Імідж та його природа. Іміджелогія в комплексі наук

 

ПЛАН:

    ВСТУП…………………………………………………………………………2

1. Імідж та його природа. Іміджелогія в комплексі наук………………3
2. Типізація іміджу……………………………………………………….10
3. Поліфункціональність іміджу………………………………………...16
4. Імідж як міфологічний архетип………………………………………17

     ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Імаго -   це безсвідомий  прообраз,

що виключно направляє  сприйняття

одним суб'єктом іншого.

Карл Юнг

 

Імідж (від англ. Image - «образ», «зображення») - штучний образ, що формується в  громадському чи індивідуальній свідомості засобами масової комунікації та психологічного впливу. Імідж створюється (пропагандою, рекламою) з метою формування в масовій свідомості визначеного  ставлення до об'єкта. Може поєднувати як реальні властивості об'єкта, так і неіснуючі, приписувані.

Створення образу грає важливу роль в таких галузях людської діяльності як пропаганда і реклама. Творець образів (іміджмейкер) при створенні образу може наділити його як реальними властивостями так і неіснуючими.

На Русі серед субкультур, які  розвивали це мистецтво і передавали його з покоління в покоління  можна виділити субкультури скоморохів і офеней.

Імідж об'єкта - це думка раціонального  чи емоційного характеру про об'єкт (людину, предмет, системі), що виникло  в психіці групи людей на основі образу, сформованого в їхній психіці  в результаті сприйняття ними тих  чи інших характеристик даного об'єкта. Наприклад:

• інтерв'ю з вічним героєм попсової тусовки Гаріком Сукачовим. «Зайве нагадувати, що імідж у нього своєрідна - гримуча суміш хулігана пролетаря і старого солдата, «не знає слів любові»

Діловий імідж спеціально проектується в інтересах людини або фірми  з урахуванням особливості діяльності внутрішніх і зовнішніх якостей.

Спеціаліст з формування іміджу називається (як правило, іміджу людини) - іміджмейкер.

 

 

 

 

 

 

1.  Імідж та його природа. Іміджелогія в комплексі наук

 

Поняття «імідж» походить від лат. «imagoо», що пов'язане з латинським словом «imitare».

У загальній психології під образом у широкому значенні розуміють суб’єктивну картину світу, охоплюючи самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення і тимчасову послідовність подій.

З точки зору соціальної психології, імідж прототипом образу, який виник у результаті соціального питання. На відміну від загальної психології соціальна психологія визначає формування образів в умовах реальної соціальної групи.

«Тлумачний словник російської мови» С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової дає п'ять різних визначень слова  «образ»:

У філософії: предмет та ідеальна форма  відображення 
предметів та явищ матеріального світу у свідомості людини.

Вигляд, зовнішність.

Живе, наочне уявлення про будь-який предмет чи об'єкт.

У літературі, мистецтві: узагальнене художнє відображення дійсності, яке постає у формі конкретного, індивідуального явища.

У художньому творі: тип, характер.

Як ми бачимо, два з них мають  безпосереднє відношення до художньої  діяльності, інші теж опосередковано можна пов'язати з нею, якщо розглядати їх у контексті таких категорій художнього мислення, як «зображальне» та «відображальне». Завдяки таким етимологічним визначенням поняття «образ» і набуває традиційного значення, як вигляд, вид, подоба.

Як ознака специфічності форм художнього мислення, образ закріплюється естетикою. Вважають, що художній образ народжується в уяві художника, втілюється у його творі в тій чи іншій матеріальній формі (пластичній, звуковій, жестомімічній, словесній) і створюється уявою того, хто сприймає мистецтво — читачем, слухачем, глядачем, 3 позиції художнього образу, творчість творця розглядають як єдиний «мегаобраз» світу та людини у світі.

Проте в аспекті масової культури художній образ, набуваючи публічності, починає суттєво відрізнятися від свого прототипу, набуваючи форми соціального міфу. У площині соціальної міфології художній образ змінює свої функції, він втрачає свою штучність і набуває якостей кліше — логотипу, з яким пов'язують ті чи інші узагальнені уявлення про професійні якості актора, співака, журналіста.

Художній образ під впливом  масової культури перетворюється в імідж-образ, сприяє поширенню тих чи інших ідей, уявлень тощо.

Так, наприклад, С. Корнєєва у книзі «Как зажигаются звезды» стверджує, що публічний образ артиста допомагає людям зробити підсвідомий вибір на користь його носія: це те, що працює таємно, але вірно. В інших дослідженнях іміджевих технологій підкреслено, що створення імідж-образу є ефективним засобом обробки масової свідомості, маніпуляції з нею і відбувається це тому, що імідж узагальнює ті ключові моменти, на які безпомилково реагує масова свідомість.

А. П. Федоркіна та Р. Ф. Ромашкіна  характеризують імідж як «соціально-психологічне явище, що відображає вплив на нього  не тільки свідомого, але й несвідомого  компонентів психіки різних соціальних груп, мотивації їхньої поведінки, а також формування образів, які викликані сьогодні народними масами».

Нерідко можна почути визначення, що імідж — це стиль і форма  поведінки людини, причому переважно  зовнішній бік її поведінки в  суспільстві. Іноді іміджем називають  «набір значень і вражень, завдяки яким люди описують об'єкт, запам'ятовують його і починають ставитися до нього певним чином, інакше кажучи, завдяки яким об'єкт стає відомим». При цьому, як правило, уточнюється, що об'єктом іміджу найчастіше є людина, група людей чи організація, і значно рідше — неживі предмети (товари, послуги, продукти), щодо яких частіше вживається поняття «образ».

У визначеннях поняття «імідж»  підкреслюється, що імідж містить  не тільки природні властивості особистості, але й спеціально розроблені, створені, сформовані. В інших визначеннях наголошено на тому, що імідж багато в чому визначається об'єктивними характеристиками об'єкта, зокрема імідж людини визначається її психологічним типом і відповідністю запитам часу й суспільства. І те, й інше, безумовно, правильно.

Багато спеціалістів з іміджу включають  у це поняття не тільки зовнішність  людини, яка створюється завдяки  її анатомічним особливостям і стилю одягу, але й практично всі характеристики, доступні сприйняттю. Так, Поллі Берд зазначає, що імідж — це «повна картинка вас, якими вас бачать інші. Вона містить те, як ви виглядаєте, говорите, одягаєтесь, працюєте; ваші вміння, вашу поставу, позу й мову тіла, ваші аксесуари, ваше оточення».

Лише окремі фахівці, як правило, ті, які у своїй практичній діяльності спеціалізуються саме на покращенні зовнішності клієнта, використовують термін «імідж» у вузькому значенні, маючи на увазі тільки зовнішність (обличчя, зачіску, стиль одягу тощо). В. М. ПІепель, не вважаючи імідж самою  лише зовнішністю, зазначає, що це насамперед візуальний образ і нагадує про те, що імідж: «Це — візуальна привабливість особистості. Щасливий той, хто від Бога наділений привабливим іміджем, проте, як правило, багато хто викликає симпатію в людей завдяки мистецтву самопрезентації».

Варто звернути увагу на те, що в  усіх наведених визначеннях люди, які сприймають чийсь імідж, згадуються в множині. І дійсно, ситуація, коли зусилля щодо створення або покращення іміджу докладаються заради того, аби «завоювати» одну людину, нетипова, хоча і в принципі можлива. Але взагалі аудиторією для якої створюється імідж виступає соціальна група.

Ще одна важлива характеристика іміджу, на якій нерідко наголошують  автори — це його функціональність. Інакше кажучи, імідж не є самоціллю. Коли ми займаємося створенням або покращенням свого іміджу, неважливо, робимо ми це самостійно чи вдаємося до послуг фахівців, ми припускаємо, що добрий імідж нам потрібен, аби за його допомогою досягти певної мети, ефективно вирішити якісь завдання, зробити успішнішою нашу діяльність.

Саме це й виправдовує зусилля  зі створення або покращення іміджу. Оскільки часом самостійних зусиль виявляється недостатньо, щоб досягти бажаного результату, суб'єкту, який прагне покращити свій імідж, доводиться вдаватися до допомоги фахівців, навіть коли йдеться про індивідуальний імідж людини, який використовується в особистих контактах. У цьому разі така особа виступає як клієнт, тобто замовник і споживач відповідного продукту професійної діяльності. А оскільки створення і перетворення іміджу в таких випадках потребує професійних зусиль і відповідних знань, а також певних витрат (не обов'язково економічних, але це завжди витрати часу, зусиль і, можливо, інших ресурсів), то імідж як продукт можна оцінювати в аспекті його вартості й ціни, характеризуючи його з погляду того, наскільки його ціна виправдовує очікуваний клієнтом результат.

Коли мова йде про корпоративний  імідж, то його визначають як «спеціально спроектований в інтересах фірми, оснований на особливостях діяльності, внутрішніх закономірностях, властивостях, достоїнствах, якостях і характеристиках образ, який цілеспрямовано запроваджується у свідомість (підсвідомість) цільової аудиторії, відповідає її очікуванням та вирізняє товар і послуги фірми від аналогічних».

Г. Почепцов вважає, що імідж — це знаковий замінник, який відбиває основні  риси портрета людини. Імідж інформативний, він повідомляє про певну сукупність ознак, які притаманні об'єкту. Причому ці ознаки можуть існувати об'єктивно Чи довільно приписуватися об'єкту творцями іміджу.

Дослідник Т. Пархоменко пропонує називати іміджем взагалі нову реальність, процес створення якої цілеспрямовано Організований і має чітко задані параметри. При цьому створена реальність часом не має нічого спільного з тим об'єктивно наявним носієм, для якого вона створюється. Нова цілеспрямовано створювана суб'єктивна реальність, що зветься іміджем, має символічну природу — символічну реальність.

У тлумачному словнику Вебстера зазначено, що імідж — це Штучне створення  неперевершеного образу. Імідж —  це штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта, особливо особи.

Імідж — це об'єктивний фактор, що відіграє істотну роль в оцінці будь-якого  соціального явища або процесу. Імідж — це уявлення про людину, товар чи інститут, який цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою пабліситі, реклами або пропаганди, зазначав В. Королько.

Імідж — фасадна частина образу, в якій манери (жести) 1 міміка виступають як найбільш виразні архітектурні елементи, додає В. Шепель.

Імідж — це враження, вироблене  людиною, компанією або інститутом для однієї або кількох груп громадськості.

Отже, усі вищезазначені визначення поняття «імідж» дають змогу зробити висновок, що імідж належать до групи соціально-психологічних феноменів. Отже, він підкоряється всім основним законам соціальної психології. Серед найважливіших можна виокремити такі:

1. людина — істота соціальна, вона надзвичайно залежна 
   від своєї групи і соціального оточення;
2. поведінка людини у групі визначається стереотипами — 
   узагальнено-спрощеними уявленнями;
3. ставлення всієї групи до конкретної людини істотно впливає на те, як саме її сприйматимуть окремі її учасники;
4. у різних групах одна і та ж людина може мати різну репутацію і, а отже, відповідну їй поведінку;
5. позитивне ставлення групи до окремої людини сприяє рішенню її завдань.

Отже, феномен іміджу заснований на особливій чутливості людини до соціального  впливу. Психологічні дослідження свідчать, що, перебуваючи у групі, людина поводиться зовсім не так, як залишаючись на самоті. У присутності інших людей  біля одних підвищується активність, прискорюється реакція і зростає  швидкість мислення, навколо інших  — навпаки, переважають тенденції до гальмування. Подібні позитивні або негативні ефекти спостерігаються і в тварин. Отже, увага і оцінка групи є потужними регуляторами поведінки людей.

З урахуванням всіх цих міркувань  можна запропонувати таке соціально-психологічне визначення іміджу, яке подає О. Б. Перелигіна: «Імідж — це символічний  образ суб'єкта, створюваний у  процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії».

Варто також зазначити, що багато людей  схильні вдаватися до фантазій, ігноруючи  при цьому очевидні факти. Інакше кажучи, часто ми бачимо не те, що є насправді, а те, що нам хотілося б бачити. Ми активно проектуємо свої страхи і бажання на навколишній світ речей і людей. Це виявляється в найрізноманітніших феноменах: хибній думці, помилках, ілюзіях, забобонах, вірі, чутках.