Технологічні основи проведення монтажних робіт

     Тема:  Технологічні основи проведення монтажних робіт.

1. Основні напрямки розвитку енергетики в Україні.
2. Основні поняття технологічного процесу виконання монтажних робіт.

Технологією називається наука про обробку матеріалів, виготовлення різних деталей і збирання з них різних виробів. В технології машинобудування існує 3 основні елемента по яких проводиться розробка технологічного процесу: Це деталь, вузол і готовий виріб.

Деталлю називається неподільна частина готового виробу отримана в результаті обробки будь-якого матеріалу.

Вузлом називається декілька деталей з’єднаних між собою кріпленнями будь-якого конструктивного виду (болтове, заклепкове з’єднання, зварювання).

Готовим виробом називається кінцевий продукт технологічного процесу отриманий в результаті збирання всіх деталей і вузлів.

Технологічний процес організовує виготовлення деталей  або збирання вузлів і готових  виробів і є основною частиною виробничого процесу. В склад  виробничого процесу входить  технологічний процес і ряд допоміжних процесів до яких відносяться зберігання матеріалів, організація складського  господарства, внутрішньозаводський транспорт  і т.д.

Монтаж  теплоенергетичного обладнання (ТЕО) є  технологічним процесом збирання, що завершує виготовлення обладнання на заводах. В сучасній технології монтажу  ТЕО існує наступний взаємозв’язок :

• монтажна деталь
• монтажний вузол
• монтажний блок
• готовий об’єкт

Відправною маркою називається окрема частина обладнання, що відправляється на монтаж заводом виготовником. Відправною маркою може бути як окремий монтажний елемент, так і монтажний вузол або блок.

Комплект  відправних марок, що поставляються  на монтаж в сумі складає агрегат, що монтується і визначається відправної заводською специфікацією або заводським детальним описом.

Готовим об’єктом називається кінцевий продукт в результаті збирання всіх відправних марок по заданому комплекту збірних креслень. Технологія монтажних робіт ділить технологічний процес на 2 етапи :

1. збирання монтажних блоків і вузлів.
2. встановлення монтажних блоків та інших відправних марок в проектне положення.

Таким чином технологія монтажних робіт  визначає методи раціональної зборки монтажних блоків і вузлів, їх транспортування, підйому і установки в проектне положення для створення кінцевого  продукту монтажу.

Монтажні  роботи складаються із 3-х наступних  видів:

• збірні роботи до яких відносяться всі види з’єднань,  що проводяться в процесі збирання. 
• роботи по підготовці обладнання.
• підйомно-транспортні роботи .

В залежності від масштабу виробництва  визначають 3 основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

При організації одиничного виробництва випуск продукції характеризується неповторністю, різною номенклатурою і послідовністю виконання технологічних операцій.

При серійному виробництві випуск продукції характеризується ритмічним випуском однотипних партій готових виробів постійної номенклатури.

При організації масового виробництва проходить безперервний процес виготовлення заданого виробу, що випускається в значних кількостях при виконання на робочих місцях одних і тих же операцій, що постійно повторюються. Також масову виробництво називається поточним.

3. Методи  монтажу обладнання .

Технологія  монтажу обладнання основана на 2 основних методах проведення робіт. Це індивідуальна  зборка або зборка розсипом і блочна зборка.

Характерною ознакою методу індивідуальної зборки є послідовне встановлення в проектне положення відправних марок обладнання отриманих від заводу  виготівника  без будь-якого попереднього укрупнення на монтажній площадці. Зменшення  собівартості будівництва теплових станцій базується на вдосконалені технологічності поставки енергетичного  обладнання. Основою цієї технологічності  є заводська блочна зборка обладнання, яка пройшла всі види випробувань  та технічний контроль, які передбачені  технологічними умовами та виготовленням  обладнання.

Блочною зборкою називається попередня укрупнена зборка відправних марок на збірній площадці. На заводах виготівниках проводяться випробування поверхонь нагріву та трубопроводів, контролюють якість зварювальних робіт, а також контроль геометричних розмірів. При виготовлені монтажних блоків завод повинен проводити контрольну зборку для перевірки приєднувальних розмірів. Застосування блочного методу зборки дозволяє знизити затрати праці на виконання монтажних робіт в 2,5-3 рази з одночасним скороченням терміну виробництва.

Основними показниками  блочного методу монтажу є:

• коефіцієнт блочності
• кількість монтажних блоків, які складають певний агрегат або вузол
• середня маса відправної марки
• коефіцієнт індивідуальної зборки
• коефіцієнт розсипу

Кожний  з цих показників впливає на досконалість технологічного процесу, а деякі  показники взаємопов’язані між  собою.

Коефіцієнтом  блочності К_б називається відношення маси обладнання агрегату зібраного в блоки G_б до загальної маси обладнання цього агрегату G_п :

Чим більша кількість обладнання по масі, збирається у блоки тим вищий  коефіцієнт блочності.

При розробці технологій процесу монтажу  і конструюванні монтажних блоків необхідно прагнути до того, щоб  коефіцієнт блочності був найбільший ≈ 1. Коефіцієнт блочності визначається для двох умов:

1. Заводської поставки обладнання.
2. Проведення монтажних робіт.

В першому  випадку цей коефіцієнт називається  коефіцієнтом блочності поставки і  визначається:

G_пб – це маса блоків, які поставляються заводом, тонн.

В другому  випадку цей коефіцієнт називається  коефіцієнтом монтажної блочності.

G_мб – маса монтажних блоків.

Комплексна  механізація монтажних робіт.

Комплексна  механізація монтажних робіт  включає в себе:

1. Вибір основної монтажної схеми, визначення типу і кількості монтажних механізмів;
2. Конструювання монтажних блоків;
3. Розрахунок правильності проведення робіт;
4. Визначення необхідної технологічної оснастки;
5. Визначення необхідної кількості робітників і їх кваліфікації;
6. Визначення необхідної кількості матеріалів.

Основна монтажна схема включає в себе комплекс монтажних кроків і транспортних механізмів, які використовуються при  збиранні монтажних блоків і навпаки  на розвантажувальних роботах і  транспортні зв’язки між складами і монтажною площадкою(автомобілі і залізничні шляхи з відповідним  обладнанням). При монтажних роботах  використовують такі основні види кранів як мостові, козлові, баштові, самохідні  і т.д.. Тип крану визначається в залежності від умов монтажу, вантажопідйомності, висоти підйому, вильоту стріли і  інші.

 

      Тема: Сіткове планування при використанні монтажних, ремонтних робіт.

В даний час при ремонті теплоенергетичного обладнання широко застосовують сіткові  графіки і в першу чергу  на тих роботах, які приймають  участь в декількох організаціях або велика кількість робітників різних конфесій. В основі сіткового планування лежить сіткова модель ремонту або монтажу, яка відображає взаємоз’язок всіх робіт, а також матеріальних і трудових ресурсів необхідних для виконання цих робіт. Графічне зображення сіткової моделі називають сітковим графіком. На сітковому графіку весь комплекс операцій поділяють на окремі роботи. Графік зображає технологічний взаємозв’язок всіх робіт, а також послідовність їх виконання. В основу побудови покладені 4 основні поняття – це робота, подія, шлях, організаційний зв’язок.

Робота – це чіткий визначений стан трудового процесу, який потребує затрати часу і ресурсів. На сітковому графіку робота позначається суцільною лінією їз стрілкою → (викреслюється без масштабу).

Над лінією записують найменування роботи з кожної сторони лінії умовним  кодом характеристику роботи і нормальний час.

	3
	6

а	б	в
г	д	є

 

 

а, б, в –  тривалість роботи відповідно в 1, 2, 3 зміну  г, 9, 6 – кількість робітників, які  працюють відповідно в 1, 2, 3 зміну.

Робота  виконується 6 робітниками і виконується  в 2 зміну.

Термін  робота вказує на активну роботу на яку затрачається час і ресурси. Крім цього є ще два терміни: очікування (затрачається тільки час); фіктивна робота (не затрачена ні робота, ні час, а  показує взаємозв’язок виконання  робіт). Фіктивна робота позначається  двома рисочками і стрілочкою над якою пишеться технологія процесу.

Подія – це результат однієї роботи або сукупність декількох робіт, що дозволяє розпочати одну або декілька робіт. Подія на сітковому графіку позначається кружком ○. Тобто сітковий графік представляє собою комбінацію кружків і ліній зі стрілками орієнтованими, як правило, зліва на право, який вказує на виконання певних робіт подій, що їм передують. Кружок, який позначає подію ділять на чотири частини в яких записують параметри даної події.

                 

2 – номер події, яка відбулася  зараз;

1 – номер попередньої події;

3 – найбільш раній термін виконання  даної роботи;

4 – найбільш пізній термін виконання  даної роботи.

Всі події поділяються на прості і складні. Прості події мають  тільки одну вхідну і одну вихідну  роботу   .

 

 

Складні події декілька вхідних або вихідних робіт. Складені події вважаються завершеними тільки тоді коли виконанні всі роботи, подія має двояку роль.

       а      б

 

  На даному рисунку подія 2 означає,  що робота «а» виконана або  закінчена і можна приступати  до виконання роботи «б». Подія  на відміну від роботи не  є технологічним процесом так  як вона не має тривалості. Кожна робота на сітковому  графіку з’єднує 2 події попередню  і наступну. Тому кожну роботу  на сітковому графіку можна  кодувати цифрами попередньої  і кінцевої події.

 

На  сітковому графіку завжди є 2 особливі події – початкова (0) і кінцева (8). Люба послідовність робіт в  якій кінцева подія кожної роботи співпадає з початковою подією наступної  за нею роботи називається шляхом сіткової моделі. Шлях кінцевої моделі від вихідної до кінцевої події називається повним шляхом. Повний шлях сіткового графіка, що має найбільшу тривалість називається критичним шляхом.

Тривалість  робіт

8. 34

8. 28

8. 34

8. 27
8. 30

0-3-6-7-8                                               є критичним шляхом

 

Критичний шлях на графіку позначається подвійною  або жирною лінією. Роботи, які лежать на критичному шляху називаються критичними роботами, а події – критичними подіями.

Довжина критичного шляху визначає загальну тривалість робіт на якій складений сітковий графік. Час робіт на критичному шляху повинен відповідати директивному часу закінченню всіх монтажних або  ремонтних робіт.  Т_к  < Т_g.

По  сітковому графіку для любої  роботи можна визначити ранній і  пізній термін її закінчення. Ранній і  пізній терміни початку і закінчення робіт дозволяють визначити відрізки часу в межах яких можна змінювати  терміни початку і закінчення кожної роботи і терміни реалізації кожної події без порушення термінів закінчення всіх робіт. Ці відрізки часом  складають резерв часу роботи. Різниця  між довжиною критичного шляху на сітковому графіку називається повним резервом часу цього шляху.

Основні правила  побудови сіткових графіків:

1. На графіку не повинно бути декілька вихідних або завершальних подій . Повинна бути тільки одна вихідна подія з якої роботи тільки виходять.

 

2. Вихідна подія, як правило, розміщується зліва і побудову графіка ведуть зліва на право. Бажано, щоб лінії  роботи на графіку не перетиналися.
3. Кожна подія повинна мати свій номер і відповідно з ним кожна робота повинна мати свій шифр.

4. На графіку не повинно бути замкнених  циклів, для цього вводиться додаткова  фіктивна робота.