Сутність дебіторської заборгованості та характеристика, визнання і оцінка заборгованості покупців

 

 ВСТУП

Протягом свого історичного розвитку розрахунково-платіжні відносини під впливом адміністративних та ринкових механізмів постійно змінювались та піддавались еволюції. Ці процеси зумовили якісні зрушення у всій системі виробничо-торговельних відносин. В умовах ринку надзвичайно важливе значення в забезпеченні ефективності функціонування підприємств має раціональна організація здійснення розрахункових операцій. Прискорення оборотності грошових коштів – один з важливих шляхів поліпшення фінансового становища виробничих господарюючих суб’єктів.

Безперечним є факт зростання  розрахунково-платіжних відносин між  підприємствами, а це в свою чергу потребує належної організації управління дебіторською заборгованістю.

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий  підхід до обліку дебіторської заборгованості. Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”  дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.  Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”  всі підприємства (крім бюджетних) в  бухгалтерському обліку  повинні  відображати інформацію про дебіторську  заборгованість окремо по двох видах :

         довгострокова дебіторська заборгованість;

         поточна дебіторська заборгованість.

Наявність ряду проблем, пов’язаних з несвоєчасністю погашення дебіторської  заборгованості, вимагає здійснення наукових досліджень та розробки системи  пропозицій по вдосконаленню організації  обліку розрахунків, оптимізації грошових потоків тощо. Виходячи з цього, обрана тема курсової роботи є достатньо актуальною. Питання даної курсової роботи знайшло відображення в наукових працях таких вітчизняних вчених як: М.В. Баканова, С.М. Барнгольц, В.І. Бачинський, В.М. Бєлоборода, Ф.Ф. Бутинець, П.М. Герасим, З.М. Живко, В.А. Завгородній, Б.О. Карпінський, В.А. Сопко, В.А. Суторміна, Ю.С. Цалко, А.М. Шеремета та інші; зарубіжних  дослідників: Х. Андерсен, Р. Ентоні, Д. Стоун,  М. Поук, К.Хитчинг, Д. Фостер.

         При написанні курсової роботи були використані наступні методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, середні величини тощо.

         Практична частина курсової роботи спирається на діяльність Підприємства «Хлібохарчокомбінат» Краснопільської Райспоживспілки.

Метою даної роботи є загальне дослідження дебіторської заборгованості підприємств та методологічно вірного  відображення даного процесу в  фінансовому  обліку. Виходячи з мети дослідження, шляхом використання інформації щодо діяльності базового підприємства в  роботі передбачається вирішити наступні завдання:

дослідити теоретичні основи організації обліку розрахунків  з дебіторами і кредиторами;

         охарактеризувати облік дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

        визначити  якою є організація обліку розрахунків з різними дебіторами;

Аналіз економічних показників діяльності товариства надає можливість охарактеризувати діяльність організації  як прибуткову про що свідчать дані, наведені в табл.1.

Таблиця 1

Основні економічні показники  діяльності Підприємства «Хлібохачокомбінат» Краснопільської Райспоживспілки за 2009-2010 рік

Показники	2009 рік	2010 рік	Абсолютне відхилення +(-)
Статутний капітал, тис.  грн	684	741,3	+57,3
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис.грн	4526	5557,6	+1031,6
Собівартість реалізованої продукції , тис. грн	3209,3	3955,5	+746,2
Чистий прибуток (збиток), тис.грн	88,5	25,3	-63,2
Фонд оплати праці, тис.грн	624,1	729,4	+105,3
Первинна вартість основних засобів, тис. грн	695	923,6	+228,6
Залишкова вартість основних засобів, тис. грн	459	587,3	+128,3

       Якщо  розглядати в загальному основні  показники, то слід виокремити  наступні моменти:

за досліджувні періоди  статутний капітал збільшився на 8,4%;

за досліджувані періоди  дохід (виручка) від реалізації продукції  збільшився на 22,8%, що свідчить про збільшення обсягів продажу;

через це  збільшилась і собівартість реалізованої продукції;

збільшення фонду оплати праці свідчить про збільшення кількості  працюючих на підприємстві;

           За 2009-2010 роки  чистий прибуток  Підприємства «Хлібохарчокомбінат» Краснопільської РСС зменшився на 71 %, що свідчить про неправильну політику керівництва підприємства в умовах кризи. Це вплинуло лише позитивно на фінансовий результат підприємства (дод.А2,А4).

Джерелами написання даної  роботи стали:

          нормативно-законодавчі акти (П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», (П(С)БО 15 «Дохід», наукова та навчальна  періодична література, електронні  інтернет-джерела;

         первинні документи: видаткова  накладна, платіжне доручення, товарно-транспортна  накладна, накладна, рахунок-фактура,довіреність,  акт приймання-передачі, податкова  накладна, договір купівлі-продажу,  виписка банку.

         регістри аналітичного та синтетичного  обліку картка рахунку 361;

          форми звітності, сформовані на  основі методологічних засад  бухгалтерського обліку, визначеного  чинним законодавством України:  форма №1-М «Баланс», форма№2-М  «Звіт про фінансові результати».

Отже, як висновок зазначимо, що дана робота присвячена дослідженню  обліку дебіторської заборгованості на прикладі базового підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.СУТНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА, ВИЗНАННЯ І ОЦІНКА ЗАБОРГОВАНОСТІ ПОКУПЦІВ.

        У  процесі фінансово-господарської  діяльності у підприємства постійно  виникає потреба в проведенні  розрахунків зі своїми контрагентами.  Відвантажуючи виготовлену продукцію,підприємство,як  правило,не отримує плату одразу,тобто  відбувається кредитування покупця.  Тому протягом періоду від  моменту відвантаження продукції  до моменту надходження платежу  засоби підприємства  знаходяться  у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності  визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма  підприємствами, крім бюджетних установ.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність  отримання підприємством майбутніх  економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться  пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський  рахунок від здійснення факторингової  операції. Факторинг — вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого  надходження грошових коштів, наприклад  отримання активів за допомогою  бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено  ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання  покупцем певної кількості продукції  за договірною ціною на зафіксовану  суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання  робіт або надання послуг, підставою  для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних  робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються  в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою  належно оформлених векселів, а також  умовами договорів купівлі-продажу  або підряду.

З наведеного випливає, що відображати  в Балансі та інших формах звітності  підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує  імовірність її погашення, внаслідок  чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі.

Розрізняють поточну і  довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова — у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають  в розрахункові взаємовідносини  з іншими підприємствами, організаціями  і особами. Ці розрахунки пов'язані  з формуванням основних і оборотних  засобів, реалізацією виробленої продукції  і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими  органами і органами соціального  страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини  з окремими особами, наприклад, для  виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні  кредитів на індивідуальне житлове  будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських  відносин суб'єкта підприємницької  діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене  виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у  цивільному законодавстві розуміють  усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь  іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому  дій (або бездіяльності), внаслідок  яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою [3, с. 203-204].

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне  виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає  право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони — обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто  у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських  засобів виникає актив у вигляді  дебіторської заборгованості, а з  іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською  заборгованістю.

Тому правильна організація  розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне  надходження коштів за реалізовану  продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні  господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з  обороту підприємств, що негативно  позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і  зобов'язань веде до залучення в  оборот коштів, які належать іншим  підприємствам.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України  у порядку, встановленому Національним банком України.

Безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними  особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові  кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачений порядок безакцептного  списання коштів.