Особливості індивідуального стилю журналіста

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Факультет журналістики

Кафедра журналістики

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему «Особливості індивідуального стилю журналіста»

 

 

 

 

Студентки ІІ курсу, групи 3311-2

напряму підготовки 6.030301

«Журналістика»

Русінової О.М.

 

Керівник – асистент кафедри «Видавничої справи та редагування»

Костюк Ю.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        ^{(ініціали  та прізвище)}

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                       ^{(ініціали  та прізвище)}

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        ^{(ініціали  та прізвище)}

 

 

 

 

                                                                     Запоріжжя – 2013

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………….……3-5

Розділ 1

Індивідуальний стиль як складова журналістики

1.1. Поняття терміну  «Індивідуальний стиль» та психологічний аспект творчої індивідуальності………………………………………………...……6-13

1.2. Роль і способи вираження авторського «я» в публікаціях……………13-19

Розділ 2

2.1.Індивідуальний стиль Тетяни Чорновіл……………………………...…20-27

Висновок …………………………...………………………………………...28-29

Список використаних джерел………………………………………………30-31

Додатки……………………………………………………………………….32-33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Журналістика як професія творча, креативна та сучасна неодмінно  асоціюється з швидко мислячими  людьми, які мають власний індивідуальний підхід до будь-якого питання. На жаль, є і такі журналісти, які  не в змозі довести ці слова, а скоріш навпаки. Тож, в даній роботі ми намагалися розкрити поняття індивідуальності, індивідуального стилю журналіста, як неодмінної умови для вдалого творчого процесу.

Якщо брати в розрахунок сучасні періодичні видання, то першою ознакою «імені» автора є манера письма, емоційне забарвлення, особливі слова, тобто авторський стиль. У  цій роботі буде розібрано саме поняття  цього терміна, його особливості.

Актуальність  проблеми полягає у тому, що існує багато думок стосовно особистісних та індивідуальних якостей представників настільки відповідальної професії, як працівник ЗМІ.

Всі люди різні за своїми фізичними та психічними показниками, але в професіональній діяльності певні кола спеціальностей мають характерні особливості своєї індивідуальності. Журналіст у своїй практиці стикається з ситуаціями і коли потрібна чітка математична логіка, і коли потрібно проявити свої комунікативні здібності, а коли й образне мислення. Володимир Здоровега каже, що в вузькому професійному колі літератори й журналісти поділяють людей на тих, хто вміє добре писати, і тих, хто не вміє добре писати, навіть, якщо у кишені два дипломи. Здатність ця може бути більшою або меншою – продовжує дослідник. -  Вона може усвідомлюватись чи ні самою особою, ця здатність може бути розкритою змолоду, а нерідко так і залишитися нерозкритою.[4]

Але ми вважаємо, що вміння писати не є основною задачею творчого журналіста. В. Ученова у своїй книзі «Бесіди з журналістики» подає думку практикуючої журналістки Т. Чугай яка висловилася на цей рахунок: «Звичайно, уміти писати – обов'язково, причому це уміння удосконалюється за життя. Але воно не мета, а засіб, не результат журналістської справи, а тільки умова для того, щоб займатися цією справою. Ви не скажете, наприклад, що зір – суть роботи шофера. Проте сліпого шофера бути не може, зір – обов'язкова умова для водіння автомобіля. Так і тут»[1. Актуальні проблеми журналістики: Збірник наукових праць/ Ред. Бідзіля Ю.М.- Ужгород: МП"Ліра", 2001, 245 с.].

Тож, існують й інші критерії особистості журналіста, які  й визначають рівень його творчої  індивідуальності.

Мета роботи: розгляд поняття індивідуального стилю та його ролі в роботі журналіста. Проаналізувати зібране й прийти до висновків щодо творчої особистості журналіста. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд завдань:

1. Знайти та проаналізувати як найбільше визначень слову «стиль», розкрити це поняття. Проаналізувати існуючу теорію стосовно індивідуального стилю.
2. Розкрити суть творчої особистості журналіста на основі теорії дослідників-журналістикознавців та практики відомої української журналістки Тетяни Чорновіл.
3. Вивчити взаємозв`язок журналістського світогляду зі стилем самого автора. Виявити індивідуальний стиль у робочому процесі.
4. Зробити загальні висновки стосовно проведеної роботи.

Об’єктом дослідження є матеріали журналістки Тетяни Чорновіл в інтернет-виданнях «Українська правда» та «Лівий берег» за період з 2009 по 2013 рр.

Предмет дослідження – духовно–психологічні та творчі якості сучасного журналіста, які мають своє безпосереднє відображення в індивідуальному стилі. Вміння представити читачеві свій авторський індивідуальний стиль.

У процесі дослідження  застосовувалися такі методи: аналізу та синтезу у формульовані теоретичного матеріалу, і під час роботи над практичною частиною також застосовувався метод аналізу. Елементи компаративного методу використовувалися у ході всієї роботи.

Методологічна та теоретична основа дослідження складається з праць В.В.Здоровеги, Г.В.Лазутіної, О.О.Нерух, Л.Г.Свитича, Ю.Г.Шаповала,  А.О. Капелюшного та інших журналістикознавців, а також психологів таких як, В. А.  Роменець, Р.Л. Солсо, Я.О. Пономарьов та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першою спробою визначити й детально проаналізувати журналістський доробок Тетяни Чорновіл. У своєму  дослідженні ми  намагались прийти до єдиного множника понять індивідуального стилю взагалі та саме в журналістиці.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсового дослідження можуть послугувати базою для подальшого дослідження цієї теми у дипломній, магістерській та іншій науковій роботі. Також матеріали дослідження можна використати у власній практичній діяльності.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи 29 сторінок. Список літератури включає 28 найменування (викладений на 2 сторінках).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ЯК СКЛАДОВА ЖУРНАЛІСТИКИ

 

1.  Поняття терміну «Індивідуальний стиль» та психологічний аспект творчої індивідуальності

         Поняття «стиль» знайоме нам  всім, є активною складовою лексикону  людини, але перед тим як розкривати  питання творчої індивідуальної особистості ми мусимо як найглибше й найповніше розкрити поняття «індивідуальний стиль», користуючись компетентними джерелами  різних галузей пізнання.

         Термін «стиль» походить від  латинського слова «stilos», що позначало загострену паличку для писання на вощаних дощечках[5]. Згодом, завдяки метонімії, стилем іменують саме письмо, почерк, своєрідність складу, а пізніше — індивідуальні особливості творчості письменника загалом. Поняття стилю сьогодні є багатогранним, а в багатьох аспектах — невизначеним. Про стиль говорять не лише в літературознавстві, а й у лінгвістиці, мистецтвознавстві, естетиці, культурології та журналістиці. В різноманітних сферах суспільного життя й побуту також застосовують поняття стилю (стиль роботи, стиль одягу, стиль гри тощо).

У літературознавстві багатозначність поняття також спостерігається: дослідники розглядають стиль доби та стиль напряму й течії, стиль письменника і стиль певного періоду його творчості, стиль твору і стиль його окремого елемента. Одні літературознавці вважають правомірною таку універсальність категорії стилю, другі стверджують, що можливо вести мову лише про індивідуальний стиль письменника, треті — лише про «великі» стилі, пов'язані з добою й літературним напрямом.

Індивідуальним втіленням художнього методу є стиль. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. Анатолій Капелюшний зазначає «…в методі знаходять насамперед те загальне, що пов'язує митців, а в стилі — те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма…»[6. Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. - Львів: ПАІС, 2002, 186 с.].

 Стиль — це сукупність художніх особливостей літературного твору. В ширшому розумінні стилем також називають систему художніх засобів і прийомів у творчості окремого письменника, групи письменників (течії або напряму), цілої літературної доби[6].

У визначенні Олени Нерух серед інших основних ознак стилю (різновид, підсистема) виділена одна диференційна:«Стиль — це один із диференційних різновидів мови, мовна підсистема зі своєрідним словником, фразеологічними сполученнями, зворотами і конструкціями, що відрізняється від інших різновидів в основному експресивно- оцiночними властивостями складових елементів і звичайно пов'язана з певними сферами використання мовлення; те, що ці різновиди, або підсистеми, є диференціальними (тобто мають здатність розрізняти), виявляється особливо яскраво тоді, коли елементи одного стилю контрастують з елементами іншого»[13].

 Літературознавчий  словник-довідник подає таке визначення індивідуального стилю: «Індивідуальний стиль – іманентний (властивий його внутрішній природі) прояв істотних ознак таланту в конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття певного автора, його нахилу до ірраціонального чи раціонального мислення, до міметичних принципів (принципів уподібнення) чи розкутого образотворення, його естетичного смаку, що в сукупності формують неповторне духовне явище»[10].

Поняття «індивідуальний  стиль» передбачає мовну особистість. Саме особистість, — зауважує Олег Самарцев, — володіє мовленнєвою ситуацією; вона може піднятись над обставинами спілкування, спрямовувати в необхідному напрямку розвиток дискурсу. Включена в дискурс, вона водночас творить його. А це означає, що в дискурсі втілюються темпераменти, здатність до здійснення певних видів діяльності, зокрема комунікативної, домінуючі почуття і мотиви діяльності, індивідуальні психологічні особливості тощо. Людина входить в комунікацію як особистість з усіма властивими їй рисами[17].

         Володимир Роменець, доктор психологічних наук, професор Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, вважає, що у своїх найзагальніших та найістотніших рисах індивідуальний стиль слід визначати як виробництво певного оригінального продукту для комунікаційної мети. Ці два моменти – оригінальність і комунікація – стосуються будь якого виду творчості – додає вчений[16].

Галина Лазутіна, дослідниця журналістики та журналістської творчості каже, що індивідуальний стиль як феноменальна властивість людини полягає в здатності створювати і об'єктивно нове – те, що не існувало раніше в світі взагалі, і суб'єктивно нове – що вже є в реальності, але для даної людини ново, створюється ним вперше, без жорсткої орієнтації на існуючі аналоги. У цьому сенсі «винаходити велосипед» – теж акт творчості, прояв здатності творити (якщо, звичайно, мова саме про винахід, а не про копіювання або «збірку за зразком»). У різних людей – різна міра здібності до творчості (креатівності, кажучи мовою науки). Проте, ця здатність піддається розвитку, може і зростати за сприятливих умов[9].

Протягом усього психологiчного розвитку людини виявляються дві взаємопов’язані тенденції. Людина, по - перше , шукає своєї спільності зі світом, свого єднання з ним, і вона тим більше стає особистістю, чим більше вбирає в себе багатство світу. Розвиваючись у колективах , усвідомлюючи інтереси своєї держави і всього людства – вона стає громадянином. Усе краще, всі заслуги цього великого цілого стають її надбанням. Будь-яке нехтування цього єдиного спільного людина сприймає як приниження, втрату власної гідності. По-друге, вона прагне поєднати себе з цим великим спільним не як незначна, невиразна істота, а як неповторна індивідуальність.