Податки в системі державних доходів

Механізм реалізації фіскальної функції, держава проводить за допомогою всебічного економічного аналізу економічних систем та здійснення податкового контролю, який є частиною державного фінансового контролю і являє собою ефективний механізм зворотного зв'язку в ланцюгу практичних результатів розвитку економіки. Це сукупність контрольних заходів, які здійснюються податковими та іншими органами у відповідності з діючим законодавством, за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів [2].

Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді. Фиск (від латинського «fiscus», букв.  - кошик) у Древньому Римі військова каса, де зберігалися гроші, призначені до видачі.  З кінця I сторіччя до н.е. фиском стала називатися приватна скарбниця імператора, що знаходилася у веденні чиновників і пополняемая прибутками з імператорських провінцій.  З IV сторіччя н.е. фиск - єдиний загальнодержавний центр Римської імперії, куди стікалися усі види прибутків, податків і зборів, провадилися державні витрати і т.д.  (звідси позначення терміном «фиск» державної скарбниці).

За допомогою фіскальної функції реалізується основне суспільне  призначення податків - формування фінансових ресурсів держави, що акумулюються в бюджетній системі й позабюджетних  фондах, для здійснення власних функцій. Сутність фіскальної функції полягає  в кількісному зіставленні податкових надходжень із потребами держави  у фінансових ресурсах, оцінці ефективності кожного податкового каналу й  податкового процесу в цілому [10, с.72-73].

Справа в тому, що фіскальна  складова податку виявляє себе не тільки у сфері державного регулювання  соціально-економічних процесів з  допомогою податків, пільг тощо, а й у сфері суб’єктивно-ринкових відносин, тобто як діяльність людей, які свідомо спрямовують свій потенціал на досягнення кращих реальних економічних цілей в умовах діючої системи оподаткування.

Таким чином, фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але головне - надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними. Постійність означає, що податки мають надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними

термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко  встановлені строки.

 

1.5.Регулююча функція. Основні напрямки регулювання економіки та   соціальної сфери

 

Регулююча функція. Її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків. Податки при цьому утворюють особливі механізми, які забезпечують баланс особистих і загальнодержавних інтересів.

Мета цієї функції –  забезпечення неперервності інвестиційних  процесів, зростання фінансових результатів  бізнесу, сприяння збільшенню коштів.

Виконання регулюючої функції  передбачає:

1. Визначення системи  оподаткування. Але система оподаткування  повинна постійно пристосовуватись  до особливостей розвитку економіки  держави, ситуацій, які склались, запланованих реформ тощо. Тому  важливе не тільки формування, а й удосконалення системи  оподаткування, заміна існуючих  податків, методики їх розрахунку, сплати тощо.

2. Ефективність застосування  податків залежить від їх прогресивності, можливості отримання будь-яких  пільг і загального зменшення  в межах чинного законодавства.  За допомогою податкових пільг  держава має змогу регулювати  кон'юнктуру загальнодержавного  ринку товарів і послуг. Встановлення  податкових пільг дає можливість  підприємству збільшити свої  доходи, прибуток, знизити витрати  та ціну виробу, збільшити реалізацію  продукції. І навпаки, збільшення  розмірів сплачених податків  призводить до підвищення ціни  та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових  ставок. Держава встановлює ставки  оподаткування і диференціює  їх відповідно до чинної системи  та особливостей розвитку економіки.  Диференціація проводиться залежно  від виду підприємства та форми  його власності, напряму діяльності, обсягів виробництва або надання  послуг, важливості його для споживачів  або держави, а також від часу діяльності суб'єкта оподаткування тощо [11, 138].Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвитком ринкових відносин повинно бути гнучкішим (за умови, що загальна система оподаткування залишається незмінною). Так, від виконання регулюючої функції залежить розвиток підприємства, зацікавленість у розширенні обсягів діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишається в розпорядженні підприємства. Якщо податок на прибуток занадто великий, це зменшує зацікавленість підприємства в його отриманні, і воно намагається приховати прибуток і будь-якими засобами збільшити фонд оплати праці чи інші витрати або зменшити масштаби діяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливати на ту частину, яка підлягає капіталізації. Якщо з боку держави проводиться політика, спрямована на стимулювання капіталовкладень (наприклад, надаються пільги при інвестуванні у нові виробництва, придбанні обладнання та прискоренні його амортизації), то більша частина прибутку використовується на ці цілі. Якщо держава зменшує або взагалі скасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене у збільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивідендів на свої акції.

У межах виконання цієї функції виділяють два її основні напрямки регулювання економіки та соціальної сфери: стимулюючий та стримуючий.

                    Рис. 1.3. Функції податків [11, 136]

Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні податкових пільг або звільненні від сплати податків взагалі.

Стримуючий напрям застосовується, коли держава бажає захистити власного виробника. Для цього встановлюються додаткові податки чи підвищуються митні тарифи або вже діючі податки (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби тощо). У результаті зростає ціна виробу, і він стає неконкурентоспроможним.

Можна зробити висновок, що регулююча функція податків є  важливим інструментом державного регулювання  економіки. Саме за допомогою регулюючих ефектів податків можна стимулювати  підприємства до розширення масштабів  своєї діяльності та її удосконалення, якщо окpeмi елементи податків заохочують платника до покращення результатів своєї діяльності. У випадку, якщо окpeмi елементи податкової системи роблять діяльність платника податків непродуктивною, регулююча функція податків може мати стримуючий ефект.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6.Податки як  фінансова база держави

 

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику  досягнення поставленої мети. Ось  чому податкова політика і податкова  система мають чітку цілеспрямованість  на вирішення конкретних завдань  і проблем.

Податкова політика держави  є складовою частиною економічної  політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов’язкових платежів, а також порядок їх стягнення  та регулювання. Кожна конкретна  податкова система є відображенням  податкової політики, яка проводиться  державою.[12]

Суть, структура та роль системи  оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить  цю політику в країні, виходячи із завдань  соціально-економічного розвитку. Через  податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення  норм податкового законодавства, які  виступають невід’ємною частиною системи  оподаткування, держава висуває  єдині вимоги до ефективного ведення  господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись  на ґрунтовну теоретичну базу, максимально  враховувати відмінність перехідного  стану економіки держави. Податкова  політика являє собою систему  заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою  системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального  рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо, що і є фінансовою базою держави.[13]

Податкова політика представляє  собою діяльність держави у сфері  встановлення та стягнення податків та обов’язкових платежів. Загальна стратегія  податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов’язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою  є така податкова політика, яка  здатна викликати й майбутній  ефект, тобто реалізація певних заходів  сьогодні дасть можливість забезпечити  в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна  передусім сприяти росту обсягів  накопичення, створення умов, які  полегшують оновлення капіталів  підприємств. При провадженні податкової політики держава обов’язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного  члена суспільства.

Однією з головних цілей  формування системи оподаткування  повинно бути поліпшення фінансового  стану підприємств усіх форм власності  і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов’язані  забезпечити стабільну фінансову  базу держави, а з іншого – залишити достатньо коштів підприємствам  та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Регулювання нових економічних  відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов’язати інтереси держави з  інтересами рядових платників податків.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Податкову політику можна  розглядати в широкому та вузькому планах. В широкому плані податкова  політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто  податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел.

Оскільки держава не може встановлювати занадто високий  рівень оподаткування, тому що цьому  протистоїть суспільство, вона змушена  використовувати державні займи  для покриття державних видатків.

У вузькому плані податкова  політика охоплює діяльність держави  лише у сфері оподаткування –  встановлення видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків  та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних  цільових фондів.

Отже, на мою думку, не випадковим є той факт, що податки називають  фінансовою базою держави, адже саме за допомогою податків, держава має  змогу забезпечувати себе доходами, для виконання своїх функцій  перед суспільством та на його блага  і  контролювати економічну стабільність, тому не менш важливим є необхідність упорядкування податкової політики держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.7.Дискусійні питання функцій податків

 

Одним з дискусійних у  теорії і практиці продовжує залишатись питання щодо функцій податку. Причому  з часом ясності в цьому  питанні не додається, а , швидше, навпаки  – вона зменшується. А тим часом  його успішне розв’язання має не тільки теоретичний аспект. Проблема набагато важливіша – питання про функції податку має і величезне практичне значення для розвитку держави і суспільства, тому що той чи інший підхід до визначення функцій податку визначає вибір відповідної доктрини оподаткування. Істинність даного положення підтверджена історичним досвідом держав, їхньою сучасною практикою в сфері оподаткування.

Класики економічної теорії А. Сміт і Д. Рікардо бачили в податку  фіскальну функцію і в загальному негативно ставились до думки  про використання податків як знаряддя активної економічної політики[4, с.219]. На початку минулого століття такої ж думки дотримувалися П.Леруа-Больє. Струм та ін. [14, с.6-7]. Один з основоположників вчення про податки, на думку І.І.Кучерова [15, с.6], А.А.Соколов писав: «Податок виконує дві основні функції - функцію акумуляції (збирання) коштів і функцію їх перерозподілу..Вони знаходяться в тісному зв’язку між собою, причому дія податку, як акумулятора, може, якщо не з приватногосподарської, то з загальної народногосподарської точки зору істотно видозмінюватися чи навіть зовсім паралізувати його дією, як перерозподільника»[16, с.226]. Тільки фіскальну функцію податку виділяє А.А.Соколов на стор. 139,253 свого дослідження «Теорія податків».

А.Вагнер, навпаки, виходячи з так званої соціально-політичної теорії податку і його функцій, відстоює позицію, що податкова політика повинна  переслідувати не тільки фіскальні, але й соціально-політичні цілі. «Поряд з найближчою чисто фінансовою, метою податку, - пише він, - може бути визначена і поставлена ще інша мета: здійснювати за допомогою податку  регулююче вручання в розподіл народного  доходу і народного майна, у загальному так, щоб сталася зміна в тому розподілі, що відбувається в умовах вільного обміну. Так регулюючим чином можна втручатися також і у використання окремого доходу й майна. З цієї позиції випливає розширене чи, якщо можна це так назвати, інше поняття податку, соціально-політичне поняття поряд з чисто фінансовим»