Послание английской королеве Елизавете

На 1791—1792 рр. виходить літературний «Московський журнал», друкований М.М. Карамзіним. Розмаїття матеріалу, поданого жваво і цікаво, витончений мову, високий естетичний смак робили видання  журналом нових типів. На думку В. Г.Березиной, такі риси, властиві «Московському  журналу», дозволяють вважати Карамзіна  родоначальником «справжнього журналу»: 1) певне тверде напрям,2) суворий добір творів з урахуванням загального напрями видання,3) розмаїтість матеріалу, його пізнавальний характер,4) почуття сучасності,5) постійні відділи і рубрики,6) хороша постановка відділу критики,7) чистий літературну мову,8) вміння спілкуватися з читачем «захоплююче», «цікаво й жваво».  З Карамзіна починається і такий тип видання, як альманах. Він видає книжки двох альманахів: «Аглая» (1795, 1796) і «>Аониди» (1796, 1797, 1799).Пріоритет журналу над газетою пов'язана з кількома причинами:а) цензура давала змогу говорити минуле, але не поточні події;було надійних коштів швидкої транспортування видання;в) поліграфія на той час не могла справитися з швидким друкуванням значної частини примірників газет; р) видання приватних дохідних газет було конче утруднено через неграмотності основної маси населення.

У цілому нині російська журналістика XVIII століття несла читачам ідеали громадянськості, патріотизму, гуманності і високої моральності, у неї проникнута співчуттязакрепощенному селянству, виявляла вороже ставлення до абсолютизму.Подивимося як виглядала російська журналістика у межах кожного з десятиліть XVIII століття. 1) 1701-1710 рр.: Перша російська газета «Відомості» (друкується у Москві) — указ Петра 1 від 15 грудня 1702 р., перше число вийшов через день, 17 грудня (за старим стилем). 2) 1711-1720 рр.: З 1715 р. «Відомості» друкуються й у Петербурзі, і з 1719 р. повністю переходить до нову столицю. За весь 1717 р. читачі отримали лише 3 номери «Відомостей», а1718-й — один. 3) 1721-1730 рр.: Видання «Відомостей» передається Академії наук, газета одержує назву «санкт-петербурзькі відомості» (1727). Виходять додатку до газеті «Місячні й історичні, генеалогічні і географічні примітки» (1728—1742 рр.). Академія наук латинською мові видає «Коментарі», де друкуються праці закордонних вчених (1727). 4) 1731-1740 рр.: У Росії її виходить лише одне газета із фотографією. 5) 1741-1750 рр.: У Росії її одна газета — «санкт-петербурзькі відомості». 6) 1751-1760 рр.: З'являється перший журнал «Щомісячні твори, до користь і звеселянню службовці» (січень 1755 р., тираж — 2000 примірників, видавець — Академія наук). У Московському університеті» виходить перше число газети «Московські відомості» (26 квітня 1756 р.). З'являється журнал «>Трудолюбивая бджола» А. П.Сумарокова (січень 1759 р., 1200 прим., проіснував всього рік). Отже журнал «>Праздное час, на користь вжите» (1759—1760, викладачіСухопутного кадетського корпусу). 7) 1761-1770 рр.: Журналістика Московського університету — чотири журналу групи М.М. Хераскова: «Корисне захоплення», «Вільні годинник», «Безневинна вправу», «Добра намір». Участь Д.І. Фонвізіна у журналі проф. І.Г. Я.Рейхеля «Збори кращих творів, для поширення знання і набутий до твору задоволення, чи змішана бібліотека про різних, фізичних, економічних,також до мануфактури і по комерції що належать речах». Петербурзькі журнали 1769 р.: «Будь-яка всячина» (2 січня), «І те йсио» (січень), «Ні перше нісио в прозі і віршах» (20 лютого), «Корисне з чимось приємним» (24 лютого), «>Поденьщина» (28 лютого), «Суміш» (1 квітня), «>Трутень» (1 травня,); «Пекельний пошта» (липень 1769). У 1770 р. перейшли лише «>Трутень» і «Будь-яка всячина». 8) 1771-1780 рр.: Журнали М. І. Новикова «Живописець», «Гаманець», «Ранковий світло», «Вечірня зоря», «>Покоящийсятрудолюбец», «Московське видання», його ж газета «санкт-петербурзькі вчені відомості» (1777). 9) 1781-1790 рр.: Журнал «Співрозмовник любителів російського слова» (червень 1783 — вересень 1784, Академія наук, О.Р. Дашкова). «>Беседующий громадянин» (1789). «Пошта духів» І.А. Крилова (близько сотні передплатників, 1789). Перші провінційні видання — журнал «>Уединеннийпошехонец» (1786, Ярославль), «>Иртиш, перетворюється наИппокрену» (>Тобольск, 1789-1791). 10) 1791-1800 рр.: Журнали «Глядач» (1792 р., 169 передплатників) і «Санкт-Петербурзький Меркурій» (1793) — видавці І. А. Крилов й О І.Клушин. «Московський журнал» М. М. Карамзіна (1791 —1792). Перша галузева газета «санкт-петербурзькі лікарські відомості» (1792—1794).

Ще одна великий видавець Росії XVIII століття - це Іван Анд-рійович Крилов, дворянин з освітою. Юнак зважився писати. О 20-й років Крилов видав одиночній тюремній камері журнал "Пошта духів", який проіснував усього 21 рік. А дивне назва пов'язані з цікавою історією. У молодого Крилова було грошей, і він сидів у сараї й роздумував про своє життя. І тоді до нього з'явився якийсь Маликульмульк, східний чарівник і влаштував йому угоду. Маликульмульк забезпечував Крилова, потім та має був публікувати його листування відносини із своїми странноватыми адресатами. Весь журнал "Пошта духів" складалася з листів Маликульмулька водяникам, гномам тощо. Всі ці літературні маски створював сам Крилов. Журнал у тому, як важко живеться у Росії. Усього вийшло вісім томів журналу (у цьому столітті книжки журналу називалися томами були дуже великими завтовшки. Тоді тому журналу вважали звичайну книжку). Наклад сягав семисот примірників. Журнал був на багату інтелігенцію. Крилов обіцяв, що буде 12 номерів і пошився в дурні. Декілька років після цього Іван Анд-рійович не займався журналістикою і писав байки, а ще через невеликий відтинок часу поруч із Марсовым полем в 1792 року він заснував видавничу компанію "Крилов та інших". До організації входили друзі Крилова: актори Плавильщиков і Дмитревский, публіцист Клушин. Компанія випускала журнал "Глядач", брошури й видаються книжки. Журнал славив національний російський дух, звичаї і історію. Крилов, знаючи, як йому завадили з попереднім журналом, пускає Дмитревского в ролі головного у організації. "Глядач" багато сторінок присвячував російському театру (тоді у Росії панував іноземний). У одному із томів "Глядача" промайнула помітна стаття під назвою "Йдеться, говоренная на вагу", присвячена французу, який паплюжить російську культуру, а оточуючі російські йому підтакують. У цій статті суцільні натяки і кпини над неробством найвищих ешелонах влади. Журнал закрили, а четверо друзів було віддано під гласний нагляд поліції. "Глядач" виходив весь 1792 рік і за змістом був за "Почты духів". У компанії залишилися лише Крилов і Клушин, й випустили журнал "Санкт-Петербурзький Меркурій" в 1793 року. Він вийшов найслабшим із усіх раніше яка виходили журналів Крилова. Тут Іван Анд-рійович намагається як і м'якше ставитися до повалення влади, але народ, не любить м'які журнали. Найяскравіша стаття у тому журналі - "Похвальна промову на пам'ять мого дідусі". Тут Крилов пише про розумному, утвореному, вихованій дідусеві. "Досить вчитися, крий Боже ученим станеш" - сказали батьки дідусеві Крилова, коли його у дитинстві. Якось маленькому дідусеві подарували цуценятка, і той укусив його, коли хлопчик намагався виколоти щеночку очі. А ще хлопчик дико розридався, і папенька йому сказав "Що ти від йому колеш очі? Тобі що, кріпаків мало?". Ось, як виховували дідуся Крилова. Іван Анд-рійович закрив "Санкт-Петербурзький Меркурій" через нестачу передплатників. Крилов пішов у письменництво і у владу.