Особливості індивідуального стилю журналіста

Саме на цьому факторі - творчої специфічності - акцентують свою увагу безліч дослідників, скоріше  тому, що тут можна розставити і  особливі пріоритети і скласти ряд тез для більш конструктивного аналізу.

Творча специфічність  у свою чергу формується на особистості  журналіста.

Особистість – поняття  складне, його не слід ототожнювати із поняттям «індивід» та «індивідуальність». В енциклопедичних і довідкових виданнях неодмінно пояснюється поняття особистості[13].

Тлумачення ці неоднозначні. Зокрема, Літературознавчий словник-довідник пояснює особистість як «особу, самостійну, окрему істоту»[10]. Валентин Ворошилов та Малкольм Малет вказують на взаємозв`язок особистості та суспільства, визначаючи особистість як філософське поняття[3],[11]. Індивідуальність особистості, яка має особливе значення в творчій діяльності, пояснюється неповторністю генетичних особливостей у співвіднесеності індивідуальних даних і досвіду, етики, естетики – професійної та суспільної.

Особистість журналіста становить єдність світоглядного, функціонально-рольового й характерологічного елементів. Світогляд забезпеує  цілісність у сприйманні, тлумаченні, відображенні навколишнього світу  в діалектиці його зв`язків та ідеалів соціальної системи.

Очевидно, що поняття "стиль" не тотожне поняттю "творча індивідуальність". "Творча індивідуальність" - поняття  більш широке, ніж те, що виражається  вузьким поняттям "стиль". У  стилі журналістів проявляється ряд властивостей, які в своїй сукупності характеризують творчу індивідуальність. Конкретним і реальним результатом цих властивостей є стиль[14].

Чим більш потужною і  універсальною є творча індивідуальність журналіста, тим більш різноманітними, міцними і багатими є її зв'язки з народним життям, з духовним розвитком людства, з громадською класовою боротьбою, з сучасністю, з історичним досвідом. Тільки справжня творча індивідуальність здатна повторювати художні явища минулого на рівні основних тенденцій світового мистецтва та ідейно-художніх вимог сучасності.

Можна припустити, що творча індивідуальність управляє своєю манерою, міняючи її в залежності від типу інформаційного потоку, типу видання  та інших факторів. Слід врахувати  також і те, що в текст, як правило, вносяться різні поправки і зміни різними людьми. Саме в соціальному ефекті як кінцевому результаті діяльності - в типі та характері змін, що відбуваються в самій дійсності або у свідомості аудиторії, - журналіст повністю виявляє свою творчу індивідуальність[14].

Очевидно, що творчий  процес журналіста у всіх його проявах  і на всіх етапах, а стало бути і його творча манера запрограмовані в певній мірі орієнтацією на той  чи інший тип соціального ефекту.

Орієнтація на аудиторію  зумовлює тяжіння до активного використання художньо-публіцистичних засобів впливу. Орієнтація на організаційний ефект стимулює підвищений інтерес до тих сфер дійсності, які вимагають негайного втручання.

Іншою формою існування  творчої індивідуальності є так  званий «образ автора». Ця категорія ретельно розроблена в літературознавстві; в різних аспектах розглядалася вона і в теорії журналістики, тому я торкнуся тут лише деяких моментів. Перш за все слід зазначити, що образ автора - це не вся особистість журналіста, а лише якийсь її зріз, аспект, рівень відображення. В першу чергу в цьому образі виділяються інтелектуальні, душевні якості. І разом з тим, випадки, коли слово розходиться з ділом, коли журналіст пише одне, а думає і веде себе по-іншому, свідчать про нормативності образу автора, його нетотожності особистості журналіста. По суті, образ автора виступає для читача як образ-еталон[18].

Індивідуальний почерк передбачає не лише володіння виражальною  мовою зображення та слова. Він безпосередньо  пов`язаний із внутрішнім світом, індивідуальністю автора матеріалу і, просвічений ними, дає змогу не тільки зобразити і висловити потаємне, задумане, виношене ставлення до явищ дійсності, але в кожному конкретному випадку рядок і кадр особистісними думками, почуттями, а, значить, пізнаваними для аудиторії[18]. Всебічний, відзначений в кожному випадку індивідуальними здібностями журналіста підхід до героя чи до явища, факту дає змогу виявити зерно істини, ефективно впливати на аудиторію.

Функції образності автора не вичерпуються виховним впливом на читача. Ця форма виявлення творчої індивідуальності журналіста відіграє важливу конструктивну роль в структурі публіцистичного тексту. Саме образ автора найчастіше пов'язує воєдино різнорідні елементи твору. Крім того, образ автора (виражений Чи у формі безпосередніх заяв - «я бачив», «я чув», «я подумав» і т.д., або ж «розчинений» у системі міркувань »є безперечним каталізатором сприйняття закладеної в тексті інформації , оскільки створює ситуацію діалогу. Читач, реконструюючи способи мислення, думки, оцінки явищ дійсності, характерні для даного автора, як би вступає з ним у суперечку, перевіряючи в цій суперечці власні та способи мислення, думки, критерії оцінки. Зовнішнє сприйняття переростає у внутрішнє , збагачуючи особистість читача[21].

Таким чином, найбільш важливим фактором впливу на потенційну читацьку аудиторію - це індивідуальність автора. Будь-яка стаття, буде це журнальний пролог чи анонс, матиме свій успіх в тому, випадки, якщо вона «зачепив» читача не тільки темою, а й змістом, стилістикою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

2.1. Індивідуальний стиль журналіста Тетяни Чорновіл(Чорновол)

 

Індивідуальний стиль  журналіста характеризується значимістю тематичного змісту, глибиною розробки змісту, оригінальністю творчих прийомів, досконалістю форми «твору». Витоки авторського стилю журналіста – у взаємодії світогляду і моральних норм, знань, почуттів, уміння переконувати, що склалися соціально-психологічними стереотипами[9].

На основі теоретичної  частини був складений перелік  критеріїв за якими ми спробуємо розібрати діяльність та творчу особистість відомої української журналістки та громадського діяча Тетяни Чорновіл. Але спочатку, наведемо коротку біографічну довідку.

Тетяна Чорновіл(див. Додаток А) Народилася 4 червня 1979 року у Києві. Проживає в селі Гора Бориспільського району Київської області. Має вищу освіту. В 2001 році закінчила Міжнародний інститут лінгвістики і права, факультет журналістики.

Одружена, з чоловіком  Миколою Березовим, з яким познайомилася на акціях «Україна без Кучми». У подружжя наразі двоє дітей – донька Іванна та син Устим.

Вже у 16 років Тетяна Чорновіл працювала у виданні «Компаньйон», у якому вела рубрику «Запитання тижня». Наступним місцем роботи журналістки  став часопис «ПіК» - рубрика «Тема тижня»[25].

Тетяна Чорновіл також є активним громадсько-політичним діячем. У віці 17 років вже брала активну участь в акціях УНА-УНСО(Українська Національна Асамблея — Українська Народна Самооборона; Українська народна асамблея - Українська національна солідарна організація) . Згодом стала прес-секретарем організації на громадських засадах. Але після того, як УНА-УНСО пішла на переговори з владою, Чорновіл покинула організацію, бо розцінила переговори як «зраду принципів»[25]. Ця ситуація свідчить, що принциповою та чесною Тетяна Чорновіл була ще на зарі своєї кар`єри, і такою залишилася і на сьогодні.

З відкриттям сайту «Обозреватель» журналістка почала працювати там  у якості репортера. Пропрацювала у  виданні з 2005 по 2009 роки. У 2006 році Тетяна Чорновіл одна із перших розпочала резонансне розслідування про резиденцію «Межигір`я». Надалі журналістка все частіше працювала у жанрі журналістських розслідувань, темою яких ставала корупція.

Публікації Тетяни Чорновіл не проходили непоміченими. Народний депутат України Рінат Ахметов 30 березня 2007 року подав позов у Вищий суд правосуддя (High Court of  Justice) у Лондоні проти інтернет-видання «Обозреватель» за публікацію, нібито, неправдивої інформації про його юність у циклі статей Тетяни Чорновіл. На початку 2008 року позов було задоволено, але пізніше з`ясувалося, що рішення британських судів не є легітимним в Україні.

З 2009 року Тетяна Чорновіл публікує свої статті у виданнях «Українська  правда» та «Лівий берег»( «Lb.ua»), де займає посаду випускового редактора.

Тетяна Чорновіл, як бачимо, журналістка, для якої ризик є природнім станом. Чи не кожне її розслідування стає гучним скандалом, бо вона неодмінно підкріплює свої  роботи компрометуючими документами на найзаможніших українських чиновників. Найбільш популярною темою публікацій Тетяни Чорновіл є корупція.

«Дуже багато тем зараз  для журналістських розслідувань у  сфері корупції, набагато більше, ніж  було раніше. Не вистачає часу, і тому берусь тільки за ті, де фігурують щонайменше п'ять мільярдів» - зазначила сама журналістка в інтерв`ю журналу «Журналіст України»[27. Журнал  «Журналіст України» № 2 за 23.02.2011, 8 с.].

Тема корупції взагалі  є надзвичайно важкою.  Важливо написати про корупційну схему, яку  тільки починають розкручувати. Тоді у журналіста є шанс її зупинити.  А якщо вже схема давно крутиться, це практично неможливо. Тому журналіст повинен постійно бути зануреним саме у цей вирій подій. І журналістські розслідування Тетяни Чорновіл є тому яскравим підтвердженням.

Якщо казати про реальні  відголоси на публікації журналістки, то насправді їх не так вже і багато. Повноцінна реакція спостерігалася після написання матеріалу про проблеми платників податків. Тоді  Податкова служба закрила безкоштовний шлюз прийому електронної звітності, щоб підприємці заплатили за аналогічні послуги  приватній структурі. Це серйозна реакція, але вона, фактично, була єдиною.

Цікаво, що найбільш резонансні розслідування складають цикл статей. Розслідуючи теми, Тетяна Чорновіл настільки переймається реальною ситуацією, що присвячує своїй роботі майже увесь вільний час. Журналістка ніколи не покинула справу на півдорозі, а завжди продовжувала власні розслідування, якщо виявляла нові важливі обставини та факти.

Найбільш резонансні журналістські розслідування 2010 року, що були викладені у двох частинах -  «Земельне піратство під прикриттям Банкової»; «Лапи і дроти» Юрія Єнакіївського; «Диверсія проти Лідера або Міністерство дерибану та спорту»[23].

 А журналістське  розслідування 2011 року «Під опікою  в концтаборі»[23] мало три частини та викликало в читацької  аудиторії неабияке збурення. Обставини життя підопічних Новосавицького психо-неврологічного інтернату, описані у розслідуванні Тетяни Чорновіл, по-справжньому шокували країну. Журналістка вже звично обирає для своїх публікації шокуючи теми та не боїться написати всю правду, не зважаючи на те, якою б жахливою вона не була.

В інтерв`ю з інтернет-порталом «Медіаняня» на запитання «Яке ваше розслідування ви вважаєте найбільш резонансним?» журналістка відповіла: «Межгір'я, звичайно. Його почала я. Знову ж таки, суто випадково: в тому селі живуть мої знайомі. Це було ще в 2006 році, після Помаранчевої революції. Вони мені сказали: «Таня, ти знаєш, Янукович повернувся жити в державну дачу». Я тоді перший раз пішла на це подивитися, так би мовити, а після того вже моніторила той маєток постійно.  Приїхала в 2006 році - написала, приїхала в 2007 - написала...»[28. Інтернет-портал «Медианяня», 16.09.2010].

Та не зважаючи на надзвичайно  цікаве питання Межигір`я Тетяну Чорновіл цікавили й інші проблеми. Нашу увагу привернуло журналістське розслідування 2012 року  «Від шапок  до гармат»[23], що мало дві частини. Темою розслідування стало викрадення у Севастополі з причалу Артилерійської бухти 25 листопада 2010 року двох старовинних гармати часів Кримської війни. Хтось може здивуватися, що в країні, де крадуть мільярдами, автор звернув увагу на таку дрібницю, як дві старовинні гармати. Однак ця дріб’язковість якраз і вражає наповал, бо в цій здавалося б неважливій ситуації відображалась вся нікчемність ставлення високопосадовців до історії власної країни.

У переважній більшості  проектів Чорновіл перш за все реалізує одну з головних професійних якостей  журналіста - уміння бути в потрібний  час в потрібному місці. Тому при  здійсненні своїх розслідувань вона завжди вирушає в експедиції по місцях тих подій, про які розповідає.

Особливістю журналістських робіт Тетяни Чорновіл є така не дуже позитивна риса, як безграмотність. У черговому інтерв'ю вона розповіла, як дізналася про порт Жовтневий в Миколаївській області, через який, за словами її інформаторів, йшла за кордон уся зброя з Радянського Союзу, а пізніше - України і Росії. «Поїхала туди, перелізла через паркан. Звичайно, мене затримали. Розпитують, відповідаю, що журналістка, вивчаю цю тему. Охорона в шоці - вперше бачать на своїй території журналіста. Викликають СБУ. Пишу якесь пояснення. СБУ-шник читає і говорить: «Так у вас же тут помилки! Який же ви журналіст! ». Відповідаю: «За грамотністю у нас стежить літературний редактор», - ділиться спогадами Чорновіл[28. Інтернет-портал «Медианяня», 16.09.2010].

Окрім написання чесних гострих публікацій Тетяна Чорновіл також часто вдається до провокаційних  політичних акцій. Однією з останніх та найяскравіших стала акція  присвячена «мовному питанню». Причиною акції стала наступна ситуація. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин підписав законопроект «Про засади державної мовної політики» і направив його на підпис Президенту України. І вже наступного дня, а сама 1 серпня 2012 року, біля резиденції Віктора Януковича у Мажигір`ї з`явився напис: «Янукович, мова – твій вирок. Не підписуй!» - який зробила Тетяна Чорновіл. В результаті журналістку затримали працівники ДАІ та відправили до Вишгородського райвідділку міліції. Справу передали до суду за статтею 173 – дрібне хуліганство, але того ж дня суд виправдав журналістку.