Теоретико-методологічні засади формування системи спорту для всіх в Україні

У зв'язку із зазначеним та з метою підвищення в Україні рівня залучення населення до рухової активності як важливого чинника здорового способу життя, визначено головні напрями дисертаційного дослідження теоретико-методологічних засад формування системи спорту для всіх в Україні, зокрема: розробка та впровадження концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності; обґрунтування цілей, функцій та структури системи спорту для всіх; удосконалення державного управління сферою фізичної культури і спорту в контексті формування системи спорту для всіх; вирішення проблем підготовки кадрів для системи спорту для всіх.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” відповідно до мети та завдань дослідження наведено застосований автором комплекс методів наукового пізнання. Дослідження здійснювалось у Національному університеті фізичного виховання і спорту України та охоплювало три етапи.

На першому етапі (2000--2002 рр.) здійснено інформаційний пошук, аналіз літературних та документальних джерел, що дозволило обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження, окреслити об'єкт та предмет дослідження, сформулювати мету, завдання, визначити конкретні методи дослідження.

Другий етап (2003--2005 рр.) було присвячено формуванню концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як методологічної основи формування системи спорту для всіх в Україні. Зокрема, було проаналізовано сутність гуманізму, його еволюцію та технології застосування різних видів соціальної активності. Виявлено та охарактеризовано протиріччя та особливості гуманізації фізичного виховання та спорту, сформульовано основні положення концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності в Україні. На цій основі здійснювалося теоретичне осмислення змісту та структури системи спорту для всіх в Україні, обґрунтування технологічних засад стратегічного планування з метою формування системи спорту для всіх, а також соціальне проектування закладів системи спорту для всіх. У 2003 р. організовано проведення та узагальнення результатів всеукраїнського соціологічного опитування, що стосувалося спортивної діяльності населення України, яке, відповідно до розробленого нами інструментарію, було здійснено Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України (1800 респондентів). Результати досліджень, проведених на цьому етапі, було використано для підготовки ряду проектів нормативно-правових актів, розроблених за нашої безпосередньої участі.

На третьому етапі (2006--2009 рр.) проведено дослідження теоретичних засад державного управління спортом для всіх в Україні, а також обґрунтовано технологію соціального моніторингу рівня залучення населення до спорту для всіх в Україні. З використанням цієї технології у квітні-травні 2008 р. компанією Research & Branding Group проведено всеукраїнське соціологічне опитування (1207 респондентів) та експертне оцінювання рівня залучення населення до спорту для всіх (100 експертів). Нами проведено аналіз та інтерпретацію отриманої інформації в ході цих опитувань.

На цьому етапі сформовано теоретико-методичні засади кадрового забезпечення управління спортом для всіх в Україні. У процесі досліджень було здійснено ретроспективний аналіз підготовки організаторів фізкультурно-спортивної роботи в Україні та у зарубіжних країнах (Великій Британії, Франції, Німеччині, Росії). Проведено соціологічне анкетування студентів (1504 особи) та викладачів (510 осіб) 16 вищих навчальних закладів України, а також керівників і спеціалістів організацій фізкультурно-спортивної спрямованості (587 осіб), що дало змогу визначити пріоритетні напрями реалізації розробленої концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності, а також з'ясувати головні проблеми підготовки майбутніх менеджерів спорту для всіх в Україні на сучасному етапі та обґрунтувати нові підходи до удосконалення змісту підготовки фахівців відповідних професій.

У третьому розділі “Концепція гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як методологічна основа формування системи спорту для всіх в Україні” розглянуто сутність, еволюцію та технології гуманізму, протиріччя та особливості гуманізації фізичного виховання та спорту, а також сформульовано основні положення концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності з урахуванням сучасного етапу розвитку України.

Аналіз особливостей багатовікової трансформації гуманістичної тенденції розвитку суспільства дозволяє зробити висновок про її універсальність та актуальність на всіх історичних етапах утвердження загальнолюдських цінностей заради суспільного прогресу Діалектика соціального розвитку переконує, що кожне суспільство має як гуманні, так і антигуманні риси. У різних історичних умовах переважає той або інший напрям розвитку

На сучасному етапі Україна повинна активніше прямувати шляхом розбудови суспільства, в якому гуманістичні ідеали мають посідати домінуюче місце в системі людських орієнтирів, а принципи гуманізму, людяності, поваги до особистості та її гідності стануть безумовними пріоритетами та нормами як офіційної політики, так і повсякденного життя. Визначальна ознака вітчизняної гуманістичної політики, її світоглядна основа -- це визнання людини вищою цінністю суспільства, а турботу про неї -- головною функцією держави. Методологічну основу гуманізації різних сфер життєдіяльності сучасного українського суспільства становлять теорія “людиноцентризму” та концепція “сталого людського розвитку”. В. Г. Кремень (2005) зазначає, що світоглядна позиція людиноцентризму як філософії гуманістично орієнтованої політики і практики державотворення повинна бути спрямована на подолання внутрішньої порожнечі, фактичної руйнації свідомості та світогляду. Це філософія творення людини -- конкретної, живої, сповненої енергії, діяльність якої обумовлена єдністю розуму і душі. Людиноцентризм повинен стати основним виміром державної політики в новітній історії України. Л. В. Губерський, В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко (2002) підкреслюють, що концепція сталого людського розвитку спрямована на збалансування всіх показників життя -- виробничих, соціальних, політичних, духовних, культурних, моральних. Людина в ній представлена як цілісна істота; суспільство -- як система відносин, кожен вид яких має гармонійно доповнювати одне одного.

Здійснено аналіз соціальних та педагогічних аспектів дегуманізації та гуманізації фізичного виховання різних груп населення. У фізичному вихованні з античних часів до сьогодення спостерігаються діалектична єдність та протистояння гуманістичної та дегуманістичної орієнтації розвитку. Домінування того чи іншого напряму залежить від багатьох чинників, серед яких провідне місце посідають соціально-економічні відносини у суспільстві та цілі, які ставляться перед системою фізичного виховання. В умовах тоталітарного суспільства характерним є підпорядкування зазначеної системи інтересам держави. Зокрема, в Радянському Союзі людина сприймалася як “гвинтик” бюрократичної машини, що забезпечує “будівництво комунізму”. Пріоритетним був основний принцип дегуманізації: людина -- засіб, а не мета системи.

Спорт володіє значним гуманістичним потенціалом, що приваблює широкі верстви населення, робить його популярним. Особливо це стосується спорту для всіх, який використовується для зміцнення здоров'я, відпочинку, розваги та спілкування між людьми. У цьому різновиді сучасного спорту, розповсюдженість якої зростає в багатьох країнах, містяться чималі можливості для впливу не тільки на здоров'я та фізичне вдосконалення, а й на духовний світ, на культуру людини -- її відчуття, емоції, моральні принципи, естетичні смаки. Проблема подолання авторитарних проявів як загальнодоступного спорту, так і спорту вищих досягнень набуває особливої гостроти в перехідних соціально-економічних умовах, коли суспільству необхідно мобілізувати наявні ресурси для саморозвитку на основі загальнолюдських цінностей.

Представлено концепцію гуманізації процесу залучення населення до рухової активності, розроблену з метою визначення методологічних засад формування системи спорту для всіх в Україні. Ця концепція подається як система поглядів на напрями впровадження гуманізму та подолання авторитаризму вітчизняної системи фізичного виховання різних груп населення. Детально охарактеризовано напрями гуманізації процесу залучення населення до рухової активності як методологічної основи формування системи спорту для всіх в Україні.

Державна політика, спрямована на залучення населення до рухової активності на гуманістичних засадах, має, передусім, зупинити тенденцію до погіршення здоров'я нації та депопуляції соціуму, сприяти якісному покращанню людського ресурсу, формуванню здорового способу життя, вихованню неприязні до шкідливих звичок (наркоманії, куріння, зловживання алкоголем, асоціальної поведінки).

Гуманізація залучення населення до рухової активності передбачає визнання кожної особи головною діючою фігурою цього процесу, що за допомогою інструкторів, тренерів та менеджерів спрямовується на розвиток особистості та вирішення важливих соціальних завдань: 1) соціалізації, 2) активного дозвілля, 3) зміцнення здоров'я та 4) покращання якості життя.

Основу сучасних технологій оздоровчої роботи гуманістичної спрямованості становить індивідуалізація діяльності з використання рухової активності для ведення здорового способу життя, її максимальне наближення та специфікація відповідно до потреб кожної особистості. З метою задоволення різних інтересів, потреб та здібностей людей спортивна індустрія перманентно продукує нові види та форми рухової активності.

Один із напрямів гуманізації процесу залучення населення до рухової активності проявляється у плюралізмі. Невиправданим є намагання підвести всіх під єдині стандарти та програми. Кожна людина повинна мати можливість вибрати ту форму та вид рухової активності, від яких вона отримує “радість м'язової діяльність” та задоволення. Примус та обмеження свободи призводять до відчуження людини від рухової активності оздоровчої спрямованості. Залучення населення до такої діяльності має відбувається на засадах добровільності та усвідомлення ними важливості таких занять для збереження здоров'я, активного дозвілля та загалом -- покращання якості життя.

Впровадження ринкових механізмів у сферу фізичної культури і спорту, її комерціалізація невідворотно ведуть до розподілу суб'єктів цієї сфери за рівнем умов та якості надання відповідних послуг. Світова практика свідчить, що уникнути такої диференціації практично неможливо. Одна з тенденцій гуманізації процесу залучення населення до рухової активності проявляється у створенні необхідних умов для соціально незахищених верств населення. Основна відповідальність за надання можливостей для кожної людини у доступності занять руховою активністю покладається на державні інституції та органи місцевого самоврядування.

У вітчизняній системі фізичного виховання різних груп населення нагальною є потреба у подоланні статусно-функціонального розподілу ролей у процесі залучення населення до рухової активності, який протягом тривалого часу впроваджувався на основі авторитарного підходу. Відносини між інструктором, тренером, менеджером та особами, які залучаються до рухової активності, мають перейти зі сфери формально-організаційної у сферу неформальної комунікації. Взаємовідносини на засадах партнерського співробітництва повинні замінити ще домінуючі менторські стосунки.

У процесі самовдосконалення особистості під час занять різними видами рухової активності важливим є не тільки тілесний компонент, а й духовний. Видатний представник німецької класичної філософії Г. Гегель в цьому контексті зазначав, що істинно культурні люди, які здатні фізичною працею вигідно змінити свою фігуру та які вміють тримати себе гарно та незалежно зовні, мають внутрішнім джерелом таких проявів високу духовну культуру.

Реалізація розробленої концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності забезпечила формування системи спорту для всіх з урахуванням конкретного середовища та специфічних проблем, що виникають в Україні.

У четвертому розділі “Цілі, функції та структура системи спорту для всіх в Україні” визначено та науково обґрунтовано головні характеристики системи спорту для всіх в Україні.

У соціальних системах здійснюється декомпозиція основної цілі на ряд складових, що дозволяє сформувати ієрархію цілей від найвищої до найнижчої. Супідрядність цілей для наочності подається у вигляді так званого “дерева цілей”, яке дозволяє системно показати порядок руху до мети шляхом досягнення цілей нижчого рівня.

Проведене дослідження дало змогу визначити, що основна ціль (або мета) системи спорту для всіх -- це залучення людей до рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров'я. Критерієм рівня реалізації цієї мети є показник співвідношення кількості людей, які мають достатню рухову активність під час дозвілля для збереження здоров'я, до загальної кількості населення. Для визначення шляхів досягнення вказаної мети системи спорту для всіх її необхідно диференціювати на проміжні та первинні цілі, суть яких зводиться до відповіді на запитання: яким чином залучити та утримати кожну людину на відповідному рівні рухової активності під час дозвілля для зміцнення здоров'я?

На основі проведеного теоретичного дослідження інтересу людини до рухової активності та відповідно до обґрунтованої концепції гуманізації процесу залучення населення до рухової активності можна стверджувати, що проміжними цілями для досягнення мети системи спорту для всіх є: сформованість інтересу людини до рухової активності та наявність можливостей для підтримання та задоволення цього інтересу.

Формування інтересу людини до рухової активності, як усвідомленого мотиву, відбувається через пізнання та розуміння значущості відповідних індивідуальних та соціальних причин такої діяльності. Для появи у людини пізнавального потягу (бажання) здійснювати рухову активність під час дозвілля для зміцнення здоров'я необхідно досягти таких первинних цілей (відповідно до номерів на рис. 1): 1 -- забезпечення інформованості населення про користь рухової активності та про можливі шляхи зміни поведінки людини для ведення здорового способу життя; 2 -- здійснення пропаганди різних форм та видів спорту для всіх.

Створення можливостей для підтримання та задоволення інтересу людини до рухової активності передбачає такі первинні цілі системи спорту для всіх (відповідно до номерів на рис. 1): 3 -- оптимальне планування кожною людиною свого вільного часу та передбачення в ньому періоду для рухової активності для зміцнення здоров'я; 4 -- володіння кожною людиною комплексом спеціальних знань та вмінь ефективно використовувати рухову активність для зміцнення здоров'я під час самостійних занять та занять у неформальних групах; 5 -- формування та дотримання соціальних стандартів рівня забезпечення населення доступними спортивними спорудами та професійними кадрами і волонтерами; 6 -- проведення соціального моніторингу рівня залучення населення до рухової активності та оцінки рівня фізичного здоров'я населення; 7 -- запровадження технологій для об'єктивного вимірювання рівня рухової активності людини (крокоміри, аксерометри тощо); 8 -- організація масових спортивних заходів та фестивалів; 9 -- розгалужена мережа закладів, установ та організацій із надання фізкультурно-оздоровчих послуг; 10 -- здійснення міського планування і будівництва, яке б спонукало людину до рухової активності для здоров'я; 11 -- заохочення у сфері транспорту фізично активних способів пересування (ходьба, їзда на велосипеді).