Фiзична реабiлiтацiя при цукровому дiабетi

Апаратна фізіотерапія може вирішувати наступні завдання:

• сприяти нормалізації порушеного вуглеводного, білкового, ліпідного та мінерального обмінів;
• знижувати рівень глікемії та підвищувати рівень імунореактивного інсуліну в сироватці крові;
• зменшувати контрінсулярний вплив гормональних та негормональних антагоністів інсуліну;
• шляхом стимуляції системи кровообігу поліпшувати мікроцеркуляцію, обмінні процеси в тканинах при мікро– та макроангіопатіях;
• надавати знеболювальний ефект при полінейропатіях, ангіопатіях тощо.

 

3.5. Нетрадиційні  засоби  і методи фізичної реабілітації  при цукровому діабеті

 

Багаторічний досвід застосування фізико-хімічних чинників в лікувальній практиці, наукові дослідження по обґрунтуванню їх використання в медицині і виявленню механізму дії дали нові факти і спонукали до розвитку нових напрямків в медичній реабілітації. Відомо, що сучасній медицині притаманні такі основні риси: вузька спеціалізація, добре розвинута фармакотерапія з домінуванням останньої в корекції порушених функцій і високим досягненням хірургії. Без сумніву, неможливо не враховувати величезного значення фармакотерапії в боротьбі з епідеміями, різкими гострими процесами, серцево-судинними захворюваннями. Але ж «фармакологічна перенасиченість» веде до відомих ускладнень, а найліпша віртуозна хірургічна операція потребує подальшої медичної реабілітації, яка вимагає інших методів. Методи альтернативної медицини здебільшого є методами із застрахуванням фізичних чинників.

Нетрадиційні засоби і методи фізичної реабілітації [48].

Розглянемо основні школи і  методи альтернативної  медицини [47]:

• лікувально–оздоровчі системи Китаю (Чжень–цзю, Цигун), Індії (Аюверда), Кореї (Су джок), Японії (Рейки), і інших країн сходу;
• традиційні школи європейської натурології і поведінкова терапія – режим, спосіб життя (В.Прістніц, С.Кнейп, Й.Шрот, Х.Беенджамен і інші);
• народна медицина слов’ян (парна лазня, лікування медом, глиною, піском);
• фітотерапія, аромотерапія ефірними маслами рослин (інгаляції, ванни, масаж);
• дієтотерапія (вегетаріанство, монодієти, нутрицевтика, харчові БАДи , макробіотика, очисна терапія);
• метало терапія, лікування мінералами, каменями (літотерапія), постійними магнітами;
• музикотерапія, танцювальна, ритмічна і звукова терапія;
• гомеопатія (С.Генеман), діагностика і лікування по р.Фолю, гомотоксикологія (Г.Рекевег);
• біологічний зворотній зв'язок, біорезонансна терапія;
• фауно терапія (гірудотерапія, апітерапія, іпотерапія і кумисолікування, дельфінотерапія).

Значна частина прийомів і методів  альтернативної медицини заснована  на світоглядних позиціях і національних архетипах, багато в чому обумовлених  специфічними природно–географічними, етнокультурними, соціально–економічними чинниками. Глобалізація і інформаційний  прогрес сприяють зростанню інтересу до природних методів, що сформувалися різних куточках нашої планети [48].

У вітчизняній медичній практиці, серед традиційних альтернативних методів, найбільший розвиток отримала фізіопунктура, що входить до числа  основних засобів, що використовуються в офіційних лікарських спеціальностях «рефлексотерапія» і «фізіотерапія», затверджено МОЗ України.

Фізіопунктура – метод, в якому  лікування пов’язане з використанням  чинників для впливу на біологічно активні точки організму (БАТ) [48].

До основних методів фізіопункткри  відносять голковколювання, припікання, багатоголковий масаж, акупресура, магніто–, метало–, соно–, фото–, електропунктура  та інші методики, у яких використовуються різноманітні фізичні чинники [47].

Одним з показань до застосування фізіокупунктури є ендокринні порушення (ЦД, клімактеричні розлади, легкого  ступеня тиреотоксикоз, ожиріння). Використовують такі методи, як: класична акупунктура, аурикулопунктура, припікання, подразнення  пучком голок.

Серед різноманітних методів альтернативної медицини все більшою популярністю серед пацієнтів користуються лікувальні методи, що використовують засоби рослинного, мінерального та тваринного походження [48].

Розглянемо рослинні цукрознижувальні засоби. Ціла низка рослин (понад 100 видів, що ростуть у нашій країні) дають цукрознижувальний ефект. Він зумовлений комплексом чинників – вмістом інсуліноподібних речовин, багатим набором вітамінів, нормалізуючою дією на вегетативну й серцево-судинну системи, на функцію печінки, впливом на процес всмоктування глюкози в кишках та ін. Лікарські цукрознижувальні рослини корисні, вони практично не шкідливі, істотно доповнюють цукрознижувальну терапію [50].

У хворих з легкими формами ЦД лікарські трави паралельно з  дієтою дають змогу обходитися без  препаратів, а при інших формах – зменшити їх дозування й стабілізувати  перебіг хвороби. Серед патентованих рослинних засобів цукрознижувальну дію має ціла низка препаратів стимулюючої дії: настоянка ехінопанаксу (по 30 крапель 3 рази на день), екстракт родіоли рідкий або «золотого  кореня» (10–15 крапель 3 рази на день), екстракт елеутерококу рідкий (по 30 крапель 3 рази на день). Усі препарати приймають за півгодини до їжі упродовж 1–1,5 міс з перервами на 2–3 міс. У проміжках можна рекомендувати відвари й настойки різних трав і зборів (листя чорниці, суниці, горіха волоського, кульбаби, кропиви, лушпиння квасолі, корінь лопуха, овес), які можна доповнювати у разі потребі жовчогінними, послаблювальними, заспокійливими рослинними засобами. Рослинні засоби зазвичай не дають побічного ефекту, не акумулюють, у чергуванні один з одним їх можна застосовувати роками. Останнім часом запропонований набір трав – арфазетин, з якого готують відвари, а також інші рослинні збори [37].

Таким чином, мільйони років назад  людина жила в світі природи, оточена  безліччю рослин, серед яких завжди щось цвіло, в безпосередньому контакті з тваринами, птахами і рибами. Системи відносин з флорою і фауною залишилися генетично закріпленими і, можливо, визначають нашу поведінку  сьогодні.

 

Висновки  до розділу 3

 

Нині основним засобом корекції рівня глюкози у крові є застосування замісної терапії інсуліном, оральними протидіабетичними препаратами та препаратами, що зменшують активність протиінсулярних позапанкреатичних чинників.

Проте навіть адекватне застосування цукрознижувальних препаратів, використання метаболітів та ангіопротекторів з урахуванням виникаючих ускладнень ЦД не завжди запобігає їх розвитку і забезпечує підтримку стабільного гомеостазу. 

Значна кількість ускладнень інсулінотерапії і застосування цукрознижувальних препаратів, а також розвиток у деяких хворих алергічних реакцій обмежують призначення загальноприйнятого медикаментозного лікування хворим на ЦД і зумовлюють необхідність застосування комплексної медичної реабілітації,  що повинна включати дієтотерапію, фітотерапію,  лікувальну фізичну культуру,  а також розробки нових програм фізичної реабілітації.

 

ВИСНОВКИ

 

Результати проведених досліджень, опрацьованого матеріалу дали можливість зробити наступні висновки:

1. Цукровий діабет в усіх країнах  світу визначається як медико-соціальна проблема сучасності в зв’язку із широким розповсюдженням цього захворювання, і експертами ВООЗ серед всіх хвороб віднесений на перше місце за інвалідізацією і на третє місце за смертністю.

2. Постаріння популяризації внаслідок  зниження народжуваності, зміна  характеру харчування в бік  переваги вуглеводних продуктів  і зниження питомої ваги білка  в харчовому раціоні, зростання  техногенних навантажень на оточуюче  середовище і збільшення шкідливих  факторів, що діють на організм, – все це збільшує ризик розвитку цукрового діабету.

3. На сьогоднішній день проблема  лікування цукрового діабету  не вирішена, медицина може лише  зводити до мінімуму його симптоми  за допомогою ретельно підібраної  дози препаратів, але захворювання  зберігається і рано чи пізно  призводить до різних ускладнень. Приведені вище факти стали підставою для пошуку немедикаментозних способів корекції даної патології. Одним з кардинальних напрямів є використання методів та засобів фізичної реабілітації.

5. Успіх ліквідування цукрового  діабету залежить в першу чергу  від активного самоконтролю за  призначеним лікуванням. Засоби  фізичної реабілітації в поєднанні  з консервативним лікуванням  показали, що лікування проходить  ефективніше, зменшує ризик ускладнень, а також є профілактичним засобом  при лікуванні даного захворювання.

7. Під час проведення фізичної реабілітації хворі на цукровий діабет досягають: зменшення потреби в цукрознижуючих засобах, збільшення засвоєння глюкози, поліпшення кровообігу, схуднення.

8. Сумарний ефект систематичних  фізичних навантажень зумовлює підвищення толерантності до вуглеводів, зменшує добові дози цукрознижуючих засобів, а також сприяє зменшенню кардіо-респіраторних ускладнень.

9. Дієтотерапія – є фундаментом на якому базується довічна комплексна терапія хворих на цукровий діабет. Треба пам’ятати, що без дієтотерапії будь-яке інше лікування приречене на невдачу або низьку ефективність.

10. В комплексному лікуванні  хворих на цукровий діабет  застосовуються рослинні засоби, які сприяють компенсації захворювання. Рослини збагачують організм лужними радикалами, підвищують лужний резерв і тим самим сприяють підвищеному використанню глюкози тканинами, а також впливають на обмін речовин, вегетативну збудливість, функцію печінки, шлунково-кишечного тракту, нирок.  

11. Апаратна фізіотерапія є фактором, що доповнює комплексне лікування. Фізіотерапевтичні методи позитивно впливають на центральний, периферичний та регіональний кровообіг, нормалізують імунні реакції, обмінні процеси, функції центральної і вегетативної нервової системи. Тому доцільно використовувати при цукровому діабеті апаратну фізіотерапію. А також такі неспецифічні чинники, як загартування організму, механотерапія, правильний режим праці та відпочинку.

12. Отже, результати дослідження доводять ефективність застосування фізичної реабілітації в лікуванні хворих на цукровий діабет.

 

 

 

 

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Виконавши дану наукову роботу та ознайомившись з проблематикою  хворих на цукровий діабет, надамо наступні практичні рекомендації.

Основними завданнями лікування хворих на ЦД є максимальна компенсація  обмінних процесів та забезпечення енергетичного балансу. Хворий на ЦД може досягнути цього результату за допомогою комплексної терапії, яка повинна включати: дієту; дозовані фізичні навантаження; навчання хворого і самоконтроль; фізіотерапію; масаж; застосування цукрознижувальних засобів (пероральні препарати або інсулін).

Надамо  детальніші рекомендації окремо по кожній з складових комплексної терапії.

1. Дієтотерапія.

Таблиця 5

Зразок меню на 4 хлібні одиниці (ХО), сніданок

Сніданок
Назва страви	Вага (г)	ХО	Ккал
Хліб український	25	1	65
Каша гречана	30	1	55
Яйце варене	100	-	100
Салат: капуста, огірки, помідори, цибуля, зелень	120	-	-
Печиво «Крекер» або галетне	25	1	50
Сир молочний не жирний	80	-	80
Чай зелений без цукру	250	-	0
Яблуко (свіже, печене)	100	1	50
Олія 1 ч. ложка	5	-	100

 

Таблиця 6

Зразок меню на 2 хлібні одиниці (ХО), 2-й сніданок

2-й сніданок
Назва страви	Вага (г)	ХО	Ккал
Печиво галетне	25	1	50
Сік томатний	250	-	-
Банан	80	1	50

 

 

Таблиця 7

Зразок меню на 6 хлібні одиниці (ХО), обід

Обід
Назва страви	Вага (г)	ХО	Ккал
Хліб український	25	1	65
Борщ український	250	1	100
Котлета парова з яловичини	70	1	100
Каша гречана	30	1	50
Салат овочево-фруктовий	69	1	100
Компот фруктово-ягідний без цукру	250	1	50
Олія	5	-	100