Организация и методика занятий оздоровительным плаванием

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ

 

Кафедра фізичної реабілітації

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія і методика занять оздоровчою фізичною культурою»

на тему:

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧИМ ПЛАВАННЯМ

 

 

Слухачки: 2 курсу 61 групи

Спеціальності «Фізична реабілітація» (2 в.о.)

                                                                        Деледивка Марина Миколаївна                                                                                              

Керівник: доцент Путров Сергій Юрійович

 

Національна шкала: _______________

Кількість балів: _______ Оцінка: ____

ECTS ____________

 

 

Члени комісії _________ ____________________________________

    (підпис)          (прізвище та ініціали)

 _________ ____________________________________

    (підпис)          (прізвище та ініціали)

 _________ ____________________________________

    (підпис)          (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

		Стор.
ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1.	СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ОЗДОРОВЧОГО ПЛАВАННЯ	5
1.1.	Теорія розвитку оздоровчого плавання	5
1.2.	Методичні особливості  побудови занять  оздоровчим плавання	7
1.3.	Організаційні особливості занять оздоровчим плаванням	9
	Висновки до  розділу 1	15
РОЗДІЛ 2.	МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ  ДОСЛІДЖЕНЬ	16
2.1.	Методи досліджень	16
2.2.	Організація досліджень	16
РОЗДІЛ 3.	РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ  ДОСЛІДЖЕНЬ	18
3.1.	Теоретичне обґрунтування організації та методики занять оздоровчим плаванням	18
3.2.	Аналіз впливу організації та методики занять оздоровчим плаванням	24
	Висновки до розділу 3	27
ВИСНОВКИ		28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		29

 

 

Вступ

Актуальність теми. На сьогодні в організації та методиці занять оздоровчим плаванням широке застосування знаходять науково обґрунтовані методи планування і управління тренувальним процесом. Із року в рік вивчається структура оздоровчого плавання, удосконалюється методика розвитку сили, витривалості і швидкісних можливостей. Розвивається і удосконалюється техніка способів оздоровчого плавання.

Сьогодні найбільшого наукового  пошуку стосуються проблеми співвідношення обсягів, інтенсивності та спрямованості тренувального заняття [1].

  Особливої уваги потребують молоді люди з відхиленням у стані здоров’я. Багато людей з ослабленим здоров’ям на початкових етапах занять з недовірою і боязкістю ставляться до різних фізичних вправ, як правило, погано переносять незвичні навантаження, вважаючи за краще вести малорухливий спосіб життя.

   У зв’язку з цим виникає необхідність до активнішого залучення у сферу фізкультурно-оздоровчої діяльності та пошуку оптимальних рухових режимів, пов’язаних з поліпшенням самопочуття, проявом позитивних емоцій. Особливе місце в даному контексті належить заняттям оздоровчому плаванню [4].

Оздоровче плавання проводиться з  метою загартування, попередження захворювань, зміцнення здоров’я, підвищення працездатності та віддалення ознак старіння.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування необхідності занять з оздоровчого плавання і його суті, зокрема при організації та методики занять оздоровчим плаванням.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження  проблеми  обґрунтування занять оздоровчим плавання.

2. Проаналізувати стан впливу методик занять з оздоровчого плавання.

3. Розглянути сучасні підходи до оцінки ефективності організаціі та методики занять оздоровчим плаванням.

Об’єкт дослідження  – організація та методика занять оздоровчим плаванням.

Предметом дослідження  зміст і методи занять з оздоровчого плавання.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури.

Практичне значення отриманих  результатів полягає у розробці практичних рекомендацій щодо застосування засобів і методів оздоровчого плавання.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота викладена на 31 сторінках тексту, вміщує 24 джерела.

 

РОЗДІЛ 1

 

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ОЗДОРОВЧОГО ПЛАВАННЯ

 

1.1. Теорія розвитку оздоровчого плавання

 

Досягнення науково-технічної революції, сучасні умови життя істотно  скорочують фізичні навантаження, але  не зменшують потреби в них. Людині природно потрібні різнобічні фізичні навантаження, що підтримують робочий тонус усіх органів та систем, зміцнюють та вдосконалюють високу працездатність нервової та серцево-судинної систем, дихального та травного апарату, м'язів та суглобів [1].

Ось чому частину вивільненого науково-технічною революцією часу людство повинно систематично відводити різнобічним рухам, займатися такими доступними видами спорту, як біг, ходьба, лижі і. звичайно, плавання. Інакше відбувається передчасне старіння, зниження загального тонусу організму, імунітету, розвиваються різні захворювання, спричинені гіподинамією: ожиріння, сарцево-судинні, нервові, ендокринні хвороби.

Плавання вважається у всьому світі, і в нашій країні, одним із наймасовіших та найдоступніших видів спорту й відпочинку, адже кожен має можливість у теплу пору року вийти на пляж.

Зараз досить чітко визначилися  та отримали популярність такі різновиди  плавання: початкове, спортивне» синхронне, підводне, прикладне, воєнизоване, лікувальне та оздоровче [2].

Лікувальне плавання застосовується для лікування різних захворювань, їх профілактики та реабілітації і здійснюється за призначенням лікаря.

Оздоровче плавання проводиться з метою загартування, попередження захворювань, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та віддалення ознак постаріння.

Специфічна оздоровча роль плавання полягає у зміцненні здоров'я та попередженні захворювань. Якщо, наприклад, під час бігу, ходьби, веслуванні на людину позитивно діють лише локомоторні навантаження, то в плаванні до них додаються різні впливи води, пов'язані з її фізичними, термічними, хімічними та механічними властивостями.

Фізичні властивості води були встановлені  ще задовго до нашої ери. Архімед  відкрив закон, за яким на будь-яке  тіло, занурене у рідину, діє виштовхувальна сила, спрямована догори, і яка дорівнює витісненій ним рідині. Дякуючи цьому, людина, що пливе в воді знаходиться майже у невагомому стані та ще й у горизонтальному положенні [3].

У таких незвичних умовах перебіг  функцій організму людини дещо змінюється. При плаванні на центри кори великих півкуль діє цілий потік нових подразників, спричинених рухами у напівневагомості, особливим положенням тулуба, більш глибоким диханням, тиском води на шкіру та ділянку грудної клітки, масуючою дією води, прохолодою тощо. На всі ці подразники посилаються з відповідних центрів головного мозку нові зворотні реакції. Ділянки головного мозку, котрі активно функціонували в наземних умовах, тоді відновлюються. Ось чому після плавання людина відчуває себе особливо відпочившою та розслабленою.

Загартовуюча роль плавання підсилюється механічною дією води. Навіть легка течія струменів води, хвилеутворення масують поверхню тіла плавця, зміцнюючи судини шкіри та периферичні нервові закінчення. Все це активізує обмінні процеси, полегшує кровообіг, зміцнює нервову систему [2].

Таким чином, оздоровче плавання проводиться з метою загартування, попередження захворювань, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та віддалення ознак постаріння.Благотворний вплив води на організм людини визначається її фізичними, хімічними та біологічними властивостями, що успішно використовуються для досягнення певних лікувальних цілей у практиці лікувальної фізичної культури.

 

1.2. Методичні особливості побудови  занять з оздоровчого плавання

 

Плавання є одним з ефективних засобів зміцнення здоров'я і фізичного розвитку людини, починаючи з перших місяців життя і до старості. Так відомий американський фахівець в області оздоровчих технологій Кеннет Купер, називає плавання другим (після бігу на лижах) по ефективності видом аеробного навантаження, яке також залучає до роботи всі основні м'язи [7].

При навчанні плаванню застосуються три основні групи методів:

1. Словесні методи:

• Опис - використовується для створення попереднього уявлення про досліджуваному русі;

• Пояснення - відповідає на питання, чому треба робити так, а не інакше;
• Розповідь - застосовується переважно для організації ігор;
• Бесіда - у формі запитань і відповідей підвищує самостійність і активність учнів;
• Розбір - чи підведення підсумків після виконання якого-небудь завдання, аналіз і обговорення допускаються помилок націлюють учнів на коригування своїх дій;
• Вказівка – носить методичний характер, акцентуючи уваги на ключових моментах виконуваного руху, що потім дає можливість виконати вправу в цілому [2].

При роботі з дітьми вказівки даються у формі образних виразів і порівнянь, що полегшує розуміння сутності завдання.

Наприклад, при навчанні видиху в воду - «дуй на воду, як на гарячий чай»; при навчанні рухи руками і ногами - «роби рухи руками, як млин». Команди розпорядження застосовуються для управління групою та процесом навчання.

Рахунок застосовується для створення  необхідного темпу і ритму  рухів (застосовується в плаванні тільки на початкових етапах навчання).

Наприклад, при вивченні рухів ніг  кролем - «раз-два-три, раз-два-три»; при освоєнні видиху у воду - коротке «вдих» і довге «ви-и-идох».

2. Наочні методи:

• Показ - проводиться перед заняттям у воді кваліфікованим плавцем;

• Навчальні наочні посібники - малюнки, плакати, відеоролики та ін.Вони акцентують увагу на таких деталях техніки, які важко показати;
• Жестикуляція - значно підвищує ефективність навчання плаванню.

Умови роботи в басейні - підвищений шум, плескіт води - ускладнюють сприйняття команд і вказівок педагога, тому застосовується широкий арсенал жестів при навчанні [7].

3. Практичні методи (метод вправ, змагальний, ігровий):

• Метод розучування вправи по частинах - використовується система підвідних вправ, яка дозволяє поступово збільшувати труднощі руху, що реалізує принцип доступності;

• Метод розучування в цілому - плавання з повною координацією рухів. Застосовується на завершальних етапах освоєння техніки способу плавання після вивчення елементів по частинах;
• Змагальний метод - характеризується: досягненням перемоги в результаті граничної мобілізації своїх можливостей, вміння показувати максимальний рівень фізичної і психічної підготовленості у боротьбі за першість;
• Ігровий метод - для нього характерні: емоційність і суперництво в рамках гри, вміння приймати самостійні рішення і проявляти ініціативу, комплексне вдосконалення фізичних якостей.

Гра вигідно відрізняється від  інших засобів навчання тим, що один рух, часом представляє певну  трудність, може легко розучуватися в самих різних ігрових ситуаціях. Весь урок може проводитися в ігровій  формі.

В основі суджень молодших школярів про ознаки і властивості предметів і явищ лежать найчастіше наочні вправи в описі. Тому показ вправ і образне порівняння мають велике значення в проведенні ігор.

З точки зору теорії фізичного виховання  процес навчання якого-небудь дії, яке вводиться до сформованого певною мірою навику, ділиться на три послідовні етапи [7].

1. Етап початкового розучування  - стадія, на якій формуються основи  або передумови уміння

2. Етап поглибленого розучування  - стадія, на якій утворюється  власне вміння в його цілісних контурах і деталях