Організація стандартизації в Україні

 

Позначення галузевого стандарту  складається з індексу (ГСТУ), умовного позначення міністерства (відомства) і  відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження стандарту.

 

Позначення стандарту  підприємства складається з індексу (СТП), реєстраційного номера, ідо надасться  у порядку, встановленому на підприємстві (в об'єднанні підприємств, спілці, асоціації, концерні, акціонерному товаристві, у міжгалузевому, регіональному  та інших об'єднаннях), і відокремлених  тире двох останніх цифр року затвердження стандарту.

 

Позначення стандарту  науково-технічного та інженерного  товариства складається з індексу (СТТУ) абревіатури науково-технічного та інженерного товариства і реєстраційного номера, що надається у порядку, встановленому  в товаристві, і відокремлених  тире двох останніх цифр року затвердження стандарту[6, c. 22-25].

 

ДСТУ 1.2 встановлює такі стадії виконання робіт:

 

— організація розроблення  стандарту;

 

— розроблення проекту  стандарту першої редакції;

 

— розроблення проекту  стандарту остаточної редакції;

 

— затвердження та державна реєстрація стандарту;

  — видання стандарту.

 

Порядок організації розроблення  стандарту такий;

 

— технічні комітети, міністерства (відомства) або за їхнім дорученням головні (базові) організації з стандартизації розглядають обґрунтовані замовлення на розроблення стандарту і подають  пропозиції до плану державної стандартизації до Держстандарту України (Мінбудархітектури України);

 

— розгляд пропозицій, формування та затвердження річного плану державної  стандартизації України та укладання  договорів з розробником на розроблення  стандартів,

 

— розробленим розробником  технічне завдання на стандарт, яке  повинно мати перелік організацій, яким потрібно розіслати проект на відгук, та перелік організацій, з  якими потрібно його узгодити;

 

— затвердження технічного завдання з головою технічного комітету або керівником організації після  погодження з Держстандартом (Мінбудархітектури) України та заінтересованими міністерствами (відомствами);

 

— розроблення проекту  стандарту (першої редакції) і пояснювальної  записки і розсилання їх на відгук організаціям згідно з переліком;

 

— опрацювання відгуків і складання зведення відгуків;

 

— доопрацювання проекту  стандарту і пояснювальної записки  на підставі зауважень і пропозицій, які містяться у зведенні відгуків (розроблення проекту остаточної редакції стандарту);

 

— погодження розробником  остаточної редакції проекту стандарту  з погоджувальними організаціями, і подання її з супровідною  документацією в Держстандарт (Мінбудархітектури) України;

 

— державна експертиза проекту  стандарту, до якої можуть бути залучені науково-дослідні організації Держстандарту (Мінбудархітектури) України, технічні комітети, відомі вчені і фахівці;

 

— розгляд проекту стандарту  після проведення експертизи і прийняття  рішення про його затвердження або  повернення на доробку.

 

Під час затвердження стандарту  визначають дату надання йому чинності з урахуванням часу на виконання  підготовчих заходів щодо його впровадження.

 

Стандарти затверджують, як правило, без обмежень терміну дії, державну реєстрацію їх здійснює Держстандарт України[1, c. 16-17].

 

Інформацію про затвердження стандарту публікують у щомісячному  інформаційному покажчику стандартів України. Держстандарт (Мінбудархітектури) України тиражують і розповсюджують стандарти відповідно до встановленого ними порядку, в т. ч. і через два магазини стандартів, які знаходяться в Києві і Харкові.

 

Перевірку чинних стандартів здійснює їх розробник не рідше одного разу за п'ять років, для забезпечення їх відповідності чинному законодавству  України, потребам населення і держави, обороноздатності, рівню розвитку науки  і техніки, досягнутому на момент перевірки стандарту, а також  для встановлення ступеня їх відповідності  вимогам міжнародних, регіональних стандартів і національних стандартів інших країн.

 

За результатами-перевірки  стандарту готують пропозиції щодо доцільності подальшого його застосування без перегляду і зміни або  пропозиції про перегляд, зміни чи скасування. Ці пропозиції подають  до органу, що затвердив стандарт.

 

Перегляд стандартів полягає  в розробленні нових стандартів. При цьому переглянутий стандарт скасовують, а в новому зазначають, замість якого стандарту його розроблено, та в його позначенні змінюють дві останні цифри року його затвердження.

 

Зміну стандарту розробляють  в разі заміни, вилучення або внесення нових вимог до стандарту. Розроблення, узгодження, подання на затвердження, затвердження і державну реєстрацію зміни стандарту здійснюють у порядку, який встановлений для стандартів. Дозволяється узгоджувати зміну тільки з тими узгоджувальними організаціями, яких ця зміна стосується. Кожна зміна одержує порядковий номер і повинна бути надрукована в інформаційному покажчику державних стандартів не пізніше, ніж за шість місяців до терміну надання їй чинності.

 

Скасування стандарту  здійснюється у разі припинення випуску  продукції (надання послуги), або  розроблення замість нього іншого нормативного документу.

 

Документи щодо скасування стандартів подають до органів державної  реєстрації не пізніше, ніж за шість  місяців до визначеної дати його скасування, а інформація про це повинна бути опублікована не пізніше, ніж за три  місяці до дати його скасування.

 

Згідно ДСТУ 1.3, технічні умови (ТУ) є невід'ємною частиною комплекту технічної документації па продукцію (вироби, матеріали, речовини, послуги), на яку вони поширюються, або  самостійним документом і розробляються  в таких випадках:

 

— за відсутності державних  та галузевих стандартів на розроблювану продукцію, послуги або за необхідності конкретизації їхніх вимог;

 

за необхідності доповнення та (або) посилення вимог, норм та правил чинних стандартів на дану продукцію, послуги.

 

ТУ розробляються на:

 

— один конкретний виріб, матеріал, речовину, одну послугу і т. ін.;

 

— декілька конкретних виробів, матеріалів речовин і т. ін., групу  послуг (групові технічні умови). ТУ допускається не розробляти за згодою замовника (основного споживача) згідно з:

 

— технічним завданням (контрактом, протоколом, конструкторською документацією  і т. ін.) — для одиничної продукції;

 

— конструкторською документацією, що входить до комплекту документації на виріб, — для складових частин цього виробу;

 

— технічною документацією (технологічними та конструкторськими  документами) — для речовин, матеріалів та півфабрикатів, які підлягають подальшій  обробці та виготовляються у встановленому  обсязі за прямим замовленням одного підприємства;

 

— зразком-еталоном та технічним  описом зразка — для непродовольчих товарів народного вжитку (за винятком складної побутової техніки, продукції  побутової хімії та транспортних засобів), коли показники їхньої якості встановлені на групу однорідної продукції;

 

— контрактом — для продукції, призначеної тільки для експорту (за дотримання обов'язкових вимог  стандартів безпеки та охорони навколишнього  середовища)[5, c. 63-64].

 

Термін введення в дію  ТУ встановлює підприємство (організація)-розробник. За погодженням із основним споживачем допускається не обмежувати їх термін дії. В такому разі на титульній сторінці повинен бути напис "Без обмеження  терміну дії"

 

Стадії розроблення ТУ — згідно з ГОСТ 2. 102, ГОСТ 2.103. Основою  для прийняття рішення про розроблення ТУ є:

 

— технічне завдання на розроблення  продукції (договір, контракт, протокол і т. ін.), розроблене та затверджене  в порядку, встановленому підприємством (організацією) - розробником продукції  та замовником (основним споживачем);

 

— державна програма або  директивний документ;

 

— ініціативні пропозиції підприємств (організації-розробників  або підприємств (організацій) - виробників продукції,

 

Зміни до ТУ розробляють  підприємства (організації) - власники оригіналів ТУ.

 

Правила побудови та викладу  ТУ регламентуються ДСТУ 1.5 та НД 50- 009-93, а оформлення — ГОСТ 2.105 та ГОСТ 2.004.

 

Проект ТУ підлягає узгодженню по одному з двох варіантів. Якщо рішення  про постановку продукції на виробництво (чи надання послуги) виносить приймальна комісія (художньо-технічна рада, дегустаційна комісія і т. ін.), то підписання акту приймання дослідного зразка (дослідної  партії) продукції членами приймальної  комісії — представниками узгоджувальних організацій означає узгодження проекту ТУ. Якщо рішення про постановку продукції на виробництво приймається  без приймальної комісії, то проект ТУ підлягає узгодженню із замовником (основним споживачем).

 

Зміни до ТУ, в тому числі  їх скасування та продовження терміну  дії, узгоджують у порядку, встановленому  для ТУ.

 

Для ТУ, які розробляються  підприємствами (організаціями), що мають  відомчу підпорядкованість, порядок  їх затвердження встановлюється відповідним  міністерством (відомством). В інших  випадках ТУ затверджує підприємство-розробник  ТУ.

 

Позначення ТУ, що розробляються  підприємствами (організаціями), які  мають відомчу підпорядкованість, проводиться за правилами, встановленими  міністерствами (відомствами).

 

Для новостворених підприємств  та об'єднань рекомендується позначення ТУ складати із:

 

— індексу документу (ТУ);

 

— скороченої назви держави (У);

 

— коду підприємства (організації) - власника оригіналу ТУ із ОКПО (вісім  знаків);

 

— двох останніх цифр року затвердження.

 

Державну реєстрацію ТУ здійснюють територіальні органи Держстандарту  України за місцем знаходження підприємства (організації) - розробника, а зміни  до них — ті ж органи за місцем знаходження підприємства (організації)власника оригіналу ТУ, Не підлягають державній  реєстрації ТУ на:

 

— дослідні зразки (партії);

 

— сувеніри та вироби народних художніх промислів (крім виробів із дорогоцінних металів);

 

— складові частини виробу, півфабрикати, речовини і матеріали, не призначені для самостійного постачання або виготовлені за прямим замовленням  одного підприємства;

 

— продукцію одиничного виробництва. Забезпечення ТУ і змінами  до них здійснюють підприємства (організації) - власники їх оригіналів[4, c. 85-87].

 

 

Висновки

Метою стандартизації в Україні  є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності  об'єктів стандартизації їх функціональному  призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної  конкурентоспроможності продукції  та торгівлі товарами і послугами.

 

Державна політика у сфері  стандартизації базується на таких  принципах:

 

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні  стандартів та вільного вибору ними видів  стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено  законодавством;

 

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття  стандартів з урахуванням інтересів  усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції  вітчизняних виробників;

 

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

 

відповідності стандартів законодавству;

 

адаптації до сучасних досягнень  науки і техніки з урахуванням  стану національної економіки;

 

пріоритетності прямого  впровадження в Україні міжнародних  та регіональних стандартів;

 

дотримання міжнародних  та європейських правил і процедур стандартизації;

 

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

 

прийняття і застосування органами стандартизації на території  України Кодексу доброчинної  практики з розроблення, прийняття  і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри  в торгівлі.

 

 

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про стандартизацію" суб'єк­тами  стандартизації є такі:

 

центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

 

рада стандартизації;

 

технічні комітети стандартизації;

 

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

 

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує і здійснює діяльність з розроблення, схва­лення, прийняття, перегляду, зміни, поширення  національних стандартів відповідно до Закону України "Про стандартизацію" і як національний орган стандартизації представляє Україну в між­народних та регіональних організаціях із стандартизації.