Стратегія розвитку Мексики

В цілому реалізація НАФТА, як вважають експерти, призведе до підвищення темпів зростання США і Канади максимум на 0,5 процентні пункти за умови одночасного виконання  всіх його положень. Такий скромний ефект пояснюється, з одного боку, порівняно низькими бар'єрами в  торгівлі і активній інвестиційній  діяльності між США і Канадою  ще до укладання угоди, що сприяло  взаємному переміщенню товарів  і послуг, а з іншою – відносно невеликим розміром економіки Мексики  в порівнянні з американською  і канадською. Для Мексики вигода, за найоптимістичнішим прогнозом, оцінюється в 11% зростання ВВП [6, c.285].

Таким чином, інтеграційні процеси  в НАФТА порівняно з ЄС відрізняють  домінуюче положення США в  північноамериканському економічному регіоні, слабку взаємозалежність економік Канади і Мексики і пов'язану  з цими процесами асиметричність економічної взаємодії США, Канади і Мексики.

Для Мексики членство в  НАФТА означає гарантований доступ на американський ринок, поглинаючий  приблизно 80% всього мексиканського експорту, збільшення притоку іноземних інвестицій. Прагнення до економічної інтеграції з США стало стимулом неоліберальних реформ, проведених мексиканським урядом ще на початку 1980-х, відмови від імпортозаміщуючої  стратегії розвитку.

Через регіональне об'єднання  з США Мексика стала поступово  інтегруватися в глобальну економіку. Особливе значення для неї мало також  позитивне рішення питання про  зовнішній борг після значних  фінансових втрат, понесених в 1980-і: мексиканський уряд добився крупних  кредитів від США для реалізації угод по вільній торгівлі. Багато іноземних  компаній сталі переносити свою діяльність на територію Мексики з метою  проникнення на американський і  канадський ринки.

Критики мексиканського членства в НАФТА указують на те, що вигодами від нього користується майже  виключно еліта, але не трудящі. Привабливість  Мексики для іноземних підприємців  пов'язана багато в чому з низьким  рівнем життя (низькою оплатою праці) і низькими екологічними стандартами. Тому США не проявляють сильної зацікавленості в поліпшенні життєвого рівня мексиканців.

Участь в НАФТА повернула  Мексику до такої програми торгової лібералізації і реструктуризації економіки, яка в майбутньому  робить відхід від неї скрутним, а повернення до економічної самостійності  – практично неможливим [9, 4].

Сьогодні Мексика є  для Канади шостим експортним ринком і четвертим джерелом імпортних  товарів. Об'єм товарообігу Канади з  Мексикою перевищує 14  млрд. дол. і  поступається тільки канадській торгівлі з США, Китаєм, Японією і, трохи, з  Великобританією. Він перевершує канадську  торгівлю з такими країнами, як Німеччина, Франція, Італія. В Карибо-латинській Америці Мексика є канадським торговим партнером номер один: товарообіг з нею в 5  разів більше, ніж  з другим канадським контрагентом  – Бразилією, в 12  разів більше, ніж з Чилі, і в 14 разів, ніж  з Венесуелою. Хоча в післявоєнний період Мексика постійно входила  в першу трійку торгових партнерів  Канади в Карибо-латинській Америці, її відрив від інших держав ніколи не був таким значним: ще в 1996  р. канадський товарообіг з Мексикою (1,8  млрд. дол.) був практично рівний об'єму її торгівлі з Бразилією (1,7  млрд. дол.) [17].

З свого боку, Канада  –  другий експортний ринок Мексики  і четверте джерело її імпорту.

При всьому тому питома вага Мексики в імпорті Канади складає  всього 3,6%, а в канадському експорті і того менше  – 0,6%. Це пояснюється  тим, що левова частка канадської зовнішньої торгівлі доводиться на ринок однієї країни  – США, тоді як на частку решти всього світу залишається  лише 13,9% по експорту і 39,3% по імпорту [17, 4]. В таблиці 2.1 проаналізовано економічне значення Мексики для Канади.

Таблиця 2.1

Економічне значення Мексики  для Канади

В області імпортної торгівлі 4-е місце в світі (після США, КНР і Японії);

1-е місце в Карибо-латинській  Америці

В області експортної торгівлі 6-е місце в світі (після США, Японії, Великобританії, Китаю і Німеччини);

1-е місце в Карибо-латинській  Америці

В області вивозу довгострокового

приватного капіталу 3-е місце в Карибо-латинській Америці після Чилі і Бразилії, якщо не

 

Стратегія розвитку електронного уряду

       В останні  десять років Мексика активно  включилася в гонку високих  технологій, почала здійснювати  перехід до інформаційного суспільства.  Основними ознаками переходу  конкретної країни до нової  моделі розвитку є: формування  єдиного інформаційно-комунікаційного  простору; становлення в економіці  нових технологічних укладів,  що базуються на масовому використанні  перспективних ІКТ; перетворення  «знань» в один з найважливіших  факторів виробництва на додаток  до природних ресурсів, праці,  капіталу; створення і розвиток  ринку інформатики; задоволення  потреб населення країни в  інформаційних продуктах і послугах; зростання ролі ІКТ у виробничій  системі; підвищення рівня освіти  і кваліфікації працівників. Керівництво  Мексики активно займається впровадженням  елементів електронної демократії. У цій странеработа по створенню  єдиного інформаційного простору  здійснюється на основі двокомпонентної  стратегії. З одного боку, забезпечення  охоплення всієї країни комунікаційними  мережами, з іншого - вдосконалення  веб-служб. Детальніше про це  я розповім у відповідному  розділі мого реферату.

       Перед  створюваним в Мексиці електронним  урядом ставиться завдання не  тільки і не стільки перевести  отримання всіляких дозволів  і погоджень в електронну форму,  скільки максимально позбавитися  від подібних формальностей та  вдосконалити систему державного  управління. У рамках побудови  єдиної мережі E-Mexico держава сприяє  створенню першої громадської  точки доступу, чия робота буде  здійснюватися в координації  з телекомунікаційними компаніями. Ця сетьоткроет доступ до інформації  і забезпечить ресурс пропускної  здатності комунікаційних каналів,  необхідний приватним компаніям для надання послуг доступу в Інтернет і прискорення економічного зростання.

       Розвиток  базової ІКТ-інфраструктури і  послуг інтернет сприяло формуванню  ринку електронної комерції. У  країні вже з'явилися сучасні  форми організації електронного  бізнесу (віртуальні та спеціалізовані  магазини, мережеві супермаркети, консалтингові  фірми і т.п.), а з розвитку  трансакцій B2B (бізнес-бізнесу) Мексика  займає одне з перших місць  в регіоні. Електронні операції  з кінцевим споживачем B2C поки  поступаються першим, але розвиваються  дуже динамічно.

      У рейтингу  готовності країн до електронного  уряду Депертамента ООН з економічних  і соціальних питань Мексика  стоїть на 37 місці з індексом 0,5893. У порівнянні з 2005 роком країна  опустилася на 6 пунктів вниз.

      Громадський  сектор в Мексиці стикається  з такими проблемами, як проблеми  прозорості уряду, зниження ефективності  діяльності уряду. Розвиток електронного  уряд дозволить вирішити безліч  і інших проблем. Уряд Мексики  створює все нові ініціативи, що стосуються електронного уряду.  Деякі відомі проекти стосуються  доступу до урядової інформації. Експериментальний проект Мексика  Он-лайн розвинений Канцелярією  президента. Його мета полягає  в тому, щоб зменшити відстань  між громадянином і урядом, працюючи  в інтерактивному режимі з  інтернет-користувачами, перетинаючи  географічні кордони країни і  дозволяючи кожному мексиканцю  в світі перебувати на зв'язку  з його / її Урядом.

     Протягом чотирьох  років Мексика підготувала, запустила,  і здійснила електронну урядову  стратегію. Мексіканскоеправітельство  визначає електронний уряд як  інструмент, за допомогою якого  можна поліпшити якість, прозорість, і ефективність уряду і комунального  обслуговування.

   Спочатку уряд  Мексики зосередилося на широкому  поширенні ІКТ та поданні найбільш  більшої кількості онлайн-послуг. Так Мексика спішно пройшла  початкову фазу настроювання  й поставки електронних урядових  послуг. Це сприяло визнанню роботи  Мексики щодо створення і розвитку  електронного уряду, але також відкрило спектр нових проблем, пов'язаних з подальшим поліпшенням якості послуг, що надаються електронним урядом.

     У Мексиці  робота по створенню єдиного  інформаційного простору ведеться  на основі двокомпонентної стратегії.  Одна частина стратегії полягає  в забезпеченні охоплення всієї  країни комунікаційними мережами.

     Друга частина  стратегії грунтується на вдосконаленні  веб-служб, що працюють в таких  секторах як охорона здоров'я,  освіта, економіка та державні  послуги.

     Стратегія  розвитку електронного уряду  не обмежується тільки питаннями  побудови комунікаційної інфраструктури, а охоплює також завдання вдосконалення  і множення електронних служб.  Слід зазначити, що справа полягає  не тільки в тому, щоб просто  перевести отримання всіляких  дозволів і погоджень в електронну  форму, а в тому, щоб взагалі  позбутися значної частини цих  формальностей і оновити всю  систему в цілому, щоб привести  її у відповідність із сучасним  рівнем технологій

Після підписання угоди основні  макроекономічні характеристики

поліпшилися. Якщо, скажімо, в 1980 - 1993 роках темпи зростання  ВВП 

складали 2 % у рік, то в 1996 - 2003 роках вони вже сягали 4 %. (На початку 

XXI століття темпи зростання  уповільнилися).

Після кризи 1994 - 1995 років  за темпами зростання експорту Мексика 

стала помітно випереджати  інші країни регіону. Внаслідок цього  частка

країни в сукупному  експорті Латинської Америки піднялася  з 34 % до 49

%. Зростали  інвестиції  у Мексику: з 1996 по 2002 рік вони  збільшилися 

у вісім разів.

Високі темпи зростання  зовнішньої торгівлі всього регіону  в 1990-х 

роках і на початку нинішнього десятиліття визначалися в Мексиці. Її

частка збільшилася в  експорті та імпорті Латинської Америки  з 39 %

до 53 % у 1995 - 2003 роках. Експорт  Мексики був переорієнтований на

товари обробної промисловості. Частка продукції індустрії підскочила з 

37 % до 80 %.

Особливе місце в зовнішній  торгівлі країни посідає її північна

прикордонна зона. На основі американських інвестицій тут створено

численні „макіладорас”  – експортоорієнтовані підприємства. 1990 року

їх налічувалося 1700, 1995 року - 2100, а 2001 року - понад 3600. Вже в 

другій половині 1990-х років  стало очевидно, що значення цих  підприємств 

зростає. Це було наслідком  девальвації песо в результаті кризи 1994 -

1995 років. „Макіладорас”  перестали асоціюватися тільки  з північним 

кордоном, прискорилося їх переміщення  вглиб країни. Якщо 1990 року 76

% підприємств цього типу  розташовувалося в північних  департаментах, 

141то в 2001 - 2005 роках  38 – 40 % їх перемістилося до  центральної частини 

країни. Підприємства „макіладорас”  є навіть у такій зоні, як Юкатан – на

південному сході країни. Сектор „макіладорас” продовжує  залишатися

стабільним джерелом попиту на робочу силу високої кваліфікації,

незважаючи на помітне  скорочення числа зайнятих на початку  десятиліття 

в умовах економічного спаду. 1986 року в ньому було зайнято 250 тисяч 

осіб, 2005 - 1158 тисяч. Частка зайнятих на „макіладорас” від загальної 

кількості зайнятих у мексиканській  обробній промисловості піднялася  з 

13 – 14 % на початку 1990-х  років до 32 % на 2006 рік [3, с. 77].

Проблемою сектора є, з  погляду національних інтересів, рівень оплати

праці. За даними Національного  інституту статистики та інформатики,

2005 року номінально погодинна  зарплатня на „макіладорас”  була навіть 

на 35 % нижчою, ніж у обробній промисловості. Якщо до створення 

НАФТА частка витрат на заробітну  платню в доданій вартості сектора 

мала тенденцію до зростання  і піднялася до 56,5 % 1994 року, то потім 

взяла гору протилежна тенденція  – до 2005 року зарплатня у секторі 

знизилася до 46,2 %.

Причиною низьких витрат на оплату праці стало розміщення на

території Мексики північноамериканських  складальних підприємств,

які у такий спосіб одержують  виграш у міжнародному розподілі  праці.

Варто враховувати, що співвідношення середнього рівня зарплатні 

американця і мексиканця в обробній промисловості збільшилося  з 5 - 6 до

1 у 1991 - 1994 роках до 8 - 10 до 1 у 1995 - 1999 роках. У 2000 - 2005 роках 

це співвідношення знизилося  до рівня 5,9 - 6,5 до 1 [4, с. 54].

Сектор „макіладорас”  значно впливає на результати економічної 

діяльності. Мексиканські складальні підприємства посідають провідне

місце в експорті країни – їх частка в ньому підвищилася  в середньому з 

33 % 1988 року до 46 % у 2000 - 2005 роках. Основний обсяг експорту (80 %)

припадає на електротехнічне  устаткування та компоненти для автомобілів,

побутову електротехніку та електронну апаратуру, комп’ютери [5, с.

21].

Іншою проблемою є недостатній  рівень контактів з національним

виробництвом. З 1990 по 2005 рік  частка національних компонентів у