Контрольная работа по "Криминалистике"

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів розкривається  у рекомендаціях із встановлення і застосування криміналістичне  значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня спільності, які характеризують:

1. найширші множинності злочинів (наприклад, злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти власності тощо);
2. групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);
3. види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні трупа), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо);
4. різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не встановлена), розкрадання при виготовленні того чи іншого виду продукції на підприємствах (ковбасної, консервної, молочної тощо).

Як і будь-яка система, криміналістична  характеристика складається з взаємопов’язаних складових частин — елементів. У  літературі по-різному визначаються види таких елементів та їх кількість: від прямого слідування системі  елементів складу злочину до переліку криміналістичне значущих елементів, які не завжди структурно узгоджуються з системою кримінально-правової характеристики певного виду злочину.

Криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядкований завданням  доказування з кримінальної справи. Саме тому структура криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин, які входять  до предмета доказування (ст. 64 КПК), і  елементів складу злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Проте криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову  та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки містить не лише систему  обставин, які мають кримінально-правове  значення, а й ряд інших чинників. Отже, конкретизація кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок  виділення елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які мають вирішальне значення для  розкриття злочину. При цьому  деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент «суб’єкт злочину» може містити компоненти, пов’язані з  такими чинниками, як психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної мети. Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається  з елементів, котрі містять окремі підсистеми — компоненти:

1. особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;
2. способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування злочинних дій);
3. особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки віктимності тощо);
4. предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);
5. обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;
6. наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв’язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач  і джерело відомостей про певні  види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи  можливе шляхом одержання та аналізу  відомостей щодо окремих елементів  і встановлення зв’язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна здійснити «вхід» до системи з метою одержання необхідної інформації. Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання систематизованого опису злочинних способів.

5. Принципи побудови окремих криміналістичних методик;

До принципів наукової розробки методики розслідування окремих категорій злочинів належать такі вихідні положення:

1. Розгляд об’єктів методики розслідування – злочину і розслідування – з позицій системно - діяльнісного і функціонального підходу. Цей принцип дозволяє досліджувати такі об’єкти як комплекси цілеспрямованих дій суб’єктів, з одного боку – злочинної, а з іншого боку – слідчо-криміналістичної діяльності, двох протидіючих систем, які функціонують з різними протилежними завданнями;
2. Використання даних і новітніх досягнень інших наук, як гуманітарних, так і природничо-технічних, для дослідження злочинів, умов їхнього вчинення, особливостей механізму слідоутворення і розробки адекватних рекомендацій з їхнього розслідування;
3. Розробка методичних рекомендацій на підставі криміналістичного аналізу злочинів і створення їх типової інформаційно-пізнавальної моделі – криміналістичної характеристики щодо досліджуваної категорії злочинів;
4. Використання досвіду слідчої практики шляхом його узагальнення, аналізу і подальшої екстраполяції в теорію розкриття злочинів;
5. Розробка методичних рекомендацій на основі криміналістичної класифікації злочинів, що дає змогу виявити й дослідити особливості відповідної класифікаційної групи і створити методику певного рівня: міжвидову, видову, групову або так звані наскрізні чи поза видові методики;
6. Розробка окремих методик розслідування на основі визначення і характеристики обставин цього виду злочину, що підлягають розкриттю;
7. Розробка напрямків і завдань розслідування з урахуванням специфіки етапів розслідування;
8. Розробка методичних рекомендацій на основі інформаційно-ситуаційної оцінки стану розслідування, виділення типових слідчих ситуацій, що виникають на різних етапах розслідування;
9. Виділення відповідних типових завдань тактичного й організаційно - методичного характеру і визначення оптимальної програми їх вирішення з урахуванням особливостей конкретної категорії злочинів і етапів їх розслідування;
10. Виділення специфічних тактичних і технічних прийомів під час проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій.

Названі принципи належать до наукової діяльності, що спрямована на розробку окремих  методик розслідування різного  рівня (міжвидових, видових і групових). Вважаємо за доцільне виділення також  і принципів практичної діяльності слідчого з розслідування конкретного  злочину.

6. Типові слідчі ситуації при розслідуванні розкрадань;

Одним з характерних видів слідчих  ситуацій у цій категорії справ  є обстановка, що характеризується недостатньою поінформованістю про  обставини розкрадання, що підлягають встановленню, великою кількістю  перешкод у отриманні такої інформації. Найбільш істотними у цьому відношенні є труднощі, що виникають при отриманні  відомостей про спосіб вчинення злочину, джерела розкрадання, зв’язки між  співучасниками та ін. Вирішення таких  слідчих ситуацій має значення і  для розслідування конкретного  розкрадання. Здебільшого важливо враховувати можливості вирушення завдань у певній слідчій ситуації, наприклад, з використанням «чинника раптовості». Залежно від обізнаності (настороги) розкрадачів щодо загрози викриття їхньої злочинної діяльності та можливості використання слідчим «чинника раптовості», до початку розслідування існують три основних види типових ситуацій:

1. у справах, порушених внаслідок документальної ревізії, інвентаризації, перевірок, що проводяться органами прокуратури, контрольними органами, коли можливий початок розслідування не є раптовим для осіб, які можуть виявитися причетними до зловживань;
2. у справах, порушених внаслідок проведення оперативно-розшукової діяльності та виявлення ознак розкрадання безпосередньо органами внутрішніх справ (працівниками служби боротьби з економічними злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю), коли виникає ситуація, при якій підозрілі у розкраданні та інших злочинах особи не обізнані щодо можливого початку розслідування, у зв’язку з чим особливого значення набуває «чинник раптовості»;
3. у справах, що порушуються у разі затримання на місці злочину працівниками органів, які не проводять цільові оперативно-розшукові дії (ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення ними певних правил, що викликає підозру в причетності до злочинних дій. За даних умов «чинник раптовості» хоча і виявляється щодо осіб, які підозрюються, однак його здійснення пов’язане з обмеженою інформацією про можливі злочинні дії;
4. виділяється також ситуація, коли кримінальна справа порушується у зв’язку з перевіркою заяв, повідомлень (громадян, службових осіб, у засобах масової інформації), явки з повинною. Залежно від конкретних обставин у подібних випадках «чинник раптовості» не має звичайної ефективності, особливо при зволіканні з ОРД і порушенням кримінальної справи.

Урахування даних ситуацій дозволяє точніше визначити умови збирання інформації, намітити порядок і послідовність  проведення перевірочних дій, підготовчих  і організаційних заходів. При очевидній відмінності наведених вихідних ситуацій загальними негайними завданнями на початку розслідування є такі:

1. встановлення номенклатури і місця знаходження документів (ручного і машинного обліку), в яких могли відобразитися ознаки злочину, і забезпечення їх цілості. При цьому слід звернути увагу на необхідність дослідження не тільки документів первинного (оперативного) обліку і бухгалтерської документації, а й планових, технологічних, виробничо-управлінських, статистичних, податкових та інших документів, бланків, етикеток тощо. Велике значення має аналіз змісту неофіційних документів (записок, нотаток, чорнових записів, розрахунків тощо);
2. встановлення місця знаходження сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції, товарів і забезпечення їх цілості;
3. виявлення вимірювальних приладів, що використовуються, — вагів, дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів, їх перевірка, фіксація показань, опечатування (при необхідності — з урахуванням інтересів виробництва);
4. перекриття доступу до електронно-обчислювальних засобів;
5. встановлення місця знаходження майна і грошових коштів, що належать розкрадачам, з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Вирішення зазначених завдань не вичерпується початковою стадією розслідування  і стадією, що безпосередньо передує  порушенню кримінальної справи, оскільки в подальшому провадженні у справі можуть бути виявлені дані про раніше не виявлені епізоди розкрадання  та інших злочинів.

7. Роль ревізійного контролю і аудиту у виявленні та розслідуванні розкрадань;

Ревізії і аудит, що здійснюються в  порядку господарського контролю, спрямовані на встановлення випадків порушень у  витрачанні коштів та матеріалів, проведенні господарських операцій, дотриманні фінансової дисципліни, веденні бухгалтерського  обліку, заповненні документів, бухгалтерських записах та інших засобів. 
Ревізії, які проводяться на вимогу слідчого, мають цільове спрямування, що визначається вихідними даними і конкретними завданнями розслідування. В результаті експертизи ще більшу конкретизацію одержує вирішення окремих питань, що залишилися нез'ясованими через різноманітні обставини під час ревізії, що їй передувала. У практиці розслідування розкрадань, що звичайно являють собою провадження по складних кримінальних справах, виникає потреба у проведенні на вимогу слідчого ревізії вже під час досудового слідства, а також призначенні відповідних судових експертиз.

8. Криміналістична характеристика крадіжок;

Поняттям «крадіжка» охоплюється  значне коло злочинів, що різняться  предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації злочинного задуму. З огляду на це вирізняють:

1. крадіжки з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо;
2. крадіжки матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комунального господарства і будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті;
3. крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;
4. кишенькові крадіжки (на базарах, у громадському транспорті);
5. крадіжки транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів тощо).

 
Будь-який злочин, у тому числі й  крадіжка, — це подія, що характеризується сукупністю тільки йому притаманних  властивостей і відмінних ознак. Разом з тим ці злочини мають  і спільні риси, що дозволяють дати їм узагальнену характеристику і  виділити при цьому певну специфіку  розслідування деяких видів крадіжок. Криміналістична характеристика крадіжок містить відомості про своєрідні  ознаки (елементи):

1. обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки;
2. предмет злочинного посягання;
3. способи вчинення крадіжок;
4. типові сліди;
5. особу злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо);
6. особу потерпілого від злочину.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є обстановка, в якій готуються  і вчиняються ці злочини. Крадіжки належать до групи злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово і  здебільшого обмежене невеликою  площею (ділянкою місцевості, приміщенням  тощо). За характером зв’язку злочинних  дій з особливостями місця  їх вчинення можна виділити три різновиди  крадіжок:

1. місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників формування способу приготування і вчинення крадіжки. Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого у містах, переважно у районах новобудов. При цьому використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всередину житла, недосконалість засувних пристроїв тощо), відсутність охоронної сигналізації, «вразливість» перших і останніх поверхів багатоквартирних будинків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;
2. місце, що пов’язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.);
3. крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій випадковий (кишенькові крадіжки)