Аналіз ринку килимових покриттів

До числа безперечних переваг килимової продукції Infloor належить можливість виготовлення покриттів по фабричним каталогах. Якщо ж дизайнерські версії, представлені в альбомах готових декоративних рішень (програма Impuls), з тієї чи іншої причини не влаштовує замовника, він може на підставі власних уявлень про естетику інтер'єру зробити ескіз підлогового покриття і оформити спецзамовлення на його виготовлення. Причому компанія реалізує практично будь-яку творчу ідею при розмірах килима від 100 м2. Тривалість терміну виконання ексклюзивного замовлення, в тому числі з елементами фірмової символіки, складає в середньому 1,5 місяця.

Унікальне поєднання експлуатаційних та естетичних якостей покриттів Infloor дозволяє їх використовувати при оформленні інтер'єрів престижних об'єктів: високорозрядних готелів, нічних клубів, барів, ресторанів, казино, офісів класу А, торгово-розважальних комплексів, елітного житла і т.д.

Монтаж рулонних килимових покриттів Forbo і Infloor здійснюється на міцні, рівні, сухі і абсорбуючі основи, фіксація полотнищ проводиться методом суцільного приклеювання. Для цієї мети підходять будь-які клейові основи, призначені для укладання комерційних ПВХ-покриттів і ковролінів, наприклад, клеї такого відомого виробника, як Forbo-Erfurt (Німеччина). Оскільки якість укладання впливає не тільки на зовнішній вигляд килима, але і на тривалість терміну його служби, монтаж слід довіряти людям, які володіють певними навичками.

 

 

Розділ 2

товарознавча характеристика та вимоги до якості килимових виробів

 

2.1. Споживчі властивості килимів  та килимових виробів

 

Килим входить у побут людини на багато років; він формує і виховує смак, активно впливає на інтер'єр житлових і громадських приміщень. Малюнок, колір і фактуру килима не слід розглядати у відриві від інтер'єру, який визначається габаритами приміщення, стін, розташуванням дверей, вікон, колірною гаммою обробки, стилем меблів, видом шпалер, характером будівельного матеріалу і т.д. Колір килима може або гармонійно поєднуватися, або контрастувати з кольором стін, меблів, декоративних тканин. В деяких випадках він може послужити основою для створення інтер'єру, тобто тим основним предметом, який визначає подальший вибір колірного оформлення приміщення.

Вибір споживачем того чи іншого килима залежить багато в чому від сфери його застосування, а також від характеру навантажень на нього в умовах експлуатації. При виборі килима для житлового приміщення звертають увагу в основному на його естетичні якості. До килимів, призначених для оформлення інтер'єру громадського приміщення, крім естетичних, висувають вимоги, необхідні для вирішення конкретного ергономічного завдання. Наприклад, в деяких випадках дуже велике значення мають підвищені звуко- і теплоізоляційні властивості килимів, їх негорючість і т.д.

Основними споживчими властивостями килимових виробів є ергономічні, естетичні та зносостійкі.

До ергономічних властивостей належать:

• стійкість до забруднення, що має велике значення для підлогових виробів;
• здатність і легкість чищення ворсової поверхні, що залежить від поперечного перетину волокон, вмісту вологи, наявності електростатичних зарядів, забруднюючих речовин;
• термо- і вогнестійкість, що має велике значення при експлуатації килимових виробів в громадських і адміністративних приміщеннях, на транспорті;
• теплоізоляційні властивості, які залежать від товщини виробу і об'ємності волокон тощо;
• акустичні властивості, що сприяють поглинанню звуку;
• ступінь статичної електризації синтетичних килимових виробів;
• лінійні розміри, маса килима, маса ворсу на 1 м2;
• структурне оформлення, яке визначає вид і призначення виробу.

Стійкість до забруднення. Зразок килима кладуть в барабан, який повертається зі швидкістю 2000 об/год. В барабан засипають штучну суміш бруду, яка складається з наступних компонентів (%): глина - 76,5, білила - 20,0, активоване вугілля - 1,25, окис заліза (іржа) - 1,25, сажа - 1,0.

Штучна суміш бруду може також складатися з білого пігменту (каолін або глина - 50%, кварцовий пил - 38%), чорного пігменту (активоване вугілля - 1%, окис заліза - 0,5, сажа - 0,5%), жирових речовин (ланолін - 7,5%, вазелін - 2,5%). Суміш перемішують в місткості, просівають через сито і змішують з дев'ятьма частинами піску.

Стійкість килима до забруднення визначають зіставленням еталону із зразком, колір і товарний вигляд якого не повинен змінюватися після чищення.

Ступінь забруднення килимів визначають за допомогою спектрального фотометра. Результати випробувань порівнюють із зразками килимів, які піддавалися штучному забрудненню.

Теплоізоляційні властивості. Однією з важливих експлуатаційно-технічних властивостей килимів і килимових виробів є теплоізоляція. Від неї багато в чому залежить зручність житлових приміщень: прохолода влітку, тепло взимку.

Акустичні властивості. Килими з розрізним ворсом, що використовуються в приміщеннях зі спеціальним акустичним режимом, наприклад, у приміщеннях для радіомовлення і звукозапису, повинні володіти здатністю поглинати звук в діапазонах акустичних коливань між 250 і 4000 Гц.

Поглинаюча здатність ворсового килимового покриття виражається в децибелах. Ступінь звукопоглинання посилюється при збільшенні товщини ворсової поверхні і зменшується при невідповідності маси ворсу і товщини ворсової поверхні заданим параметрам.

Ступінь статичної електризації синтетичних килимових виробів. Килими, виготовлені із синтетичних текстурованих ниток або волокнистих матеріалів, накопичують електричні заряди. Як правило, накопичення електростатичних зарядів в поліамідних килимах відбувається в зимовий час, в добре опалюваному приміщенні.

Накопичення електростатичних зарядів не відбувається у тому випадку, коли електричний опір поверхні рівний 5х1011 Ом (опір, що вимірюється кільцевим електродом при температурі 22°С і відносній вологості                повітря 50%).

Електричний опір поверхні килима падає приблизно на 30-40% при підвищеній відносній вологості повітря в приміщенні з 50 до 80%, що свідчить про взаємозв'язок гідрофільних властивостей волокнистого матеріалу і його здатність накопичувати електростатичні заряди. Сума електростатичних зарядів, яка рівна 7х1012 Ом, достатня для того, щоб при зіткненні з металевими предметами людина відчула неприємний, хоча й абсолютно безпечний для неї поштовх. У теплу погоду електростатичні заряди нейтралізуються в міру утворення вологої плівки на поверхні килимового  покриття.   Навпаки,   в  холодну погоду повітря в опалюваних

приміщеннях  стає   сухим, волога плівка зникає і на поверхні килимового

покриття нагромаджуються електростатичні заряди.

Синтетичні і чисто вовняні ворсові килими накопичують електричні заряди в результаті зіткнення підошви взуття (шкіряної, вінілової, комбінованої) з ворсовою поверхнею килима. При кожному кроці людина одержує електростатичний заряд, урівноважений рівним і протилежним йому зарядом на килимі. В умовах нормальної вологості в приміщенні заряд розсіюється у ворсі, як тільки нога людини знову торкнеться килима. Недостатня вологість заважає нормальному розсіюванню (напіврозпаду) заряду.

Для зниження накопичення електростатичних зарядів в синтетичних килимових покриттях підлоги слід відновити вміст вологи в повітрі, необхідний для нормального самопочуття людини. Для цього рекомендується підтримувати в приміщенні відносну вологість повітря в межах 50—60%. Відновити вміст вологи в повітрі можна і за допомогою спеціального пристрою для розбризкування води на поверхні ворсу килимового покриття.

Крім того, для зменшення накопичення електростатичних зарядів в суміш для виготовлення килимової ворсової пряжі вводять металізовані штапельні волокна, а також застосовують модифіковане антистатичне синтетичне поліамідне (ароматичне) волокно.

Лінійні розміри, маса килима, маса ворсу на 1 м2. Для визначення видів килимів і килимових виробів встановлені методи відбору зразків і методика визначення показників маси килима, маси ворсу на 1 м2. Випробуванням піддають 3-5 зразків кожного артикула без зовнішніх дефектів. З кожного вирізають проби для визначення необхідних показників.

Лінійні розміри (довжину, ширину) вимірюють лінійкою або на вимірному столі з гладкою рівною поверхнею.

Ширину визначають вимірювальною лінійкою по лицьовій стороні килима, в декількох місцях, рівномірно розташованих по довжині килима. Лінійку прикладають перпендикулярно до країв килима. При довжині до 10 м ширину виміряють в трьох місцях, при більшій довжині - в п'яти. Вимірювання проводять з точністю до 1 см. Ширину килима обчислюють як середньоарифметичне результатів всіх вимірювань з точністю до 1 см.

Масу і загальну площу килима визначають за чотирма пробами розміром 100х100 мм кожна. Проби вирізують в різних місцях по заздалегідь нанесених лініях, відступивши від краю не менше як на 5 см. Одну пробу бережуть як контрольну. Зразки килимів витримують в кондиційних умовах протягом 24 годин, після чого зважують з точністю до 0,1 г.

Масу ворсу на 1м2 килима визначають шляхом розбирання каркасу, послідовно відділяючи нитки основи і утоку, звільняючи нитки ворсу. Ворс збирають в бюксу, витримують в кондиційних умовах і зважують з      точністю до 0,1 г.

Якщо на виворітну сторону килимів нанесені клеючі, латексні та інші розчини, то для отримання зразка, перед обробкою до килима пришивають з виворітної сторони відрізок щільної тканини відповідних розмірів.

Масу ворсу визначають також методом зрізування ворсу (розрізного або петельного).

Естетичні властивості включають:

• художньо-колористичне оформлення (чіткість, яскравість малюнка, гамма і кількість кольорів);
• відповідність моді і запитам населення;
• швидкість відновлювання ворсового покриву;
• об'ємність і густота (щільність) ворсу, які надають виробам гарного застилу і зовнішнього вигляду;
• незвалювання ворсу, що швидко погіршує зовнішній вигляд і стійкість до утворення пілінгу;
• блиск ворсової поверхні;
• повнота туше і м'якість грифу.

Щільність килима. Щільність килимів встановлюють за допомогою вимірювальної лінійки. Щільність по основі або утоку визначають на виворітному боці килима шляхом підрахунку кількості ниток, що припадають на 10 см. Кількість ниток підраховують не менше як в п'яти місцях, рівномірно розташованих по всій вимірюваній довжині. Підрахунок проводять на відстані не менш 10 см від краю килима, причому початок відліку за шкалою лінійки повинен співпадати з першою ниткою основи (утоку). Кількість утокових ниток визначають, підрахувавши число видимих ниток утоку (стібків) з виворітного боку килима, що припадає на 10 см.

При двухутоковому закріпленні ворсового пучка видиму кількість утокових ниток множать на два, а при трьох утоковому - на три.

Щільність килима по основі або утоку визначають як середньоарифметичне результатів відповідних вимірювань з точністю до 0,5 ниток.

До властивостей надійності відносять:

• безвідмовність, ремонтоздатність, збережуваність і довговічність виробів обумовлюють міцність закріплення ворсових пучків;
• пружність і стійкість ворсу до зминання;
• стійкість ворсової поверхні до витирання;
• стійкість волокон ворсу до багатократного зминання, яка має особливо велике значення для підлогових виробів;
• стійкість барвника ворсових волокон до дії світла, вологи, миючих засобів та ін.;
• стійкість килимових виробів до дії реагентів, які використовуються при хімічній чистці;
• стійкість до дії мікроорганізмів, комах (молі, килимового жука), особливо для виробів з вовняних волокон.

Міцність закріплення ворсових пучків. Міцність закріплення ворсу в ґрунті килима характеризується величиною зусилля, необхідного для витягнення з каркасу килима одного ворсового пучка.

Стійкість ворсу до зминання і продавлювання. Зменшення товщини килима знаходиться в тісному взаємозв'язку із зміною його зовнішнього вигляду. Зміну товщини за рахунок зминання ворсу визначають під впливом динамічного навантаження за допомогою приладів з товщинометром.

Зразок килима площею 10 см2 піддають дії циклічного навантаження 2,2 кг/см2 протягом 2 год. Це відповідає навантаженню, яке створює стілець з чотирма ніжками, на якому сидить людина вагою 80 кг. Критерієм для характеристики пружних властивостей шару ворсу досліджуваного зразка є глибина стиснення, яку вимірюють після зняття навантаження з інтервалами в 15, 30 і 60 хв.

Показником зміни товщини зразка килима є відмінність в товщині килима до і після динамічного навантаження.

У даному випадку при оцінці якості килима звертають увагу на збереження його первинного зовнішнього вигляду, кольору, малюнка і фактури, відсутність вм'ятин ворсу в результаті дії тривалих навантажень меблів на килим.

Стійкість ворсової поверхні до витирання. Стійкість до витирання робочої поверхні килима - є однією з найважливіших властивостей, які характеризують споживчі переваги килимів та килимових виробів. Зношування поверхні килима залежить від фізико-механічних властивостей волокнистих матеріалів і ниток, що застосовуються для виробництва килимів, їх структури та способів обробки.