З допомогою мікробіологічних методів
також можна визначити наявність у харчових
продуктах вітамінів, біологічно активних
речовин тощо.
Фізіологічні методи дослідження використовуються
для визначення засвоюваності харчових
продуктів та їх реальної енергетичної
цінності і вивчення впливу непродовольчих
продукції на організм людини.
Товарознавчо-технологічні методи найчастіше
використовуються для встановлення придатності
сировини для промислової переробки, а
також для визначення властивостей продукції,
що виявляються в процесі їх споживання.
Так, при дослідженні хлібопекарних властивостей
борошна обов'язково проводять пробне
випікання за відповідною технологічною
схемою і визначають якість готового продукту
за відповідними фізико-хімічними і органолептичними
показниками.
Реєстраційний метод. Особливість реєстраційних
методів полягає в тому, що вони ґрунтуються
на використанні інформації, отриманої
шляхом підрахунку кількості відповідних
подій, випадків, предметів, витрат тощо.
Цим методом визначають дефектні партії,
кількість дефектних одиниць у партіях
відповідних постачальників продукції
під час приймання, реалізації та споживанні.
Наприклад, при дослідному використанні
взуття або одягу реєструється кількість
днів до заданої стадії зношування. При
досліджуванні якості телевізорів - реєструється
кількість відмов за певний час його роботи.
Також реєструються витрати при експлуатації
продукції, його патентно-правові показники
тощо.
Розрахунковий метод - характеризується
тим, що інформація, відносно якості отримується
розрахунковим шляхом. При цьому використовуються
теоретичні та емпіричні залежності якості
продукції від параметрів відповідних
показників. Самі показники якості розраховуються
з допомогою математичних моделей, формул
за параметрами, які отримують в результаті
дослідження іншими методами - фізико-хімічними,
біохімічними тощо. Цим методом в товарознавчій
практиці розраховують пористість хліба,
розривну напругу матеріалів, безвідмовність,
довговічність тощо.
Поняття про схеми технохімічного контролю
на виробництві.
Для організації безперервного якісного
контролю продукції на виробництві розробляється
схеми технохімконтролю. Схема включає
контроль сировини, технологічних процесів
та готової продукції. При складанні схем
до уваги береться вид продукції, особливості
технологічного процесу та періодичність
контролю окремих параметрів та показників,
вимоги нормативних документів на продукцію.
Застосування затверджених керівником
схем забезпечує постійний контроль, дає
змогу запобігти порушення нормативних
документів та технологічних інструкцій.
Рекомендована література:
А. Т.Марх, Т. Ф. Зыкина, В. Н.Голубев «Технологический
контроль консервного производства» М.:
Агропромиздат, 1989, стр. 39-59
РОЗДІЛ 5. Заходи щодо
охорони праці і навколишнього середовища
Постановою Кабінету Міністрів
України від 27 липня 1995 року № 554 "Про
перелік видів діяльності та об’єктів,
що становлять підвищену екологічну небезпеку"
вказано, що підприємства з виробництва
харчових продуктів (м’ясокомбінати,
молокозаводи) становлять підвищену екологічну
небезпеку і здійснення державної експертизи
для цих підприємств є обов’язковим.
На підприємствах, крім основної
продукції - м’яса та м’ясопродуктів,
утворюються значні обсяги відходів -
гній, водовідведення від системи водопостачання
та господарсько-фекальні стоки, шкідливі
гази, які можуть містити значну кількість
біогенних елементів, патогенної мікрофлори,
личинок і яєць гельмінтів, що можуть негативно
впливати на навколишнє природне середовище.
Проектування, будівництво
і реконструкцію підприємств, які впливають
на стан атмосферного повітря, водні і
земельні ресурси, рослинний і тваринний
світ здійснювати з обов’язковим дотриманням
норм екологічної безпеки, державних ветеринарних
і санітарних вимог і правил, вимог чинних:
- Закону України про
охорону навколишнього природного
середовища;
- Закону України про
охорону атмосферного повітря;
- Закону України про
забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення;
- Закону України про
відходи;
- Водного кодексу України;
- Державних санітарних
правил з охорони атмосферного
повітря населених місць (від
забруднення хімічними і біологічними
речовинами) ДСП 201-97;
- Санитарных норм допустимых
концентраций химических веществ
в почве СанПиН 42 -128-4433-87;
- Санітарних правил охорони
поверхневих вод від забруднення
стічними водами;
- Санитарных правил для
предприятий мясной промышленности
№ 3238 - 85;
- Методических указаний
по оценке степени опасности
загрязнения почвы химическими
веществами;
- нормативних документів
земельного, лісового законодавства
та законодавства про охорону
і використання рослинного і
тваринного світу. При цьому передбачати
технології, які можуть забезпечити
охорону атмосферного повітря
і води від забруднення і
засмічення, попереджати їх шкідливу
дію, охорону земель, а також сприятимуть
збереженню природних умов і
ландшафтів.
Підприємства незалежно від
часу введення їх у дію, повинні бути обладнані
спорудами, устаткуванням і пристроями
для очищення викидів і скидів або їх знешкодження,
зменшення впливу шкідливих чинників
на навколишнє природне середовище.
Забороняється введення в дію
нових і реконструйованих підприємств,
на яких не забезпечено у повному обсязі
додержання всіх екологічних вимог, не
забезпечених очисними спорудами необхідної
потужності.
Рівень забруднення атмосферного повітря
на території підприємств та зони, що до
них прилягає, а також визначення межі
розповсюдження забруднення атмосферного
повітря, що очікується, повинні визначатися
розрахунком, який міститься в розділі
проекту "Склад і зміст матеріалів оцінки
впливів на навколишнє середовище (ОВНС)
при проектуванні і будівництві підприємств,
будинків і споруд" у відповідності
з ДБН А.2.2-1-2003. Критерієм оцінки впливу
викидів підприємств на атмосферне повітря
є порівняння фактичних концентрацій
в атмосфері (з урахуванням фонових
концентрацій) з гранично допустимими
концентраціями (ГДК максимальна разова
та середньодобова) в атмосферному повітрі.
Величина гранично допустимих
викидів і матеріали з їх обґрунтування
повинні бути погоджені з органами, які
здійснюють державний контроль за охороною
атмосфери від забруднення і затверджені
в установленому порядку
Основними джерелами забруднення
повітряного басейну підприємств і житлової
зони, що до них прилягає, є вентиляційні
викиди з виробничих приміщень, викиди
під теплових установок (котельні), вигульних
майданчиків.
Розрахунок валових викидів
забруднюючих речовин від підприємств
по забою худоби, птиці, кролів і переробці
продуктів забою рекомендується визначати
на основі показників емісії (питомих
викидів), наведених у "Збірнику показників
емісії (питомих викидів) забруднюючих
речовин в атмосферне повітря різними
виробництвами", (том 3, розділ XII), погодженому
Міністерством охорони навколишнього
природного середовища України (лист від
08.11. 2004 року № 10990/20/1 - 10).
Охорона повітряного басейну
забезпечується комплексом заходів, в
тому числі за рахунок впровадження в
практику сучасних технологій, прогресивних
дезінфекційних засобів, безпечної сировини,
а також вдосконалення технологій дезінфекції
приміщень підприємства, очищення шкідливих
викидів, недопущення неорганізованих
шкідливих викидів.
Очищення та знешкодження вентиляційних
та технологічних викидів слід передбачати
на вимогу місцевих органів санепіднагляду,
ветеринарної інспекції та охорони природи
у випадках, коли є наявне перевищення
гранично допустимих шкідливих речовин
в атмосферному повітрі.
Вентиляційні викиди слід здійснювати
над покрівлею будівель, як правило, зосереджено
(центральні вентиляторні чи аераційні
викиди). Не допускається застосування
високих та факельних викидів, оскільки
вони сприяють розширенню зони забруднення.
Розміщення будівель і споруд
на площадці повинно відповідати наскрізному
провітрюванню території підприємства
та виключати можливість попадання шкідливих
речовин з атмосфери із зони з більшою
інтенсивністю викидів в зону меншого
забруднення. При цьому концентрації забруднюючих
речовин в місцях забору повітря не повинні
перевищувати разом з фоновими концентраціями
значень, рівних 0,1 ГДК, встановлених для
робочої зони будівлі. При неможливості
забезпечити нормативні значення концентрації
запорошення в місцях забору повітря,
необхідно викиди із приміщень піддавати
очищенню або розсіянню в атмосферу через
висотні труби і факельні викиди (висота
яких визначається розрахунком з урахуванням
рельєфу, вітрового, кліматичного та інших
режимів місцевості) з тим, щоб концентрація
шкідливих речовин в приземному шарі атмосфери
не перевищувала максимальну разову концентрацію.
Підприємства повинні розташовуватися
таким чином, щоб основні напрямки вітрів
були в протилежну сторону від житла. При
цьому в усіх випадках і у всі пори року
концентрація забруднюючих речовин, які
виділяються підприємством, на межі санітарно-захисної
зони не повинна перевищувати разом з
фоновими концентраціями значень, рівних
ГДК, установлених для атмосферного повітря
населених місць.
На підприємствах слід застосовувати
технології видалення ти обробки гною
та пташиного посліду з бази (приміщення)
передзабійного утримання худоби, які
забезпечують екологічну безпеку, виключаючи
підвищення вмісту аміаку в повітрі та
появу мух.
При виникненні епізоотії з
тієї чи іншої хвороби худоби чи птиці
вирішальне питання про подальше використання
гною чи посліду та технологічного обладнання
належить державній службі ветеринарної
медицини на місцях.
У відповідності з чинним "Водним кодексом
України", зрошення сільськогосподарських
угідь стічними водами може бути дозволено
державними органами охорони навколишнього
природного середовища за
погодженням з державними органами
санітарного та ветеринарного нагляду
і агрономічною службою господарства.
Скидними стічних вод у водні
об’єкти допускається лише за умови дотримання
нормативів гранично допустимих концентрацій
та встановлених нормативів гранично
допустимого скидання забруднюючих речовин.
Надавати земельні ділянки
у заплавах річок під будь-яке будівництво
забороняється.
Підприємства зобов’язані
здійснювати заходи щодо запобігання
скиданню стічних вод, якщо вони:
- можуть бути використані
в системах оборотного або
повторного водопостачання;
- містять токсичні речовини
та збудники інфекційних захворювань.
Скидати стічні води, використовуючи
рельєф місцевості (балки, пониззя,
кар’єри та ін.), забороняється.
На території водоохоронних
зон забороняється влаштування скотомогильників,
звалищ, полів фільтрації.
При накопиченні худоби чи птиці
на обмежених територіях підприємств
промислового типу, при впровадженні водоємких
технологій виробництва і значній кількості
біогенних елементів, патогенної мікрофлори
та інших шкідливих хімічних речовин,
які містяться у виробничих стоках цих
підприємств, і при недостатній ефективності
сучасних очисних споруд, слід розробляти
та здійснювати заходи з попередження
забруднення водних джерел, в тому числі
і підземних.
3 метою охорони та раціонального
використання водних ресурсів
при проектуванні підприємств, необхідно
передбачити:
- використання маловодної
технології прибирання гною чи
пташиного посліду;
- скорочення витрат питної
води за рахунок впровадження
оборотних систем водопостачання;
- розробку та впровадження
прогресивних і економічно - ефективних
методів очистки стоків, які забезпечать
нормативні показники їх очищення;
- забезпечення водоохоронних
споруд підприємств реагентами,
сировиною та необхідними матеріалами.
3 метою запобігання захворювання
худоби та птиці інфекційними
хворобами, необхідно дотримуватися
чинних Ветеринарно-санітарних правил
для підприємств по забою худоби,
птиці, кролів та переробці продуктів
забою та інших нормативне - правових
документів ветеринарної медицини
стосовно м’ясопереробної галузі.
При розробці заходів з охорони
навколишнього природного середовища
від шкідливих речовин, крім цих відомчих
норм технологічного проектування слід
керуватися чинними відомчими нормами
технологічного проектування "Об’єкти
ветеринарної медицини" ВНТП-АПК-07.06
та "Системи видалення, обробки, підготовки
та використання гною" ВНТП-АПК-09.06.
Слід суворо дотримуватися
норм і правил з охорони ґрунтів територій
забійних і м’ясопереробних підприємств,
сільських населених пунктів та сільськогосподарських
угідь в районах розташування цих об’єктів.
Всі будівлі і споруди підприємства,
які скидають стічні води, повинні бути
каналізовані згідно з вимогами чинних
нормативних документів з підключенням
у внутрішньо площадкову каналізаційну
мережу.