Стратегія розвитку Мексики

В президентських виборах 2006 р. обидва кандидати від Партії Національної Дії та Партії Демократичної Революції  набрали приблизно однакову кількість  голосів, проте переможцем було визнано  Феліпа Кальдерона від ПНД. Це рішення  викликало невдоволення багатьох представників  лівих сил й призвело до маніфестацій та акцій протесту. Попри це, рішенням виборчого трибуналу 6-го вересня 2006 р., Феліпе Кальдерон був проголошений президентом країни.

Розвиток окремих галузей  на прикладі туристичного сектору

Уряд країни приділяє пильну увагу розвиткові туристичного сектора, з огляду на його важливість як великого джерела надходження валюти. Щорічно  збільшуються обсяги виділюваних на його розвиток засобів. У середньому збільшення склало 44,9% у рік. Так, за шість років керівництва країною  адміністрації Е. Седильо загальний  обсяг інвестицій у галузь досяг 8,323 млрд. дол. Завдяки цим засобам  за 1995-2000р. кількість наданих кімнат у готелях збільшувалося в  середньому за рік на 5% і склало в 2000р. 350,9 тис. номерів (у 1995р. – 262,5 тис. номерів).

Обраний у липні 2000р. новий  міністр туризму Leticia Navarro Ochoa заявила  про свій намір направити зусилля  на подальше удосконалювання галузі в країні, збільшення кількості іноземних  туристів, підвищення якості їхнього  обслуговування. У перспективі вона планує поступово збільшувати частку галузі в загальному ВВП до 9,2%, а  надалі – до 2010р. – не менш, ніж  до 10%. Крім того, прогнозується ріст чисельності щорічно відвідуваних країну туристів до 2020р. як мінімум  до 49 млн. чол..

Прогноз на 2004р. Розроблена урядом програма економічного розвитку країни на 2004р. містить основні стратегічні  напрямки: ріст ВВП; подальше зниження рівня інфляції; зміцнення фінансової системи; проведення податкової реформи; зростання доходів і збільшення рівня зайнятості; підтримка МСП; залучення іноземного капіталу й  ін.

Мексика має безліч економічних  проблем: величезний іноземний борг і низький рівень ВНП. Незважаючи на велику чисельність населення (81 млн. чоловік), внутрішній і зовнішній  туризм у країні розвитий слабко. Так, у 1992 р. у країні нараховувалося 4,3 млн. іноземних прибуттів і 38 млн. внутрішніх туристів. Однак країна володіє величезними  туристськими ресурсами і великим  потенціалом для розвитку своєї  туристської галузі.

Туризм у Мексиці значно залежить від внутрішнього північноамериканського ринку, особливо від ринку США, що забезпечує близько 90% гостей Мексики. Приблизно 4% гостей приїжджають з  Канади, а інші - з європейських країн. Туристи, що роблять одноденні екскурсії  по країні, в основному концентруються в прикордонних містах, що спеціалізуються  на виробництві і продажі сувенірів, ігорному бізнесі. Туристи, що відвідують Мексику на більш тривалий період, - це або відпочиваючі у моря, або  цінителі культурної спадщини країни.

Туризм відіграє значну роль для економіки Мексики і займає друге місце по залученню іноземної  валюти в скарбницю країни, а також  є великим роботодавцем для ринку  праці. Більше американців витрачають тут валюти канадці і європейці, що залишаються в країні довше, ніж  американці. Тому влада країни, усвідомлюючи значення туризму для надходження  іноземної валюти, додає усі зусилля, щоб залучити в країну якнайбільше європейців. Донедавна це їм частково вдавалося завдяки відносній дешевині мексиканської валюти стосовно валют інших відомих туристських центрів світу з аналогічними туристськими ресурсами, наприклад, стосовно Таїланду

Інтеграційна  стратегія

Самим розвинутим інтеграційним  угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної  торгівлі (“North American Free Trade Area” –  НАФТА), утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є  в даний час найбільшою в світі  регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10,3 трильйона доларів. Угода про  Північноамериканську зону вільної  торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше об'єднує промислово розвинуті держави  і країну, що розвивається.

Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні  було обумовлено рядом чинників: по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік; по-друге, тісними  торговими зв'язками між ними і  виробничою кооперацією, що розширяється; по-третє, мережею підконтрольних підприємств  американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в  США і, нарешті, посиленням позицій  ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку [17, c.53].

Про масштаби економічного взаємозв'язку США, Канади і Мексики  на основі взаємної торгівлі і руху капіталу можна судити за наступними даними. В США реалізовується близько 75-80% канадського експорту (20% ВВП  Канади). Частка США в іноземних  прямих інвестиціях в Канаді –  понад 75% і Канади в США – 9%. В  США прямує близько 70% мексиканського експорту, а звідти поступає 65% мексиканського імпорту. Частка США в загальному притоці прямих іноземних інвестицій до Мексики перевищує 60%. ВВП США  в 14,5 раз перевершує ВВП Канади і  в 19 разів – Мексики [12].

Угоду про НАФТА можна  вважати принципово новим етапом в процесі лібералізації торгівлі товарами і послугами, а також  інвестицій між США, Канадою і  Мексикою. На відміну від Західної Європи в Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу  йшли “від” низу до верху – від  прагнення до співпраці між американськими і канадськими компаніями.

В течії XX в. поступово розмивалися  межі між США і Канадою шляхом відносно вільного руху товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних  відносин між США і канадою  відбулася в 1988 р., коли на міждержавному  рівні була укладена американо-канадська  угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов'язання двох країн ліквідовувати обмеження  в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, в телекомунікаціях, комп'ютерних, фінансових системах, в  області туризму), відмінити обмеження  на іноземну власність в кредитно-фінансовій системі Канади і канадських банків в США і ряд інших положень.

За чисельністю населення, за об'ємом сукупного валового продукту і ряду базових економічних показників північноамериканське інтеграційне угрупування  сопоставимо з Європейським союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний об'єм виробництва  товарів і послуг США, Канади і  Мексики дорівнює 5 трильйонам доларів, а їх частка в світовій торгівлі складає майже 20%.

Структура північноамериканського інтеграційного комплексу має свої особливості в порівнянні з європейською моделлю інтеграції.

Інша особливість північноамериканського економічного угрупування полягає  в тому, що її учасники знаходяться  в різних стартових умовах. Якщо Канаді за останнє десятиріччя вдалося  наблизитися по головних економічних  макропоказниках (об'єму ВВП на душу населення, продуктивності праці) до США, то Мексика, довгі роки що знаходилася  на положенні економічно відсталої  держави з великою зовнішньою заборгованістю, поки що помітно відстає  від цих країн по основних базових  показниках [21, c.74].

Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава “третього  миру” добровільно об'єдналася з  двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою – 4,1 рази. Такий істотний розрив в рівнях економічного розвитку країн-членів утрудняє створення єдиного господарського комплексу.

Ключовими моментами угоди  про НАФТА, детально регламентуючого  багато аспектів економічних відносин між сусідніми країнами, є:

• відміна всіх митних зборів на товари, якими торгують між собою США, Канада і Мексика, до 2010 року;

• поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів в торгівлі товарами і послугами;

• пом'якшення режиму для північноамериканських капіталовкладень в Мексиці;

• лібералізація діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики;

• захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються уникнути американських мит шляхом реекспорту своїх товарів в США через Мексику;

• створення американо-канадської арбітражної комісії.

Таким чином, угода про  створення НАФТА припускає, що країни учасниці збережуть національні  митні тарифи в торгівлі з третіми  країнами, і у взаємній торгівлі поле перехідного періоду в 10 років (в деяких випадках – 15 років) в цій  економічній зоні буде вільний обіг товарів. Воно розповсюджується на товари, які кваліфікуються як вироблені  в США, Канаді і Мексиці. Реалізація угоди приведе до усунення всіх тарифних і нетарифних бар'єрів в торгівлі. Крім того, воно передбачає поліпшення торгівлі послугами, встановлення справедливих правил для взаємних інвестицій і  здійснення державних закупівель, посилення  захисту прав на інтелектуальну власність, створення механізму врегулювання суперечок [12].

Усуваючи тарифи і інші протекціоністські бар'єри, НАФТА  встановлює обмежувальні правила торгівлі рядом товарів і інвестицій в  деяких секторах економіки, особливо “чутливих” до іноземної конкуренції (це відноситься  до сільського господарства, енергетики, продукції автомобільної промисловості, текстильних виробів). Крім цього угода містить обмовки, що дозволяють тимчасово відновити захист для галузей промисловості, яким завдано збитку імпортом відповідної продукції.

В угоді всі товари розбиті  на три великі групи – промислові (без текстильних товарів), сільськогосподарські і текстильні вироби, включаючи одяг. Для кожної групи розроблені графіки  зниження мит, а на ряд промислових  товарів було передбачене і здійснене  негайно зняття мит. Мита на решту  товарів намічено відмінити протягом 5, 10 і 15 років. Відмінність графіків зниження мит на промислові товари (з тимчасовим інтервалом в п'ять  років) обумовлена “чутливістю” відповідних  галузей промисловості до імпорту  конкуруючих виробів.

Диференційовані умови лібералізації  торгівлі передбачені і для окремих  країн – учасниць угоди. Наприклад, мексиканські тарифи на імпорт американських  промислових товарів будуть усунені  протягом 10 років. При цьому приблизно  половина мексиканських мит усувається при вступі угоди в силу; надалі (в перебігу п'яти років) до 70% всіх товарів із США ввозитимуться  до Мексики безмитно. З боку США  Мексика отримує полегшений доступ до великої частини північноамериканського ринку; зняття мит в перебігу п'яти  років розповсюджується майже на 90% промислових виробів. В той  же час тарифи на незначне число  виробів, “чутливих” для американської  промисловості, не будуть ліквідовані  практично до кінця 15-річного періоду.

У взаємній торгівлі США  і Канади існує домовленість не змінювати  графіки зниження тарифів, раніше розроблені в рамках двосторонньої угоди  між ними в 1989 році [12, 17].

Поетапне зниження митних тарифів в рамках НАФТА відбувається виходячи з базових ставок, що діяли  на 1 липень 1991 року. Відносно правил походження товарів НАФТА встановлює наступні вимоги: товар повинен бути повністю вироблений в північноамериканській  зоні вільної торгівлі або істотно  перетворений в новий товар і  відповідно потрапляти під іншу тарифну  позицію Гармонізованої системи. Для  деяких товарів (автомобілі, хімічні  продукти, взуття), крім того, необхідно щоб не менше 50-60% компонентів були вироблені в країнах – учасницях угоди.

В НАФТА фактично встановлюється національний режим в торгівлі, причому  він розповсюджується не тільки на товари, але і на послуги, включаючи  право інвестувати в сферу  послуг і продавати послуги закордон. Наприклад, у сфері фінансових послуг НАФТА дає можливість банкам США  і фірмам, діючим на ринку цінних паперів, функціонувати в Мексиці  вперше за останні півстоліття представництва з повним набором функцій.

Угода про створення НАФТА  встановлює 5 основних принципів захисту  іноземних інвесторів і їх інвестицій в зоні вільної торгівлі: недискримінаційний режим; зняття особливих вимог до інвестицій або інвесторів (ці вимоги звичайно відносяться до видів діяльності, здійснюваних по розпорядженню держави  або схваленим їм, як умова установи або функціонування іноземних підприємств  в конкретній країні); вільне переміщення  фінансових коштів, що мають відношення до інвестицій; експропріація тільки відповідно до міжнародного права; право  звертатися до міжнародного суду у  разі порушення Угоди.

Віддаючи належне важливому  значенню НАФТА для розвитку регіональної співпраці, американські експерти відзначають, що угода приносить відносно скромні  результати економікам США і Канади, оскільки між обома країнами і  до угоди були порівняно невеликі обмеження в торгівлі і в області  трансграничних інвестицій [7, c.113].

Проте вона принесе вигоди економіці Мексики. Однієї з головних цілей угоди, з позицій інтересів  США, є забезпечення подальшого проведення економічних реформ в цій країні. Ці реформи, як очікується, створять більш  передбачений, стабільний підприємницький  клімат для американських і канадських експортерів і інвесторів. Мексика  сподівається, що із створенням сприятливого клімату в області торгівлі і  інвестицій можна чекати притоки  капіталів і збільшення зайнятості. Крім цього Мексика зацікавлена  в ослабленні протекціонізму США  і розширенні експорту в США і  Канаду, а також в отриманні  доступу до нових технологій і  природних ресурсів.