Податки в системі державних доходів

           Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях розвитку та трансформації, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку  Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

 

 

 

1.2. Визначення податків, їх ознаки як економічної категорії

 

         Податки як джерело доходів  державного бюджету не нараховують  і двохсот років. У своїй  роботі “Дослідження про природу  і причини багатства народів”  Адам Сміт вперше дав визначення  поняття податок. На його думку  “податок – це тягар, що  накладається державою у формі  закону, який передбачає і його  розмір, і порядок сплати”. Це  твердження суперечить поглядам  Фоми Аквінського, який трактував  податок “як дозволену форму грабунку” [6, с.367] і називав його ознакою рабства.

В сучасному розумінні, за своєю економічною суттю податки є -фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Специфіка цих відносин полягає в тому, що держава є визначальною діючою особою, а платник податку — виконавцем вимог держави.

Податки виступають одним  із головних інструментів у руках  держави в здійсненні економічної  та соціальної політики, що прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Вони являють собою  обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі  фізичних і юридичних осіб, впроваджені  державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних  цільових фондів [5, 28].

Стягнення державою на користь  суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску становить сутність податку. Незалежно від об'єкта оподаткування загальним джерелом податкових надходжень є ВВП, який формує первинні грошові доходи основних учасників суспільного виробництва і держави як організатора господарської діяльності у національному масштабі.

Однак процес вартісного розподілу  валового продукту не обмежується утворенням первинних грошових доходів, а продовжується  в розподілі грошових доходів  основних учасників суспільного  виробництва на користь держави: від працівників — у формі  прибуткового податку і внесків  у пенсійний фонд, а від суб'єктів  господарювання — у формі податку на прибуток та інших податкових платежів і зборів. Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" [3] із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування. Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів.

Тобто за своїм економічним змістом податки — основний інструмент державного розподілу і перерозподілу доходів та фінансових ресурсів.

Також джерелом податків є нова вартість національного доходу. Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, а й для підтримки приватного сектору. Ця мобілізація національного доходу через податки здійснюється у сфері перерозподілу й обміну. Присвоєння державою частки нової вартості здійснюється на основі не об'єктивно діючих економічних законів, а юридичних законів, шляхом примусу. Держава стає власником частки національного доходу не як учасник процесу виробництва, а як орган, який володіє політичною владою. Суспільний зміст податків дає політичній владі можливість впливу на сферу економічних відносин суспільства.

Отже, виходячи із сутності категорійного поняття, податки  — фінансові відносини між  державою і платниками податків з  приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих  фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Основні характерні особливості  податку, порівняно з іншими обов'язковими платежами до бюджету:

— справляння на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки у разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

— односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується  з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного  платника, то він є індивідуально  безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави  вчиняти будь-які дії на користь  конкретного платника;

— сплачується лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

—   не має цільового призначення;

— є виключно атрибутом  держави і базується на актах  вищої юридичної сили.

Податок як фінансову і  економічну категорію характеризують такі ознаки:

- примусовий характер (обов’язковість),

- безеквівалентність –  означає, що частку відчужуваного  доходу (прибутку) держава не відшкодовує  індивідуальному платнику в адекватному  розмірі товарами чи послугами, 

- відсутність цільового  використання,

- законодавча регламентація,

- однаковий підхід до  всіх платників, 

- зміна форми власності  (перехід права власності під  час його сплати).

Таким чином, податки —  обов'язкові платежі, які законодавчо  встановлюються державою, сплачуються  юридичними та фізичними особами  в процесі розподілу та перерозподілу  частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих  грошових фондах для фінансового  забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Функції податку

 

Економічний зміст податків, їхня роль у процесі відтворення  суспільного виробництва виявляється  через їхні функції. Тому висвітлення  питань щодо останніх означає розкриття  економічного змісту цієї категорії, а  різні уявлення про функції означають  відмінності у поглядах на економічну суть податків.

         Функції податку — вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його властивостей.

Як відомо, податки з'явились  з розподілом суспільства на прошарки та виникненням державності, як "внески громадян, необхідні для утримання... публічної влади..." (Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, 2-ге вид., т. 21, с. 171). В історії  розвитку суспільства жодна держава  не змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій  по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які  можуть бути зібрані тільки через  податки. Виходячи з цього, мінімальний  розмір податків визначається сумою  витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління, освіта, охорона  здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій має держава, тим більше вона вимушена збирати податків.

Саме функції податків показують, яким чином реалізується їх загальносуспільне призначення  як інструменту розподілу та перерозподілу  державних доходів.

 В економічній літературі  автори досліджують різні функції  податків. Найбільш поширеною є  думка, що податки виконують:  фіскальну, регулюючу, стабілізуючу, контрольну, перерозподільну та стимулюючу функції. [8, c. 70].

Розгляд функцій податків варто розпочати із визначення поняття  функції як зовнішнього вияву  властивостей будь-якого об'єкта у  певній системі відносин, причому  властивість такої речі залежить не лише від неї самої, а й від тієї речі, з якою вона співвідноситься або взаємодіє. Звідси виникає потреба класифікації функцій податків за двома критеріями: 1) щодо суб'єктів податкових відносин; 2) стосовно природи функцій – їх поділу на іманентні та набуті у процесі еволюції економічної природи податків [9].

З метою розгляду першої ознаки класифікації необхідно торкнутися визначення суб'єктів податкових відносин, якими є держава та платники податків. Тому і функції податків слід розмежувати  на такі, які здійснюються щодо держави, та функції, що здійснюються стосовно платників.

 

Рис. 1.1. Схема формування функцій податків [9]

 Щодо держави податки виконують лише одну функцію – фіскальну. Усі інші функції стосуються платників податків – вони тим чи іншим чином здійснюють вплив на економічні відносини у суспільстві.

1. Найважливішою функцією  податків є фіскальна (лат.  fiscus — державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця XIX ст. з’явилася нова концепція: податки розглядали як соціальний регулятор, знаряддя реформ, а вже до кінця 30-х рр.XX ст. — вже і як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання.

2. Регулююча функція слугує  своєрідним доповненням попередньої  і стосується як регулювання  виробництва, так і регулювання  споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм  існує об’єктивно і вплив на  платників здійснюється незалежно  від волі держави. Дуже часто  під регулюючою функцією розуміють  лише надання пільг окремим  виробникам чи галузям. Однак  податкове регулювання — складніший  механізм, що враховує не тільки  податковий тиск, а й перспективи  того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

3. Контрольна функція  реалізується в ході оподаткування  при регламентації державою фінансово-господарської  діяльності підприємств і організацій,  одержанні доходів громадянами,  використанні ними майна. З  допомогою цієї функції оцінюють  раціональність, збалансованість податкової  системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки  відповідають реалізації мети  у сформованих умовах.

 Додаткові функції  податку утворюють підсистему, що  охоплює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція  являє собою своєрідне відображення  фіскальної: наповнити скарбницю,  щоб потім розподілити отримані  кошти. Але на стадії розподілу  ця функція дуже тісно переплітається  з регулюючою, і в одній дії  можуть виявлятися обидві функції.  Наприклад, непрямі податки, регулюючи  споживання, створюють основи для  перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для  розвитку або згортання виробничої  діяльності. Як і регулююча, вона  може бути пов’язана із застосуванням  механізму пільг, зміною об’єкта  оподаткування, зменшенням оподатковуваної  бази. Іноді цю функцію розглядають  як підвид регулюючої.

3. Накопичувальна функція  являє собою своєрідне узагальнення  всіх попередніх функцій і  головну — з позицій реалізації  цілей держави в податковій  системі. Найбільш узагальнюючою  функцією податків, з якою пов’язані  їх виникнення і розвиток, є  фіскальна. Але це тільки на  перший погляд. Вона має тимчасовий  характер, виступає як етапне, реалізуюче  насичення бюджету на певний  період. Кінцева мета податків  — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси  в розподілі цих коштів і  інших коштів платників, тобто  створити умови для нагромадження  як юридичними, так і фізичними  особами. У цьому разі йдеться  про активне нагромадження, що  полягало б у збільшенні потужностей,  розвитку виробництва тощо. Здійснити  це можна шляхом диференціації  або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому  використанні коштів. Ця функція  дуже тісно пов’язана зі стимулюючою,  але є більш глобальною й  узагальнюючою. Крім того, якщо  стимулююча функція пов’язана  з процесом, діяльністю платників,  то накопичувальна орієнтована  на кінцевий результат, визначає  мету діяльності і має більш  статичний характер.

Отже, функції податків показують, яким чином реалізується суспільне призначення даної економічної категорії як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу доходів.

 

 

1.4.Фіскальна функція,  механізм її реалізації

На сьогоднішній день вчені  неоднозначно підходять до трактування  сутності податків i функцій, які вони виконують. Особливу, одностайність спостерігаємо стосовно фіскальної функції. Вона вважається історично найдавнішою та послідовно реалізованою. Фіскальна функція податків забезпечує перерозподіл частини фінансових ресурсів суспільства на користь держави, проявляючись через формування доходів шляхом акумулювання коштів у бюджети усіх рівнів. Для реалізації фіскальної функції дуже важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави. При цьому формування доходів держаного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення податків перетворює саму державу на великого економічного суб'єкта. У всякому разі, поряд з чисто фіскальними цілями податки можуть переслідувати й, наприклад економічні чи соціальні. Тобто  фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими [1].