Особливості прийняття стратегічних рішень

Налагодити ефективну взаємодію з приватним сектором і місцевими органами влади для визначення оптимальних місць розташування стратегічних логістичних центрів, які б об’єднували різні види транспорту, та забезпечити їх практичне створення.

Забезпечити введення «єдиного вікна» для інтермодального транспорту, єдиного транспортного документа для всіх вантажоперевізників.

Розробити разом із сусідніми державами спільні технології транзитних перевезень і механізми встановлення наскрізних тарифів, що дозволить істотно збільшити середню швидкість переміщення вантажів.

Удосконалити нормативно-правове регулювання з метою забезпечення учасникам транспортно-логістичного ринку рівних і сприятливих умов, функціонування логістичних центрів, використання у сфері вантажного транспорту електронних документів і супроводу транспортних засобів шляхом впровадження систем супутникової радіонавігації.

Найбільш відчутну користь підприємствам здатні принести оптимізація ланцюжків постачань і автоматизація складських комплексів за допомогою систем управління складами, а також застосування на підприємстві нових ІТ технологій.

На сьогодні наявність мережі Інтернет надає логістам безмежні можливості по пошуку оптимальних маршрутів, контролю перевізників та інше. Більшість українських підприємств вже використовують автоматизовану систему управління транспортом, завдяки використанню системних продуктів. Система дозволяє створювати і контролювати ефективні плани транспортування, які задовольняють застосовним обмеженням (таким як рівень сервісу, витрати і доступність ресурсів). Актуальність інформатизації сфери транспортної логістики зумовлена наявністю в ній широких можливостей для економії ресурсів, а, отже, і збільшення прибутків підприємств.

Можна вибрати різні можливості щодо економії витрат і оптимізації використання доступних ресурсів. На події транспортування можна вплинути і знайти рішення у разі можливих відхилень від вихідного плану транспортування.

Вирішення багатьох практичних завдань із забезпечення перевезень як людей, так і матеріальних об’єктів у розрізі оперативного управління рухомими засобами, оптимізації вантажоперевезень і ряду інших завдань в даний час базується на застосуванні систем супутникової навігації та стільникового зв’язку. Ці способи охоплюють такі напрями, як: диспетчеризація (проходження контрольних точок з повідомленням диспетчера); неперервний моніторинг за допомогою мобільного зв’язку (стільниковий і супутниковий зв’язок); GPS (Global Positioning System) навігація (приймачі, супутники-навігатори, ГІС(геоінформаці́йна систе́ма)-карти); RFID (Radio frequency identification) навігація – радіочастотна ідентифікація.

Системи GPS-моніторингу, які працюють на основі GPS-технологій для відстеження місцезнаходження транспортного засобу в режимі реального часу, є програмно-апаратними комплексами з серверною частиною в офісі компанії, робочим місцем диспетчера і мобільними терміналами в кожному транспортному засобі. Відстеження відбувається в режимі реального часу на екрані комп’ютера. Окрім візуального контролю, GPS у разі встановлення відповідного устаткування дозволяють реєструвати в автоматичному режимі практично будь-яку подію і формувати статистичні звіти з такими параметрами: маршрути руху, пробіг, середня швидкість руху, витрата палива і заправки, оберти двигуна, облік годин роботи і простоїв, зупинки, відкривання дверей, кількість поїздок, відстань віддалення від бази, облік роботи додаткового устаткування (кран, екскаватор тощо), завантаження, розвантаження.

Перспективним напрямом стає автоматична ідентифікація, що забезпечується сукупністю технологій, в яких за допомогою електронних засобів вводиться унікальна характеристика або послідовність даних, пов’язана з матеріальним об’єктом. На основі електронного опрацювання відповідної інформації проводиться розпізнавання об’єкту. Для цього можуть використовуватися такі види ідентифікації об’єктів перевезень:

- штрих-кодування (EAN);

- радіочастотна ідентифікація (RFID);

- електромагнітна ідентифікація (спеціальні мітки і волоски);

- магнітна ідентифікація (магнітні карти).

Об’єктами ідентифікації можуть бути: SKU (одиниця складування), упаковка, оборотна тара, контейнер, транспортний засіб та людина (експедитор, водій, пасажир тощо).

Геоінформаційні технології надають можливість одночасної роботи з декількома типами даних: просторовими і атрибутивними. Просторові дані, які визначають форму і місце розміщення об’єкту, складаються з векторної інформації (набір шарів, кожен з яких містить профільовану інформацію (дорожня інфраструктура, водні артерії, населені пункти тощо) у вигляді точок, ліній і полігонів) і растрової інформації (у вигляді суцільних зображень: картографічна основа, аеро- або космічні знімки). Атрибутивними даними є додаткові відомості у вигляді числових, символьних і логічних параметрів (наприклад, площа, довжина, ширина, пропускна здатність, кількість смуг транспортного коридору тощо), що містяться в спеціальних таблицях. Інтегруючи широкий набір інформації, що зберігається в базах даних, електронних таблицях і різноманітних документах геоінформаційні системи дозволяють отримати найбільш наочне уявлення про ситуацію в зручному і легкому для розуміння форматі – електронній карті.

Використання автоматизованої системи управління транспортом надає підприємствам можливість:

1. Знизити витрати на логістику (зниження адміністративних витрат  шляхом формалізації процесів  та електронної обробки даних; більш низькі ставки на перевезення; оптимальне планування відвантаження).

2. Більш ефективне використання  транспортної системи (оптимальне  використання власних активів  замість державних/ типи перевізників/ контейнери/заповнені поїзди, формування  відвантаження (вручну, автоматично)).

3. Прозорість (налаштування непередбачених  ситуацій (під час завантаження/розвантаження, транспортування) та автоматичне  випередження, своєчасна доставка  вантажу).

4. Організація (централізоване управління  транспортом; консолідація різних  замовлень, єдине управління замовленням  та ін.).

Рішення усіх проблем пов’язаних з транспортною логістикою залежить від шляху, який обирає керівництво підприємства. Головна суть використання автоматизованої системи управління транспортом полягає в підвищенні ефективності використання всіх ресурсів підприємства, розвитку її гнучкості та адаптації до зовнішніх і внутрішніх проблем, підвищенні якості ухвалюваних рішень, і як наслідок – більш висока конкурентоспроможність.

Також одним із варіантів вирішення проблеми є залучення транспортного аутсорсингу.

Транспортний або логістичний аутсорсинг - це нова послуга на ринку вантажоперевезень, суть якої полягає в передачі організацією будь-яких функцій або бізнес-процесів іншій, зовнішній компанії, на підставі договору. На відміну від звичайних вантажоперевезень, які мають разовий характер, ця послуга здійснюється на постійній договірній основі (протягом періоду, зазначеного в договорі).

Переваги залучення аутсорсингу:

1. відсутність витрат на утримання і обслуговування робочих місць;

2. використання спеціалізованих методик і технологій;

3. відсутність необхідності на підготовку та навчання персоналу;

4. звільнення внутрішніх ресурсів фірми;

5. безперервна робота відділу логістики;

6. економія на податках, страхових, пенсійних та інших відрахуваннях;

7. зниження ризиків, пов'язаних з реалізацією процесів логістики.

Отже, якщо підприємство ВАТ «Запоріжсталь», в найближчі сроки оптимізує, модернізує, підвищить якість транспорту, збільшить витрати на його забезпечення, то може запобігти негативних наслідків. А з тимчасовим заученням транспортного аутсорсингу може мінімізувати втрати.

 

 

 

 

 

 

 

 ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

1. Стратегія - це тип принципової  поведінки організації у взаємодії  із зовнішнім середовищем, а стратегічний  менеджмент - розробка й реалізація  такого типу принципової поведінки  організації, яка б задовольняла  ключові, довготермінові інтереси  організації.

2. Стратегічне рішення - це  результат аналізу, пошуку, розрахунків, дискусій і роздумів великої  кількості людей, до якої можуть  входити власники, представники  топ-менеджменту, аналітики й експерти. Таке рішення спирається на  колективні знання і досвід, що  дозволяє не тільки передбачати, але й впливати у потрібному  напрямку на хід подій. При  цьому дуже важливе вміння  дивитися на звичну схему дій  по-новому.

3. Для прийняття стратегічних  рішень керівникам необхідно  стратегічно мислити і мати  стратегічне бачення - керівну філософію  бізнесу, обґрунтування існування  організації, не саму мету, а її  основне відчуття як ідеальної  картини майбутнього, той стан, якого  можна досягти за найсприятливіших  умов. Саме стратегічне бачення  визначає рівень досягнень у  процесі стратегічного планування.

4. Стратегічне бачення  виявляється у прийнятті рішення  про місію організації - принципи  її існування. Місія - більш конкретний  орієнтир, ніж бачення. Проголошення  місії - це визначення тих загальних  цілей, що намагається досягти  організація. Зміст місії повинен  включати опис продуктів і/або  послуг, які надає організація; характеристику  споживачів; цілі організації та  її технологію; філософію та внутрішній  і зовнішній імідж.

5. Для того щоб приймати  рішення про конкретні успішні  дії, бажано знати не тільки  напрямок, але й чітко визначені  орієнтири на ньому. Такими орієнтирами  є цілі управління організацією  та її підрозділами. Мета - це бажане, необхідне й можливе в майбутньому  становище організації (її структурних  підрозділів) і результатів її  діяльності. Прийняття рішення про  визначення і встановлення цілей  виступає головним продуктом  праці менеджерів вищої ланки  управління. У подальшому до прийняття рішень про розвиток організації до нього залучаються керівники нижчих рівнів ієрархії, а також провідні фахівці, що становлять «ціль» організації, її інтелектуальний потенціал.

6. Для вироблення ефективних  стратегічних організаційних рішень  доцільно використовувати метод «дерева цілей», тобто їх декомпозицію, починаючи з генеральної мети, до цілей конкретних структурних підрозділів і напрямів їх діяльності. Побудова «дерева цілей» має свої правила, порушуючи які, керівники можуть не лише прийняти неправильні рішення, а й поставити під загрозу саме існування організації.

Логістику можна назвати важливим стратегічним інструментом управління діяльністю підприємства, який в цілому повинен вивести підприємство на зовсім новий рівень розвитку та надати йому конкурентну перевагу, в порівнянні з іншими. Якщо вирішити всі представлені нами питання, то підприємство зможе досягнути високопоставлених ними цілей, таких як мінімізація товарних витрат та зменшення собівартості продукції, підвищення рентабельності підприємства і раціоналізація процесу виробництва.

Підприємство повино вирішити такі проблемні питання як:

1. Нераціональність складання ланцюгів поставок відносно маршруту поставки, термінів виконання замовлення, об’ємів продукції і т.і.

2. Нерозвиненість транспортної система і погана її якість.

3. Застарілість транспортних засобів.

4. Відсутність термінално-логістичних комплексі.

5. Відсутність ефективного  управління складами.

6. Недовантаження рухомого складу.

7. Недосконалість системи страхування вантажу і транспортних засобів.

8. Труднощі в організації взаємодії декількох видів транспорту.

9. Неадекватний розрахунок амортизації транспорту.

10. Складність складання маршрутів руху.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Гордієнко І.В. Інформаційні  системи і технології в менеджменті: [навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.] / І.В. Гордієнко. – [2-ге вид., перероб. і доп.] – К. : КНЕУ, 2005. – 259с.

2. Крикавський Є.В. Логістичне управління. – Л.: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2000 – 683 с.

3. Матвієнко Г.Л. Актуалізація контролінгу логістичної діяльності як функції управління на підприємствах в Україні / Г.Л. Матвієнко // Науково-технічний збірник. –Хмельницьк, 2005.

4. Мельник Л.Г., Ильяшенко С.Н., Касьяненко В.А. Экономика информации и информационные системы предприятия: – Сумы, 2004

5. О’Лірі Д. ERP системи. Сучасне планування та управління ресурсами підприємства/ Д. О’Лірі. - М.: Вершина, 2004. – 307с.