Организация и методика занятий оздоровительным плаванием

Дослідження проводилися на базі басейну  з мінливих висотою дна фітнес-клубу "Хвиля". В експерименті брали  участь 9 дітей 8-12 років і 8 дорослих 27-35 років.Заняття проводилися 2 рази на тиждень і включали в себе 30 - хвилинні вправи на воді.

У воді заняття будувалися за тричастинній системі. У підготовчу частину заняття  включалися плавальні вправи, крокові  та бігові вправи невисокою координаційної складності. У підготовчу частину  заняття (тривалістю 7-10 хв) включалося 10-12 вправ, що виконуються одночасно батьками і дітьми.Основна частина займала 20-22 хв.

У неї включалися 20 вправ з навчання плавання, профілактиці остеохондрозу, змагання та естафети. Змагання та естафети застосовувалися для підвищення ЧСС у займаються після виконання  вправ з навчання плавання, а також для підвищення емоційного фону заняття і спільної діяльності дітей і батьків [19].

Заключна частина заняття (тривалістю 5-7 хв) містила 5 вправ, що включають  самомасаж, розслаблення і вдосконалення  дихання.Заняття закінчувалося пропливанія дистанції 50-100 м з низькою інтенсивністю.З метою оцінки вихідного рівня фізичного розвитку дітей 8-12 років використаний експрес-тест В.С. Язловецького. Тест включав 6 параметрів, за загальною сумою балів визначався рівень здоров'я.За отриманими даними, 52% дітей 8 - 12 років мають "середній" середнього" і "низький", і лише 5% дітей віднесені до рівня фізичного рівень фізичного розвитку, у той час як у 43% відзначений рівень розвитку "нижче розвитку "вище середнього ".Для оцінки початкового рівня здоров'я дорослих використовувався тест Г.Л. Апанасенко.

Рівні здоров'я діляться на 5 категорій. По кожному з показників нараховуються  відповідні бали, які підсумовуються, і за сумою знаходиться рівень здоров'я. Так, 66,7% батьків мають рівень фізичного розвитку "нижче середнього", 33% - "середній".

Після 6 місяців регулярних занять 69% дітей досягли "середнього" рівня фізичного розвитку і 31% - "вище середнього". "Середній" рівень розвитку мали 64% дорослих і "вище середнього" - 36% [19].

У дорослих вплив занять на загальну працездатність визначалася за результатами Гарвардського степ-тесту: у 82% жінок 27-35 років вихідний показник оцінювався як "хороший" і у 80% - як "дуже хороший" Пульсова крива уроку оздоровчого плавання в сімейних групах.

Для дослідження загальної працездатності дітей був використаний полегшений варіант Гарвардського степ-тесту - М-тест, в ході якого було виявлено "хороший" рівень працездатності у 53% мають і "задовільний" - у 47%.Через 6 місяців занять виявлено значне поліпшення показників: у батьків - на 6,8 бала, у дітей - на 8,9 бала. Рівень працездатності оцінювався як "відмінний" [19].

Для оцінки функціонального стану  займаються нами застосовувалися: проба  з затримкою дихання на вдиху (проба Штанге) і проба із затримкою  дихання на видиху (проба Генчі). В результаті 6 місяців занять виявлено достовірне збільшення часу затримки дихання на вдиху і видиху (р <0,001), що свідчить про поліпшення функціонального стану дихальної системи.

Для визначення динаміки реакції організму  на навантаження ми використовували пульсометрії.Різноманітність вправ і ігор робило заняття більш емоційним.

Це дозволило відносно високо піднімати  криву фізіологічного навантаження без великого втоми центральної  нервової системи.Дослідження показали, що середні дані і максимальні показники ЧСС під час оздоровчих занять з плавання у дітей і дорослих знаходяться в межах допустимих величин, визначених Ю.І. Савченкова і Т.Ф. Венгер, А.В. Кенеман і Д.В. Хухлаева [20].

З метою вивчення впливу занять на емоційний контакт батьків з дітьми і ставлення дітей до своєї сім'ї нами застосовувалися методики PARI і Рене Жиля.

Дослідження показали, що у батьків  зменшилася емоційна дистанція з  дитиною, з'явилося прагнення прискорити його розвиток, у 65% дорослих покращився контакт з дітьми.У 73% жінок знизилися дратівливість, суворість. Надмірне втручання в світ дитини після експерименту зменшилася у 45% дорослих.

У дітей з'явилася допитливість, підвищилися прагнення до домінування, товариськість, знизилися закритість, відстороненість.

На питання про емоції, які  найбільш точно описують психічний  стан під час занять оздоровчим плаванням  в сімейних групах, після експерименту 78% дітей відповіли, що відчувають радість  і веселощі, у 100% дітей проявився  інтерес до занять. У той же час 88% батьків відчувають задоволення від продуктивних результатів своїх дітей і поліпшення самопочуття [19].

Таким чином, світовий досвід показує, що засоби фізичної культури і спорту мають універсальної здатністю в комплексі вирішувати проблеми підвищення рівня здоров'я населення та формування здорового морально-психологічного клімату в колективах і в суспільстві в цілому.

Висновки до розділу 3

Аналіз літератури свідчить про  те, що теоретичне обґрунтування організації та методики занять оздоровчого плавання визначається поставленими завданнями та засобами і формами, що добираються для їх вирішення. Під час проведення занять з плавання в спеціальних медичних групах, необхідно отримуватись наступних методичних принципів.

Світовий досвід показує, що засоби фізичної культури і спорту мають універсальної здатністю в комплексі вирішувати проблеми підвищення рівня здоров'я населення та формування здорового морально-психологічного клімату в колективах і в суспільстві в цілому [16].

Спільні заняття фізичною культурою і спортом батьків з дітьми в чималому ступені сприяє духовному зближенню старших і молодших членів родини, що є основою порозуміння між ними. Так, наприклад, під час походів і прогулянок кожен член сім'ї виконує певні обов'язки.Одним з варіантів спільного проведення часу є плавання.

ВИСНОВКИ

1. Організації та методики занять оздоровчого плавання визначається поставленими завданнями та засобами і формами, що добираються для їх вирішення. Організація занять з плавання включає вибір і підготовку місця для занять, забезпечення безпеки займаються, побудова занять і керівництво групою. Місце для занять повинно відповідати розглянутим вище вимогам.

Якщо воно не відповідає нормам безпеки та гігієни, то заняття  з плавання в такому місці проводити  не можна.Кожне заняття з плавання повинне проводитися на основі певних програм і вирішувати конкретні виховні, освітні та оздоровчі завдання.

2. Організація та методика занять оздоровчим плаванням, полягаэ в тому, що воно є одним з ефективних засобів загартування людини, що підвищує опір організму дії температурних коливань і простудних захворювань. Вода очищає пори шкіри, допомагаючи шкірному диханню.

Заняття плаванням усувають порушення  постави, плоскостопість, гармонійно розвивають майже всі групи м’язів: плечового  поясу, рук, грудей, живота, спини і ніг. Плавання грає важливу роль в поліпшенні функцій дихання і серцево-судинної системи.

3. Заняття, оздоровчим плаванням проводиться з метою загартування, попередження захворювань, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності та віддалення ознак постаріння.Благотворний вплив води на організм людини визначається її фізичними, хімічними та біологічними властивостями, що успішно використовуються для досягнення певних лікувальних цілей у практиці лікувальної фізичної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аулик І. В. Визначення фізичної працездатності в клініці і спорті. – Медицина – 2000. // І. В. Аулик – С. 21 - 121.
2. Ашмарин Б. А. Теорія і методика педагогічних досліджень, у фізичному вихованні / Б. А. Ашмарин // Посібник для студентів, аспірантів, викладачів інститутів фізичної культури. – М.: Фізкультура і спорт, 1999. – С. 109-115.
3. Борилкевич В. Е. Организационные и методические принцип системы «Плавання» // Теория и методика физической культуры. 2001. № 3. – С. 24 - 25.
4. Гордияш И. А. Использование возможностей в системе физического воспитания в общеобразовательной школе / И. А. Гордияш, Е. В. Матыкина // Сб.: Актуальные проблемы развития спортивных танцев, аэробики и фитнеса: Сборник трудов Всероссийской научно-практической конференции 28-29 октября 2010 г / ФГОУ ВПО «ВГАФК». - 2010. – С. 16-18.
5. Давыдов В. Ю. Новые системы (Новые направления, методики, оборудование и инвентарь) Учебное пособие – 2-е изд. доп. и перераб. / В. Ю. Давыдов, А. И. Шамардин, Г. О. Краснова. - Волгоград: ВГАФК, 2004. - 244 с.
6. Давыдов, В. Ю. Методика преподавания оздоровительного плавания: Учеб. Пособие / В. Ю. Давыдов, Т. Г.Коваленко, Г. О.Краснова. - Волгоград: ВГАФК, 2004. - 124 с.
7. Драчук А. П. Прiоритетнi напрями фiзичноi пiдготовленостi студентськоi молодi / А. П. Драчук, I. М. Дуб, М. Я. Галайдюк // Молода спортивна наука України. - 2002. - № 6. - Т. 1. – С. 225 - 230.
8. Крючек Е. С. Аэробика: содержание и методика оздоровительных занятий. М.: Олимпия-Пресс, 2001. - 64 с.
9. Лисицкая Т. С. Принципы оздоровительной тренировки / Т. С. Лисицкая // Теория и практика физ. культуры. - 2002. - N 8. – С. 6-14.
10. Лисицька Г. С., Сиднева Л. В. Експериментальне обґрунтування особистостей складання комплексів вправ для занять оздоровчими видами плаванием // Молода спортивна наука України, Львів, том 1. – С. 205 -209.
11. Маслов В. И., Зволинская Н. Н. Высшее физкультурное образование сегодня и завтра // Теория и практика физической культуры. 2001. № 12. – С. 21—25.
12. Мякинченко Е. Б., Ивлев М. П., Шестаков М. П. и др. Методология управления тренировочной нагрузкой на занятиях // Теория и практика физической культуры. 1999. № 5. – С. 39—42.
13. Селуянов В. Н. Методика силовой подготовки в оздоровительной физической культуре // Аэробика. М., 2000. Зима № 1. – С. 2-5.
14. Уилмор Д. Х. Физиология спорта и двигательной активности: учеб. пособие / Д. Х. Уилмор, Д. Л. Костил. - К.: Олимп. лит., 1997. - 504 с.
15. Фомін Н. А. Фізіологічні основи рухової активності // Н. А. Фомін, Ю.Н. Вавілов. – М.: Фізкультура і спорт, 2004. - № 2 – С. 21-49.
16. Холодов, Ж. К. Теорія й методика фізичного виховання і спорту // Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов. – М.: «Академія», 2004. - № 5 – С. 54.
17. Шипилина І. А. Історія розвитку оздоровчого плавання // Теорія та методика фізичного виховання. – 2006. - № 5. – С. 36 – 38.
18. Аулик І. В. Визначення фізичної працездатності в клініці і спорті. – Медицина – 2000. // І. В.Аулик – С.21 - 121.
19. Ашмарин Б. А. Теорія і методика педагогічних досліджень, у фізичному вихованні / Б. А. Ашмарин // Посібник для студентів, аспірантів, викладачів інститутів фізичної культури. – М.: Фізкультура і спорт, 1999. – С. 109-115.
20. Маслов В. И., Зволинская Н. Н. Высшее физкультурное образование сегодня и завтра // Теория и практика физической культуры. 2000. № 12. – С. 21—25.
21. Уилмор Д. Х. Физиология спорта и двигательной активности: учеб. пособие / Д. Х. Уилмор, Д. Л. Костил. - К.: Олимп. лит., 1997. - 504 с.
22. Валеев Н. М. Лечебная физическая культура : учеб. [для студ. высш. учеб. завед.] / Н. М. Валеев. – М. : Академия, 2009. – 416 с.
23. Епифанов В. А. Лечебная физическая культура / В. А. Епифанов – М. : ГЭОТАР, 2002. – 568 с.
24. Мухін В. М. Фізична реабілітація. Підручник / В. М. Мухін – К. : Олімпійська література, 2005. – 471 с.