Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2014 в 15:04, отчет по практике
Важливим моментом при побудові схеми руху носіїв облікової інформації щодо затрат є визначення оптимального розподілу праці в бухгалтерії. Зауважимо, що затрати мають фіксуватись як у системі обліку затрат, так і в системі обліку видатків спеціального фонду. З метою виконання зазначених завдань доцільно мати окрему штатну одиницю для збору й нагромадження даних про затрати на надання послуг за їхніми видами в системі аналітичного обліку. Організація калькулювання продукції послуг, робіт передбачає вибір методу калькулювання. Нагадаємо, що у вітчизняній практиці основними методами калькулювання є позамовленнєвий та попроцесний. Сутність позамовленнєвого методу полягає у веденні обліку витрат за кожним замовленням чи партії продукції, а не за окремими підрозділами і звітними періодами.
Загальне ознайомлення з підприємством;
Облік основних засобів підприємства;
Облік праці та її оплати;
Облік грошових коштів;
Облік виробничих запасів;
Облік витрат виробництва на даному підприємстві;
Облік продуктів харчування;
Облік розрахунків з підзвітними особами;
Індивідуальне завдання: «Облік витрат виробництва в бюджетних організаціях».
Поле нормативної бази щодо обліку затрат бюджетних установ є не досить чітким. Базовим нормативним документом за вказаним напрямом в частині витрат на продукцію є Інструкція з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету СРСР, затверджена наказом Міністерства фінансів СРСР від 10.03.87 № 61. Облік затрат на НДР,
здійснювані науково-дослідними інститутами, регулюється Методичними рекомендаціями щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» при визначенні кошторисної вартості НДДКР, затвердженими Наказом Міністерства освіти і науки від 13.03.01 № 119. Облік затрат на надання державних платних освітніх, медичних і інших послуг не регулюється конкретними нормативними документами.
Для забезпечення чіткого, якісного та достовірного збору, фіксації, накопичення та опрацювання облікових даних щодо затрат установи головний бухгалтер чи керівник фінансово-бухгалтерського відділу має розробити Положення з планування, обліку та калькулювання конкретних видів послуг, що їх надає установа відповідного профілю. У Положенні потрібно висвітлити:
ГРУПИ ЗАТРАТ ЗА ЇХ ВИДАМИ
Види затрат |
Основні складові (статті) |
За економічними елементами |
1. Матеріальні витрати |
2. Витрати на оплату праці | |
3. Відрахування на соціальні | |
4. Амортизація | |
5. Інші затрати | |
За статтями калькулювання |
1. Зарплата основного персоналу з надання платних послуг |
2. Відрахування на соціальні | |
3. Сировина, матеріали, медикаменти, продукти харчування | |
4. Амортизація обладнання, використовуваного при наданні послуг | |
5. … … |
При цьому потрібно визначити функціональне призначення та сферу використання кожної з груп:
подавши докладну схему аналітичного і синтетичного обліку, схарактеризувавши порядок руху носіїв облікової інформації та порядок визначення фактичної вартості наданих послуг.
До текстової частини зазначеного Положення потрібно додати попередньо розроблені носії облікової інформації, що застосовуються у процесі бухгалтерського обліку, затверджені керівником установи. Розробці зазначеного Положення має передувати створення базової схеми надання того чи іншого виду послуги з виокремленням усіх односторонніх і двосторонніх фінансово-економічних зв’язків, на основі якої і розробляється це Положення. Розробка класифікації затрат потребує ретельного вивчення чинної практики. Сьогодні у вітчизняній практиці існує класифікація затрат, яку можна адаптувати до специфіки діяльності бюджетних установ. Кожна з утворених груп має своє призначення і відповідну характеристику. Загалом варто виокремити три загальні напрями групування затрат:
БАЗОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Напрям обліку затрат |
Класифікаційні ознаки |
Клас (група) затрат |
1. Затрати, використовувані для калькулювання |
Вид затрат |
За статтями калькулювання |
Спосіб віднесення вартості на об’єкт |
Прямі та непрямі | |
Стосунок до собівартості |
Такі, що включаються в собівартість, і затрати діяльності | |
Цільове спрямування |
Основні та накладні | |
Види послуг |
Затрати на послугу, групу однорідних послуг, комплекс і т. ін. | |
2. Затрати, використовувані для прийняття управлінських рішень і планування |
Календарний період |
Поточні й одноразові |
Види затрат |
За економічними елементами | |
Обсяг надаваних послуг |
Умовно-змінні й умовно-постійні | |
Ступінь залежності від прийманого рішення |
Вирішальні й такі, що не залежать від прийнятого рішення | |
Склад затрат |
Одноелементні та комплексні | |
3. Затрати, використовувані в системі контролю та регулювання |
Ступінь самостійності установи |
Регульовані та нерегульовані |
Ступінь доцільності використання коштів |
Ефективні та неефективні | |
Обґрунтованість проведення |
У межах кошторису в цілому та планових калькуляцій зокрема і відхилення від планових показників | |
За ступенем контрольованості |
Контрольовані та неконтрольовані |
Так, за першим напрямом розглядають такі класифікаційні ознаки й відповідні до них групи:
За напрямом обліку затрат з метою планування та прийняття управлінських рішень розглядають такі групи:
За напрямом використання інформації щодо затрат у системі контролю і регулювання розглядають такі класифікаційні групи:
виготовлення продукції, на які були здійснені затрати) та неефективні (затрати невиробничого характеру, за результатами здійснення яких отримання доходів не очікується);
Кожна з наведених груп-затрат потребує адресної (того чи іншого окремого виду послуг) конкретизації до рівня, необхідного для виконання відповідного завдання загального процесу управління. Формувати склад кожної групи затрат має головний бухгалтер. При цьому для забезпечення науково та практично обґрунтованого результату головний бухгалтер повинен:
Розробка докладної характеристики кожної з груп затрат потребує не лише вагомих практичних надбань, а й наукового підходу, який полягає в опрацюванні та аналізі спеціалізованої літератури з предмета вивчення. Особливе значення має розробка робочої номенклатури статей калькулювання. Типову номенклатуру статей калькулювання для відображення затрат майстерень, підсобних господарств передбачено Інструкцією з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів СРСР № 61. Згідно з цим документом пропонується така номенклатура:
Склад калькуляційних статей щодо надання послуг бюджетними установами в нормативній базі не визначено. Тому під час розробки номенклатури доцільно використовувати концептуальні засади Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. Відповідно до останнього виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) охоплює:
Зазначений загальний склад виробничих
затрат відбиває специфіку матеріального виробництва,
де в загальній структурі переважає частка
матеріальних затрат. Нематеріальне виробництво,
а саме до нього відносять надання послуг
освітнього, медичного, культурного характеру,
пов’язане з незначними матеріальними
затратами при абсолютно переважаючих
затратах трудових ресурсів. Зазначену
особливість потрібно врахувати під час
розробки номенклатури статей калькулювання.
Рис. 8.8. Схема розробки статей калькулювання для визначення собівартості послуг бюджетних установ
На другому етапі розробки статей калькулювання кожну статтю з розробленого переліку ідентифікують стосовно способу включення затрат до собівартості, тобто поділяють затрати на прямі і непрямі.
Останній крок полягає у
групуванні одноелементних
Організація облікових
Информация о работе Отчет по практике в ГУ «ИБЛ на ВТ МОЗ Украины»