Особливості індивідуального стилю журналіста

Наступна політична  акція була здійснена Тетяною  Чорновіл у День незалежності України 24 серпня 2012 року. Журналістка прокралася на територію Межигір`я, де пробула близько трьох годин доки її не затримала охорона. Згодом у мережі були опубліковані декілька світлин, які Тетяна Чорновіл встигла зробити мобільним телефоном. Метою акції, як зазначає сама журналістка, було продемонструвати, що «паркани – це ніщо, жоден паркан не може захистити ворогів України від обуреного народу»[24].

Зважаючи на таку, іноді, занадто емоційну поведінку деякі  політичні діячі запевняють, що Тетяна Чорновіл страждає психічними розладами  та веде себе неадекватно. Роблячи такі заяви політики оперують документом, який датований 2001 роком (див. Додаток Б). Дивна виходить історія: з одного боку - геройство і хворобливе правдолюбство, а з іншого - рецидивні розлади, що не тільки підтримують це саме геройство, але і регулярно рятують від кримінальної відповідальності. Саме так дуже часто пояснюють дії цієї опальної журналістки. Та сама Тетяна Чорновіл завжди зазначала, що репутація – це одна з небагатьох речей, якими вона справді пишається. Зокрема у публікації «Вибори без правил. Частина 3. Відьма» журналістка зазначає: «Отож не було на мене компромату, який можна було використати на виборах. Окрім граматичних помилок в моїх журналістських текстах»[23. «LB.ua» 26.12.2012].

Зрозумівши, що самими лише резонансними розслідуваннями досягти  мети досить важко, Тетяна Чорновіл вирішує обрати полем свої діяльності політику. На Парламентських виборах 2012 року вона була кандидатом у депутати до Верховної Ради України  по мажоритарному округу №120 у Львівській області[26]. Висунута партією Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина». Та досягти успіху Тетяні Чорновіл не вдалося. Журналістка програла вибори, здобувши другий результат на окрузі після Ярослава Дубневича.

Але навіть у програші на виборах Чорновіл знайшла натхнення  для подальшої журналістської праці. Досвід, який журналістка отримала під час Парламентських виборів 2012 та саме у період так званої передвиборчої гонки, став підгрунттям для написання цікавого матеріалу. Усі міркування з цього приводу Тетяна Чорновіл виклала у низці публікацій під загальною назвою «Вибори без правил», що вмістила п`ять частин. Розпочала журналістка просто, але зрозуміло для кожного: «Мене звати Тетяна Чорновол.  Я - єдиний кандидат від опозиції, що програла вибори у Львівській області. Програла, хоча й була єдиним кандидатом від «Батьківщини» в опозиційно налаштованому регіоні; мала особистий досвід реальної боротьби з Януковичем та «донецькими», а не лише виголошувала відповідні гасла»[23. «LB.ua.» 11.12.2012]. В подальшому викладі матеріалу журналістка також дотримувалася простоти та зрозумілості викладу думок щодо ситуції із виборами у нашій країні. Використовуючи широку ілюстративну базу та наводячи приклади з власного життя Чорновіл досягає надзвичайної візуалізації, у читача виникає відчуття власної присутності та участі в описаних подіях.

Особа Тетяни Чорновіл завжди викликала у свою сторону різного роду провокації. У вересні 2012 року журналістку облили зеленою фарбою, коли вона виходила з ліфту свого будинку у Львові. Цю провокацію, на думку Тетяни, могли влаштувати як місцеві суперники по виборчому округу, так і політики центральних органів влади. А вже на початку жовтня журналістку побили на її виборчому окрузі. Чорновіл намагалася з`ясувати походження фальшивих листівок від її імені, на яких містився заклик перерахувати кошти на, нібито, підтримку Тетяни Чорновіл. На листівках був вказаний невідомий журналістці рахунок. За словами Тетяни Чорновіл, фальшивих листівок було надруковано близько 100 тисяч. Такі методи давно вже стали звичними для України за часів виборів. Тим паче така особа, як Тетяна Чорновіл зазвичай викликає у опонентів лише негатив. Бо журналістка звикла будувати все своє життя, а отже і роботу, на правді. А правда, на жаль, у політичних іграх стоїть чи не на останньому місці. В інтерв`ю «Медіаняні» Чорновіл зазначає: «Це вже так традиційно склалося, що я працюю по негативу. Подарунки не дарують, з днем народження не вітають. Я симпатизую національно-демократичній ідеї  в загальному плані, конкретно - я нікому не симпатизую». Також журналістка запевняє, що в неї немає приязних стосунків з будь-ким з політиків, з будь-якого табору[28. Інтернет-портал «Медианяня», 16.09.2010].

Багатьох постійних  читачів цікавило питання чи зможе  Тетяна Чорновіл вдало поєднувати політичну  та журналістську діяльнісь. Зрозуміло, що невдача на Парламентських виборах 2012 дещо зупинила журналістку, але це не означає, що Чорновіл так просто залишить політику. Сама ж журналістка поєднання різних своїх діяльностей пояснює у своєму блозі на LB.ua такими словами: «Я впевнена: мої політичні плани нічого не змінили в моїй журналістській діяльності. Адже я спеціалізуюсь на розслідуваннях у сфері корупції у владі і, навіть теоретично, не можу уявити як мої виборчі плани можуть коригувати зміст моїх статей. Якщо є корупційна афера - я пишу, і немає такого політика, який би мене умовив закрити очі на будь-які епізоди щодо розкрадання країни. Також треба зауважити, що мої розслідування в основному направлені проти тих, хто при владі»[23. «LB.ua. Тетяна Чорновіл – Кабінет автора»].

З наведених прикладів  стає зрозумілим те, що творча індивідуальність журналіста представляється і в особливій манері письма, і в методах подачі інформації, і в тематичних орієнтаціях, і в особливостях авторського світогляду, і нарешті, в обираною журналістом ролі. На цій основі й виникає авторський образ журналіста. При цьому світосприйняття поглядів автора виражається через систему оціночних суджень, через моральні уявлення, через ідеї, через думки і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вивчивши теоретичну базу й перевіривши отриманні  результати на практиці, ми дійшли таких висновків з приводу нашого дослідження. У журналістиці як в жодній іншій професії грає важливу роль людський фактор, адже саме крізь призму суб’єктивного людського бачення конкретна реальна ситуація осмислюється і подається через ЗМІ вже масовій аудиторії. Питання індивідуального стилю журналіста розглянуто дослідниками ще дуже мало. Існує багато протиріч стосовно цього питання, особливо тих випадків де має велике значення думка самого журналіста. Ким йому бути? Спостерігачем,  оголошувачем фактів чи суспільно й політично активним учасником життя своєї держави? 

Так чи інакше, професія журналіст зобов’язує людину до відповідальності за кожне сказане слово. Але  це не може обмежити індивідуальну діяльність фахівця.

«Специфіка і своєрідність індивідуального стилю журналіста полягає в тому, що він, націлюючи людину на адекватне відображення і осмислення дійсності, вимагає від нього характерних даному виду діяльності якостей дарування, особливого психофізичного складу особи, хорошої професійної підготовки», – говорить дослідник М. Ким [7. Ким М.Н. Журналистика: методология профессионального творчества. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 234с]. Зважаючи на це зауваження, індивідуальний стиль Тетяни Чорновіл відповідає цим якостям.

Звичайно, повністю проаналізувати творчу індивідуальність журналіста в  тексті неможливо, але було розкрито особливості матеріалів журналістки  Тетяни Чорновіл. Зокрема, це тематика журналістських розслідувань та методи  їхнього проведення. Метою даної  роботи було показати авторську журналістику з позиції світогляду і моральних норм по відношенню до методу і предмету їх складових.

У дослідженні були розглянуті роль і місце авторського «Я»  в журналістському творі, його впливу на аудиторію, способи його прояву. Також досить докладно було приділено уваги літературному початку автора: він може здатися аудиторії в ролі «прямого» очевидця, а може в якості «ліричного героя».

Так від рівня суспільних очікувань  результатів журналістської діяльності залежить професіоналізм всієї журналістики в цілому і – в її складі – кожного журналіста окремо. Отже, можна говорити про загальні і приватні аспекти розвитку творчого потенціалу. Вони нерозривно зв'язані і взаємообумовлені, тому що  від суспільних запитів до засобів масової інформації залежать вимоги до окремого журналіста, так і ступінь його ж професіоналізму впливає на ефективність всієї журналістики[4].

Отже, журналістика – багатоаспектне явище, професія яка вимагає багато сил та специфічних якостей від людини, особливої душевної сили. Адже робота журналіста має значення для величезного пласту населення всієї держави, а інколи і всього світу. Зважаючи на це, можна з упевненістю сказати, що індивідуальний стиль журналіста не належить йому одному, а є вже суспільною цінністю. І роль журналістики в інформаційному суспільстві все більш зростає, а значить, зростають й вимоги до індивідуального стилю професіонального журналіста.

 На завершення потрібно сказати про те, що авторська журналістика, незважаючи на критику, має перед собою перспективу розвинутися і обійти множинні заборони держави і «протестантів» цієї сфери та доносити до людей більше інформації, яка вбереже або попередить громадськість, розповість і виправдає суспільну думку.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми журналістики: Збірник наукових праць/ Ред. Бідзіля Ю.М.- Ужгород: МП"Ліра", 2001. – 492с.

2. Бухарцев Р. Г.  Психологические особенности журналистского  творчества: Материалы спецкурса.  — Свердловск: Уральский ун-т  им. А. М. Горького, 1976.

3. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. Учебник. 5-е издание. – Спб: Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 704с.

4. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. — Львів: ПАІС, 2000. — 180 с.

5. История философии:  Энциклопедия. – Мн.:Интерперссервис; Книжный дом, 2002.

6. Капелюшний А. О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. - Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

7. Ким М.Н. Журналистика: методология профессионального  творчества. – СПб.: Изд-во Михайлова  В. А., 2004. – 496 с.

8. Корконосенко, С. Г.  Основы теории журналистики: учебник  - СПб. :

Аспект Пресс, 2004. – 287 с.

9. Лазутина Г.В. Основы  творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М.: «Аспект  Пресс» 2000. – 240 с.

10. Літературознавчий словник-довідник. За редакцією Романа Гром'яка, Юрія Коваліва та Василя Теремка. Київ. –  Видавничий центр «Академія». 2006. – 752 с.

11. Малкольм Ф. Мэллет. Справочник для журналистов стран  Центральной и Восточной Европы. – М., 1993. – 211с.

12. Мельник Г. С., Тепляшина А.Н. Основи творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004.

13. Нерух О.О. Першооснови журналістської творчості. Навчальний посібник. Харків: Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, 2002. – 110с. 

14. Олешко В. Ф. Журналистика как творчество. Учебное пособие для курсов «Основы журналистики» и «Основы творческой деятельности журналиста». – М.:РИП – холдинг, 2003.

15. Пономарев Я. А., Семенов  И. Н., Степанов С. Ю. Итоги и перспективы развития психологии творчества // Психологический журнал. Т. 9. № 4. 1988.

16. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. Посібник. 3-тє вид. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.

17. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста: Учеб. пос. – М., Издательство: Академический Проект, Гаудеамус, 2007 – 528 с.

18. Свитич Л. Г.Профессия: журналист. Учебное пособие / Л. Г. Свитич. — М.: Аспект Пресс, 2003.— 255 с.

19. Солсо Р.Л. Когнитивная Психология. – Издательства: Тривола, Либерея, 2002 г. 600 с.

20. Цвик В. Л. Введение  в журналистику. Учебное пособие.  М.: Изд-во МГУ, 1994. – 67 с.

21. Шаповал Ю.Г.  Мистецтво журналізму. – Львів : Б.в., 2007 . – 318 с.

22. Інтернет-видання http://artprotest.org

23. Інтернет-видання «Лівий берег» LB.ua: Татьяна Чорновіл - Кабинет автора

 http://lb.ua/cabinet/32_tatyana_chornovol 

24. Інтернет-видання «Українська правда». Чорновол Тетяна - Блоги

 http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol

25. Електронне досьє «Політрада» http://politrada.com

26. Інтернет-видання «Телекритика» http://www.telekritika.ua

27. Журнал  «Журналіст України» № 2 за 23.02.2011

28. Інтернет-портал «Медіаняня» http://mediananny.com

 

 

 

 

Додаток А

 

 

 

 

 

 

Додаток Б