Податки в системі формування доходів Державного бюджету України

Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави,  яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти.

Податкові надходження:

- податок на прибуток підприємств  (крім податку на прибуток підприємств  комунальної власності, розстрочених  податкових зобов'язань Національної  акціонерної компанії "Нафтогаз  України" та її підприємств,  а також податкової заборгованості). Займає в доходах зведеного бюджету приблизно 14%.

- податок на доходи фізичних осіб (15% від доходу фізичної особи).

- внутрішні податки: ПДВ (20%), акцизний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності.

- податок на власність. До них належить: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

- платежі за використання природних ресурсів.

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне і вивізне мито) та інші податки.

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.

Згідно зі Бюджетним Кодексом України" доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

- частини податку на добавлену  вартість, яка визначається Законом  про Державний бюджет України  на наступний рік;

- частини акцизного збору, яка  визначається Законом про Державний  бюджет України на наступний  рік;

- податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

- податку на майно підприємств  і організацій усіх форм власності  і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

- плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої  законодавством України;

- надходжень від зовнішньоекономічної  діяльності;

- частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

- надходжень від реалізації  державного майна, що перебуває  в загальнодержавній власності;

- орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

- внесків до Пенсійного фонду  України;

- внесків до Фонду для здійснення  заходів щодо ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та  соціального захисту населення;

- внесків до Державного фонду  сприяння зайнятості населення;

- внесків до інших загальнодержавних  цільових фондів, створення яких  передбачено законодавством України;

- надходжень від внутрішніх  позик;

- перевищення доходів над видатками  Національного банку України;

- повернутих державі позик, процентів  по наданих державою позиках  і кредитах;

- дивідендів, одержаних від акцій  та інших цінних паперів, що  належать державі в акціонерних  господарських товариствах, створених  за участю підприємств загальнодержавної власності;

- плати за спеціальне використання  природних ресурсів;

- інших доходів, встановлених  законодавством України і віднесених  до доходів Державного бюджету  України. [1.]

Вагоме значення у вдосконаленні  чинної системи доходів Державного бюджету України є покращення чинної податкової системи України.

Економічна ситуація в країні певною мірою залежить від стану податкової системи. Характер стягнення податків безпосередньо впливає на соціальний стан населення, рівень їхнього життя.

Діяльність державної податкової служби спрямована на забезпечення виконання всіма громадянами, підприємствами, організаціями встановленого Конституцією та іншими законами України обов'язку зі сплати податків і зборів.

Жодна держава світу не може існувати без податкової системи, адже податки це плата за цивілізацію. Тому слід усвідомити головне: як би не називалась служба, на яку покладено збирання податків, головне її завдання забезпечення економічної стабільності держави. Але, на жаль, до податкової служби завжди і всі ставляться з недовірою і не зовсім приязно. Звичайно, ділитися заробленими грошима з тими, хто цього потребує, певним особам не дуже хочеться. Почасти і деякі ЗМІ висвітлюють діяльність податківців не зовсім об'єктивно. Податкові ініціативи коментуються так однобоко, що податкова служба виглядає монстром, який тільки те й робить, що відбирає зароблені гроші. Таким чином формується негативна суспільна думка.

Озираючись у минуле, слід зазначити, що розвиток податкової політики в  Україні вимагає від податкової служби чималих зусиль щодо удосконалення у законодавчому порядку механізму нарахування та справляння податків. Проте ці зусилля нерідко зводилися нанівець через безсистемність податкової політики. Більшість прийнятих протягом цього періоду законопроектів було спрямовано не на вдосконалення податкової системи, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки чи промисловості регіонів і навіть конкретних підприємств.

Економічне зростання держави  забезпечують такі характеристики податкової системи:

- загальний рівень оподаткування  (для його оцінки використовується  показник частки доходів сектора  державного управління у ВВП  країни, розрахований як співвідношення  суми податків, обов'язкових платежів  у бюджет і внесків по обов'язковому  соціальному страхуванню до ВВП країни);

- нейтральність оподаткування  з точки зору впливу на розподіл  обмежених народногосподарських  ресурсів як у часі, так і  між різними секторами економіки;

- приведення у відповідність  дохідної та видатної частин  зведеного бюджету.

Основними проблемами в сфері податкової політики залишаються:

- нестабільність та недосконалість  податкового законодавства, відсутність  Податкового кодексу;

- високий податковий тиск;

- безсистемне та невиправдане  надання податкових пільг та  звільнень від оподаткування, що звужує базу оподаткування та призводить до нерівномірності податкового навантаження та викривлень структури економіки;

- зростання податкового боргу;

- невідповідність окремих норм  діючого податкового законодавства  вимогам законодавства ЄС;

- неузгодженість бухгалтерського  і податкового обліку;

- недосконала податкова амортизаційна  політика;

- несвоєчасне відшкодування ПДВ  з бюджету поряд з наявністю  численних випадків безпідставного  декларування платниками до відшкодування  від'ємного значення податку.

Для того щоб змінити стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері.

Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи  в сучасних умовах є створення  цілісного та стабільного податкового  законодавства.

Зазначимо низку недоліків Податкового кодексу України. Це передусім великий фіскальний тиск на малий бізнес. Малий бізнес повинен змінити своє "життя" протягом 5-и років. В прикінцевих положеннях зазначено, що з 1 січня 2016 р. поняття "фізична особа-підприємець" вилучається із визначень Податкового кодексу.

Заборонено фізичним особам великого бізнесу відносити до валових витрат на купівлю товарів чи послуг, отриманих від спрощенців. Податковий кодекс не забороняє співпрацю підприємств із спрощенцями, але неможливість перенести оплату їхньої праці на валові витрати робить діяльність за цією схемою менш вигідною, ніж раніше.

Податок на нерухомість враховує, що оподатковується не житлова, а загальна площа. Цей податок насамперед спрацює для органів місцевого самоврядування у великих містах. Жодних доходів не буде у селах України, тому що там немає житла понад 200 м і, відповідно, про поповнення місцевих бюджетів говорити безперспективно. Введено таку норму, як податковий арешт і податкова реалізація майна. Під час перевірки податковий інспектор має право на 96 год накласти арешт на майно. Цей податковий арешт забезпечується без суду і тільки після 96 год є зобов'язання податківців звертатися до суду на продовження арешту майна.

Введення камеральних перевірок для середнього та великого бізнесу без повідомлення і без дозволу начальника податкової інспекції. Тобто податковий інспектор має право за документами проводити оперативну камеральну перевірку і нараховувати штрафні санкції. Отже, на сьогодні Податковий кодекс недосконалий, не відповідає вимогам сучасності, не враховує вимоги платників податків, здебільшого є на стороні податківців.[2.]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Прямі та непямі податки у формуванні доходів Державного бюджету України

Податки є досить складною фінансовою категорією, а тому в створенні та реформуванні податкової системи в сучасному світі чи не головне місце посідає розробка концептуальних основ структури національних систем оподаткування.

Проблема полягає в знаходженні  меж оптимального співвідношення прямих і непрямих податків у структурі податкової системи, тобто у визначенні, на які економічні дії суб’єктів національної економіки спрямовуватиметься податковий тиск – на споживання, одержання доходів, на використання природних ресурсів тощо.

Українська фінансова наука  досі не визначила категорії учасників  економічних відносин, що буде основним носієм податкового тягаря. Натомість  ведуться постійні спроби модернізувати  та трансформувати чинну податкову  систему. Це робиться, насамперед з  метою більшого наповнення бюджету, тобто інтереси держави є домінуючими. На сьогодні залишається відкритим питання довіри населення до держави у виборі податкової політики та побудови справедливої і зрозумілої системи оподаткування [3].

Аналізом побудови ефективної системи оподаткування займався О. Ю. Браславець, який досліджував податковий процес у Федеративній Республіці Німеччина [4]. Ю.В.Пасічник дав характеристику системи оподаткування провідних країн світу [5]. Цим питанням також займалися Безпалько І. Р., Вдовиченко А, Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І. та інші вчені.

Поділ податків на прямі та непрямі  пов'язаний з методом їх встановлення. Прямі податки (податок на прибуток, на доходи, на власність тощо) безпосередньо  пов’язані з характеристиками платника податку: ними обкладаються доходи фізичних та юридичних осіб, а непрямі (акцизи, мито, фіскальні монополії) – з діяльністю, якою займається платник податків. Тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. Отже, прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі – спрямовані на кінцеве споживання. Способи розмежування прямих та непрямих податків відбито в таблиці 1.

У сучасному світі характерною  рисою більшості розвинутих держав є поєднання прямих та непрямих податків. Однак є певна відмінність у їх співвідношенні. За дослідженнями фахівців, в останні два десятиріччя загальна картина прямого та непрямого оподаткування в розвинених країнах мала такий вигляд:

− прямі податки переважають  у Голландії, Данії, Канаді, Австрії, Швейцарії, США; зростання їх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Японії, Канаді, США;

− непрямі податки переважають  у Норвегії, Франції, Австралії, Італії, Греції, Іспанії; зростання їх ролі відбулося в Австралії, Італії та, особливо, у Швеції [6].

Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими  податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об’єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень. Саме тому, як правило, переважання  непрямих податків у структурі зведених Державних бюджетів спостерігається у країнах, що розвиваються.

 

Натомість тенденція щодо зменшення  податків на споживання, тобто непрямих податків, та збільшення питомої ваги прямих податків спостерігається в  досить розвинених державах світу. Відповідно в цих країнах збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування.

В Україні, де спостерігається низький  рівень життя переважної частини громадян, у структурі податкових надходжень значну частку посідають саме непрямі податки.

Так, за січень-жовтннь 2008 року податкові  надходження до Державного бюджету склали 77.4% від загальної суми або 187837,9 млн.грн З них на непрямі податки припадає 42.1% від загальної суми (ПДВ – 33.5%, акцизний збір – 4.3%, ввізне мито – 4.3%) [7].