Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Сентября 2014 в 21:01, автореферат
Мета дослідження полягає в розробці та реалізації концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як методологічної основи формування системи спорту для всіх (складової здорового способу життя) з урахуванням особливостей сучасного етапу розвитку України, а також у науковому обґрунтуванні теоретико-методичних засад та технологій удосконалення державного управління й підготовки кадрів для сфери фізичної культури і спорту.
Практична значущість одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути застосовані у різних практичних сферах, пов'язаних із формуванням системи спорту для всіх в Україні. Основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних пропозицій, технологій і рекомендацій до формування системи спорту для всіх в Україні на основі гуманізації процесу залучення населення до рухової активності, що підтверджено відповідними актами впровадження.
Результати дослідження використано під час підготовки проектів таких нормативно-правових актів, розроблених за безпосередньої участі автора, як:
Матеріали наукових досліджень використовуються у діяльності Комітету Верховної Ради України у справах сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, профільного сектору Управління гуманітарної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення “Спорт для всіх”.
Сформульовані у дисертації висновки та пропозиції стали підґрунтям для запровадження навчальної дисципліни “Загальна теорія спорту для всіх” та вдосконалення навчальної дисципліни “Державне управління сферою фізичної культури і спорту” в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.
Особистий внесок здобувача в розробку досліджуваної наукової проблеми полягає у визначенні власного методологічного підходу до наукового аналізу формування системи спорту для всіх як складової здорового способу життя з урахуванням конкретного середовища та специфічних проблем, котрі виникають в Україні, що ґрунтується на концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності, в організації та проведенні досліджень, обробці та інтерпретації отриманих результатів, у формуванні теоретичних і методичних підходів, розробці проектів нормативно-правових актів та здійсненні заходів із державного управління розвитком фізичної культури і спорту в Україні. У спільних публікаціях автору належить формулювання наукової проблеми, визначення мети та завдань дослідження, аналіз і інтерпретація теоретичних та емпіричних матеріалів.
Апробація результатів дослідження. Матеріали роботи та результати дослідження оприлюднено:
а) на міжнародному рівні -- на наукових конгресах “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (Київ, Україна, 2000, 2005; Варшава, Польща, 2002; Гданськ, Польща, 2006; Мінськ, Республіка Білорусь, 2007; Москва, Російська Федерація, 2008); на ХVІ засіданні Європейської спортивної конференції (Дубровник, Хорватія, 2003); на міжнародних “круглих столах”, де розглядалися теми: “Проблеми масового спорту і туризму у ХХІ ст.” (Астана, Казахстан, 2003); “Європейські перехрестя: спорт відкриває двері до демократії” (Страсбург, Франція, 2004) та “Нове спортивне партнерство в Європі” (Буркас, Болгарія, 2005); на міжнародному форумі “Наукові принципи, історія та культура народного спорту” (Тегеран, Іран, 2004); на Х Всесвітньому конгресі “Спорт для всіх” (Рим, Італія, 2004); на ІІ Всесвітньому форумі TAFISA “Формування політики в спорті для всіх” (Рига, Латвія, 2007); на міжнародних семінарах “Проблеми і перспективи політики у сфері спорту для всіх у країнах Європи” (Київ, Україна, 2005) та “Здоров'я людини, фітнес і спорт для всіх” (Київ, Україна, 2007);
б) на всеукраїнському рівні -- на форумі “Здорова нація” (Київ, 2007); на науково-практичних конференціях “Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні” (Рівне, 1999, 2001, 2003, 2005); “Молода спортивна наука України” (Львів, 2000, 2001, 2003), “Роль фізичної культури і спорту в здоровому способі життя” (Львів, 2001), “Актуальні проблеми розвитку руху “Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України” (Тернопіль, 2004, 2007); “Реалізація здорового способу життя -- сучасні підходи” (Дрогобич, 2005, 2007); “Здорова нація -- запорука майбутнього України” (Київ, 2007); “Актуальні проблеми розвитку фізичного виховання, спорту і туризму в сучасному суспільстві” (Івано-Франківськ, 2007); “Спорт, духовність та гуманізм у сучасному світі” (Донецьк, 2007); “Здоров'я у житті та спорті: фактори ризику та зберігаючі технології” (Київ, 2007); на “круглому столі” Академії педагогічних наук України: “Сучасні проблеми фізичного виховання і розвитку учнівської та студентської молоді” (Київ, 2009).
Окремі результати дослідження знайшли відображення в проведенні колегій Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту (2002--2004) та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (2005--2006, 2008--2009), І Спортивного конгресу України (2004), засідань Національної ради з питань фізичної культури і спорту (2006, 2008--2009) та Національної ради з питань охорони здоров'я населення (2007).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в монографії “Спорт для всіх в Україні: теорія та практика” (2009) та в 44 наукових працях за темою дисертації, в тому числі в 24 статтях у фахових виданнях ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 457 сторінках, вона складається зі вступу, семи розділів, практичних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаних джерел (457 найменувань), ілюстрована 11 рисунками і 33 таблицями.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, вказано на зв'язок роботи з науковими планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методологію та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, а також визначено особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію результатів дослідження та публікації автора за темою дисертації.
Перший розділ “Формування системи спорту для всіх як наукова проблема” присвячений аналізу літературних джерел для визначення сутності спорту для всіх, історичних передумов його формування та особливостей сучасного розвитку у світовому контексті, а також для характеристики системи залучення населення до рухової активності в Україні у другій половині ХХ ст.
Проведене дослідження засвідчило, що формування сучасної міжнародної системи спорту для всіх розпочалося в Європі у 1960-х роках і детерміновано такими чинниками: 1) зростанням негативного впливу на здоров'я людини гіпокінезії, зумовленої впровадженням автоматизованого виробництва, збільшенням частки розумової праці у структурі трудової діяльності, а також через підвищення комфортності транспортних засобів, побутової техніки, комунальних послуг; 2) подоланням основних причин інфекційних захворювань населення та необхідністю впровадження ефективних механізмів профілактики хронічних захворювань, що стали основною причиною смертності людей; 3) низьким рівнем залучення європейців до рухової активності: спортом до зазначеного періоду здебільшого займалися лише юнаки та молоді чоловіки, а жінки, інваліди, пенсіонери, соціально незахищені громадяни (емігранти, безробітні та інші категорії населення) були позбавлені такої можливості, що суперечило загальним процесам розвитку цивілізації та не відповідало основним положенням Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.; 4) потребою зниження порога “великого спорту” для залучення до спортивної діяльності нових учасників та впровадження плюралізму в тодішній спортивний рух; 5) виникненням нових видів зброї масового знищення, як наслідок -- зменшується роль домінуючого до того часу військового спрямування фізичного виховання різних груп населення; 6) стрімким розвитком економіки в багатьох країнах Європи після Другої світової війни, який дозволяв значно збільшити обсяги інвестицій у покращання якості життя громадян.
Аналіз наукової літератури показав, що поняття “спорт для всіх” неоднозначно трактується вченими, а це актуалізує проведення теоретичного дослідження даної дефініції. Спорт для всіх, який зародився як спортивний рух (нестійке соціальне утворення), завдяки важливості та корисності для суспільства, зростаючій популярності, соціальному визнанню та певній типовості в реалізації оформився як соціальне явище (закономірна тенденція життєдіяльності суспільства) з відповідними властивостями та ознаками. Саме останні як видові характеристики відрізняють спорт для всіх від іншого соціального явища спортивного характеру -- спорту вищих досягнень. Визначено такі видові ознаки спорту для всіх: наявність доступної рухової активності, яка є визначальною ознакою цього соціального явища; здійснення у вільний від навчання або трудової діяльності та побутових турбот і транспортних послуг час, тобто під час дозвілля; заняття у формальних та/або неформальних групах, самостійно; спрямованість на збереження здоров'я людини та покращання якості її життя. Слід особливо підкреслити, що тільки повна наявність цих ознак характеризує таке суспільне явище, як спорт для всіх. Відсутність будь-якої з них, передусім визначальної, є свідченням про іншу соціальну реальність, яка не має відношення до об'єкта нашого вивчення. Проведений теоретичний аналіз дозволив автору запропонувати науково обґрунтоване сучасне визначення поняття “спорт для всіх”.
Розвитку спорту для всіх на міжнародному рівні сприяють міжурядові організації -- ООН, ЮНЕСКО, Всесвітня організація охорони здоров'я, Рада Європи, Європейський Союз та громадські організації -- МОК та Міжнародна асоціація спорту для всіх. Вони відіграють провідну роль у питаннях формування базових принципів, визначенні пріоритетних напрямів політики розвитку спорту для всіх, а також здійснюють постійний моніторинг ситуації та дають рекомендації урядам і громадським організаціям до забезпечення доступності занять спортом для різних груп населення з метою використання його можливостей для вирішення таких проблем: 1) покращання якості життя людей; 2) забезпечення гармонійного розвитку особистості; 3) прискорення соціальної інтеграції та підвищення соціальної згуртованості, особливо серед молоді; 4) виховання взаємної поваги, солідарності, правдивості та толерантності у суспільних відносинах; 5) зміцнення миру та активного залучення громадян до розвитку та демократизації суспільства; 6) підвищення ефективності впровадження здорового способу життя, профілактики захворювань, зміцнення індивідуального та громадського здоров'я.
Технології підтримки спорту для всіх з боку зазначених організацій базуються на врахуванні інтересів, побажань, здібностей та індивідуальних особливостей громадян, а також культурних традицій, соціально-економічних, кліматичних та географічних умов країн. Основу організаційних форм становить одночасне (у визначений день) проведення масових спортивних заходів у значній кількості населених пунктів із залученням широких верств населення за активної підтримки засобів масової інформації.
Для забезпечення системного аналізу розвитку спорту для всіх у світовому контексті охарактеризовано сучасну систему його організації та функціонування у Фінляндії, Німеччині, Франції, Японії та Канаді -- країнах із високим рівнем залучення населення до рухової активності. У цих країнах розробляються, приймаються та реалізуються загальнонаціональні програми сприяння розвитку спорту для всіх. Головне завдання держави та місцевого самоврядування у системі спорту для всіх -- створення сприятливих умов для його розвитку (нормативно-правова база, підготовка кадрів, наукова робота, будівництво та утримання спортивних споруд, встановлення необхідних економічних та інших преференцій тощо), а безпосередня організація занять привабливими видами рухової активності -- це завдання спортивних організацій різних форм власності. Основну відповідальність за розвиток спорту для всіх беруть на себе органи місцевого самоврядування. Високий рівень залучення населення до рухової активності оздоровчої спрямованості обумовлений належним рівнем забезпечення їх спортивними майданчиками, плавальними басейнами та залами різного профілю, а також кваліфікованими кадрами і волонтерами. Через засоби масової інформації здійснюється вплив на суспільну свідомість про доцільність і необхідність занять спортом для всіх. В Канаді та Фінляндії для громадян та їхніх дітей встановлено податкові заохочення до рухової активності.
В Україні у період 1960--1990-х років, коли у світі впроваджувався спорт для всіх, функціонувала малоефективна система залучення населення до рухової активності. На початку ХХІ ст. в Україні створено передумови для формування системи спорту для всіх, зокрема: накопичено значний практичний досвід та зафіксовано наукові результати безперспективності збереження традиційної авторитарної моделі розвитку фізичного виховання різних груп населення; забезпечено участь вітчизняних фахівців у роботі міжнародних організацій та світових наукових форумів, конгресів і семінарів із проблем спорту для всіх; узагальнено науково-практичний матеріал із питання забезпечення доступності рухової активності для широких верств населення у провідних країнах світу; накопичено достатні теоретичні та емпіричні знання з фізичного виховання різних груп населення та із впровадження досягнень науки в практику залучення до рухової активності людей різного віку та соціального статусу, що слугує підґрунтям для осмислення існуючих проблем, формування оригінальних ідей, постановки актуальних цілей та завдань подальших перспективних досліджень; вітчизняними філософами обґрунтовано високу ефективність теорії людиноцентризму у подоланні авторитаризму радянського періоду розвитку України та перших років формування нових соціально-економічних відносин у незалежній державі; висунуто наукову гіпотезу про формування вітчизняної системи спорту для всіх на основі гуманізації процесу залучення населення до рухової активності.
Информация о работе Теоретико-методологічні засади формування системи спорту для всіх в Україні