Витоки писемних джерел фіксування інформації

ВИТОКИ  ПИСЕМНОГО ФІКСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………		3
Розділ 1.	Передумови  виникнення письма та його значення в  історії  суспільства……………………………………......	5
1.2	Походження слов’янської писемності…………………	8
1.2.1	Слов’янські азбуки: кирилиця і глаголиця. Історія їх розвитку…………………………………………………..	16
Розділ 2.	Розвиток писемності
2.1	Предметне письмо………………………………………	27
2.2	Піктографічне письмо……………………………………	30
2.3	Ідеографічне письмо……………………………………	33
2.4	Фонографічне  письмо…………………………………….	37
2.5	Складове письмо………………………………………….	40
2.6	Алфавітне письмо………………………………………...	41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Писемність з'явилася приблизно до 3300 р. до н.е. в Шумері, до 3000 до н.е. в Єгипті, до 2000 р. до н.е. в Китаї. У всіх регіонах цей процесс йшов за однією схемою: малюнок - піктограма - ієрогліф - алфавіт (останній з'явився у фінікійців в 1 тис. до н.е.). Ієрогліфічна писемність зумовила особливості мислення народів Сходу, здатність мислити символами. Ієрогліф не передає звучання слова, а умовно зображує предмет чи є абстрактним знаком - символом поняття. Складний ієрогліф складається з більш простих елементів, наділених своїм значенням. Причому цих значень може бути декілька.

Написи знаходять на стінах гробниць, на черепках, глиняних табличках, пергаментах. Єгипетські папіруси іноді досягають 30 - 40 м. довжини. У руїнах стародавніх палаців знаходять цілі бібліотеки. При розкопках Ніневії виявили 25000 клинописних табличок, що належать для асирійського царя Ашшурбаніпала. Це збірники законів, донесення шпигунів, рішення судових питань, медичні рецепти.

Актуальність  теми: щоб залишити свій слід в історії, потрібні досконалі методи та способи фіксування інформації, фіксування якої неможливе без письма. І тим більш буде помітніший слід, чим досконаліші технічні засоби запису і зберігання інформації. 

Послання старовини  передають нам обмежений набір  таких засобів. Стародавні наскальні малюнки, пізніше полотна живопису, звитки стародавніх літописів, антична скульптура, дивом уціліла після нашестя варварів, персидських і Османських завоювань.

Той день далекого XVI століття, коли на зміну гусячому перу прийшов друкарський верстат, можна вважати початком ери сучасних інформаційних технологій, та машинописного письма.

Інформаційна  техніка є матеріальною оcновою інформаційних технологій, за допомогою яких здійснюється збір, зберігання, передача і обробка інформації.

Оскільки загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні, то я підтримую визначення, яке запропонував Цимбалюк  Віталій Степанович, що тлумачив інформацію, як результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи евристичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом  курсової роботи являються витоки писемності.

Предметом курсової роботи є особливості окремих видів письма, в залежності від хронологічних меж та його функціонування.

Завдання  роботи полягатиме в систематичному описі найдавніших пам’яток та аналізові письменства різних періодів історії.

Практичне значення: результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи:  робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Передумови виникнення письма

та  його значення в історії  суспільства

 

Письмо - штучно створена система  фіксації мовлення, яка дає змогу  за допомогою графічних елементів  передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.

Справді, звукова мова, яка є одним із найгеніальніших винаходів людства, обмежена в просторі й часі. За допомогою звукової мови неможливо передати інформацію на великі відстані, як і неможливо передати її безпосередньо майбутнім поколінням. Тому цілком природно, що людство шукало допоміжний засіб передачі інформації, який би усунув названі перешкоди. Таким засобом стало письмо.

Винайдення письма без  перебільшення можна вважати  за важливістю другим після мови винаходом  людства. Поява письма знаменувала  інтелектуальну революцію. Люди отримали можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням, а нащадки отримали можливість чути "голос минувшини". Це вплинуло на прискорення розвитку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивілізації. Досвід поколінь став загальносвітовим набутком, наукові ідеї та відкриття стали загальнодоступними, зникла необхідність відкривати уже відкрите, а все це позначилося на інтенсифікації мислення й на науково-технічному й культурному прогресі загалом.

Зросла й об'єднувальна роль мови, оскільки письмо сприяло оптимальній організації суспільного життя, виробництва, торгівлі. Адміністративні документи, суспільно-політична й художня література згуртовували й етнос, який користувався однією мовою, і цивілізовані народи всього світу.

Навіть у  наш час, коли винайдені засоби зберігання й передачі на відстань звукового мовлення (технічні засоби мовлення, радіо), роль письма в житті суспільства нітрохи не зменшилася.

Письмо виникло приблизно  шість тисяч років тому. Правда, перші примітивні спроби графічної передачі інформації, віднайдені в печерах на півночі Іспанії, належать до значно ранішого періоду - 20 тис. років до н.е., однак достатніх підстав назвати це письмом немає.

У науці трапляються твердження, що письмо з'явилося ще до виникнення звукової мови. Однак це не є достовірним, бо про що могли писати безмовні люди. Все було якраз навпаки: між виникненням мови і винайденням письма минуло багато часу.

Письмо виникло в епоху, коли в людей з'явилася потреба  передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже складніших суспільних відносин.

Виникненню письма передував  тривалий підготовчий період. Спершу були спроби передачі на відстань інформації способами, які мало нагадували графічне письмо. Йдеться про так зване "предметне письмо", або протописьмо, - оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні племена вже в епоху неоліту.

Мнемонічним і символічним  знаком міг бути предмет чи декілька предметів і ритуальні дії  з ними. Такі способи спілкування  збереглися й до наших днів. Так, зокрема, в північноамериканських  індіанців передача томагавка означала оголошення війни, а спільне викурювання люльки - укладення миру. В Україні символічні знаки використовували в обряді сватання. Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за хлопця, що сватався, то пов'язувала сватів рушниками, а руку нареченого хусткою, коли ж ні, то вручала хлопцеві гарбуз, звідки й пішли вислови гарбуза дістати, гарбуза з'їсти, які означають "відмову тієї, до кого сватаєшся; зазнати невдачі". До предметів-символів можна віднести "хліб і сіль", певні квіти (в подарунок), а до мнемонічних - пов'язаний на пам'ять вузлик на хустині. Рудиментами "предметного письма" можна вважати виставлені на вітрині хлібної крамниці хлібобулочні вироби, підвішений чобіт біля входу у взуттєву майстерню тощо.

Цікавий факт "предметного  письма" описав грецький історик  Геродот (V ст. до н.е.). Скіфи послали персам жабу, мишу, птаха і п'ять стріл. Жерці перського царя Дарія "прочитали" це "послання" так: "Якщо ви, перси, не вмієте літати, як птахи, стрибати по болотах, як жаби, і ховатися під землею, як миші, ви всі будете знищені нашими стрілами". Розгадуючи це "послання", перси враховували й те знання "контексту", хто такі скіфи, який у них спосіб життя, як вони воюють тощо.

Усі наведені факти - приклади мнемонічного і символічного "письма". Однак існувала, а подекуди й досі існує умовна сигналізація, коли самі речі нічого не виражають, а використовуються як умовні знаки. Наприклад, перуанське вузликове письмо кіпу й ірокезьке черепашкове письмо вампум.

Письмо кіпу - паличка  з різнокольоровими шнурками з вузликами. Зміст передають кольорами шнурків і кількістю та формою зав'язаних на них вузликів.

Письмо вампум - це пояс або  жезл із прикріпленими до нього різними  за кольором і розміром черепашками. Інформацію передають порядком розташування, способом поєднання і кольором черепашок. Зрозуміло, що стороння людина не прочитає такого послання, бо про значення такого письма необхідно попередньо домовитися.

"Предметним письмом"  можна передати лише дуже прості, елементарні повідомлення (вказівки, сигнали лих - землетрус, наступ  ворогів тощо). Пошуки форм і способів передачі складніших повідомлень зумовили появу графічного письма.

 

 

 

 

1.2 Походження слов’янської писемності

 

Питання походження слов'янської писемності ще не повністю з'ясоване. Справа ускладнюється тим, що до нашого часу збереглося дві слов'янські азбуки — глаголиця та кирилиця. Яка з них давніша і яку винайшов слов'янський просвітитель Кирило, ці питання залишаються предметом дослідження вітчизняних і зарубіжних учених.

Болгарський письменник Чорноризець Храбр на початку X ст. так уявляв собі виникнення слов'янської писемності: «Прежде оубо словяне не имеху книгъ, ноу чрьтами и резами чьтехоу и гатаахоу, погани суще, крьстивше же ся, римскими и гречьскыми письмены ноуждаахоуся (писати) словенскоу речь безь оустроения... и тако бешоу многа літа». За Храбром, слов'яни спочатку не мали писемності, а лічили та гадали за допомогою рисок і зарубок. Потім, з появою християнства, вони почали користуватися грецькими та латинськими літерами. Подальший розвиток слов'янської писемності Храбр пов'язує з винаходом азбуки Кирилом. Більшість учених вважає, що це була глаголиця.

Накреслення літер  кирилиці, вірогідно, взяте з візантійського уставу VI—VIII ст. Цю думку висловив російський вчений І. І. Срезневський. Кирилиця поступово  виникла з грецького уставу, літерами якого слов'яни користувалися для свого письма, згідно з повідомленням Храбра, а глаголицю винайшов Кирило. У наш час цю гіпотезу поглибив та доповнив новими матеріалами болгарський учений Є. Георгієв. Слов'яни, на його думку, користуючись грецьким алфавітом, поступово доповнили його деякими літерами, необхідними для точнішої передачі фонетики слов'янської мови. Така протокирилівська писемність існувала досить довго. У 60-х роках IX ст. Кирило винайшов глаголицю, але вона великого поширення не набула, бо накреслення її літер було занадто складним.

На початку X ст. у м. Преславі за болгарського царя Симеона (893— 927) офіційним стало  протокирилівське письмо; вдосконалене, воно здобуло назву «кирилиці».

Кирилиця, таким  чином, являла собою складну, творчу переробку грецького алфавіту. До її складу ввійшла майже половина літер, невідомих грецькій писемності (19 з 43), які були введені до кирилиці для точнішої передачі фонетичних особливостей слов'янської мови. Отже, кирилиця, як і глаголиця, цілком оригінальна слов'янська система письма.

Виникнення  писемності у східних слов'ян пов'язане  з їх політичним та соціально-економічним  розвитком у IX ст. Саме в цей час  сформувалася давньоруська держава  — Київська Русь, розвивалися феодальні  відносини. Писемні джерела переконливо свідчать про знайомство з писемністю на Русі задовго до офіційного введення християнства в 988 р. На це, можливо, вказує знахідка Костянтином (Кирилом) Філософом у Корсуні євангелія та псалтиря — книжок, писаних «руськыми письмены». Про існування писемності на Русі свідчать договори з греками, тексти яких переписані у «Повісті временних літ». Доведено, що договори укладались у двох примірниках. Один з примірників договору, той, що залишився на Русі, ще у давнину був перекладений слов'янською мовою. У договорі 911 р. згадується про звичай руських писати духівниці на випадок смерті. Один із пунктів договору 944 р. вимагав, щоб посли або купці, які прямували до Царграда, мали при собі спеціальні грамоти, підписані князем, а не золоті та срібні печатки, як раніше. Все це свідчить, що писемність на Русі у цей час вже набула поширення не тільки в державних установах, а й у побуті.

Існування писемності на Русі до 988 р. засвідчується й археологічними знахідками. Під час розкопок гнездовських курганів поблизу Смоленська було виявлено корчагу другої чверті X ст. — велику керамічну посудину для зберігання рідких або сипучих речовин. На ній є напис: «Гороухща» або «Гароушна», що вказує на вміст посудини, можливо, — гірчиці або пального.