Феномен Спорта

ОЛИМПИЙСКИЙ СПОРТ

 

ЛЕКЦІЯ 1.

 

ТЕМА: Феномен спорту.

 

План

1. Вступні визначення. Про джерела і визначальні риси спорту.
2. Різноманіття видів спорту.
3. Спортивні результати як атрибут спорту. Фактори і тенденції їхньої динаміки. Типи критеріїв спортивних результатів. Історичні тенденції динаміки спортивних досягнень.
4. Основні функції і функціональні зв’язки спорту в системі соціальних явищ. Профілюючи напрямки і розділи в соціальній практиці спорту, їхньої особливості і взаємозв’язку.

 

 

Вступні визначення.

 

На при кінці XX століття чітко визначились три разновиди сучасного спорту, які мають різні цільові напрямки та критерії эффективності:

1. олімпійський спорт;
2. массовый спорт;
3. професійний спорт.

У сфері олімпійського спорту вся діятльність концентрується на підготовці до Олімпійських игор, їх успішному проведенні. Наівищим критерієм эфективності підготовки спортсменів є завоювання золотої медалі.

В основі масового (народного) спорту лежить використання засобів спорту щодо  гармонійного развитку людини, укріплення здоров’я і профілактики захворювань, самоствердждення і самопізнання, раціональної організації досуга.

Професійний спорт – сфера розважального бізнесу, в якій спортсмени є робочею силою, а основним критерієм эфективності – прибутки. Спортивна майстерність, високі результати – це тільки засіб здобуття прибилі.

Олімпійський, масовый і професійний спорт – самостійні явища та галузі знань, які характеризуються принциповими розходжденнями, що, не висключає їх часткового співпадання та тісної взаиімодії. Багато спортсменів, які досягли успіхів в олімпійському спорті, уходять для роботы за контрактом в професійний спорт. Це особливо яскраво проявляється у баскетболі, хокеї із шайбою, боксі та ряді ін. видів спорту.

Олімпійський спорт являє собою міцний стимул щодо розвитку массового спорту, залучання до нього міліонів людей різного віку, особливо дітей і молоді. Одночасно із массового спорту до олімпійського та професійного спорту обирають талановитих спортсменів, які надалі показують видатні результати.

На сучасному етапі розвитку посилюються специфічні риси олімпійського, масового та професійного спорту, виникає все більше їх відокремлення в самостійнй галузі діяльності. Це має відношення не тільки до цілеспрямованності та критеріїв эфективності, а також і до організаційно-управляючої, соціально-правової, фінансово-економичної діятльности.

Принципові відмінності є також в системі відбору спортсменів і планування змагань, побудови підготовки спортсменів на всіх етапах багаторічного вдосконалення.    

 

 

 

 

Різноманіття видів спорту.

У спорті існують різноманітні класифікації його видів. В залежності ВІД особЛИВОСТЕЙ тренУровАЛЬНОЇ ТА ЗМАГАЛЬНОЇ дІяльностІ спортсмІнов Вони ПОдІляЮтЬся на шІсть груп ( ЦЕ класифІкацІя всІх ВІДОМИХ видІв спортУ).

Перша група – атлетичНІ видИ спортУ, ЯКІ ПОв’язанІ З ГРАНИЧНО активнОЮ РУХОВОЮ дІяльнІстю спортсмена (легка ТА ВАЖКА атлетика, гребля академІчНА, гребля на байдарках І каноЕ, спортивна ТА художНЯ гІмнастика, рІЗНІ видИ спортивнИх игОр І ОДноборствА ТА дІН.).

Друга група – види спорту, в яких рухова діядьність спортсмена спрямована на керування засобами пересування (автомобілем, літаком, мотоциклом, яхтою та ін.).

Третя група – види спорту з використанням спеціальної спортивної зброї (гвинтівки, лука та ін.).

Четверта група – види спорту, які грунтуються на зіставлянні результатів конструкторської діяльності (авіа- и судомоделювання та ін.).

П’ята група – види спорту, які пов’язані з пересуванням по місцевості (туризм, альпінізм та ін.).

Шоста група – види спорту, де діяльність спортсмена має характер абстрактно-композиційного мислення (шахи, шашки та ін.) (Матвеев, 1977).

Приведена вище класифікація не підходить до олімпійського спорту, тому що відповідно до Олімпійської хартії деякі види спорту не можуть бути показані в програмах Олімпійських игор як не відповідаючі основним критеріям, які пред’являються до олімпійських видаів спорту. Це види спорту, дисципліни або види змагань, в яких результати головним чином залежать від механічної рухової сили, тому так називаємі технічні види спорту, що входять до другої та четвертої групи (автомобільный спорт, водномоторний спорт, дельтопланерний спорт, літаковий спорт, мотоциклетний спорт, автомодельний спорт, судомодельний спорт та ін.). Не можуть бути включеними в програмы Олімпійських игор також види спорту п’ятой ї та шостої груп.

Види спорту та дисципліни, які складають зміст програм Игор Олімпіад і зимніх Олімпійських игор, прийнято ділити по іншому принципу. Найбільш поширеною є класифікація, яка відображає специфіку рухів, а також структуру змагальної та тренувальної діяльності, що є характерную для різних видів спорту.

Ця класифікація включає наступні види спорту та спортивні дисципліни:

циклічні – бігові дисципліни легкої атлетики, плавання, гребля академічна, гребля на байдарках і каное, велосипедний спорт, швидкісний біг на ковзанах, шорт-трек, лыжні перегони;

швидкісно-силові –важка атлетика, легкоатлетичні стрибки такидання, стрибки на лижах з трампліну;

складно-координаційні– гімнастика спортивна, гімнастика художня, стрибки у воду, стрибки на батуті, стрільба стендова, стрільбакулева, стрельба із лука, синхроне плавання, вітрильний спорт, грібний слалом, конний спорт (виїздка,подолання перешкод), фігурне катання наковзанах, фристайл, бобслей, горнолыжный спорт, санный спорт, сноубордінг, скелетон;

єдиноборства – бокс, фехтовання, борьба вільна, борьба греко-римська, дзюдо, тхеквондо;

спортивні ігри – баскетбол, бадмінтон, бейсбол, софтбол, волейбол, гандбол, футбол, водне поло, хокей на льоду, хоккей на траві, теніс, настольний теніс, волейбол пляжний, керлінг;

багатоборства та комбіновані види –сучасне п’ятиборство, легкоатлетичне десятиборство та семиборство, триатлон, конне триборство, лыжне двоборство, біатлон.

В спеціальній літературі наводиться такоже класифікація олімпійських видів спорту, яка базується на аналізі структури рухових дій. Відповідно цій класифікаціі, відокремлюються види спорту:

• з циклічною структурою рухів (плавання, гребля, швидкісний біг на ковзанах та ін.) – для них є характерним багато чисельне повторення стереотипних циклів рухів;
• з ациклічною структурою рухів (боротьба, бокс, гімнастика, спортивні ігрита ін.) – характеризуються різкою зміною характера рухової активності;
• з комбінованою структурою рухів (багатоборства, біатлон та ін.) – для них є характерним поєднання роботы циклічного та ациклічного характеру.

Види спорту, спортивні дисципліни та види змагань можуть бути сгрупованими ще й за особливостями взаємодій спортсменів, що доповнює класифікацію, яка побудована на основі специфіки рухових дій та структури змагальної діяльності.

Відповідно до міжнародного статусу, який відображає географічне поширення видів спорту, а також кількість країн, котрі їх культивують, олімпійскьі види спорту поділяються на:

• міжнародні (легка атлетика, плавання, гімнастика, спортивні ігри та ін.);
• розповсюджені в переважній більшості країн;
• регіональні (наприклад, бейсбол, тхеквондо, хокей на траві);
• розповсюджені в основному в країнах регіону;
• народно-національні – развинуті серед окремих націй та народів.

По мірі росту популярності спорту та развитку міжнародного спортивного руху регіональні, а також народно-національні види невинятково добувають характер міжнародних. Так, наприклад, на протязі останнього десятиріччя виникло з тхеквондо. Зростанню популярності різних видів спорту в значній мірі сприяє діяльність міжнародних спортивних організацій, загальні тенденціі розвитку олімпійського спорту, включаючи комерційні та аспекти.

По установкам масовый спорт зв’язан із змаганнями, в яких у якості мети стає сам процес змагальної боротьби. В олімпійському спорті велике значення має метовий акцент, який зв’язан з перемогою, результатом або зайняттямвизначенного міста. Конкуренція, тим більше освітлюємая засобами масовой інформаціі,- важливий фактор підвищеня привабивовсті та видовищності змагань (Келлер, 1987).

 

Спортивні результати як атрибут спорту. Фактори і тенденції  їхньої динаміки. Типи критеріїв спортивних результатів. Історичні тенденції  динаміки спортивних досягнень..

Поняття «спортивный результат» інтуітивно зрозуміло кажному, хто знайомий зі спортом. Але,  розкриваючи його сутність, воно являеться далеко не простим.

Відрізняючись від ряда інших результатів діяльності (наприклад, трудової), які мають предмітно-речове втілення (як продуктипраці), спортивний результат не відокремлюється від суб’єкту діяльності,т.ч. органічно об’єднан з його якісними та кількісними характеристиками. Таким чином можно сказати, що спортивный результат представляє собою показник реалізаціі спортивно-здобуткових можливостей спортсмена або спортивної команди, який оцінюється згідно  встановленим у спорті критеріям.

Під спортивно-здобутковими можливостямирозуміють: сукупністьздібностей, навичків, вмінь, знань, які в купі дозволяють здійснювати прийняті в обраному виді спорту змагальні дії та добиватися дійсно можливого для окремого спортсмена (команди) підсумка змагань.

В інтересах влучності спортивної термінологіі необхідно розрізняти поняття:

1. СПОРТИВНЫЙ РЕЗУЛЬТАТ  та  2. СПОРТИВНИЙ ЗДОБУТОК.

1-е поняття ширше 2-го, т.я. спортивний здобуток –це не кожний результат, який показує спортсмен (спортивна команда) в процесі неодноразових виступів у змаганнях, а тільки ті, що кращі за попередні.. Цим поясненням підкреслюється той факт, що в разі окремих причин і обставин, спортсменам далеко не в кажному змаганні удається в повній мірі реалізувати свої наочні спортивно-здобуткові можливості, але кажного разу демонструється деякий спортивний результат. Також треба враховувати, що серед вищенаведених причин і обставин головнеішу роль грає мінливість стану «СПОРТИВНОЇ ФОРМИ».

У зв’язку з цим індивідуальна динаміка спортивних результатів (не кажучи вже про їх командну динамику) характеризуеться не простим лінейным приростомдосягнень, а більш складними тенденціями.

Спортивні результати вимірюються та оцінюються спортивними арбітрами, як відомо, по деяким зовнішнім ознакам  узгоджено обрахованим застосовано щодо особливостей о видів спорту,взагалі:

• по величинічасу, витраченного на переборювання змагальних дистанцій;
• розмарам переборюванного простору в бізі,стрибках, кидках;
• вазі зовнішнього обтяження, яке осилювається в тяжкій атлетиці;
• кількості та помітному зором  эфекту безпосередніх фізичних впливів на супротивника в контактних спортивних одиноборствах;
• кількості влучань предметом що поражає умовну ціль-мішень и т.д.

Зафиксованеі в таких вимірах результати становляться здобутком гласності (завдяки засобам масової інформаціі). Ці оціночні та інформаційні отображення спортивних результатів є ощутимими задля функціонування та популярізациіі спорту в суспільчтві, хоч вони й не розкривають самого існування здобутку.

Являясь показателями достиженческих возможностей, реализуемых в спорте, спортивные результаты в динамике свидетельствуют, кроме прочего, об уровне развития деятельностных сил индивида, его способностей в избранной сфере деятельности.

ВЫСШИЕ СПОРТИВНЫЕ ДОСТИЖЕНИЯ являются своего рода эталонами человеческих возможностей, реализованных в спорте в тот или иной момент его истории. Ориентируясь на них можно соотнести  свои личные спортивные  успехи, наглядно сопоставить их, наметить доступную меру увеличения.

В этом заключается эталонная и  стимулирующая роль спортивных достижений, подчеркиваемая, в частности олимпийским  девизом: «Быстрее, выше, сильнее!».

Существенно, что сравнительный  анализ индивидуальных вариаций динамики результатов сопоставимых спортсменов дает определенные основания судить о продуктивности затрат их времени и сил на спортивную деятельность, а отсюда и о степени эффективности используемых ими средств и методов достижения результатов. Вся  долговременная динамика высших спортивных достижений в обществе свидетельствует о качестве сложившейся в нем школы спорта, уровне развития спортивной культуры, а в какой-то мере и о степени прогресса смежных с ней разделов культуры общества.

Всем этим определяется незаурядная личностная и социальная значимость спортивных результатов. Достижение их принято рассматривать как непосредственную цель спортивной деятельности. Это справедливо, если, однако, подразумевать тут лишь внешне конкретизированную, наглядно доходчивую цель. Но через достижение спортивных результатов реализуется и несравненно более существенная, глубинная цель, которая в гуманном обществе должна состоять в том, чтобы на пути к ним стимулировать духовное и физическое развитие спортсмена, содействовать самоутверждению и разностороннему совершенствованию личности, воспитывать через спорт активных деятелей общественного прогресса. Только при сопряженной реализации этих целей – внешне выраженной в достижении спортивных результатов и глубинной – спортивная деятельность обретает свой подлинный социальный и воспитательный смысл.