Соціально-економічна природа грошей

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2014 в 21:37, курсовая работа

Описание работы

Не слід ототожнювати товарну форму грошей лише з використанням у цій ролі золота та срібла. Розглядаючи ці коштовні метали як носії грошових відносин, слід враховувати, що золото і срібло не відразу почали монопольне виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям. Локальність ринків, їхня функціональна відокремленість на попередніх етапах розвитку дозволяли множинність товарів, що використовувались у ролі грошей.

Файлы: 1 файл

Документ Microsoft Word.docx

— 97.97 Кб (Скачать файл)

 

Розділ ІІ. Особливості грошового обігу в сучасних умовах

1.Сучасні форми грошей

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від предметів першої необхідності до так званих електронних грошей. Високий рівень розвитку фінансово-економічних відносин та істотне ускладнення вимог ринку до грошового еквівалента зумовлювали зміну форм грошей, більш адекватних новим умовам.

  • Повноцінні гроші – гроші, у яких номінальна вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. Наприклад, до таких грошей відносяться металеві гроші(мідні, срібні, золоті монети)
  • Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної(субстанціональної) вартості.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. На різних етапах розвитку, в різних країнах і регіонах роль товарних грошей спочатку виконували різні товари першої необхідності. "Що тільки не використовували люди в ролі грошей! Діапазон таких речей дуже великий - від черепів корів на острові Борнео до солі в Африці, від металевих списів у Конго до черепів людини на Соломонових островах", - пише Г.А. Федоров-Давидов [9]. Та найпоширенішим видом товарних грошей була худоба. Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.

У міру розвитку товарного виробництва, збільшення кількості продуктів обміну, поглиблення суспільного поділу праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну товарами ринок поставив перед товаро-грошима нові вимоги:

> портативність (висока  вартість у невеликому обсязі);

> здатність тривалий  час зберігати свою вартість;

> економічна подільність (наприклад, перлину або худобу  не поділити на дві частини  однакової вартості, а злиток  золота, поділений на дві рівні  за вагою частини, означає, що і вартість кожної його половини рівно вдвічі зменшується);

* Паперові гроші - це представники  неповноцінних грошей, які з 'явилися як замінники золотих монет.

Сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом, визначаються законодавчо обоє 'язковими до приймання у всіх видах платежів.

.

Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється відстрочкою платежу. їх поява пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Не маючи власної вартості, кредитні гроші застосовуються як гроші лише тому, що в користувачів контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра у можливість використовувати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому гроші дістали також назву кредитних.

* Кредитні гроші - це неповноцінні  знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин .

Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: вексель, чек, банкнота, депозитні гроші, електронні гроші.

* Вексель - це письмове  боргове зобов 'язання боржника  сплатити певну суму грошей  власнику векселя у заздалегідь обумовлений термін.

Вексель має характерні ознаки, які відрізняють його від інших боргових зобов'язань:

> чітко встановлена  форма;

>абстрактність (відсутність  на документі інформації про  вид угоди, а вказана тільки сума платежу);

> безпірність (обов'язкова  сплата боргу, аж до примусових засобів);

> конкретність терміну  платежу;

> оборотність (передача  векселя як платіжного засобу  іншим кредиторам, що означає  можливість взаємного зарахування  вексельних зобов'язань продавця).

Розрізняють два види векселя: >простий і >переказний. Простий вексель - виданий боржником як зобов'язання виплатити кредитору певну суму грошей у заздалегідь обумовлений термін.

Переказний вексель - виписується кредитором як наказ боржнику виплатити у зазначений термін йому чи вказаній ним третій особі певну суму грошей.

Векселі також поділяються на казначейські, фінансові і комерційні. Казначейські векселі - випускаються державою для покриття дефіциту бюджету. Комерційні векселі - виникають на основі реальної торгової операції з продажу товарів у кредит. Банківські векселі- видаються банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті.

17 червня 1992 р. відродився  вексельний обіг в Україні, Верховна  Рада України прийняла постанову "Про застосування векселів  в господарському обігу". Цей  нормативний документ був прийнятий  дуже вчасно, оскільки, враховуючи  економічну кризу у державі, вексельний  обіг дозволив пом'якшити платіжну  кризу, прискорити залучення до  господарського обороту готову  продукцію з обмеженим попитом, реалізувати зайві товарно-матеріальні цінності.

* Чек-це різновид переказного  векселя, який власник рахунку виписує на комерційний банк.

Чек являє собою письмовий безумовний наказ власника поточного рахунку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові.

Розрізняють три основних види чеків:

1) іменні - виписані певній особі без права передавання;

2) пред'явницькі - без зазначення  конкретного одержувача, тобто сума, яка вказується у векселі, виплачується  пред'явникові чека;

3) ордерні- виписані на  певну особу з обов'язковим  застереженням про наказ оплати.

У внутрішньому обігу чеки використовують для одержання готівки у кредитній установі (грошовий чек), а також як інструмент безготівкових платіжних розрахунків, що здійснюються шляхом перерахувань за рахунками у кредитних установах (розрахункові чеки). Призначення чеку полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки у банку, засобом обігу, платежу і формою безготівкових розрахунків.

* Банкноти (від англ. bank-note - кредитний білет) - це грошовізнаки  різного номіналу, що випускаються  в обіг центральним емісійним  банком. Забезпечені всіма, активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні - основний вид паперових грошей

Уперше в грошовому обороті банкноти з'явились наприкінці XVII ст. Первісна форма банкноти називалась "класичною" і мала подвійне забезпечення: по-перше - це товарне забезпечення, оскільки випуск її проводився емісійним банком замість комерційних векселів; по-друге-обов'язковий обмін її на золото за першою вимогою власника. На той час центральний банк володів достатнім обігом золота, аби забезпечити золоту гарантію банкнотам, що виключало їх знецінення, гарантувало надійність, сталу вартість, високу еластичність в обігу.

У сучасних умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою гарантію сталості вартості - розмін на золото. Вона надходить в обіг шляхом: банківського кредитування держави; банківського кредитування господарських суб'єктів через комерційні банки; обміну іноземної валюти на банкноти певної країни.

Сучасна банкнота, на відміну від векселя, є безстроковим зобов'язанням, не пов'язаним з конкретною торговою операцією. Центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості.

Зважена політика щодо державного боргу та виплати доходу за облігаціями державних позик забезпечує ринковий попит на вказані цінні папери. Це дає можливість центральному банку через регулювання свого портфеля таких паперів впливати на масу банкнот, продаючи їх на фондовому ринку. Не втратив свого значення і механізм саморегулювання банкнотного обігу через забезпечення їх емісії комерційними векселями. Банківські позики під комерційні векселі стали надаватися переважно у депозитній, а не у банкнотній формі. Тому емісійні банки через цей механізм регулюють масу депозитних грошей в обороті, опосередковано впливаючи і на обіг банкнот.

* Депозитні гроші - це  також: неповноцінні знаки вартості, але, на відмінну від готівкових, не мають речового виразу й  існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

Приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Потреба у такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту. Депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою економікою (близько 90% усієї грошової маси в обороті).

* Електронні гроші - це  абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками  на основі електронної системи  банківських послуг. На сьогодні  це найбільш прогресивний, економічний  і зручний носій грошових функцій.

За формою електронні гроші є різновидом депозитних грошей. Вони органічно поєднують у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей:

> немає потреби переносити  або перевозити велику кількість  готівкових грошей;

>готівку у вигляді  електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці  гроші викрадені або втрачені;

> після втрати, викрадення  або знищення, одразу попередивши  про це кредитну установу, можна  отримати нові електронні гроші  з відновленням первісного балансу;

> досягається значна  економія витрат на виготовлення, збереження, перерахування і перевезення електронних грошей;

> кожний платник має  можливість умить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його  умови і здійснивши відповідні  розрахунки.

Носієм електронних грошей є пластикові картки.

* Пластикові картки - іменний  грошовий документ, що видається  банком власнику поточного рахунка  і дає можливість власникові  керувати ним, тобто здійснювати  оплату за товари, послуги, отримувати  готівкові кошти, а також: дозволяє  отримувати у банку короткострокову  позику. Найчастіше пластикові картки  застосовуються у роздрібному  товарному обороті та сфері послуг.

 

2.Грошова система в  умовах ринкових відносин

Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, що склався історично і закріплений національним законодавством. Правила, у відповідності з якими держава організовує грошову систему називають принципами її організації

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її структурі можна виділити кілька окремих елементів. Сучасна грошова система промислових розвинутих країн включає наступні елементи: найменування грошової одиниці; види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу; масштаб цін; валютний курс; порядок (регламентація) готівкової і безготівкової (депозитної) емісії і обігу грошових знаків; регламентація режиму банківського процента; регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями; державний орган, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання.

1 Найменування грошової одиниці – це встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, який служить для співвиміру і вираження цін всіх товарів. Грошова одиниця, як правило, ділиться на дрібні кратні частини. В більшості країн прийнята десяткова система поділу.

2.Види та купюрність грошових знаків, що мають законну платіжну силу теж визначаються спеціальними законами держави чи актами уряду. В сучасних умовах всі грошові знаки, що випускаються державою, обов’язкові до приймання в погашення боргу на території даної країни. Виділяються такі види грошових знаків: банківські білети (банкноти), казначейські білети і розмінна монета. Види грошових знаків обумовлюються порядком випуску в обіг і вилучення з обігу.

Банківські білети, що нині є основним видом грошових знаків, випускаються в обіг центральними емісійними банками країни. Здійснюючи кредитну емісію, центральні банки збільшують грошову масу першочергово у вигляді приросту залишку коштів на рахунках в комерційних банках. Надалі ці кошти можуть трансформуватись у готівку. Погашення кредиту обумовлює зворотній приплив грошей з обігу. Т.ч. банківські білети, що є кредитними грошима, можуть виконувати функцію повноцінних грошей, якщо забезпечується поверненість кредиту. Кредитна експансія і, особливо, безповоротне кредитування приводить до обезцінювання банківських білетів.

Казначейські білети потрапляють в обіг при бюджетній емісії, що проводиться спеціальним органом міністерства фінансів – казначейством.

У промислово розвинених країнах, як правило, не випускаються державні паперові гроші у вузькому розумінні (казначейські білети), проте в деяких країнах, що розвиваються (Індія, Індонезія) вони поширені.

Розмінна монета випускається для зручності роздрібного обороту, коли необхідно здійснити платежі в дрібних (подільних) частинах грошової одиниці. Найчастіше вартість вказана на монетах, значно перевищує вартість металу з якого вони виготовленні і витрати на чеканку (карбування). Різниця складає монетний дохід держави.

3. Масштаб цін – засіб  вираження вартості в грошових  одиницях, що базується на фіксованій  державою ваговій кількості грошового  металу в грошовій одиниці.

Звичайно, при утворенні нових грошових систем, проведенні грошових реформ законодавчим актом держава встановлювала і золотий вміст грошової одиниці, що виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. Адже купі­вельна спроможність повноцінних грошей не могла істотно відхиля­тися від вартості їх офіційного металевого вмісту. Змі­нюючи величину масштабу цін, держава могла змінювати загаль­ний рівень цін. У сучасних умовах, ма­сштаб цін утратив форму вагового вмісту металу в грошовій оди­ниці, але зберігся як елемент грошової системи з новим змістом. Так сьогодні існують відмін­ності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Це є прямим свідченням того, що ціни ви­значені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини. Більше того, ціни в одній і тій самій грошовій одиниці змінюються, якщо остання знецінюється. Крім того, масштаб цін складається фактично під впливом попиту і пропозиції. Отже, проблема масштабу цін ни­ні стала складовою більш загальної проблеми забезпечення ста­лості грошей і вирішується одночасно з нею.

Монетариська система

Монетариська теорія є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. Засновником цієї теорії став Мілтон Фрідман. У літературі теорія дістала назву «контрреволюції Фрідмана».

Информация о работе Соціально-економічна природа грошей