використовування робочого часу, тарифікаційний список працівників хірургічного відділення.

 

 

 

 

 

 

4. Облік грошових коштів

Під час проходження практики на підприємстві «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» я ознайомилася правилами документного оформлення та ведення обліку касових операцій: касові документи, касову книгу, порядок її ведення, звід касира, його перевірку та обробку, контроль за залишками готівки в касі (касовий ліміт); з обліком операцій по розрахунковим рахункам підприємства.             Я ознайомилась з прибутковими та видатковими касовими ордерами та заповнила їх (ДОДАТОК №4), приймала участь в обробці виписок з інших банківських рахунків, розглянула порядок відкриття акредитивів, складання заявок на отримання чекових книжок.

Усі бюджетні установи для здійснення своєї діяльності та планомірної організації грошового обігу зберігають свої грошові кошти на рахунках у банку. Рух грошових коштів, який відбувається у процесі діяльності, може здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формі. Операції, які пов’язані з прийманням і видачею готівкових коштів під час здійснення розрахунків через касу установи (виплата заробітної плати, стипендій, різних видів соціальної допомоги, авансів на відрядження, господарських та інших витрат) і відображаються в касовій книзі, називаються касовими.          Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня лімітований.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 23.07.2002 № 259 «Про зміни до інструкції про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України» ліміт залишку готівки в касі, порядок та строки здавання готівкової виручки щодо бюджетних установ установлюють органи Державного казначейства, в яких вони обслуговуються, під час відкриття реєстраційних рахунків відповідно до поданих заявок-розрахунків. Ліміт каси протягом року може бути змінений органом Державного казначейства в разі письмового звернення установи. Державному казначейству, його територіальним органам, підприємствам, установам та організаціям, що їх вони обслуговують, а також іншим бюджетним установам, які відповідно до Бюджетного кодексу України фінансуються з державного і/або місцевого бюджетів, ліміт каси установою банку не встановлюється. Державне казначейство самостійно визначає потребу та порядок установлення такого ліміту. На даному підприємстві ліміт каси у 2013 році становив 200 грн. Саме цієї суми вистачало на господарські витрати. Якщо сума грошей, що знаходилася у касі до кінця робочого дня, перевищувала ліміт каси, то ці гроші бухгалтер-касир зобов’язаний був здати до банку до закінчення наступного робочого дня, заповнивши при цьому видатковий касовий ордер, що має бути записаний у касову книгу, тобто у звіті касира. При внесенні до каси банку суму грошей, треба заповнити об’яву на внесок готівки, бланк якої видається у касі банку.

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ

№ п/п	Основні господарські операції	Кореспонденція рахунків
1	Отримано готівку з реєстраційного рахунка установи в органах казначейства	301	321
2	Повернуто підзвітною особою залишок невикористаного авансу	301	362
3	Виплачено заробітну плату працівникам установи	661	301
4	Видано під звіт готівку працівникам на службові відрядження	362	301
5	Внесено готівку з каси невиплаченої заробітної плати на реєстраційний рахунок	321	301
6	Виплачено депоновану заробітну плату	671	301
7	Внесено до каси готівку винною особою за нестачу матеріальних цінностей, виявлених під час інвентаризації	301	362

 

 

 

ДОДАТОК № 4: касову книгу, 3 прибуткових ордери, 2 видаткових ордери, платіжне доручення, меморіальний ордер, відомість на виплату грошей, чек, заявку на видачу готівки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Облік виробничих запасів

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125, бюджетним установам під час розроблення номенклатурних номерів пропонується використовувати числове кодування. При цьому загальна кількість позначень має становити сім знаків (цифр): перші три — субрахунок, четвертий — групу, три останні — порядковий номер предмета у групі. Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі — номенклатурі-ціннику, що являє собою систематизований перелік запасів установи, застосовуваний як довідник для всіх її служб і підрозділів. Крім номенклатурного номера в номенклатурі-ціннику відображається облікова ціна, одиниця виміру, сорт, розмір і найменування матеріалу.   Важливим моментом щодо достовірності відображення інформації про запаси є їх оцінка. Щодо запасів у бухгалтерському обліку ідентифіковано такі види вартості:

первісна вартість — вартість придбання, одержання, виготовлення запасів;

справедлива вартість — первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно;

відновлювальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінювання.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів наказом керівника установи утворюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

• заступника керівника установи (голова комісії);
• головного бухгалтера чи його заступника (в установах і організаціях, де штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);
• керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;
• осіб, на яких покладено відповідність за збереження матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;
• інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю матеріальних запасів, приводячи її вартість у відповідність із ціною, що склалася в торговельній мережі на аналогічні зразки товарів, які виробляються підприємствами України або підприємствами-виробниками за межами України й поставляються в торговельну мережу.

Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:

• рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;
• опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну

продукцію, з відображенням нової ціни;

• цінами, установленими в торговельній мережі на аналогічні товари;
• експертним висновком про вартість матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Облік запасів, як і раніше розглянуті облікові напрямки, виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

• правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;
• контроль за збереженням та рухом запасів на складі;
• контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

На даному підприємстві (ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України») ведеться суворий облік запасів згідно з Інструкцією з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125. Усі запаси поділяються на: малоцінні та швидкозношувані предмети(МШП), матеріали та продукти харчування, медикаменти. За облік кожного виду запасів відповідає певна людина, яка заповнює первинні документи та меморіальні ордера.   Запаси надходять до бюджетних установ унаслідок закупівлі за результатами проведених торгів, тендерних торгів, централізованого постачання, отримання гуманітарної допомоги, надходження у вигляді готової продукції виробництва, а також отримуються в результаті демонтажу необоротних активів. Факт отримання матеріалів супроводжується документуванням інформації щодо зазначеної операції. Для фіксування цієї інформації передбачено пакет документів, склад яких та порядок заповнення визначається Інструкцією про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 та Інструкцією про складання типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства статистики від 21.06.96 № 193. У разі, якщо запаси отримуються на складі постачальника, а їх доставку доручено автопідприємству, на зазначені предмети виписується товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) про факт їх відпуску в чотирьох примірниках: виконавцеві — для списання матеріальних цінностей; замовникові — для оприбуткування зазначених предметів; водію-експедиторові — для нарахування заробітної плати; автопідприємству — для подання до оплати транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна надходить до відділу постачання установи-отримувача, де на її підставі здійснюються записи в Журналі обліку отриманих вантажів (ф. № М-1), після чого зазначений первинний документ передається до бухгалтерії для перевірки щодо достовірності інформаційних даних.   

 

 

 

 

 

 

Облік запасів на складах та його зв’язок з обліком у бухгалтерії

 

Попредметний облік запасів здійснюється на складі (у коморі) установи. Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб. Матеріальна відповідальність робітників та службовців настає згідно з чинним трудовим законодавством. З матеріально-відповідальними особами укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність на основі однойменного типового договору. У бюджетних установах письмові договори про повну матеріальну відповідальність мають укладатися з завідувачами господарства, працівниками, що виконують роботи з приймання (видачі) матеріальних цінностей.   Запаси мають зберігатися у спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальним приладдям, що забезпечує точність підрахунку кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Якщо в установі є кілька сховищ (у відділеннях, філіалах), то за кожним із них закріплюється певна група матеріальних цінностей. Сховищу присвоюють номер (шифр), який проставляється на всіх прибуткових та видаткових документах. Для забезпечення їх швидкого приймання та видачі, а також для проведення інвентаризації запаси розміщуються на стелажах, у комірках, піддонах з обов’язковим зазначенням матеріальних ярликів. В ярликах відображають найменування запасу, його марку, сорт, розмір, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну, норму запасу.

Надходження матеріалів оформлюється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника чи акті (рахунки, накладні, товарно-транспортній накладних) тощо. У разі централізованої доставки матеріальних цінностей приймання їх підтверджується не тільки розпискою матеріально відповідальної особи в супровідному документі постачальника, а й штампом (печаткою) бюджетної установи.

Оформлення відпуску матеріалів зі складів установи здійснюється на основі документів, затверджених керівником установи. Видаткові документи, що описані раніше, за складом та призначенням можна об’єднати у дві групи — разові та накопичувальні.

Такий облік називається складським чи кількісно-сортовим. Він може здійснюватись двома методами:

кількісно-сумовим;

оперативно-бухгалтерським.

Сутність кількісно-сумового методу полягає в паралельному веденні реєстрів кількісно-сумової й кількісно-сортової форм у двох структурних підрозділах — у бухгалтерії та на складі. На складі кількісно-сортовий облік ведуть матеріально відповідальні особи у Книзі складського обліку запасів ф. № З-9, яка до початку записів має бути оформлена відповідним чином, а саме: сторінки пронумеровано, їх кількість завірено підписами керівника установи, головного бухгалтера та скріплено печаткою за найменуваннями ґатунків та кількістю запасів (табл. 6.4). Кожен запис здійснюється на підставі прибутково-видаткових документів, після чого виводяться залишки відповідного виду запасів.

 

На підставі зазначених записів матеріально відповідальна особа здійснює аналіз запасів матеріальних цінностей і в разі відхилення фактичного залишку матеріальних цінностей від установлених норм, а також виявлення нерухомості окремих запасів повідомляє про ці факти службу постачання.

Прибутково-видаткові документи комплектує в міру їх надходження комірник і відповідно до графіка документообігу передає разом з оформленим реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) до бухгалтерії. У бухгалтерії на підставі первинних документів ведуться книга кількісно-сумового обліку (ф. № З-6) чи картка кількісно-сумового обліку (ф. № З-7) (табл. 6.5), книга обліку тварин (ф. № З-8) (рис. 6.1). У зазначених реєстрах інформація фіксується за аналітичними рахунками, що відкриваються за кожним найменуванням (ґатунком) запасів як у цілому по установі, так і з виокремленням кожної обслуговуваної установи (для централізованих бухгалтерій). За даними зазначених реєстрів щомісячно складається оборотна відомість (ф. № З-11), в якій інформація щодо запасів формується за кількістю та вартістю щодо кожної групи аналітичних рахунків, які в сукупності утворюють дані за відповідним синтетичним рахунком. Виведені за кожним субрахунком сумові підсумки мають відповідати показникам синтетичного обліку.