Стратегія розвитку Мексики

Банк Мексики в лютому і березні придбав майже 100 тонн золота. Ця покупка вартістю $ 4,6 млрд є найбільшою в сучасній історії  банку. Таким чином, Мексика пішла  шляхом країн з економікою, що розвивається, зокрема, Росії та Індії, які в  останні роки значно поповнили свої золотовалютні резерви. [10]

Електроенергетика

Однією з найрозвинутіших  галузей мексиканської промисловості  є електроенергетика. Виробництво, передача та розподіл електроенергії знаходиться в руках держави. Виробнича потужність оцінюється в 40 тис. МВт. Більшість електростанцій Мексики - теплові, загальною потужністю 20468 МВт. На них виробляється основна  частина електроенергії - 65%, на ГЕС - 15%, атомних електростанціях - 6,2%, на геотермальних - 3,3%. Довжина ліній  електропередач - 588 тис. км.

Обробна промисловість

Значна частина мексиканської  промисловості базується на переробці  природних ресурсів, особливо нафти, і на первинній обробці сільськогосподарської  продукції. Мексика виробляє також  широкий асортимент товарів легкої промисловості і тривалого користування, таких як автомобілі, має добре  розвинену скляну промисловість.

Підприємства обробної промисловості  зосереджені у Мехіко та його промисловій  зоні, а основні підприємства чорної металургії знаходяться у північних  містах Монтеррей і Монклова, а  також на західному узбережжі. Металургійні заводи Мексики задовольняють попит  на сталь всередині країни.

У містах уздовж північного кордону Мексики існує чимало підприємств, що працюють лише на експорт  і належать іноземним, в основному, американським промисловим компаніям, яким дозволено безмитно ввозити  сировину або деталі подальшого реекспорту. Ці підприємства отримали назву "макиладорас". Основними видами продукції є  текстиль, іграшки, електротовари й  електроніка. Промисловці США використовують Мексику як "інвестиційну експортну  платформу", в основному, через  дешеву, відносно кваліфіковану й  велику за чисельністю робочу силу. Мексиканський уряд заохочує їх, оскільки вони створюють велику кількість  робочих місць. На макиладорас майже  не вплинула економічна криза 1995-1996 років, і темпи зростання їх виробництва значно перевищували темпи зростання економіки країни загалом. Можливість отримання робочих місць у макиладорас викликала великий приплив робочої сили, в основному, молодих жінок, у північні прикордонні міста.

Сільське господарство

До найважливіших сільськогосподарських  культур відносяться кукурудза, пшениця, рис,  ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих експортних культур - фрукти і овочі, особливо помідори, апельсини, манго й банани, кава.

Розведення великої рогатої  худоби у Мексиці зосереджене  в північно-центральному регіоні, який експортує велику кількість рогатої  худоби у США. Яловичина і молочні  продукти для урбанізованих районів  здебільшого надходять з приморського району Мексиканської затоки, де розводять  велику зебу. Велике значення в тваринництві країни мають також коні, мули, осли, вівці, кози й свині. Обсяги випуску  продукції тваринництва відповідають внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, м`ясі птахів і яйцях, але сухе молоко імпортується.

Рибальство

Риболовля добре розвинена  вздовж берегів Каліфорнійської  й Мексиканської заток. У цій  галузі господарства переважають кооперативи. Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики; інша частина переробляється чи експортується.

Лісове господарство

Ліси Мексики були вирубані на паливо або з метою розширення площ для ведення землеробства. За обсягом виробництва і цінності сосна перевершувала майже у 10 разів усі інші породи дерев, такі, як червоне дерево, рожеве дерево, кампешеве  дерево, світле червоне дерево, капок  і фустік, в основному, на перешийку  Теуантепек і півострові Юкатан. До інших видів продукції лісової  промисловості відносяться чиклі  з саподілового дерева, бітум, каніфоль і деревне вугілля.

Транспорт

Відсутність зручного транспортного  зв'язку, що обумовлювалося особливостями  рельєфу країни, тривалий час гальмувала її економічний розвиток. Нові види транспортних систем і зв'язку зв'язали  спочатку Мехіко з кількома найважливішими економічними центрами, такими, як кордон США і порт Веракрус. Мехіко й  досі є вузлом усіх транспортних мереж  і систем зв'язку, які охоплюють  найбільш віддалені райони країни.

Довжина залізниць Мексики  становить 18 тис. км, автошляхів - 324 тис. км, з яких 96 тис. км з твердим покриттям. Шосе від міста Сьюдад-Хуарес (на кордоні зі США) до міста Сьюдад-Куаутемок (на кордоні з Гватемалою) - є головною магістраллю країни. Інші важливі  автошляхи йдуть з Мехіко в  Тіхуану, Акапулько, Веракрус і Меріду.

У Мексиці існує дві  головні авіакомпанії - "Аеромехіко" і "Мехсикана", що мають розгалужену  мережу авіаліній усередині країни. Вони здійснюють польоти у США, інші країни Латинської Америки, а також  в аеропорти Європи. 32 міжнародних  і 30 внутрішніх аеропортів також обслуговують інші численні міжнародні й місцеві  авіакомпанії.

Морські перевезення традиційно зосереджені у портах Веракрус і  Акапулько. Крім того, великі порти  є в Тампіко, Коацакоалькос, Прогресо, Саліна-Крус, Масатлан, Мансанільо, Гуаймас, Енсенада, Ла-Пас і Санта-Росалія.

Зовнішня торгівля

Хоча Мексика все ще імпортує багато товарів виробничого  призначення, машинобудування й  технології, необхідні для розвитку вітчизняної промисловості, країна різко збільшила експорт промислових  товарів. Головним зовнішньоторговельним  партнером Мексики є США (на їхню частку припадає близько 80% зовнішньоторговельного обігу країни).

Уряд Мексики, враховуючи велику залежність від ринку США, спрямовує зусилля на диверсифікацію зовнішньоторговельних зв`язків. Результатом  цієї політики стало підписання 23 березня 2000 року Угоди про вільну торгівлю між Мексикою і ЄС, а також укладення 29 червня 2000 року Договору про вільну торгівлю з так званим "північним  трикутником" - Гватемалою, Сальвадором, Гондурасом, який набув чинності 10 січня 2001 року.

Основні статті експорту: промислові товари, нафта і нафтопродукти, газ, срібло, фрукти й овочі, кава.

Головні експорт-партнери: США, Канада, Іспанія, Німеччина, Японія, Великобританія, Нідерланди.

Основні статті імпорту: машини для обробки металів, вироби зі сталі, сільськогосподарська техніка, електричне обладнання, деталі для збирання автомобілів, комплектуючі для транспортних засобів, літаки та їхні комплектуючі.

Головні імпорт-партнери: США, Японія, Німеччина, Канада, Південна Корея, Китай, Тайвань.

Экспорт — 230 млрд долл. (в 2009 году) — промышленные товары, нефть  и нефтепродукты, серебро, фрукты, овощи, кофе, хлопок.

Основные покупатели —  США 80,5 %, Канада 3,6 %, Германия 1,4 %.

Импорт — 234 млрд долл. (в 2009 году) — промышленное оборудование, детали автомобилей (для сборки и  запчасти), авиационная техника.

Основные поставщики —  США 48 %, Китай 13,5 %, Япония 4,8 %, Южная  Корея 4,6 %, Германия 4,1 %.

Стратегії розвитку Мексики

Сучасна економічна стратегія  Мексики ґрунтується на ліберальній  моделі; відповідно до неї уряд здійснює економічну політику, теоретичною базою  якої є монетаризм і яка найбільш послідовно втілюється у практику починаючи  з другої половини 70-х років минулого століття. Проте лібералізм не завжди був домінуючою політикою Мексики. Вже говорилося про кейнсіанську теорію. Ця теорія була базовою не тільки в часи подолання «великої депресії»  США 30-х років і роки Другої світової війни, а й у повоєнні десятиліття.

Зростання обсягів виробництва  у повоєнні роки значною мірою  було досягнуто за рахунок державних  інвестицій, які за роки війни становили  дві третини усіх інвестицій у  промисловість.

По закінченні війни регулююча  роль держави в мексиканській  економіці не тільки не знизилася, але  й деякий час навіть посилилась. Керівництво Мексики у 50 та 60-і  стояли на позиціях кейнсіанства. Вони оголосив «середній курс» економічного розвитку. Середнім він звався через те, що дистанціювався як від системи соціального планування (що притаманне соціалізму), так і від ринкової стихії. Цей курс визначався як «державне регулювання економіки». Його суттю було поєднання підприємницької ініціативи з державною діяльністю в господарстві змішаного типу. Ринкові відносини одержали подальший розвиток. Роль держави полягала в збільшенні урядових закупівель, наданні субсидій приватним фірмам, в ефективній податковій політиці. Держава взяла на себе завдання щодо зниження безробіття. В 1946 р. було видано «Акт про зайнятість», у якому йшлося про те, що уряд відповідає за координацію зусиль і заходів щодо організації суспільних робіт, а також за симулювання бюджетної політики у сфері зайнятості.

Виходячи з кейнсіанської  теорії, в основу економічної політики пропонували покласти збільшення державних  витрат для підтримання оптимальної  кон'юнктури, упередження криз та зменшення  безробіття вкраїні. Уряд повинен був  не просто стимулювати інвестиції в  економіку, але й розширювати  саме державне інвестування. Кейнсіанці розуміли, що збільшення державних  витрат спровокує дефіцит бюджету, але вважали це явище навіть позитивним, таким, що стимулює динаміку економічного розвитку.

Економічні стратегії  Мексики формувалися на засадах  кейнсіанства аж до початку 70-х років  минулого століття. Криза 1973— 1975 р. виявила  необхідність переходу до інших методів  регулювання економіки. В таких  умовах керівництво Мексики запропонував нову програму, яка базувалася на монетаристській  теорії американського економіста М. Фрідмена. Уряд запропонував й реалізував програму. В її основі містилася всіляка  підтримка приватного підприємництва при одночасному послабленні  державного втручання в мікроекономічні  процеси.

На відміну від кейнсіанської  теорії, яка проголошувала пріоритет  стимулювання попиту, нова політика ґрунтувалася на стимулюванні пропозиції. Головним інструментом регулювання економіки  було визначено податкову політику. Податки на корпорації було значно знижено, було запропоновано відмовитися  від прогресивного оподаткування. В 1981 р. було прийнято Закон про оподаткування, який передбачав поступове зниження подоходного податку на 23 %, скорочення максимальної податкової ставки на доходи з капіталу з 70 до 50 %. У 1986 р. було прийнято новий закон, за яким максимальна ставка особистих подоходних податків скорочувалася з 50 до 28 %, а податку на прибутки корпорацій — з 46 до 34 %. Найменш забезпечені громадяни були звільнені від сплати податків.

Застосування монетаристських  заходів надало  мексиканській  економіці нового імпульсу. Темпи  зростання реального ВВП підвищилися  до 3—4 % на рік, знизилася інфляція й  безробіття. У 80-х роках було створено 8 млн. нових робочих. Інвестицій в  інформаційні технології зростали щороку в середньому на 13 %.

У кінці 80-х почався спад. Почав зростати дефіцит та знижатися  зайнятість. Уряд повернув від монетаризму  до політики, яку називають «неокейнсіанством». Вона не передбачає такої жорсткої регламентації економічної діяльності, як класичне кейнсіанство, проте активізує  роль уряду в економічній сфері. Головною метою уряду визначалося  сприяння притоку інвестицій в економіку. Зросли обсяги державних вкладень в  основний капітал країни. Основна  увага приділялася заохоченню інвестування в новітні галузі виробництва, які  визначають науково-технічний прогрес. Збільшилися соціальні витрати  держави, особливо на охорону здоров'я  й освіту. Водночас підвищилися податки.

Успіх неокейнсіанської політики продемонструвала динаміка основних показників економіки в 90-х роках. Наприкінці десятиріч-чя вперше з'явилася тенденція  зменшення державного боргу Мексики  — з 0,8 трлн дол. до 0,7 трлн дол. у 2000 p. Проте деякі експерти й політики висловлювали побоювання щодо перспектив подальшого безхмарного розвитку мексиканської  економіки. Тяжке економічне становище  позначилося на позиціях правлячої  Інституційно-Революційної Партії, яка  спочатку в 1997 р. втратила більшість  в Конгресі країни, а потім втратила владу в результаті президентських виборів 2000 року. В перший раз за 71 рік кандидат від опозиційної  Партії Національної Дії (ПНД) Вісенте  Фокс став президентом.

Діючий президент Вісенте  Фокс повернувся до основних засад  економічної політики монетаризму. Його програма передбачає, насамперед, зниження податків, скасування податку  на спадщину, ставки якого досягали 50 %. Було встановлено податкові пільги на наукові розробки й дослідження. Бюджетна програма передбачала жорстку  економію з метою подальшого скорочення державного боргу. На відміну від  попередніх президентів, адміністрація  Вісенте Фокса обережніше ставиться  до скорочення витрат на соціальні  потреби. Це привело до росту дефіциту та зниження темпів росту.

Втім, порівняно з іншими розвинутими країнами, економіка  США виглядає непогано в динаміці. Наприклад, у 2003 р. приріст реального  ВВП в Мексики становив +3,1 %, тоді як у Великій Британії +2,2, Канаді +1,7, Японії +2,7, Франції +0,5, Італії +0,4, а  в Німеччині навіть був від'ємним: -0,1 %.

Мексика надає великого значення участі в інтеграційних процесах. Основні напрями їх міжнародної  економічної інтеграції — американські континенти (з перспективою розширення НАФТА на всю Латинську Америку) й Азіатсько-Тихоокеанський регіон (з перспективою перетворення АТЕС на спільний ринок