Сучасне значення бухгалтерського обліку та економічного аналізу

використовуватися.

        На підготовчій стадії аналізу  проводиться збір і систематизація  інформації пiдприємства. Аналітичний матеріал збирається в розрізі оперативного і страте-гiчного состоянія підприємства. Поряд з звітними фінансовими даними і іншою внутрішньою інформацією для оцінки санаційної можливості потрібно

також використовувати  статистичні дані, які характеризують діяльність всієї

галузi народного господарства вцілому,матеріали засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи.

       В ході аналізу виробничо-господарської діяльності аудитором проводиться така робота.

            1. вивчається загальна виробнича  структура підприємства.

            2. оцінюється рівень технології  виробництва.

            3. проводиться аналіз затрат на  виробництво.

            4. аналізується рух основних фондів  і амортизаційних відрахувань.

            5. робиться оцінка показників  працi.

       Під час вивчення загальної виробничої структури підприємства вирішуються наступні задачі: досліджуються основні техніко - економічні показники структур-них підрозділів ( обєми виробництва, чисельність, основні фонди,ФОП,) визначається кількість i місцезнаходження окремих підрозділів, оптимальність їх розміщення а також стан приміщень і споруд; проводиться експертиза доцільності виокремлення окремих підрозділів.

       Одною з причин незадовільного стану підприємства може бути утримання

на баланесі великої  кількості обєктів соціально - культурного  значення.

       Оцінка рівня технології виробництва визначається в розрізі таких основних

позицiй:

                      - наявність сучасних технологій;

                      - використання ноу-хау і власних  Інноваційних розробок

                      - використання автоматизованих  систем управління.

        В процесі аналізу приділяється  увага на циклічність технологічних  процесів, їх безперервність, наявність науково- обгрунтованих норм виготовлення продукщї, серійність виробництва. В процесі аналізу витрат на виробництво визначається ефективність планування собівартості і проводиться факторний аналіз відхилення факту від плану.На основі первинних бухгалтерських документів визначається сума витрат в собівартості продукції, які не повязані з виробничо - господарською діяльнiстю. При цьому аналізується фактична наявність сировини , матеріалів,

палива , напівфабрикатів  і інших матеріальних цінностей, які мають відношення до виробництва продукції. На цій основі розробляються рекомендації для їх наступного використання.

           Більше уваги приділяється питанню  правильності віднесення витрат  на собівартість продукції і  на валові витрати.

          Досліджуючи аналіз руху основних фондів і амортизаційних відрахувань, потрібно виходити з того, що балансова вартість окремих активів майже ніколи не співпадає з їх ринковою вартістю.Слід перевірити правильність проведення i вiдображення в звітності операцій повязаних з рухом основних засобів: індексацiя основних фондів; поступлення і реалізація; ліквідація і інші види вибуття, ремонт і амортизація; інвентаризація оцінка майнового стану проводиться на основі дослідження таких показників : коефіцієнт зносу основних фондiв , коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; доля активної частини фофондiв в структурі основних фондів.

         В процесі аналізу досліджується  тенденція зміни незавершеного  капіталь-

ного вкладення і майна в  оренді, оскільки ці активи не приймають участі в ви-

робничому процесі, і при визначених обставинах, збільшення їх долі може не-гативно  впливати на результативність фінансової і господарської діяльності.

         Аналіз  показників праці полягає в  дослідженні динаміки чисельності  пра-

Цівникiв i рівня заробітної плати ,обемів прихованого безробіття, плинності

кадрiв. Визначаються причини які привели до втрат робочого часу, робляться

висновки про відповідність  кількості працівників потребам виробництва.

         При аналізі  фінансових співвідношень і показників потрібно дотримувати-

cя певної послідовності дій .На початковому етапі виконуються підготовчі за-

ходи які забезпечують правильність аналітичних розрахунків , підбираються і систематизуються звітні матеріали.

         Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану підприємства є типові форми річної звітності: Баланс (Ф1), звіт про фінансові результати (Ф2) про рух грошових коштів (ФЗ), Звіт про власний капітал (Ф4).

         Аналіз  фінансової сфери включає:

                    - оцінку динаміки і структури валюти балансу;

                     - аналіз власного капіталу;

                    - аналіз позиченого капіталу і кредиторської заборгованості;

                     - оцінку ліквідності активів підприємства і його платоспроможність;

                     - аудит реальних і фінансових інвестицій;

                    - аналіз дебіторської заборгованості;

                     - оцінку ділової активності підприємства.

         При дослідженні динаміки валюти баланса і його структури використову-

ється трендовий метод  аналізу ( кожна позиція балансу  порівнюється з даними попереднiх періодів)i бенчмаркiнг ( окремі статті порівнюються з аналогічни-

ми середньогалузевими показниками ).На основі цього робиться висновок про

тенденцiї динаміки показників. Тенденції до зменшення валюти балансу свід-

чить про скорочення обємів діяльності підприємства, а  це в свою чергу може

бути причиною його неплатоспроможності. В процесі аналізу балансу  особливу прагу приділяють вивченню таких статгей : товари відгруженні, неоплаченні в

строк; розрахунки з дебіторами за товари , роботи , послуги, неоплачені в

строк;збитки звітного пнріоду  і попередніх періодів; довгострокові  кредити і

позики, непогашені в  строк; розрахунки з кредиторами  за товари, послуги , не-                          оплачені  в строк.

         При аналізі окремих статтей  балансу потрібно приймати до  уваги те, що реальна вартість  деяких активів  відображених  в балансі, може бути значно  за-

ниженою або рівнятись  нулю.

          Враховуючи функції власного капіталу , його роль як джерела фінансових

ресурсiв на підприємстві, його аналіз займає перше місце в процесі аналізу фі-

нансової сфери. Інформація про  склад і структуру власного капіталу розміщу- ється в першому розділі  пасиву балансу.

          В ході  аналізу звертається увага на  такі питання:

                         - склад і стуктура джерел власних  фінансових ресурсів;

                         - структура сукупного капіталу  підприємства;       

                         - правильність формування статутного капіталу і порядок оцінки .                               вкладів;

                         - можливість збільшення статутного  капіталу;

                         - наявність резервних фондів

                         - наявність нерозподіленого прибутку.

          В ході  аналізу власного капіталу розраховуються  ряд показників, які хара-ктеризують  рівень фінансової незалежності  підприємства i структуру його су-

купного капіталу. Оптимізащя структури  капіталу є дуже важливим  але в той

же час дуже складним завданням  фінансового менеджменту.        

         В ході  аналізу позиченого капіталу  і кредиторської заборгованості  вирі-

шуються такі завдання:

                         - визначається склад i структура позичених засобів;

                         - робиться розшифровка поточної кредиторської заборгованості;

             - визначається величина простроченої  заборгованості і оціню-                          ються можливості пролонгації і реструктеризацiї заборгованості;

                        - вивчаються можливості емісії облігацій і залучення додатко-

                          вих засобів.

        Пасиви балансу доцільно згрупувати в чотири групи:                

        1. найбільштермінові зобовязання  (П1)-до них відносяться кредити і позики неоплачені в строк, і розрахунки за товари, роботи і послуги.

        2. короткострокові пасиви (П2)- вся  короткострокова заборгованість  не     враховуючи найбільш  термінові обовязки.

        3. довгострокові пасиви. (ПЗ) - довгострокові кредити і позики

        4. постійні пасиви.(П4)- власний капітал.                        

            Аудитор повинен перевірити повноту відображення в балансі і у фiнансо

вому плані поточної заборгованості, тобто заборгованості ,яку потрібно погасити в айкоротші терміни. Особливу увагу потрібно звернути , чи були включенi всі платежі до державного бюджету , чи правильно визначена долядовгострокових позик , яка повинна бути погашена в короткостроковому періоді , заборгованість по заробітній платі.

           Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу на цільове використання кредитів банків і інших залучених засобів, отриманих на протязі останніх років, а також на розміри штрафних санкцій , процентів , оплачених у звязку з порушенням розрахунково платіжної дисципліни.

             В процесі фінансового аналізу по даних аналітичного обліку на звітну да-

ту прдиться розшифровка кредиторської  заборгованості з. вказанням дати її

цілому , оцінюючи ліквідність активів  і його платоспроможності , вирiшуються такі основні завдання: 

                    - аналізуються оборотні активи;

                    - визначається рівень ліквідності  активів;

                    - оцінюється платоспроможність  підприємства;

                    - визначається рівень виконання умов забезпечення фінансової

                      рівності.

             Ліквідність активів- це можливість окремих елементів активів трансфор-

муватись в грошові засоби.

             Платоспроможністю (ліквідністю ) підприємства називається його можли- вiсть заплатити наявними засобами чи такими, що безпервно поповнюються за рахунок його діяльності.

             В залежності від швидкості перетворення активів в грошові засоби всі ак-тиви розподіляють на чотири групи:

             1.Найбільш ліквідні активи (А1) - грошові кошти в касі , на розрахунко-

вому рахунку, а також  короткострокові фінансові вкладення.

             2.Активи , які можна швидко реалізувати (А2) - дебіторська заборгова-

ність i iнші активи другого розділу, за вийнятком найбільш ліквідних активів,

запасiв

             3.Активи, які повільно реалізуються (АЗ) -Зце активи, які менш ліквідні. сюди ивходять запаси, ПДВ по куплених цінностям, дебіторську заборгованість платежі по якій очікуються більше ніж через 12 місяців.

            4.Активи, які важко реалізувати (А4) - тобто активи, які використовуються

на підприємстві довший час, сюди входять всі необоротні активи.

            Це групування є дуже умовне , оскільки окремі обєкти основних фондів часто можуть бути більш ліквідними ніж окремі позиції дебіторської заборго-ваності.                                             

            Для визначення поточної ліквідності балансу підприємства необхідно по-рiвняти окремі групи пасивів і активів балансу . Баланс рахується ліквідним, якщо виконуються такі нерівності :

            А1 >П1, А2 >П2, А3>П3 , А4 <П4.

            Невиконання даних нерівностей свідчить про те ,що на підприємстві по-рушено фінансову рівновагу. Якщо наявних активів в ліквідній формі недостатньо для задоволення вимог, представлених підприємству зі сторони кредиторiв, i виконання обовязків перед бюджетом, то такий субєкт підприємницької дiяльності рахується неплатоспроможним.               

Коефiцiнтє абсолютної ліквідності є найбільш вимогливим критерієм платоспроможності і показує ,яку частину заборгованості підприємство може по-гасити в найкоротшi терміни найбільш ліквідними активами.

Коефіцієнт проміжної  ліквідності показує ,яку частку поточних боргів пiдприємство може погасити , якщо для цього використовувати всі відносно лі-квiднi активи ( крім виробничих запасів, сировини, незавершеного виробництва).

В роцесі фінансового  аналізу , по даних аналітичного обліку на останню звiтну дату проводиться розшифровка дебторської заборгованості з фіксацією ї її виникнення і сум в розрізі окремих контрагентів. Ріст дебеторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних кредитів споживачам

своєї продукції.            

Аналітик повинен оцінити  можливості рефінансування дебеторської заборгованостi, термiн погашення якої пройшов.

Найкраще уявлення про  ефективність використання активів  підприємства дають періоди оборота  активів, які представляють собою  кількість днів , необхiднi для їх перетворення в грошову форму які є обернені до коефіцієнту оборотностi помноженого на 360. Чим менша кількість днів одного обороту, тим, краще вико-ристовуються оборотні активи підприємством. Аналіз оборотності оборотних засобів передбачає виявлення ступеня прискорення або сповiльнення оборотності і суми коштів , додатково залучених в оброт.

Згідно міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку і звітності, до інвестиційної діяльності підприємства належить операції по купівлі i продажі

майна яке амортизується , основних фондів, нематеріальних активів i інших необротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій.