Мовленнєві засоби створення експресивності в текстах публіцистичного стилю

 

На наступному етапі  аудитори досліджували тональний діапазон, який використовується у досліджених  фрагментах. Результати дослідження  відбито у Таблиці 4.

Таблиця 4

Результати аудиторського дослідження тонального діапазону еспресивних фраз, в %

Тональний діапазон
широкий	середній	Вузький
60	23	17

 

 

Як показують результати аудиторського аналізу, найбільш частіше  у мовленні Т. Блера використовується широкий тональний діапазон (60%) та рідше використовуються середній та вузький тональний діапазон, наведемо приклади вживання  широкого тонального діапазону:

 

• He said he too hated war and the pain and suffering it causes, but there was a moral case for getting rid of  him.

 

Далі аудитори досліджували темп експресивних фраз. Результати дослідження  відображено у Таблиці 5.

Таблиця 5

Результати  аудиторського  досліджування  темпу  вимовлення  експресивних фраз, в %

 

Темп
Нормальний	Уповільнений	Прискорений
55	35	10

 

Як виходить з таблиці 5, аудитори встановили, що Блер говорить, як правило, у нормальному темпі. Нормальний темп у його мовленні складає 55%.

Досить часто (35%), на думку  аудиторів, Блер вживає уповільнений темп, який призначений надати вагомості його фразам. Прикладом використання уповільненого темпу служать наступні фрази:

 

• So if we didn't know it before, we know now: these events and our response to them shape the fate not of one nation but of one world.

 

• First, the world works better when the US and the EU stand together. There will be issues that divide – issues of trade, most recently over steel, for example. But on the big security issues, the common interests dwarf the divide.

 

Прискорений темп вживається край рідко – 10%. 

Наведемо приклад вживання Т. Блером прискореного темпу:

• Al Qaida's network has been destroyed in Afghanistan, though without doubt a residual capability remains and we should still be immensely vigilant.

Гучність звуку  варіюється від тихого до дуже гучного. Найчастіше за допомогою гучності  спікер виділяє найбільш важливі слова, що справляє певний психологічний аспект на аудиторію.

Отже, проведений аудиторський аналіз дає змогу дійти до наступних  висновків:

1) для надання фразам  експресивності в якості фінальних тонів частіше всього використовується низхідний тон (52%);

2) в політичній промові  яскраво інтонаційно маркуються  вставні слова, такі як “in fact, actually, naturally, honestly speaking. In my opinion, to my mind, well, firstly, first of all, secondly, finally, nevertheless, anyway, to proceed”, актуалізатори часу, такі як “the next day, after that, eventually”, їх вимовлення характерізується високим тональни рівнем та вживанням високого падіння або низхідно-висхідного тону.

3) для надання фразам експресивності в якості нефінальних тонів вживаються переважно низхідні термінальні тони;

4) у більшості  випадків експресивність фрази  реалізується завдяки вживанню  низхідної перед’ядерної моделі, у деяких випадках для уникнення  монотонності трапляються також рівна та плинні шкали;

5) найбільш вживаною висотою тону, яка характерізує експресивні фрази, є високий тональний рівень (50%), менш частіше середній (31%) та низький тональні дорівнює 19%. Високий тональний рівень дозволяє спікеру звучати впевненно, урочисто, категорично і, на нашу думку, цей інтонаційний засіб є головним диференційним засобом створення експресивності мовлення політичних лідерів;

6) важливим засобом  створення експресивності є також  вживання широкого тонального  діапазону (60%);

7) у більшості випадків експресивність фрази реалізується вживаннм уповільненого темпу мовлення, який призначений надати вагомості його фразам та пригорнути увагу слухачів.

Таким чином, аудиторський аналіз підтвердив зроблені нами перцептивні висновки про те, що лідери, мотивіровані владою, прагнуть використання таких просодичних засобів, які відповідають і підкреслюють імідж сильного, твердого і впевненого у собі лідера: мелодичний репертуар таких ораторів не відзначений великим різноманіттям, а скоріш представляє собою стандартний набор тонів і шкал, який використовується у всіх ситуаціях спілкування.

В високо офіційній ситуації у мелодичному характері синтагми аудитори зазначили преобладання низхідного контура у поєднанні з низхідними тонами або рівного контура у поєднанні з рівним тоном. Аудитори також зазначили практичну відсутність складених тонів, а висхідні тони були зафіксовані тільки у некінцевих синтагмах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Наша робота була присвячена актуальній темі – виявленню лексичних, граматичних та інтонаційних засобів створення експресивності мовлення в текстах публіцистичного стилю.

Отже, прикладами публіцистичного  стилю можуть виступати тексти різних жанрів, як монологічні, так і діалогічні за формою: журнальні статті, соціально-політичні есе, публічні виступи, політичні дебати.

Призначення публіцистичного  стилю – повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей правильне відношення до суспільних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне-політичне значення. У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу (агітації і пропаганди),  з  яким  сполучається  чисто  інформативна  функція (повідомлення новин).

Риторика – мистецтво складання і проголошення мов.  Риторика мала визначену мету – переконати слухача в правоті, що говорить.

Дослідження експресивних морфологічних засобів  використовуваних

Т. Блером показало, що експресивність може бути виражена найвищим ступенем порівняння прикметників і прислівників.

Дослідження синтаксичної структури мови Т. Блера показало, що найбільш типовим було вживання складнопідрядних речень, які включали по 3-5 підлеглих частин. Як правило, уживаються складнопідрядні причинно-наслідкові  (62%),  додаткові (24%), і тимчасові (14%) пропозиції. Також важливими засобами створення експресивності є вставні конструкції, повтори, паралелізми, вставні фрази, відособлення, однорідні члени речення і ін.

Найбільш характерними засобами створення експресивності в мові Т. Блера є повтори, паралелізми і вставні слова.

Спостереження над лексикою, використовуваною Т. Блером, дозволяє відзначити ряд іменників абстрактної  семантики, використання інтенсифікаторів, прикметників, що характеризуються експресивним забарвленням, модальних дієслів, дієслів розумової діяльності.

Дослідження експресивних інтонаційних засобів, використовуваних Т. Блером, показало, що найчастіше для  створення експресивності використовується низхідна шкала (Descending Stepping Scale) (30%) .Наряду з низхідною також використовувалися інші шкали: висхідна(19%), рівна(27%), плинна (15%), скандетна (9%).

Наступним компонентом  інтонації, який виявився достатньо  важливим для утворення експресивності фраз, є термінальний тон. Найбільш використаний термінальний тон –  це High Fall (30%). Також часто були використані такі тони – Fall Rise (18%), Low Fall (16%), Rise Fall (11%), Low Rise (13%) та інші.

Фрази, які використовував Т. Блер, характеризуються, як правило, високим або середнім тональним  рівнем вимовлення. Низький тональний  рівень вживається поряд з високим для створення тонального контрасту і, таким чином, теж сприяє інтонаційній експресивності.

Проведений аудиторський аналіз дає  змогу дійти до наступних висновків:

Для надання фразам експресивності в якості фінальних тонів частіше всього використовується низхідний тон (52%);

 В політичній промові  яскраво інтонаційно маркуються  вставні слова, такі як “in fact, actually, naturally, honestly speaking. In my opinion, to my mind, well, firstly, first of all, secondly, finally, nevertheless, anyway, to proceed”, актуалізатори часу, такі як “the next day, after that, eventually”, їх вимовлення характерізується високим тональним рівнем та вживанням високого падіння або низхідно-висхідного тону.

 Для надання фразам експресивності в якості нефінальних тонів вживаються переважно низхідні термінальні тони.

У більшості  випадків експресивність фрази реалізується завдяки вживанню низхідної перед’ядерної  моделі, у деяких випадках для уникнення  монотонності трапляються також  рівна та плинні шкали.

 Найбільш вживаною висотою тону, яка характерізує експресивні фрази, є високий тональний рівень (50%), менш частіше середній (31%) та низький тональні дорівнює 19%. Високий тональний рівень дозволяє спікеру звучати впевненно, урочисто, категорично і, на нашу думку, цей інтонаційний засіб є головним диференційним засобом створення експресивності мовлення політичних лідерів.

Важливим засобом створення  експресивності є також вживання широкого тонального діапазону (60%).

 У більшості випадків експресивність фрази реалізується вживаннм уповільненого темпу мовлення, який призначений надати вагомості його фразам та пригорнути увагу слухачів.

Таким чином, у нашій  роботі ми представили характерні риси експресивного мовлення, а також  лексичні, граматичні та інтонаційні засоби створення експресивності в речі Т. Блера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібліографія:

 

1. Абашкина. Е. Политиками   не   рождаются:   как   стать   и   остаться.
2. Аверина М.Н. Обучение употреблению эмоционально-экспрессивных лексических средств речевой коммуникации (английский язык, лингвистический вуз): Автореф. дис. – 1998. – 22 с.
3. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. – М.: Высшая школа, 1984.
4. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка): Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1984. – 211 с.
5. Антипова А. М. Система английской речевой интонации. – М: «Высшая школа», 1979.
6. Апресян Г.З. Ораторское искусство. М., 1978. – 79 с.
7. Апресян М.Г. Эмотивные прилагательные в функции определения и предикативы (на материале современного английского языка): Автореф. дис. – М., 1986. – 23 с.
8. Арнольд И.В. Интерпретация художественного текста: типы выдвижения и проблемы экспрессивности // Экспрессивные средства английского языка. - Ленинград, 1975. - С. 11-20.
9. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – М.: Просвещение, 1990.
10. Балли Ш. Французская стилистика. – М., 1961. – 394 с.
11. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. – Львов: Свит, 1997. – 148 с.
12. Блохина Л.П. О роли просодических средств в организации устных текстов // Функциональная просодия текста: Сб. науч.тр. – М., 1982. – Вып.201. – С.52 – 64.
13. Брандес М.П., Иванова Т.П. Стилистическая интерпретация текста. – М.: Высшая школа, 1991. – 143 с.
14. Бровченко Т.А., Волошин В.Г. Методические указания по математической обработке и анализу результатов фонетического эксперимента. – Одесса: ОГУ, 1986. – 49 с.
15. Брызгунова Е.А. Эмоционально-стилистические различия русской звучащей речи. – М.: Изд-во Московского университетата, 1984. – 116 с.
16. Васильева Е.Г. Политический         имидж:         содержательный         и 
    функциональный аспекты. Волгоград., 1995. — 16 с.
17. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. – М.: МГУ, 2000. – 195 с.
18. Гак В.Г. К проблеме соотношения языка и действительности // Вопросы языкознания. – М., 1972. – №5. – С. 8 – 48.
19. Гальперин И.Г. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981.
20. Горячева Н.Ю. Некоторые особенности реализации просодической категории выделенности в спонтанном звучащем тексте: Дис. ...канд. филол. наук: 10.02.04. -Москва, 1999. – 187 с.
21. Денисов В.Ф. Интонационная структура фраз, передающих комплекс эмоций от недовольства до ярости в английской речи (экспериментально-фонетическое исследование): Автореф. дис. – 1973. – 20 с.
22. Дубовский Ю.А. Анализ интонации устного текста и его составляющих. – Минск: Вышейшая школа, 1978. – 153 с.
23. Есенина О.А. Конструкции экспрессивной оценки в современном английском языке: Автореф. дисс. – М., 1991. - 16 с.
24. Ефимов А.И. Об изучении языка художественных произведений. М., 1952.
25. Жучкова Н.Ф. Грамматические особенности эмоциональных структур в составе речевых комплексов: на материале английского языка: Автореф. дис. – 1984. – 16 с.
26. Златоустова Л.В., Надеина Т.М. Просодические средства выделения слова во фразе // Экспериментальная фонетика. – М.: Наука, 1989, 175 с.
27. Каламова Н.А. К вопросу о переходности одних частей речи в другие // Русский язык в школе, 1961, № 5, с. 56-59 58.
28. Киселева, Л.А. Вопросы теорий речевого воздействия. Л.: ЛГУ, - 1978.
29. Комарова А.М. О соотношении субституции и экспрессивности // Экспрессивность на разных уровнях языка: Межвузовский сборник научных трудов. - Новосибирск: Изд-во Новосибирского университета, 1984.
30. Кухаренко В. А. Интерпретация текста.- Одесса: Латстар, 2002. – 292с.
31. Лукьянова Н.А. О семантике эмоционально-оценочных слов русского языка // Семантическая структура слова.- Кемерово, 1994.
32. Лукьянова Н.А. О соотношении понятий экспрессивность, эмоциональность, оценочность // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Вып.5. – Новосибирск: Новосибирский государственный университет, 1976.
33. Лук'янова Г.Л., Пашіс Л.О. Історія англійської мови у схемах та таблицях», – 1986.
34. Медведева Т.Г. Просодические и спектральные характеристики эмоционально окрашенной речи (на материале английского языка в сопоставлении с русским): Автореф. дис. – 1977. – 27 с.
35. Микулич А. В. Просодические характеристики английской официально-деловой и непринужденной диалогической речи в условиях интерференции: Автореф. дис. ...канд. филол. наук: 10.02.04. – Минск, 1988, 23 с.
36. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М.: Наука, 1989. - 134 с.
37. Нушикян Э.А. Типология интонации эмоциональной речи. – Киев: Вища школа, 1986. – 157 с.
38. Постникова Л.В. Просодия и политический имидж оратора (на материале речей американских президентов):  дис. … канд. филол. наук. – М., 2003. – 199 с.
39. Потапова Р.К. Речь: коммуникация, информация, кибернетика. – М.: Радио и связь, 1997. – 528 с.
40. Потебня А. А. Полный сборник сочинений. – Одесса, Изд. Украины, 1922, Т. 1, с. 245.
41. Почепцов Г.Г. Паблик Рилейшнз для профессионалов. М.: Ваклер, 
    Рефл-бук, 1999. – 623 с.
42. Прокофьева О.Г. Семантика интонационной выделенности в текстах спонтанной монологической речи: Дис. …канд. 10.02.04. – Москва 2000 168 с.
43. Рождественский Ю.В. О термине «риторика». Сб. Риторика – 1995. – 94 с.
44. Рождественский Ю.В. Теория риторики. – М.: Наука, 1997. – 134 с.
45. Скребнев Ю.М. Очерк теории стилистики. – Горький, 1975
46. Соколова М.А., Гинтовт К.П., Тихонова И.С., Тихонова Р.М. Теоретическая фонетика английского языка. – М.: Гуманит. Изд.центр ВЛАДОС, 1996. – 286 с.
47. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики коммуникативных единиц. – М.: Наука, 1986. – 144 с.
48. Терентьева Л.В. Некоторые тенденции в развитии оценочно-воздействующей функции современной публицистики //Лингвистика. –1997.-№ 1.
49. Торсуева И.Г. Интонация и смысл высказывания. – М., 1979.
50. Труханова Н.Л. Экспрессивные просодические средства в реализации прагматического аспекта текста: Автореф. дис. канд. филол. наук. – Одесса, 1990, 16 с.
51. Филимонова О.Е. Язык эмоций в английском тексте (когнитивный и коммуникативный аспекты). – СПб., 2001. – 259 с.
52. Харченко В.К. Разграничение оценочности, образности, экспрессивности и эмоциональности в семантике слова. РЯШ, 1976, № 3.
53. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови/ В.А.Чабаненко. – Запорізький державний університет.
54. Чайковский Р.Р. Общая лингвостлистическая категория экспрессивности и экспрессивность синтаксиса. – Учен. зап. 1-го МГПИИЯ им. Тореза, 1971, т. 64.
55. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка. – Воронеж, 1987.

  эффективным   политическим   лидером.   М.:   Антиква, 1993. –      221с.

56. Charleston, Britta M. Studies on the emotional and affective means of expression in Modern English. – Bern: Francke, 1960. – 357 p. Грамматические и лексические средства выражения эмоций в современном английском языке.
57. Connolly. W. E. Appearance  and reality in politics.  Cambridge.  Etc.:C. univ. press, 1981. – VIII, 218 p.
58. George A.L., George J.L. The  inaugural  address  of American  presidents:   Thepublic philosophy and rhetoric. Lanham, etc. Univ. press of America, 1984. – XII, 44 p.
59. Halliday M.A.K.Course of spoken English intonation. – London, 1970. – 312 p.
60. Hauzer, M.D. The evolution of communication. – Cambridge; London, 1996. – 322 p.
61. Humbert, Helga. Phonological segments: their structure and behavior. – Cambridge, 1995. – 245 p.
62. Lowi T. J. The Personal president power investigated,   Promise 
    unfulfilled. – London, 1997. – 222 p.
63. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия, 1969. – 608 с.
64. Лингвистический энциклопедический словарь / под общ. ред. В.Н. Ярцевой. М.: Сов. Энциклопедия, 1990. – 455 с.