Контрольная работа по "Криминалистике"

Варіант № 5

1. Поняття і сутність криміналістичної методики;

Криміналістична методика — це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів. Методика розслідування — це сукупність (система) наукових положень, тактичних засобів, прийомів і методичних рекомендацій, які застосовуються під час розслідування, розкриття та попередження злочинів. А також треба зазначити КМ як систему загальнонаукових положень, методичних рекомендацій, заснованих на нормах кримінально-процесуального закону, які використовуються з метою розкриття та розслідування злочинів. КМ — це система визначених елементів, взаємозалежних та взаємовизначальних, розташованих у певному порядку, які становлять структуру методики. Джерелами криміналістичної методики є:

1. Конституція України;
2. Закони України;
3. норми кримінального і кримінально-процесуального закону КК, КПК України);
4. слідча судова і експертна практика;
5. положення науки.

Норми кримінально-процесуального закону впливають  на побудову окремих методів, визначають перелік слідчих дій, які віднесені  до першочергових та невідкладних. Практика є основою пізнання та критерієм істини. Взаємозв'язок практики з криміналістичною методикою реалізується в таких напрямах:

1. вона є основою для визначання завдань щодо удосконалення методики розслідування;
2. теоретичні положення наук перевіряються практикою розкриття та розслідування зломів;
3. засоби та прийоми розслідування, що виникають на практиці, набувають завершеної форми після наукового узагальнення та дослідження.

 
Наука як джерело криміналістичної методики — проявляється у двох формах:

1. створення нових технічних засобів та тактичних прийомів;
2. удосконалення структури криміналістичної методики, що робить її більш ефективною економічною, розширює коло засобів доказування.

 
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука.  
Інколи сюди ще відносять: організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні і методологічні основи. 
До першого і другого з них належать вивчення та узагальнення слідчої практики, вивчення способів вчинення злочинів, методи розкриття та розслідування, що дозволяє формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини. 
Третє джерело — методологічні основи, їх суть полягає в установленні на основі пізнання механізму здійснення і класифікації злочинів закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики, формуванні нових методів розкриття та розслідування злочинів, розробки програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях. Все це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.

2. Напрями розбудови криміналістичних методик розслідування;

Методи розслідування  ділять на три групи:

1. методи практичної діяльності осіб, які проводять слідство. В їх основі - загальнонаукові та спеціальні наукові  методи пізнання;
2. організаційно-управлінські методи провадження слідства збирання та обробки інформації;
3. аналітичні методи, методи аналізу події злочину та зібраної інформації; вони побудовані на законах інформатики, математичної статистики та прийомах логічного пізнання.

На теперішній час для  обробки та зберігання в автоматизованих  банках даних (АБД) інформації використовують математичні, кібернетичні, кількісно-якісні методи, різні види моделювання, логічного  аналізу.

Алгоритм - це сукупність правил, які визначають ефективну процедуру  вирішення будь-якого завдання. Оскільки розслідування - ситуаційний процес, а кожна ситуація ставить конкретне завдання, то порядок вирішення ситуації є алгоритмом у його криміналістичному розумінні. Криміналістична методика, особливо окрема - це алгоритми, які приписують, як діяти слідчому, які застосовувати слідчі дії, технічні засоби для розслідування конкретного виду злочину (убивство, злодійство, розбійництво, рекет тощо). У зв'язку з цим криміналістичні рекомендації за суттю складають алгоритми діяльності для слідчого.

Евристична діяльність слідчого під час розслідування найяскравіше виявляється при плануванні та визначенні напряму розслідування взагалі. На основі узагальнення практики розслідування останнім часом розроблені та розробляються евристичні методи побудови типових версій. Зокрема, Ю. О. Відо-нов на основі статистичного взаємозв'язку елементів криміналістичної характеристики запропонував таблиці, які дозволяють прогнозувати особу злочинця, його місцезнаходження та деякі інші риси поведінки особи, яка здійснила убивство в умовах неочевидності.

Розслідування - це процесуальна діяльність слідчого, яка здійснюється засобами та методами переліченими в  законі, а також розробленими наукою криміналістикою. Ця діяльність є визначеною системою, до якої включено:

1. встановлення у виявленій події ознак злочину;
2. прийняття рішення стосовно початку розслідування та визначення його напряму;
3. впровадження невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо встановлення злочинця;
4. планування розслідування та провадження подальших слідчих дій;
5. нарешті, після встановлення обставин, які необхідно довести, розслідування закінчується заключним етапом.

У кримінальному процесі  розслідування ділять на стадії порушення  кримінальної справи, дізнання, попереднє  слідство, закінчення попереднього слідства, направлення до суду, судовий розгляд, касаційне провадження.

У криміналістичній методиці розслідування ділять на етапи: першочерговий, наступний, заключний.

На першочерговому етапі  слідчий встановлює наявність ознак  злочину в події, що вчинена, та приймає  рішення порушення або відмови  в порушенні кримінальної справи. На першочерговому етапі проводять  першочергові невідкладні слідчі дії (визначають напрями розслідування, здійснюють пошук злочинця «по свіжих слідах»), спрямовані на розкриття злочину, будуються версії.

На наступному етапі планують розслідування за обраним напрямом, проводять відповідні слідчі дії, слідчий  перебуває у тісному взаємозв'язку з органами дізнання та завершує збір та попередню оцінку доказів.

Заключний етап розслідування  є логічною оцінкою зібраних доказів  та обставин, які необхідно довести. Слідчий складає обвинувальний висновок, знайомить обвинуваченого з матеріалами справи, подає його на затвердження прокурору та направляє справу до суду. Криміналістична методика детально розглядає два перших етапи. Заключний етап тільки згадується, оскільки він більше належить до кримінального процесу і не потребує будь-яких особливих розробок.

Вибір напряму розслідування - це уявна прогностична діяльність слідчого, спрямована на оцінку первинної зібраної інформації щодо події злочину. Потреба в оцінці та виборі напряму слідчої та розшукової діяльності виникає відразу після одержання повідомлення стосовно вчиненого злочину. На місці події слідчий, провівши огляд, отримує первинну інформацію щодо ознак злочину, кількості злочинців, яким шляхом прийшов та як пішов злочинець, які його ознаки і т. ін. Ці питання коротко викладені В. П. Колмаковим. Якщо огляд місця пригоди не є першочерговою слідчою дією, наприклад, у випадку порушення кримінальної справи за матеріалами перевірочних дій, оперативних розробок, то визначення напряму розслідування формується під час вивчення матеріалів, що є у розпорядженні слідчого. Зокрема матеріали, одержані під час оперативної роботи, вивчаються разом з оперативним працівником міліції (прокурором), визначається напрям розслідування, приймається рішення щодо реалізації оперативних матеріалів, інколи складається план спільних слідчих та оперативних дій.

Основу напрямів розслідування  складають певні методологічні  засади, які базуються на використанні системи методів пізнання, відомих  і класифікованих у філософії на загальні, загальнонаукові та приватні. Методологічною основою напряму розслідування є загальні положення, принципи та рекомендації, наприклад: яким чином діяти під час вирішення конкретної ситуації, які рішення приймати на основі отриманої в ході розслідування конкретної інформації? Структура такої діяльності включає:

1. логічний аналіз та оцінку інформації, одержаної під час огляду або вивчення первинних матеріалів;
2. встановлення обставин: чи мав місце злочин у даному випадку чи такого не було; вчинено злочин на даному місці, чи це лише місце виявлення слідів злочину; яким шляхом злочинець (злочинці) проник на місце події; яку мету переслідували злочинці; скільки часу злочинці знаходилися там; які сліди повинні обов'язково залишитися на місці події; що вилучено; хто і звідки міг спостерігати подію тощо.

Аналіз та оцінка інформації, які здійснюються під час визначення напряму розслідування, дозволяють побудувати слідчі версії, визначити  напрями основних дій слідчого та приступити до планування.

Після того, як визначено  напрям розслідування, сформульовані  версії, слідчий приступає до планування розслідування. Звичайно, планування здійснюється на слідчому етапі, однак у ряді складних справ воно розпочинається відразу ж після порушення кримінальної справи. На першочерговому етапі планування має більш оперативно-розшуковий напрям, що планується так:

1. пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;
2. пошук злочинця;
3. пошук викраденого майна;
4. забезпечення відшкодування матеріального збитку.

З цією метою плануються тактичні операції: розкриття злочину  за свіжими слідами, збирання інформації стосовно події злочину, пошук та затримання злочинця тощо.

На слідчому етапі план розслідування має процесуальний  характер, спрямований на забезпечення справи доказовою інформацією. Діяльність слідчого спрямована на збирання та оцінку доказів та побудову з них логічної системи, яка встановлює істину за справою, що розслідується.

Складаються різні види планів, а планування здійснюється індивідуальне  або бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

3. Джерела криміналістичної методики;

Важливим джерелом криміналістичної методики являються як юридичні так і інші науки і галузі знань, положення яких використовуються при розслідуванні злочинів, їх можна розподілити на юридичні і неюридичні.

Природно, що серед юридичних  наук (галузей знань) знаходяться  кримінальне і кримінально-процесуальне право, кримінологія, судова медицина, судова бухгалтерія та інші. Наприклад, багато рекомендацій методики розслідування  вбивств, нанесення тілесних пошкоджень, зґвалтувань базуються на положеннях судової медицини (рекомендації по огляду трупу, виявленню і використанню слідів крові, слини, тілесних пошкоджень та ін.).

Серед неюридичних наук і  галузей знань, що використовуються в методиці розслідування, можуть бути названі психологія, соціологія, наукова  організація праці та інші. Положення  психології і соціології, наприклад, використовуються при розробці рекомендацій по розслідуванню злочинів, скоєних  групою осіб, неповнолітніми та ін. Важливе  значення для методики розслідування  мають положення наукової організації  праці про найбільш раціональне  використання сил і засобів для  досягнення успіху в різноманітних  сферах діяльності.

4. Криміналістична характеристика – основа побудови криміналістичних методик розслідування;

Основне призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, щоб  сприяти швидкому розкриттю й  розслідуванню відповідного злочину. Криміналістична характеристика —  це система відомостей про певні  види злочинів, ознаки суб’єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет  посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення  і розкриття таких діянь криміналістичними  засобів, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення  і розкриття. Такі особливості називають  криміналістичне значущими. Практичне використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов’язаного із залученням даних інших видів характеристик злочинів. Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього злочинного посягання, особа потерпілого.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається  як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв’язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих  завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних  особливостей особи, яка вчинила  злочин, на підставі аналізу типових  слідів, особливостей обстановки в  аналогічних випадках. У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність криміналістичне значущих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх науковому узагальненні, що становить основу для розвитку загального вчення про криміналістичну характеристику злочинів.