Особенности украинской блогосферы

Блоги можна класифікувати по різним характеристикам та якостям. Найбільш відомою є класифікація по суб’єктивним параметрам, що запропонована практикуючим блогером, В.П. Волохонським.

Блоги можна поділити за їх авторством:

• особистий (авторський) – ведеться однією особою, як правило його власником;
• «примарний» - ведеться від іншого імені або від імені невстановленої особи;
• колективний або суспільний – ведеться групою осіб за правилами, встановленими власником;
• корпоративний – ведеться співробітниками однієї організації.

Також блоги класифікують за наявністю або типу мультимедіа:

• текстовий – блог, основним змістом якого є тексти;
• фотоблог – основний зміст складають фотопублікації;
• музичний – основний зміст складає музика;
• подкаст та блогкастінг - блог, основний зміст якого аудіотекстові MP3-файли;
• відеоблог – основний зміст представлений у вигляді відеофайлів.

Ще одним критерієм, за яким розрізняють блоги є зміст:

• контентний – блог, в якому публікується первинний авторський контент;
• моніторинговий – блог, основним контентом якого є посилання на інші сайти;
• цитатний – блог, основним контентом якого є цитати з інших публікацій;
• тамблелог – це різновид блогу, який відрізняється від інших тим, що система ведення заміток та записів більш ідентична записам потоку свідомості; складається з цитат, окремих думок, що записані як би для себе.
• сплог (спам-блог) – блог, призначення якого агресивна, неприхована реклама [6, с. 56-58].

Як показує  практика, в цілому у блогосфері переважають мультиконтентні блоги, тобто ті, які мають універсальний  інтегрований медіаконтент широкої  тематичної спрямованості. Але при  цьому кожний блогер, навіть при  наявності різноманітного змісту, прагне створити блог певного конкретного типу [19].

В останні роки вченні відмічають стрімкий ріст активності інтернет-користувачів. Кількість активних блогів у світі налічує десятки мільйонів. З-поміж них є чимало таких, які претендують називатися журналістикою: вони можуть охоплювати широкий спектр тем – від політичних коментарів і новин до різноманітних захоплень (вести журналістські розслідування, подавати достовірні факти, містити інтерв’ю тощо) [25, с.23].

Слід зазначити, що для української блогосфери характерне використання блог-платформ, наприклад Live Journal (Живий Журнал), або публікування у рубриках «Блоги» на сайтах інтернет-видань.

Чимало інтернет-видань в Україні (наприклад, «Українська  правда», «Кореспондент», «Захід.нет») мають рубрику «Блоги». Вести її можуть і журналісти (наприклад, блог головного редактора «Української правди» Олени Притули), і відомі інтелектуали з-поза меж редакції.

За своїм  жанром це старі добрі «авторські колонки» або «Щоденники» - рубрики, які здавна практикують у традиційній друкованій періодиці. Правда, тут є щонайменше дві суттєві відмінності.

Перша полягає  в тому, що автори блогів на сторінках  відомих ЗМІ мають персональний доступ до цього розділу сайту  і публікують там матеріали у  власній редакції, без втручання  ззовні. Тобто внутрішньоредакційної цензури чи редагування зазвичай немає.

Друга відмінність  – кількісна. Традиційна паперова газета могла собі дозволити одну-дві  авторські колонки. Натомість блогерів тієї ж «Української правди» - майже  півсотні. Щодня з’являється щонайменше 3-5 публікацій цієї рубрики. Особливі події можуть змусити вийти у світ зі своїми міркуваннями водночас кілька десятків блогерів, оскільки кількісних обмежень, на відміну від традиційних ЗМІ, в інтернет-журналістиці немає [25, с.23].

 

 

 

 

3. Специфіка написання тексту для блогу. Основні вимоги та недоліки

Блоги як засіб самовираження  стає все більш популярним серед  українських користувачів мережі Інтернет. Слід зазначити, що вони не тільки використовують їх для особистих записів, але  й з професійною метою.

Ми вважаємо, що професійні журналісти грають одну з головних ролей у житті української  блогосфери. Їх записи найчастіше коментуються та читаються. Це є ще одним доказом  того, що блогосфера вже давно вийшла за рамки цифрового щоденника та має певне значення для суспільства з точки зору впливу на читача та процесу інформування.

Написання тексту для блогу не відрізняється суттєво  від написання матеріалів для  інших ЗМІ на підготовчому рівні. Для того, щоб написати текст потрібно знайти тему. Тут слід взяти до уваги, що матеріал для блогу може мати більш особистий характер, ніж до традиційних ЗМІ.

Зазвичай, блогери  пишуть лише про те, що в першу  чергу цікавить або бентежить  саме їх. Тому у блогера-професіонала є можливість за допомогою історій  свого життя розкривати проблеми цілого суспільства.

Л.Г. Лазуткіна зазначає, що ступінь розповсюдження новинної інформації, залучення масової аудиторії до її обговорення залежить в першу чергу від статуса блогера та його журнала. Становлення досягнутого статусу реалізується завдяки власному таланту, вибір або активність кожного користувача. Таким чином,  в процесі комунікації у блогосфері на перший план виходить особистість, яка є центром свого блогу [19, с.15].

Журналіст повинен  вдосконалювати протягом всього часу свої навички письма. Завдяки образності, виробленого стилю, його  починають впізнавати та з часом визначати, як талановиту особистість, яка має свій власний стиль та індивідуальну манеру письма.

Відміною рисою  блогосфери є її швидкісна реакція, тобто оперативність. Інтернет не потребує від блогера якісного виробництва новини, тому ставши свідком ДТП, стихійного лиха, правопорушення, блогеру буде достатньо лише декількох фотографій або відеозапису, які він може зробити навіть використавши свій мобільний, з невеликими за обсягом текстовими помітками. Це не потребує багато часу на виробництво, написання тексту, узгодження матеріалу з редактором, тому в цьому плані блогосфера значно виграє у традиційних ЗМІ.

Дослідник В.Олешко вважає, що інтернет-журналістика має свої певні особливості. По-перше, це журналістика малих за розміром форм, бо дуже складно уявити людину, яка буде читати перед монітором комп’ютера журналістський текст більш ніж 8-10 тисяч символів.

Тому мережевий  варіант вашої газети, журналу  або просто матеріалу, що представляють редакційний склад ЗМІ, інші інформаційні повідомлення на сайті повинні, за думкою дослідника Н.Сагадаєвої, мати ряд принципових особливостей [20].

Ми вважаємо, що для блогера є необхідними  знання про жанрологію та правила архітектоніки журналістських матеріалів. При написанні своїх публікацій, потрібно знати як привернути увагу своєї аудиторії, а завдяки вірній побудові тексту цього можна досягти, наприклад, завдяки принципу перевернутої піраміди.

Основа цього  принципу – сама важлива та цікава інформація завжди розміщується на початку. Це крок назустріч читачеві, щоб він не втрачаючи багато часу зрозумів суть публікації та вирішив, чи корисно продовжувати читання. Таким чином, заголовок та лід – це вирішальні рядки, які повинні «заманити» читача [10].

Текст повинен  бути розбитим на окремі підзаголовки. Це стосується у першу чергу великих  текстів, які важкі для сприймання.

Також слід приділяти  увагу доступним засобам виділення (напівжирний, курсив, підкреслення, маркіровані списки тощо), які його «оживляють» і посилюють найбільш значущі моменти [20].

Для блогового  щоденника слід писати стисло та ясно. У матеріалі повинна бути присутня лаконічність висловлювання, не більше півтора рядків, а абзаци – короткими.

Писати потрібно простою мовою і використовувати якомога менше жаргонізмів, які можуть бути незрозумілими цільовій аудиторії та пробудити негативне ставлення до вас і вашої публікації.

Слід пам’ятати, що основне завдання – це передати свою думку читачам [10].

Також, на наш погляд, при написанні матеріалу до блогу слід звернути увагу на той факт, що публікація в Інтернеті має, в першу чергу, гіпертекстову основу.

Дослідник інформаційних  систем та технологій, І.Копитко зазначає, що гіпертекстова технологія – це технологія перетворення тексту лінійної форми у ієрархічну. Таким чином, використання гіпертекстової технології дозволяє змінити засіб перегляду та сприйняття інформації.

Гіпертексти дають  матеріалам два додаткові смислові простори. У тексті виділяються особливі поля-посилання, які можуть відразу привести читача до потрібних глав, тем, малюнкам, описам, додаткової інформації [18].

Важливою особливістю  інтернет-журналістики є її інтерактивність, тобто можливість оперативно вступати в діалог з зацікавленими читачами завдяки форумам або гостьовій книзі, які мають велика кількість віртуальних видань та всі блогові майданчики.

При досягненні взаєморозуміння цікаві публікації можуть мати інтерактивні відгуки. Також, на нашу думку, гіпертекст вирішує питання плагіату, тому що у журналіста-блогера завжди є можливість посилатись у своїх публікаціях на першоджерело.

Ми вважаємо, що особливу увагу слід приділити питанню  етичності у блогосфері. Цей аспект є актуальним, тому що Інтернет та блоги  зокрема - це єдиний на цей час майданчик для вільних висловлювань. Не кожен блогер за професією журналіст.

Але на наш погляд, людина, яка публічно висловлює свою думку, інформує людей та в цілому розповсюджує цю інформацію в маси повинна притримуватись тих же етичних норм, які характерні для професійної журналістської діяльності, бо їх порушення та недотримання стає у наш час певною тенденцією в інформаційному просторі. Деякі журналісти свідомо роблять такий крок, який характеризує їх, як непрофесіоналів. Але існують ті, хто вважають журналістську етику обов’язковим атрибутом професійної діяльності.

Найвидатніший український  журналістикознавець в сфері  професійної етики, В.Ф. Іванов визначає журналістську етику як набір правил та норм поведінки, яких потрібно дотримуватися під час виконання своїх обов’язків. Професійна етика журналіста міститься не тільки у діючих кодексах, правилах, це, в першу чергу, внутрішні переконання журналіста, його розуміння того, що можна робити, а що ні, встановлення табу та самоконтроль [13; c.26].

Тут вже було б доречним згадати і про таку якість, як соціальна відповідальність, яка є дуже важливою для журналістів-блогерів. Професіоналізм журналіста визначається рівнем його соціальної відповідальності перед суспільством та аудиторією, почуттям соціальної справедливості та рівнем його об’єктивності.

Ці якості є спільними  для журналістів будь-яких спеціалізацій. Дуже важливо, щоб інформація, яка  подається журналістом, була правдивою, щоб віртуальна картина дійсності  адекватно відображувала реальну [13; c.70].

Науковець Прохоров вважає, що відповідальність – це проява (усвідомлення, приймання та міра виконування) професійного обов’язку, здатність співвіднести свою позицію, діяльність та її результати з необхідністю. Тому незалежно від обраного майданчика для самореалізації, мети використання блогу, журналіст повинен нести відповідальність за надану інформацію, дотримуватись професійні етичні норми [19, с. 18].

Одним із головних постулатів кодексу професійної етики журналіста є розмежування фактів від коментарів, тому при написанні матеріалу для блогу про це також слід пам’ятати.

Блогер повинен брати  за основу своїх публікацій перевірені факти, коментарі експертів, компетентних осіб, якщо це можливо та намагатися надавати об’єктивну інформацію. Виражаючи  власне свої думки у щоденнику потрібно чітко виокремлювати їх від фактажного матеріалу, бо є ймовірність того, що необізнані читачі сприймуть ваші думки за реальний факт. 

Блогери не перевіряють  інформацію на повноту та коректність, не дотримуються формату новинного повідомлення, часто емоційно реагують на ту чи іншу подію. Емоції не додають фактів в повідомлення, хоча і можуть бути новинним приводом для журналістів.

Говорячи про  недоліки публікацій у щоденниках слід розглянути проблему дезінформації. Л.Г. Лазуткіна вважає, що у даний час для користувачів залишається актуальним питання про рівень достовірності цієї інформації. Велика зв’язаність учасників, стрімке розповсюдження інформації на необмежену масову аудиторію, проблема визначення першоджерела, схильність блогерів висловлювати власні коментарі до суспільно значущім подіям, високий рівень довіри робить українську блогосферу ідеальним майданчиком для виникнення та розповсюдження дезінформації [19, с. 16].

Також розглядаючи  дезінформацію як проблему, що характерна для української блогосфери, слід згадати  про плітки.

Дослідниця  Лазуткіна зауважує, що плітки можуть виникати стихійно, спонтанно або бути умисно сфабрикованими і цілеспрямовано поширюваними. За характером поширення чутки є однією зі складових поняття «медіавірусів», явища, найбільш яскраво проявилося в українській блогосфері в останні роки. Під медіавірусами ми розуміємо вірус, який поширює в медіапросторі інформацію, часто містить прихований підтекст і нестандартне уявлення, що викликає підвищений інтерес у споживача [19, с. 16].